YaChudo

Сікатуна

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Сікатуна
ПсевдоКатуна, Катунао
ПомерXVI століття Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаDapitan Kingdomd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняВождь

Раджа Сікатуна (також відомий як Катуна[1] або Катунао[2]) — дату[a] острова Бохоль, який увійшов в історію завдяки укладанню знаменитого кровного договору Сандуго з іспанським конкістадором Мігелем Лопесом де Легаспі в 1565 році. Його ім'я часто транслітерується як Сікатуна, проте дослідники зазначають, що частка «Сі» є артиклем або гоноративом, який у тагальській та інших вісайських мовах додається до власних імен, що призвело до помилкового об'єднання іспанськими колоністами частки з іменем Катуна[1]. Він був правителем поселення Баклайон (сучасний муніципалітет Баклайон) та підпорядковувався більш впливовому дату Сігалі[3].

Історичний контекст та передумови

Єдиним джерелом відомостей про Сікатуну є свідчення іспанських колонізаторів та самого Сікатуни, записані тими ж іспанцями.

До прибуття іспанців острів Бохоль був частиною великого державного утворення «Бо-ол», яким правили брати дату Пагбуая та Дайлісан. Вплив цього королівства поширювався на значні території, включаючи сучасні провінції Бохоль, Сікіхор, Північне Мінданао та Південний Лейте. Сікатуна та Сігала були родичами вищезгаданих правителів і мали статус «молодших вождів». За ієрархією Сігала, резиденція якого розташовувалася в Хіміліані, вважався вищим за рангом, ніж Сікатуна, чий осідок знаходився в Гіваноні[4][5].

Політична ситуація в регіоні різко загострилася у 1562―1563 роках, коли королівство Бо-ол зазнало нищівного нападу з боку Тернатського султаната та португальців. Нападники, вдаючи із себе іспанців, пограбували острови та поневолили близько 1000 місцевих жителів, вбивши правителя Дайлісана. Внаслідок нападу вціліла королівська родина втекла до Дапітана, а поранений у битві Сікатуна знайшов прихисток у Сігали в Хіміліані. Саме ці трагічні події сформували початкове вороже ставлення місцевого населення до будь-яких європейських мореплавців, яких вони ототожнювали з португальськими загарбниками[4].

Прибуття експедиції Легаспі

«Кровна угода», картина філіппінського художника та політичного активіста Хуана Луни

Іспанська колонізація Філіппін розпочалася після експедиції Фернана Магеллана у 1521 році, який загинув на цих островах, проте справжнє закріплення іспанців відбулося лише з прибуттям Мігеля Лопеса де Легаспі. 21 листопада 1564 року Легаспі, виконуючи наказ іспанського короля Філіпа II, вирушив із Мексики на чолі флотилії з чотирьох кораблів («Сан-Педро», «Сан-Пабло», «Сан-Хуан» і «Сан-Лукас»[4]) у пошуках «Островів прянощів». Експедиція, до складу якої входили августинські ченці на чолі з відомим навігатором Андресом де Урданетою, досягла Філіппінського архіпелагу на початку 1565 року[6][7].

Після невдалої спроби висадитися на острові Себу та труднощів із навігацією через сильні південно-західні вітри й відливи, 14 березня 1565 року флот Легаспі був змушений дрейфувати до берегів Бохолю. Прибувши до району Хагна, а згодом до затоки Хінаванан, іспанці зіткнулися з відкритою ворожістю місцевого населення, яке пам'ятало португальські набіги дворічної давнини. Ситуація змінилася після захоплення іспанцями місцевого судна з Борнео. Його капітан, малайський моряк Туасанмалеа, став ключовим посередником у переговорах. Він пояснив іспанцям причину ворожості тубільців, а місцевим вождям доніс, що прибульці не є португальцями і мають на меті лише торгівлю[7][8].

Переговори та укладання Сандуго

Усвідомлюючи важливість дипломатії, Легаспі відправив Туасанмалеа для зустрічі з місцевим правителем. Оскільки верховний дату Сігала був відсутній, посланця прийняв Сікатуна. Вождь погодився на перемовини, але з обережністю: спершу він дозволив провести обряд сандуго (кровного братання) своєму синові з представником іспанців Сантьяго де Гарнікою. Лише пересвідчившись у безпеці, Сікатуна у супроводі 40 воїнів прибув до берега Хінаванан для зустрічі з самим Легаспі[9][10].

Після тривалих переговорів Сікатуна погодився піднятися на борт флагманського корабля «Сан-Педро» разом із чотирма супутниками: Сібумангларом, Ксімонгоєм (обоє бохольці) та двома борнейцями — Магутом і Сейланом. Саме ці супутники згодом склали офіційні свідчення нотаріусу флоту Ернандо Рікелю про події португальського нападу 1563 року[11][12].

