YaChudo

Сандуго

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

«Кровна угода», картина філіппінського художника та політичного активіста Хуана Луни

Кровний договір Легаспі―Сікатуна, або Сандуго (ісп. Pacto de Sangre) ― урочиста кровна угода, укладена на острові Бохоль на Філіппінах між іспанським дослідником Мігелем Лопесом де Легаспі та дату[a] Сікатуною, правителем Бохолю, 16 березня 1565 року. Договір був укладений для скріплення їхньої дружби згідно з місцевою племінною традицією. Ця подія вважається першим договором про дружбу між іспанцями та філіппінцями. Сандуго (себ. Sandugo) — це вісайське слово, що означає «одна кров»[1].

Мігель Лопес де Легаспі був першим іспанським губернатором і генерал-капітаном Філіппін (1565—1572 рр.) та заснував перше постійне іспанське поселення на острові Себу. Пізніше, у 1571 році, він зробив Манілу столицею Філіппін.

Сандуго зображено як на провінційному прапорі, так і на офіційній печатці уряду Бохоля. На офіційній печатці уряду Тагбіларану також є зображення кровного договору. Верхня частина печатки пояснює історію події Сандуго, флот, місце, де іспанці кинули якір, і місце, де було укладено договір[2][3].

Історичний контекст

Святиня «кровного договору» в Бохолі, де було укладено договір.
Напис на пам'ятній дошці «кровного договору» на святині, район Боол, місто Тагбіларан

У 1521 році мореплавець Фердинанд Магеллан прибув до Молуккських островів під час іспанської експедиції. Його флот став першим, хто досяг Азії з Європи, пливучи на захід, хоча сам Магеллан загинув на Філіппінських островах. Згодом Іспанія відправила кілька експедицій для колонізації Східної Індії, конкуруючи з Португалією за контроль над торгівлею прянощами. Однак усі ці експедиції були невдалими, доки Мігель Лопес де Легаспі, відпливши з Мексики з п'ятьма кораблями та 500 людьми, не досяг Філіппін у 1565 році та заснував іспанське поселення[4].

Його зустріли вороже налаштовані мусульмани, які виступали проти іноземного вторгнення. Спроба Легаспі висадитися на острові Себу призвела до загибелі одного з його солдатів, що змусило його досліджувати інший острів і шукати можливості для торгівлі там. Додатково про експедицію Легаспі відомо, що саме його команда пізніше знайшла статую Немовляти Ісуса на Себу, що є однією з найстаріших реліквій колоніального християнства на Філіппінах[4].

Пливучи на південь до острова Мінданао, флот Легаспі зіткнувся з сильними вітрами, які змусили їх пливти на північ до острова Бохоль. Там вони захопили судно з Борнео, малайські моряки якого повідомили іспанцям, що місцеві жителі торгують із людьми з Борнео та Індонезії. Прибувши на Бохоль, Легаспі помітив ворожість місцевого населення. Малайський слуга пояснив, що така ворожість була викликана експедиціями, здійсненими португальцями з Молуккських островів. У 1563 році португальські флоти прибули у вісайські води та поневолили близько 1000 жителів. Легаспі за допомогою малайського моряка пояснив людям на Бохолі, що вони не португальці і що прибули на острови з метою торгівлі. Дізнавшись про це, вожді стали більш дружніми та вітали іспанців[4].

Церемонія

Сандуго розпочався з прибуття Легаспі на Бохоль у 1565 році та встановлення дату Сікатуною вірності королю Іспанії. Легаспі та Сікатуна зробили надрізи на своїх лівих руках кинджалом і вилили свою кров у чашу, наповнену вином, яку вони обидва випили на честь своєї дружби[5].

Напис на пам'ятнику в місті Тагбіларан описує подію:

Приблизно в середині березня 1565 року флот генерал-капітана Мігеля Лопеса де Легаспі кинув якір уздовж цих берегів. Під час цього візиту Лопес де Легаспі уклав кровний договір з дату Сікатуною з метою забезпечення дружніх відносин між іспанцями та філіппінцями.

Також зазначено, що договір було укладено як частину племінної традиції:

Кожен із двох лідерів зробив невеликий надріз на руці, випустив кілька крапель крові з розрізу, змішав її з вином і випив келих, що містив кров іншого. Так був укладений перший союз дружби між філіппінцями та іспанцями.

