Анрі Тулуз-Лотрек
Анрі́ Марі́ Раймо́н де Тулу́з-Лотре́к (фр. Henri Marie Raymond comte de Toulouse-Lautrec Monfa; 24 листопада 1864, Альбі — 9 вересня 1901, замок де Мальроме, Жиронда) — французький живописець, постімпресіоніст.
Біографія та творчість
Походив із давнього аристократичного роду. Навчався в ліцеї Кондорсе, проводячи канікули в сімейному замку Селейран у регіоні Од.[14] Народився в південно-французькому місті Альбі. У 14 років зламав обидві ноги і назавжди залишився калікою та до кінця життя він насилу ходив за допомогою тростини [15](через генетичне захворювання — батько й мати доводилися один одному двоюрідним братом і сестрою — ноги перестали рости), тому він вирішив присвятити себе живопису. Надихався мистецтвом імпресіоністів і японськими гравюрами.
Батьки Анрі, граф Альфонс Шарль де Тулуз-Лотрек-Монфа та графиня Адель Тап'є де Селейран, розлучилися після смерті молодшого сина Рішара в 1868 році. Після розлучення батьків Анрі жив в маєтку Шато-дю-Боск і в маєтку Селейранів недалеко від Нарбонна, де навчався верховій їзді, латині і грецькій мові.
У 1882 році приїхав до Парижа, а в 1884 —облаштувався на Монмартрі, де прожив до кінця своїх днів.
Навчання
Вчився (у Л. Бонна в 1882 і Ф. Кормона з 1883) і працював у Парижі; відчував вплив Едґара Деґа і японської гравюри. Основна тема творчості Тулуз-Лотрека — розваги і побут паризької богеми і «дна», які він відтворює без моралізування, але з властивою йому хворобливою гостротою спостереження, часто з їдкою іронією, майстерно передаючи гротескову динаміку ніби випадково вихоплених з потоку життя мізансцен, характерність поз і жестів. Одним із перших усерйоз зайнявся малюванням афіш. У своїх роботах часто малював повій і життя монмартрських кабаре. Важливе місце в його картинах посідають танцюристка Ла Гулю («Ненажера») — виконавиця кадрилі, Жанна Авріль, клоунеса Ша-Ю-Као, співачка Іветта Гільбер.
Суто індивідуальній манері Анрі де Тулуз-Лотрека властиві узагальнений, гнучкий і ламкий малюнок, довгі вібруючі мазки, холодна гамма, відтінена крупними, яскравими барвистими плямами. Прекрасна майстерність особливо яскраво виявилася в літографованих театральних афішах Тулуз-Лотрека з їхнім графічно-гострим лаконізмом, декоративною показовістю кольору, химерно-гнучким малюнком.
Залишив після себе безліч чудових полотен. Помер у родовому замку на руках матері, не доживши до 37 років.
Проблеми зі здоров'ям
Тулуз-Лотрек хворів на рідкісну спадкову хворобу пікнодизостоз, що незворотне вплинуло на розвиток його скелета, зробивши його кістки дуже ламкими. У 1878—1879 Тулуз-Лотрек переніс переломи обох стегон, наслідком чого стала неможливість вирости вище 152 см — його тулуб був нормального розміру, проте ноги були дуже короткими. Окрім того, у Тулуз-Лотрека був сигматизм і внаслідок цього він не міг правильно вимовляти шиплячі та свистячі звуки. Згодом хворів на алкоголізм, а згодом на сифіліс.
У 1899 році він переніс повний фізичний та психічний зрив і був поміщений у санаторій.[16]
Творча спадщина
Анрі Тулуз Лотрек залишив після себе творчу спадщину, яка включала 737 полотен, 275 акварелей, 363 гравюри та плакати, 5084 малюнки, керамічні та вітражні роботи.[15]
Пам'ять
У 1922 році в Альбі відкрито музей Тулуз-Лотрека. На його честь названо астероїд 11506 Тулуз-Лотрек[17].
