YaChudo

Сідні Фарбер

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Сідні Фарбер
англ. Sidney Farber
Сідні Фарбер. 1960 рік.
Сідні Фарбер. 1960 рік.
Народився30 вересня 1903
Баффало
Помер30 березня 1973 (69 років)
Бостон
КраїнаСША США
Національністьєврей
Діяльністьвикладач університету, патологоанатом, педіатр, онколог, науковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет штату Нью-Йорк в Баффало,
Гарвардська медична школа
Галузьонколог, патолог, педіатр
ЗакладБостонська дитяча лікарня
Онкологічний інститут Дейни — Фарбера
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медицини
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Бельгійська королівська академія медицини
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:започаткування хіміотерапії, громадська діяльність задля розвитку дослідження та лікування раку
БатькоСимон Фарбер
Брати, сестриEugene M. Farberd
Marvin Farberd
 Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зНорма Фарбер
Дітисини: Стівен, Томас
дочки: Еллен, Міріам
НагородиПремія Ласкер — Дебейкі за клінічну дослідницьку роботу
Лонґвудська медична й академічна територія. Ліворуч Будинок Дейни — Фарбера. Праворуч — Будинок Сміта.

Сі́дні Фа́рбер (англ. Sidney Farber, 30 вересня 1903, Баффало — 30 березня 1973, Бостон) — американський онколог, патолог і педіатр, основоположник сучасної хіміотерапії. Його іменем названо Онкологічний інститут Дейні — Фарбера.

Біографія

Сідні Фарбер народився в єврейській сім'ї третім із чотирнадцяти дітей. Його батько, Симон Фарбер, колись барковик у Польщі, емігрував до США наприкінці дев'ятнадцятого століття й працював у страховому агентстві. Родина жила скромно у східній околиці Баффало, в єврейській громаді, що складалася переважно з власників крамниць, робітників, рахівників і мандрівних торговців. Вдома Фарбери послуговувалися мовою їдиш, а за межами домівки тільки німецькою й англійською[1].

Щоб оплачувати навчання в Університеті штату Нью-Йорк в Баффало, Сідні грав на скрипці в концертних залах. 1923 року він закінчив цей навчальний заклад. У середині 1920-х років багато хто з молодих євреїв, не можучи влаштуватися на студії в американських медичних школах, навчався в європейських. Сідні Фарбер один рік студіював медицину в Гайдельберзі та Фрайбурзі, а тоді вступив на другий курс Гарвардської медичної школи в Бостоні, яку закінчив у 1927-му[2].

Після інтернатури в бостонській Лікарні Пітера Бента-Бріґама й Дитячому шпитальному медичному центрі (Children's Hospital Medical Center) — науковим керівником був Кеннет Блакфан — Фарбер один рік працював асистентом у Мюнхенському патологічному інституті, а 1929 року став асистентом на кафедрі патології Гарвардської медичної школи й патологоанатомом у Бостонській дитячій лікарні. 1946 року був призначений завідувачем лабораторій, а в 1947-му — головним патологоанатомом цього медичного закладу. Фарбер написав працю про класифікацію пухлин у дітей і підручник «The Postmortem Examination».

Працюючи в Гарвардській медичній школі над дослідницьким проектом (ґрант виділило Американське онкологічне товариство), Фарбер виконав доклінічне й клінічне випробування аміноптерину — хімічної сполуки, яку на його прохання синтезував Єллапрагада Суббарао. Ця речовина — антифолат — блокує поділ лейкоцитів у перебігу гострої лімфобластної лейкемії. У 1948 році Фарбер показав, що можна досягти клінічної й гематологічної ремісії у випадках цієї хвороби[3]. Завдяки цьому відкриттю Фарбера назвали батьком сучасної хіміотерапії неопластичних хвороб, а десять років до того — батьком сучасної педіатричної патології[4]. 1952 року цей науковець уперше описав недугу, яку згодом назвали його іменем — хвороба Фарбера[5][6]. У 1950-х — 1960-х роках він провадив дослідження раку. Зокрема, 1955 року відкрив, що в комбінованому лікуванні антибіотиком актиноміцином D й опроміненням можна досягти ремісії у випадках пухлини Вілмза — раку нирок.

