Словенці в Угорщині

Словенці в Угорщині
Названо на честь	Раба
Країна	Угорщина
Словенці в Угорщині у Вікісховищі

Угорські словенці (словен. madžarski Slovenci, угор. Magyarországi szlovének) — словенська автохтонна національна і мовна меншина, що проживає в Угорщині. Найбільша група — порабські словенці (словен. porabski Slovenci, діалектно: словен. vogrski Slovenci, bákerski Slovenci, porábski Slovenci) у долині річки Раба в Угорщині між містом Сентґотгард і кордонами зі Словенією та Австрією. Вони розмовляють прекмурським діалектом словенської мови. За межами долини Раби словенці проживають переважно в районі Сомбатгей та в Будапешті.^[1]

Предки сучасних словенців жили в західній частині Тисо-Дунайської низовини щонайменше з VI століття нашої ери; таким чином, їхня присутність датується ще до приходу угорців у цей край. Вони утворили слов'янське Балатонське князівство і пізніше влилися до складу королівства Карантанія під владою Арнульфа, яке поширилося на більшу частину нинішньої південно-східної Австрії, південної Угорщини та північної Хорватії. Після угорського вторгнення наприкінці IX століття більшість місцевих слов'ян були мадяризовані.

У X столітті західний кордон Угорського королівства закріпився по річці Мура, тому населений словенцями обшир між річками Мура і Раба, відомий словенцям як Словенська країна, а угорцям як Вендвідек (угор. Vendvidék), опинився у складі Угорщини. Після Першої світової війни невелика група угорських словенців здійснила невдалу спробу здобути незалежність (див. Республіка Прекмур'я). У 1919 році більшу частину краю було приєднано до Королівства сербів, хорватів і словенців (пізніше перейменованого на Югославію), який став відтоді відомим як Прекмур'я. Лише невеличка частина в історичному комітаті Ваш, у трикутнику між північним кордоном Словенії, річкою Раба та Австрією, залишилася в складі Угорщини.

1920 року кількість словенців, які залишилися в Угорщині, оцінювалася приблизно в 7000, але в наступні десятиліття багато з них емігрували до інших угорських міст, переважно до Будапешта. 2001 року в Угорщині проживало близько 5000 словенців, із яких тільки близько 3000 залишилися у своїй первісній області розселення в західній частині медьє Ваш, а інші осіли переважно у великих міських районах.

Угорські словенці розмовляють специфічним діалектом словенської мови, який майже ідентичний діалекту, яким розмовляють у Прекмур'ї. Традиційною угорською назвою словенців раніше було «вендек», тобто венди. В результаті багато словенців в Угорщині прийняли цю назву як збірне ім'я спільноти, хоча у своєму діалекті вони завжди називали себе словенцями (словен. Slovenci). В останні десятиліття ХІХ сторіччя, і особливо за режиму Горті, назва «венди» використовувалася для того, щоб наголосити на відмінності угорських словенців від інших словенців, зокрема у спробі створити окрему ідентичність.^[2]

На відміну від своїх одноплемінців у Прекмур'ї, де існує значна лютеранська меншина, майже всі порабські словенці — римо-католики.

У XVII—XVIII століттях численні словенські сім'ї з колишнього комітату Ваш переселилися в колишній комітат Шомодь. Згідно з дослідженнями, у трьох сільських районах (Чургьо, Надьятад, Марцалі) існувало 16 словенських поселень. Словенці прибували в Шомодь із території теперішнього Прекмур'я двома хвилями: перша була спричинена навалою Османської імперії близько 1600 року, а друга відбулася у XVIII столітті, коли вони рятувалися від переслідувань своєї протестантської віри. У більшості випадків словенці, які емігрували в Шомодь, поступово асимілювалися в місцевому угорському середовищі.

Іншим найважливішим нагадуванням про словенську присутність є весільний звичай у селі Тарань, де на весіллях збереглася постать «зазивайла», досі присутня у місцевих традиціях словенців з долини Раби та з Прекмур'я, що у Словенії. Як у Тарані, так і в долині Раби зазивайло одягнений у халат, прикрашений плетивом. Окрім того, він носить палицю з намотаним на її низ хутром їжака. Звичаї на смертному одрі, на панахиді та похороні також подібні. До того ж нащадки словенців з історичного комітату Шомодь не додержуються типового угорського звичаю Великоднього понеділка, за яким чоловіки та хлопці обливають жінок і дівчат одеколоном, що характерно цьому краю.

У той час як словенці з долини Раби досі зберігають свою мову і культуру, усвідомлення жителів Тарані зв'язку зі своїми предками постійно знижується. На переписі населення Угорщини 2001 року тільки 44 особи на території колишнього комітату Шомодь назвали себе словенцями.

• Bajzek (словен. Bajzek)
• Doncsecz (словен. Dončec)
• Gyécsek (словен. Geček)
• Korpics (словен. Korpič)
• Pavlics (словен. Pavlič)
• Sulics (словен. Šulič)
• Szvétecz (словен. Svetec)

• Словенсько-угорські відносини
• Вендське питання
• Прекмурці

• Mária Mukics: Changing World - The Hungarian Slovenes (Változó Világ - A magyarországi szlovének) Press Publica