Обрані роботи
-
Вінсент ван Гог (1887) -
Цирк Фернандо (1888) -
Мулен Руж — Ла Гулю, постер (1891) -
Портрет Габріель (1891) -
La reine de joie (1892) -
Ла Гулю приїздить у Мулен Руж (1892) -
У Мулен-Руж: дві жінки вальсують (1892) -
Avril (Жанна Авріль), постер (1893) -
У ліжку (1893) -
Салон на вулиці Демулен (1894) -
Медичний огляд у борделі на вулиці Демулен (1894) -
Іветта Гільбер Le photographe, Place pigeon, 9 (1894) -
Дві подруги (бл. 1894–95) -
May Belfort (singing Daddy Wouldn't Buy Me a Bow-wow), poster (1895) -
Клоунеса Ша-Ю-Као в Мулен-Руж (1895) -
Марсель Лендер на сцені (1895) -
Alone (1896) -
Jane Avril (1899) -
Grafo Alphonse de Toulouse-Lautrec kocxerumas kvar cxevalojn (1881) -
La juna Routy en Céleyran (1882) -
La Comtesse Adèle de Toulouse-Lautrec dans le salon du Château de Malromé (cca 1886) -
En Moulin de la Gallete (1889) -
Marie Dihau cxe piano (1890) -
Danco en Moulin Rouge (1890) -
Justina Dihauhl en gxardeno de patro Forest (1890) -
Á la mie (Surfunde) (1891) -
Арістід Брюан (1892, afisxo) -
En Moulin Rouge: Du dancantaj virinoj (1892) -
Jane Avril estas eniranta gxis Moulin Rouge (1892) -
Virino kun pelto (1892) -
Divan japonais (1893, afisxo) -
Жанна Авріль танцює (1893, studo por afisxo) -
Пан Луї Паскаль (1893) -
Sinjoro, sinjorino kaj hundeto (1893) -
Sinjoro Boileau (1893) -
Jane Avril en Jardin de Paris (1893, afisxo) -
Marcelle Lender estas dancanta boleron en opereto Chilpéric (1893, afisxo) -
Divano (1894) -
Yvette Guilbert estas salutanta publikon (1894) -
Virino sinvestanta sxtrumpojn (1894) -
Portreto de Oscar Wilde (1895) -
Napoleono (1895) -
May Milton (1895, afisxo) -
La Troupe de Mllé Eglantine (1895-6, afisxo) -
Vojagxanto el kajuto n-ro 54 (1896, litografio) -
Dancisto nomata „Chocolat“ en „Irish and American bar“ (1896) -
Maxime Dethomas (1896) -
Drinkejo (1898) -
Dum sxminkado (1898) -
L'anglaise du STAR au Havre (1899) -
En privata cxambro cxe Morta rato (1899) -
En cirko: Hispana pasxo (1899, desegnajxo per koloraj krajonoj) -
Maurice Joyant en golfo Somme (1900) -
Modistino (1900) -
Messalina (1900) -
Messalina estas malsupreniranta de sur sxtuparejo (1900-01)
Примітки
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4e1b
- ↑ https://www.vangoghmuseum.nl/en/collection?q=&Artist=Henri+de+Toulouse-Lautrec
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/de-toulouse-lautrec-henri-1
- ↑ https://emuseum.aberdeencity.gov.uk/search/%22henri%20de%20toulouse-lautrec%22?filter=peopleFilter%3A3348#filters
- ↑ Ambassadeurs: Aristide Bruant
- ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0416_III
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/287923
- ↑ https://www.boijmans.nl/en/collection/artworks/57240/gentleman-in-conversation-with-a-jockey-next-to-a-racehorse
- ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/1912/
- ↑ Le rappel (serie Au cirque) — 2024.
- ↑ Larousse, Éditions. Henri de Toulouse-Lautrec - LAROUSSE. www.larousse.fr (фр.). Процитовано 18 червня 2026.
- ↑ а б Tragedy & Brilliance: The Life of Henri de Toulouse-Lautrec | Driehaus Museum. driehausmuseum.org. Процитовано 18 червня 2026.
- ↑ Henri de Toulouse-Lautrec Biography. www.masterworksfineart.com. Процитовано 18 червня 2026.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
- Тулуз-Лотрек // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Анрі Тулуз-Лотрек у Галереї Мистецтва [Архівовано 17 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Тулуз-Лотрек і Монмартр у Національній галереї мистецтва
- www.Toulouse-Lautrec-Foundation.org [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] — 352 роботи Анрі Тулуз-Лотрека
- Тулуз-Лотрек Анрі де. Картини [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.] та біографія [Архівовано 28 травня 2012 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).