У своєму звіті королю Іспанії Філіппу II Лопес де Легаспі написав[4]:

Це відбувається наступним чином: хтось від кожної сторони випускає дві-три краплі крові зі своєї руки чи грудей і змішує їх в одній чаші з водою чи вином. Потім суміш має бути розділена порівну між двома чашами, і жодна особа не може піти, доки обидві чаші не будуть випиті до дна.

Традиція та спадщина

Реконструкція сандуго, 2023 рік.
Реконструкція сандуго, 2009 рік.

Традиційно виконання кровного договору зберігало зв'язок дружби між двома племенами. Ця церемонія стала першим договором про дружбу між тубільцями та іспанцями на Філіппінах[5].

На честь цієї події колишній Президент Філіппін Ельпідіо Кіріно заснував Орден Сікатуни — президентську нагороду, що вручається політикам[1].

Хуан Луна, філіппінський художник, зобразив цю подію на своїй картині під назвою «Кровний договір» (ісп. El Pacto de Sangre) у 1886 році. Вона отримала першу премію в Парижі у 1885 році та на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі, штат Міссурі, у 1904 році. У той період для племен було важливо виконувати сандуго як частину мирного процесу[6][7].


Пам'ятник був споруджений у місті Тагбіларан Філіппінським історичним комітетом та Національним історичним інститутом[8][9][10]. У 2005 році Національний історичний інститут виключив це місце зі списку історичних, оскільки фактичне місцезнаходження історичного кровного договору залишається невизначеним[11]. У квітні 2024 року помилкове місце було структурно демонтовано, що відкрило шлях до поетапного облаштування справжнього місця у Вільялімпії Лоай, Бохоль, яке наразі триває[12][13].

Див. також

Посилання

  • Сандугей в словнику по Філіппінах.
  • Blood Compact site на SerialTripper.com

Коментарі

  1. ↑ вождь

Примітки

  1. ↑ а б History of Bohol. bohol.gov.ph. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 16 листопада 2006.
  2. ↑ Wayback Machine. www.bohol.gov.ph. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2025.
  3. ↑ City of Tagbilaran: Administrative Profile. www.tagbilaran.gov.ph. Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 3 грудня 2025.
  4. ↑ а б в г Gardner, Robert S. Bohol History. www.aenet.org. Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 3 грудня 2025.
  5. ↑ а б philippinecountry.com. www.philippinecountry.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2025. Процитовано 3 грудня 2025.
  6. ↑ jose-rizal.eu. www.jose-rizal.eu (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 3 грудня 2025.
  7. ↑ Bohol. www.aybpm.freeservers.com. Процитовано 3 грудня 2025.
  8. ↑ Fuentes, Chito. Blood Compact controversy boils news.inq7.net Retrieved December 2, 2006. [Архівовано 1 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Bantugan, Danilo. City Hall Notes www.boholchronicle.com August 13, 2006. Retrieved November 28, 2006. [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Cabalit, Jorge. Viewpoints www.boholchronicle.com July 23, 2006. Retrieved November 28, 2006. [Архівовано 19 березня 2009 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Blood Compact Between Sikatuna and Legaspi | Registry. Процитовано 18 лютого 2024.
  12. ↑ NHI declaration: Loay town actual site of Sandugo | Registry. The Philippine STAR. Процитовано 27 липня 2014.
  13. ↑ Villalimpia Loay Blood Compact Site | Registry. YouTube. Процитовано 26 квітня 2024.

Література

  • Francia, Luis H. (2014). A history of the Philippines: From Indios Bravos to Filipinos (англ.). The Overlook Press, Peter Mayer Publishers, Inc. ISBN 978-1-4683-1545-5.
  • Agoncillo, Teodoro A. — History of the Filipino People. Garotech Publishing, 1990 (8th edition)
  • Arcila, José S. — Rizal and the Emergence of the Philippine Nation. 2001 revised edition
  • Constantino, Renato. — The Philippines: A Past Revisited. Tala Publishing Series, 1975
  • Corpuz, Onofre D. — The Roots of the Filipino Nation. 1989
  • Scott, William Henry. — Barangay: Sixteenth-Century Philippine Culture and Society. AdMU: 1994
  • Zaide, Gregorio F. — Great Filipinos in History: An Epic of Filipino Greatness in War and Peace. Verde Bookstore, 1970
  • Zaide, Gregorio. — Dagohoy: Champion of Philippine Freedom. Manila: Enriquez, Alduan and Co., 1941

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).