Кульмінацією дипломатичних зусиль став ритуал Сандуго (ісп. Pacto de Sangre), проведений між Сікатуною та Мігелем Лопесом де Легаспі. Традиційно датою цієї події вважається 16 березня 1565 року, проте аналіз нотаріальних записів свідчить на користь дати 25 березня 1565 року. Під час церемонії обидва лідери зробили надрізи на лівій руці, зібрали кров у єдину посудину, змішали її з вином і випили цю суміш, розділивши її між собою. Цей акт символізував укладання першого офіційного Договору про дружбу між Іспанією та філіппінцями[5][13][14].

Щодо місця проведення ритуалу тривалий час існували суперечки: традиційно вважалося, що це сталося в районі Бо-ол (місто Тагбіларан), але у 2005 році Національний історичний інститут Філіппін, спираючись на висновки групи істориків, офіційно визнав місцем події затоку Хінаванан у муніципалітеті Лоай. Варто зазначити, що пізніше, 28 березня, Легаспі уклав аналогічний договір із дату Сігалою, причому цей ритуал був проведений з більшим дотриманням місцевих традицій (використання кокосової чаші та пальмового вина)[15][16][12].

Співпраця та конфлікти з колонізаторами

Статуя на честь Сікатуни, Село Сікатуна, Діліман, Кесон-Сіті

Відносини між Сікатуною та іспанцями після укладання договору не були безхмарними. Коли іспанський фрегат «Сан-Пабло», відправлений на розвідку до Себу, не повернувся у визначений термін, Легаспі звернувся до Сікатуни та Сігали з проханням допомогти у пошуках. Вожді погодилися виділити великий човен із тридцятьма веслярами, але лише за умови оплати — залізом в еквіваленті двох мір золота[b]. Пошукова експедиція не знайшла зниклий корабель, проте послуга була оплачена[2]. Окрім того, Сікатуна допомагав іспанцям протистояти іншим вождям, а також мусульманським правителям, які мали сили в регіоні[17].

Забезпечення іспанської експедиції провізією також стало каменем спотикання. Попри союзницькі зобов'язання, Сікатуна не поспішав постачати продовольство, виправдовуючись посухою та поганим урожаєм. Його обіцянки надати м'ясо так і не були виконані в повному обсязі, через що іспанці були змушені виживати завдяки торгівлі з купцями з інших островів. Зрештою, розвідавши шлях до Себу, Легаспі вирішив перемістити свою експедицію туди, заснувавши 27 квітня 1565 року перше іспанське поселення, після чого активна співпраця з Сікатуною припинилася[2].

Християнізація та останні роки життя

Історичний маркер на честь укладання «кровного договору» між Сікатуною та Легаспі

Подальша доля Сікатуни пов'язана з діяльністю єзуїтських місіонерів. У листопаді 1595 року священники Хуан де Торрес і Габріель Санчес прибули до Баклайона, заснувавши там місіонерський центр. 16 липня 1597 року отець Санчес знайшов старого Сікатуну в глибині острова. Вождь, якому на той момент було вже багато років, погодився прийняти християнство. Разом зі своєю дружиною Альбасеєю він пройшов катехизацію та був охрещений[2][18].

При хрещенні Сікатуна отримав ім'я Хоакін (ісп. Joaquín), а його дружина — Анна (ісп. Ana), на честь святих Йоакима і Анни, пам'ять яких католицька церква вшановує 16 липня (день, коли відбулася зустріч зі священником). За свідченнями іспанських хронік, після хрещення Сікатуна радикально змінив спосіб життя[19]: він відмовився від язичницьких вірувань та звичаїв, розпустив свій гарем і відпустив на волю всіх рабів. Той факт, що Сікатуна прийняв християнство, на відміну від вищого за рангом Сігали, сприяв його більшій популяризації в іспанських історичних джерелах, що іноді призводило до помилкового трактування його статусу як єдиного правителя всього Бохолю[2][18][20].

Вшанування

Історична постать Сікатуни та подія Сандуго займають важливе місце в національній пам'яті філіппінців. Цей епізод увічнений у знаменитій картині «Кровний договір» (ісп. El Pacto de Sangre), написаній у 1886 році видатним філіппінським художником Хуаном Луною. Цікаво, що для образу Сікатуни на цьому полотні позував національний герой Філіппін Хосе Рісаль, коли гостював у братів Луна в Парижі[21]; а для образу Легаспі — вчений Трінідад Пардо де Тавера. Картина нині зберігається в палаці Малакананг у Манілі.

На острові Бохоль, у районі Бо-ол, встановлено меморіал «Святиня Кровного Договору», автором якого є національний художник Філіппін, скульптор Наполеон Абуева.

  • Охоронний ландшафт імені Раджі Сікатуна в провінції Бохоль[22];
  • У 1953 році шостий президент Філіппін Елпідіо Квіріно заснував Орден Сікатуни за високі дипломатичні досягнення.
  • Сікатуна згадується у Декларації незалежності Філіппін: «[Легаспі] висадився на острові Бохоль, уклавши також «кровний договір» з його вождем Сікатуною з метою подальшого захоплення силою острова Себу, оскільки його наступник Тупас не дозволив йому зайняти його[23]».
  • На його честь названо муніципалітет Сікатуна на Бохолі, хоча невідомо чи він коли-небудь там жив[24].
  • Обряд Сандуго, а також сам Сікатуна, зображені на філіппінській поштовій марці від 15 лютого 1935 року[25].

