Альбертіна

Альбертіна
нім. Albertina[1]
48°12′17″ пн. ш. 16°22′06″ сх. д. / 48.204722222222° пн. ш. 16.368333333333° сх. д.
Тип	художній музей
Назва на честь	Альберт Саксен-Тешенський
Склад	Batliner Collectiond і Albertina Modernd
Частина від	Q105525743?
Країна	Австрія[2]
Розташування	Відень, Австрія
Адреса	1010  Альбертінаплац 1, 1010
Архітектор	Emanuel Silva-Taroucad і Joseph Kornhäuseld[3]
Засновник	Альберт Саксен-Тешенський[4]
Засновано	1776
Оператор	Федеральні музеї Австріїd
Режим роботи	щодня 10:00—18:00, ср. 10:00—21:00
Вартість	€11.90(дорослий)/безкоштовно (діти до 19 років)
Відвідувачі	366 250 осіб (2021)[5]
Директор	Клаус Альбрехт Шредер
Сайт	www.albertina.at
Альбертіна (Австрія)
Альбертіна у Вікісховищі

Альберті́на — музей у Відні, одна з найбільших і найзначніших збірок рисунків та друкованої графіки.

Налічує понад 65 тис. малюнків і близько 1 000 000 гравюр. Хронологічні межі зібрання — від 15 ст. і до сучасності.

Засновником зібрання був герцог Альберт Саксон-Тешенський в 1770-х рр. в королівському замку Братислави, котрий він обрав резиденцією, будучи намісником Угорського королівства з 1765 по 1781 р. Герцог видав фундаційну грамоту на заснування, датовану 4 липня 1776 р. За іменем засновника збірка й дістала назву Альбертіна.

Землі Чехії та Словаччини розглядались як тимчасове перебування володарських дворів «лоскутної імперії», якою довгий час і була Австро-Угорщина. Тому збірки часто переносились з імперських околиць у метрополію. Так було зі збірками імператора Рудольфа ІІ, перенесеними з Праги у Відень. Так сталося і з зібранням Альберта Саксон-Тешенського.

1795 року ерцгерцог Альбрехт придбав палац Тароука (Taroucca) у Відні і перевіз туди зібрання з Братислави. Палац у Відні переобладнали для розміщення мистецької галереї. З 1822 року вона була відкрита для відвідин. Потрапити в нову галерею дозволялося будь-кому, а не тільки представникам дворянського стану. Умовою для відвідин була наявність у відвідувача взуття. Але обмежений характер відвідувачів таки зберігався. Протягом 19 століття нащадки (ерцгерцог Карл, ерцгерцогу Альбрехт Фрідріх Австрійський, ерцгерцог Фрідріх Австрійський) повільно збільшували зібрання.

1919 року по розпаду Австро-Угорщини художні колекції австрійських Габсбургів перейшли до Австрійської республіки. 1920 року колекція була збільшена за рахунок приєднання друкованої графіки, котра зберігалась до цього в імператорській бібліотеці. В 20 столітті уряд Австрії дотримувався концепції «Відень — культурна столиця», бо імперське минуле столиці минуло.

З 1999 року до збірок перейшли фото матеріали та архітектурна графіка і креслення архітекторів. Галерея Альбертіна належить до найбільш відвідуваних музеїв Відня.

Присутність Австрійської імперії в північній Італії сприяла поповненню зібрання творами італійських художників. Так в Альбертіну прийшли малюнки майстрів італійського Відродження, маньєризму і бароко, серед яких малюнки Рафаеля і Мікеланджело, Бернардіно Луїні, Парміджаніно, Аннібале Каррачі, Карло Маратті, Джованні Баттіста П'яцетта. Альбертіна — один із небагатьох музеїв світу, що зберігає оригінальні малюнки Леонардо да Вінчі.

• 
  Леонардо да Вінчі, «Штудія чоловічої голови до апостола в «Таємній вечері». бл. 1495 р.
• 
  Карло Маратті, Автопортрет
• 
  Аннібале Каррачі, «Лютнист Маскероні», бл. 1594 р.
• 
  Бернардіно Луїні, «Панночка з віялом», до 1525 р.

Німецький і австрійській відділи малюнків є одними з найзначніших у зібранні Альбертіни. Це зумовлено як історичними зв'язками Австрії з німецькими землями, так і художньою цінністю матеріалів. В колекції представлені твори майстрів німецького Відродження (Якоб Хофнагель, Альбрехт Альтдорфер, Лукас Кранах Старший, Альбрехт Дюрер, Ніколас Штьор). Німецьке і австрійське мистецтво в збірці представлене творами художників Дунайської школи, предромантизму Каспар Давид Фрідріх,експресіонізму і сецесії (Густав Клімт, Еґон Шіле, Франц Марк). До найцінніших експонатів німецького зібрання належать малюнки Грюневальда.

• 
  Дюрер, Автопортрет
• 
  Дюрер, «Антверпен»
• 
  Дюрер, «Інсбрук. Внутрішній дворик замку»
• 
  Дюрер, «Імператор Максиміліан І»
• 
  Еґон Шіле, «Портре Адель Хармс», 1917 р.
• 
  Еґон Шіле, «Старі будинки в Крюмау», 1914 р.
• 
  Каспар Давид Фрідріх, «Аркона. Схід місяця»
• 
  Отто Мюллер, «Дві оголені»

Через протистояння між Австрією і Францією колекція французьких малюнків була незначною. Ситуація змінилася лише в XX столітті, коли музей почав цілеспрямовано поповнювати прогалини у зібранні.

• 
  Ніколя Пуссен, «Два дерева», 1629 р.
• 
  Жак-Андре Порте, «Вишивання», доба рококо
• 
  Едгар Дега, пастель, «Дві балерини», 1905 р.

Збірка малюнків старих майстрів Фландрії та Голландії одна з найбільших в світі. Колекція охоплює всі основні жанри: портрет, пейзаж, побутовий жанр, штудії до натюрморту, анімалістичний жанр, батальні сцени, в також замальовки зброї, споруд та інтер'єрів. У зібранні представлені твори Ієроніма Босха, Пітера Брейгеля Старшогл, Адріана ван Остаде, Мартена ван Гемскерка, Пітера Пауля Рубенса, Рембрандта, Яна ван Гейсума, Гендріка Гольціуса.

• 
  Ієронім Босх, «Вулик»
• 
  Мартен ван Гемскерк, «Базиліка Св. Петра в Римі до перебудови», 1530-ті рр.
• 
  Якоб Баккер. «Автопортрет», 1638
• 
  Пітер Пауль Рубенс, «Клара Серена» або « як камеристка »
• 
  Гендрік Гольціус, Автопортрет, до 1594 р.
• 
  Ян ван Гейсум, «Натюрморт з квітами в ніші», 1734 р.
• 
  Арт ван дер Нер, «Річка в місячному освітленні», до 1659 р.
• 
  Адріан ван Остаде, «Селяни в корчмі», до 1679 р.
• 
  Пітер Пауль Рубенс, «Син Ніколас», бл. 1626 р.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Малюнок
• Гравюра
• Офорт
• Літографія
• Ермітаж (відділ малюнків)
• Малюнки Михайла Врубеля