YaChudo

Тімішоара

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Тімішоара
рум. Timișoara
Герб
Герб
Прапор
Прапор
герб
прапор
Площа Вікторієй та православний кафедральний собор у Тімішоарі
Площа Вікторієй та православний кафедральний собор у Тімішоарі
Площа Вікторієй та православний кафедральний собор у Тімішоарі
Основні дані
45°44′54″ пн. ш. 21°13′31″ сх. д. / 45.74833° пн. ш. 21.22528° сх. д.
КраїнаРумунія
Регіон Тіміш
АдмінцентрTimișoarad Редагувати інформацію у Вікіданих
Столиця дляТіміш Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1266[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перша згадка1175 Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа130,5 км²
Населення250 849 (2021)
· густота1922 осіб/км²
Висота НРМ90  м
Міста-побратимиГрац (14 травня 1982)[2][3][…], Новий Сад (3 серпня 2005)[2][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код
(402)
56
Часовий поясUTC+2, UTC+3
Номери автомобілівTM Редагувати інформацію у Вікіданих
GeoNames8334795
OSMr6927733  ·R
Поштові індекси300001–300789 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міська влада
АдресаB-dul C.D. Loga, nr. 1, cod postal 300030[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
mayor of Timișoarad Редагувати інформацію у ВікіданихNicolae Robu
Вебсайтprimariatm.ro
Мапа
Мапа
Тімішоара. Карта розташування: Румунія
Тімішоара
Тімішоара
Тімішоара (Румунія)

CMNS: Тімішоара у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Тімішоа́ра або Темешвар (рум. Timișoara, угор. Temesvár, серб. Temišvar) — місто на заході Румунії, у Банаті, на каналі річки Бега, що пов'язує Тімішоару з Дунаєм. П'яте (після Бухареста, Клужа-Напоки, Ясс і Констанці) за чисельністю населення місто країни. Адміністративний центр повіту Тіміш. Населення 250,9 тис. (2021). Площа 130,5 км².

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -1.7 °С (29 °F).[8]

Клімат Тімішоари
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 16 18 27 32 34 38 39 40 39 33 27 16 40
Середній максимум, °C 2 5 11 18 23 26 28 28 25 18 11 4 17
Середня температура, °C −1 1 5 11 16 19 21 21 18 12 6 1 11
Середній мінімум, °C −5 −3 0 5 10 13 15 14 11 6 2 −1 5
Абсолютний мінімум, °C −27 −29 −20 −5 −5 3 7 5 −1 −5 −15 −25 −29
Норма опадів, мм 40 40 40 50 60 80 50 50 40 50 40 40 620
Днів з дощем 5 5 5 5 7 7 5 5 5 5 5 6 69
Вологість повітря, % 91 87 81 80 77 79 74 75 76 85 92 89 82
Джерело: Weatherbase

Історія

Перша історична згадка про Тімішоару зустрічається у документі візантійського імператора Василя II від 1019 року як фортеця. До 1552 — угорське місто, далі — завойоване Османською імперією, під владою яких Тімішоара залишатиметься до 1716, доки австрійський принц Євгеній Савойський не завдав поразки османському гарнізону і приєднав Тімішоару до своїх володінь.

Під час австрійського правління місто переживе дві епідемії чуми (1738-1739 та 1762-1763).

9 серпня 1849 року біля міста австрійське військо Юліуса Гайнау завдало вирішальної поразки угорській армії Дембінського, через що угорський уряд передав усю владу Гергею і втік до Османської імперії, а армія Гергея (30 тисяч вояків, 8 тисяч коней, 144 гармати) панічно побігла назустріч російському третьому піхотному корпусу графа Рідигера і здалася йому 13 серпня у Вілягоші[9].

У 1918 р. Тімішоару намагалися приєднати до своєї території серби, а 1919 р. місто отримало румунську адміністрацію. У червні-липні 1944 р. Тімішоару бомбували війська США та Великої Британії, а у вересні її окупували сталінські війська.

16 грудня 1989 з народного виступу у Тімішоарі, викликаного рішенням влади про виселення пастора Ласло Текеша, почалася Румунська революція 1989 р. Власне, Тімішоара стала першим містом у Румунії, де було повалено комунізм.

Населення

Чисельність населенняРік2002503003504004505001968198219992011201420162018НантуенСтатистика населення
Рік Чисельність
1912 72 555
1930 91 451
1948 111 987
1956 142 257
Рік Чисельність
1966 174 243
1975 213 000 [10]
1977 266 353
1986 325 000 [11]
Рік Чисельність
1992 334 115
1997 332 000 [12]
2002 317 953
2011 319 279 [13]
Рік Чисельність
2021 250 849

За даними перепису населення 2021 року[14] у місті проживали 250 849 осіб.