Коментарі

  1. ↑ вождь
  2. ↑ еквівалент платні перекладачеві експедиції за два місяці роботи.

Примітки

  1. ↑ а б University of Michigan, Isidro Escare (1898). Philippine history : reassessed. Metro Manila : Integrated Publishing House. ISBN 978-971-8637-00-5.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
  2. ↑ а б в г д Internet Archive, T. Valentino (1985). A history of Christianity in the Philippines. Quezon City, Philippines : New Day Publishers. ISBN 978-971-10-0254-1.
  3. ↑ Internet Archive, Carlos (1995). Who's who in Philippine history. Manila : Tahanan Books. ISBN 978-971-630-046-8.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
  4. ↑ а б в Jes B. Tirol (31 серпня 2012). Freemasonry In Bohol and Cebu encountered by Gen. Miguel Lopez De Legazpi (PDF). The Cabletow. Процитовано 23 грудня 2020.
  5. ↑ а б Jes B. Tirol (19 липня 2015). Sikatuna-Legazpi Sandugo: Complementary Informations. Bohol Chronicle. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  6. ↑ Peter Schreurs, MSC (1989). Caraga Antigua 1521-1910: the Hispanization and Christianization of Agusan, Surigao and East Davao (Дипломна робота). Radboud University and University of San Carlos, Cebu City. с. 61-67.
  7. ↑ а б Gardner, Robert S. Bohol History. www.aenet.org. Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 3 грудня 2025.
  8. ↑ Gregorio F. Zaide (1949). Philippine Political and Cultural History, Volume I. Manila, Philippine Education Co. Процитовано 30 грудня 2020.
  9. ↑ Peter Schreurs, MSC (1989). Caraga Antigua 1521-1910: the Hispanization and Christianization of Agusan, Surigao and East Davao (Дипломна робота). Radboud University and University of San Carlos, Cebu City. с. 61-67.
  10. ↑ Isacio R. Rodriguez (1965). A Bibliography on Legazpi and Urdaneta, Philippine Studies vol. 13, no. 2. Philippine Studies, Ateneo de Manila University. с. 287—329. Процитовано 30 червня 2008.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Gardner, Robert S. Bohol History. www.aenet.org. Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 3 грудня 2025.
  12. ↑ а б HISTORY | City Government of Tagbilaran (амер.). Процитовано 13 грудня 2025.
  13. ↑ 2005 Board Resolutions. NHCP. 21 липня 2005. Процитовано 23 грудня 2020.
  14. ↑ Internet Archive, Artemio R. (2005). Historical dictionary of the Philippines. Lanham, Md. : Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-5490-1.
  15. ↑ Jes B. Tirol (29 березня 2015). The More Meaningful Sigala-Legazpi Blood Compact. Bohol Chronicle. Процитовано 31 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ Jes B. Tirol (Серпень 2012). The Cabletow Vol. 89, No. 2, Centennial Lectures: Freemasonry In Bohol and Cebu encountered by Gen. Miguel Lopez De Legazpi. с. 32—45.
  17. ↑ At-Tarbīyyah Al-Islāmīyyah (11 квітня 2021). Forgotten History – A Summary Of Islām In The Philippines.
  18. ↑ а б Elmer Ordoñez (1999). The Philippine Revolution And Beyond ( Volume I) (English) .
  19. ↑ Luengo, Jose Maria S. (1992). A History of the Philippines: A Focus on the Christianization of Bohol, 1521-1991 (англ.). Mater Dei Publications.
  20. ↑ July 19; 2015 (19 липня 2015). SIKATUNA-LEGAZPI SANDUGO: COMPLEMENTARY INFORMATIONS. BOHOLCHRONICLE.COM.PH (амер.). Архів оригіналу за 20 січня 2026. Процитовано 13 грудня 2025.
  21. ↑ Missouri Numismatic Society (2011). Missouri Journal of Numismatics, Vol. 36.
  22. ↑ Internet Archive, Neil Aldrin D. (2001). Key conservation sites in the Philippines : a Haribon Foundation & birdlife international directory of important bird areas. Makati City, Philippines : Bookmark. ISBN 978-971-569-405-6.
  23. ↑ Philippine Declaration of Independence - Wikisource, the free online library. en.wikisource.org (англ.). Процитовано 13 грудня 2025.
  24. ↑ The Town of Sikatuna- Bohol Philippines. Архів оригіналу за 29 грудня 2024. Процитовано 13 грудня 2025.
  25. ↑ Internet Archive (1936–05). American Junior Red Cross News 1936-05: Vol 17 Iss 9 (English) . American National Red Cross.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).