Національний склад населення міста[15]:

Національність Кількість осіб Відсоток
румуни 176 615 70,4 %
угорці 8 313 3,3 %
серби 2 776 1,1 %
німці 2 189 0,9 %
роми 745 0,3 %
болгари 643 0,3 %
українці 400 0,2 %
словаки 275 0,1 %
італійці 136 <0,1 %
євреї 111 <0,1 %
чехи 90 <0,1 %
хорвати 77 <0,1 %
македонці 76 <0,1 %
турки 45 <0,1 %
росіяни-липовани 43 <0,1 %
греки 23 <0,1 %
поляки 22 <0,1 %
вірмени 15 <0,1 %
албанці 14 <0,1 %
русини 9 <0,1 %
татари 8 <0,1 %
інші народи 622 0,2 %

Рідною мовою назвали[16]:

Мова Кількість осіб Відсоток
румунська 178 371 71,1 %
угорська 7 788 3,1 %
сербська 2 327 0,9 %
німецька 1 738 0,7 %
болгарська 501 0,2 %
ромська 444 0,2 %
українська 296 0,1 %
словацька 220 <0,1 %
італійська 136 <0,1 %
чеська 73 <0,1 %
російська 62 <0,1 %
хорватська 60 <0,1 %
турецька 37 <0,1 %
польська 19 <0,1 %
їдиш 19 <0,1 %
грецька 16 <0,1 %
албанська 14 <0,1 %
македонська 7 <0,1 %
русинська 5 <0,1 %
інша мова 633 0,3 %

Також рідною мовою називали татарську та вірменську, але точні значення для кожної з них у результатах перепису не вказуються.

Склад населення міста за віросповіданням[17]:

Релігія Кількість осіб Відсоток
православні 150 151 59,9 %
римо-католики 15 218 6,1 %
п'ятдесятники 4 774 1,9 %
баптисти 3 147 1,3 %
не релігійні 2 613 1,0 %
реформати 2 488 1,0 %
атеїсти 2 430 1,0 %
православні (сербська церква) 2 083 0,8 %
греко-католики 1 638 0,7 %
агностики 1 099 0,4 %
інша релігія 720 0,3 %
мусульмани 648 0,3 %
свідки Єгови 398 0,2 %
адвентисти 389 0,2 %
євангелісти 282 0,1 %
лютерани 248 <0,1 %
іудеї 114 <0,1 %
євангельські християни 112 <0,1 %
старообрядці 102 <0,1 %
унітарії 49 <0,1 %

Також у місті проживають євангелісти аугсбурзького сповідання та вірмено-григоріанці, але точна їхня кількість у результатах перепису не вказується.

Економіка

Транспортний вузол. Машинобудування (електромотори, сільськогосподарські машини), текстильна і харчова (цукрова, спирто-горілчана, плодоконсервна тощо), хімічна, шкіряно-взуттєва, фарфоро-фаянсова промисловість. Побудовано нафтохімічний комбінат.[18]

Університети

Головний корпус «Політехніки»

Пам'ятки архітектури

  • церква і монастирі у стилі бароко (18 ст.);
  • замок Яноша Гуняді (15-19 ст., нині обласний музей).
  • театр (кінець 19 — початок 20 ст.).

З кінця 1940-х рр. реконструйовано центр міста, споруджено нову будівлю університету (1968), спорткомплекс (1969), готель «Контіненталь» (1971).

Аеропорт

Міжнародний аеропорт «Traian Vuia» (міжнародний індекс TSR) є другим за завантаженістю у Румунії після аеропорту у Бухаресті. Його використовують понад 10 авіакомпаній: Carpatair, Wizz Air, Wind Jet, Czech Airlines, Volareweb, Air Europe, Moldavian Airlines, MALEV, KLM, AlItalia, Air France. Найбільшою з них є Carpatair, що обслуговує понад 60% усіх напрямків.

Здійснюються перельоти за 12 напрямками: Австрія, Чехія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Україна, Молдова, Іспанія, Велика Британія та внутрішні рейси. Найпопулярнішими є перельоти до Італії (37%).

Відомі мешканці міста

Галерея

Перебували

Примітки

  1. ↑ Both Ș. Prima atestare documentară a Timişoarei, controversă printre istorici: „Singura dată neatacabilă este 1266“ — Adevărul.Ro, 2015.
  2. ↑ а б http://www.primariatm.ro/timisoara/index.php?meniuId=2&viewCat=82
  3. ↑ https://www.graz.at/cms/beitrag/10153337/7771992/Temeswar.html
  4. ↑ https://www.primariatm.ro/timisoara/index.php?meniuId=2&viewCat=171
  5. ↑ https://www.primariatm.ro/timisoara/index.php?meniuId=2&viewCat=107
  6. ↑ Geospatial.org Date de contact localități
  7. ↑ Клімат Тімішоари. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
  8. ↑ Лихутин М.Д. Записки о походе в Венгрию в 1849 году. — Москва, 1875. — С. 232-233.
  9. ↑ Тімішоа́ра // Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959. — Т. 11, кн. 1. — С. 265.
  10. ↑ Географический энциклопедический словарь: географические названия / под ред. В. М. Котляков — 3-е изд. — Москва: Большая российская энциклопедия, 1989. — С. 478. — 903 с. — ISBN 5-85270-216-1
  11. ↑ Great dictionary of geographical names / под ред. В. М. Котляков — Екатеринбург: Русское географическое общество, 2003. — С. 640. — 832 с. — ISBN 5-94799-148-9
  12. ↑ Populaţia stabilă pe judeţe, municipii, oraşe şi localităti componenete la RPL_2011 — INS.
  13. ↑ Populaţia rezidentă (румунською) . Процитовано 27 травня 2026.
  14. ↑ Populaţia rezidentă după etnie (румунською) . Процитовано 27 травня 2026.
  15. ↑ Populaţia rezidentă după limba maternă (румунською) . Процитовано 27 травня 2026.
  16. ↑ Populaţia rezidentă după religie (румунською) . Процитовано 27 травня 2026.
  17. ↑ Велика радянська енциклопедія
  18. ↑ «Дунайські хвилі»: Текст та ноти. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 20 листопада 2008. [Архівовано 2008-12-01 у Wayback Machine.]

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).