Крім роботи в Гарвардській медичній школі й Дитячому шпитальному медичному центрі, Фарбер працював консультантом у Військовому інституті патології, Службі громадського здоров'я США, Національному інституті раку. Упродовж 1958 року він очолював Американське товариство патологів і мікробіологів. Був членом ради Освітнього фонду, а також Досліджень церебрального паралічу Сполучених Штатів — як зацікавлений лізосомними хворобами. У 1968 році Фарбера вибрали головою Американського онкологічного товариства. Він належав до ради Бельгійсько-американського освітнього фонду і вченої медичної ради Дослідного інституту Розвелл-Парк у Баффало. Фарбер був член Національної консультативної онкологічної ради, Національної консультативної ради здоров'я, Президентської комісії хвороб серця, раку й інсульту, Товариства педіатричних досліджень[4].

Громадська діяльність

У 1947 році Фарбер започаткував Фонд дослідження раку в дітей, що мав на меті забезпечувати новітнє, відповідне для дітей лікування й допомагати у запобіганні онкологічним хворобам та в розвитку способів боротьби з ними. На базі цього фонду постала науково-дослідна й лікувальна установа. У 1974 році її офіційно назвали Онкологічний центр Сідні Фарбера, а 1983-го (з огляду на велику фінансову підтримку від Фонду Дейни) перейменували на Онкологічний інститут Дейни — Фарбера[7]. На 2010 рік він налічував 2934 працівники[8].

Того ж таки 1947 року Фарбер почав збирати кошти на дослідження раку з допомогою керівників розважального закладу «Вераєті клаб» (Variety Club). Разом вони заснували Фонд Джиммі. 22 травня 1948 року у прямому ефірі радіопрограми «Істина, або Наслідки» (Truth or Consequences) транслювали зустріч хворого на рак 12-річного Ейнара Ґустафсона (він став прообразом вигаданого Джиммі) й гравцями його улюбленої бейсбольної команди «Бостон брейвз». Радіоведучий закликав усіх пожертвувати на лікування хлопчика й на заснування Фонду Джиммі по 25 центів, можна й більше[9]. До початку травня з усіх США надійшло понад 230 000 доларів. Фарбер зрозумів важливість залучення громадськості та використання всіх можливих способів для фінансування науково-дослідних робіт.

Антифолати були першим Фарберовим відкриттям в онкології, а ця вирішальна істина – другим. Вона спричинила просто-таки сейсмічний зсув у його кар’єрі, значно суттєвіший, ніж перекваліфікація з патологоанатома на онколога. Це перетворення – з лікаря-клініциста на пропагандиста досліджень раку – відображає перетворення самого раку. Страшна хвороба виповзла з підвалу на яскраве світло публічности й невідворотно змінила лінію своєї історії[10].

Від початку 1950-х до кінця життя Фарбер відвідував слухання в Конгресі й спонукав виділяти кошти на дослідження раку. Вміючи переконувати, мав у цьому успіхи. Зокрема, Конгрес ухвалив започаткувати Спільну групову програму клінічних досліджень (Clinical Trials Cooperative Group Program) і створити Національний службовий центр хіміотерапії (Chemotherapy National Service Center) при Національному інституті раку. Разом із своєю щирою приятелькою Мері Ласкер, активною діячкою на благо науково-дослідної роботи, відомим хірургом Майклом Еллісом Дебейкі, алабамським сенатором Дж. Лістером Гіллом і конгресменом із Род-Айленду Джоном Е. Фоґарті Фарбер домігся значного збільшення урядових асигнувань на дослідницьку роботу в галузі онкології. За 1957–1967 роки річний бюджет Національного інституту раку — державної установи, зріс від 48 мільйонів доларів доларів до 176 мільйонів[7].

Смерть

У другій половині дня 30 березня 1973 року на поверхах будівлі Фонду Джиммі пролунав дзвінок, що означає найневідкладнішу медичну допомогу. Звук настирно вривався у відчинені двері дитячої клініки, линув коридорами повз портрети героїв мультфільмів на стінах і вишикувані рядами ліжечка з білими простирадлами, повз дітей з катетерами у венах – аж до Бріґамської та Жіночої лікарень, де колись був інтерном Фарбер. Линув у минулий час – траєкторією його життя.

Гурт лікарів та медсестер у халатах кинувся до сходів. Діставатися довелося трохи далі, ніж звичайно, – до далекого кінця лікарні на восьмому поверсі. У кімнаті з високими світлими вікнами вони застали Фарбера – обличчям до стола. Смерть настала від зупинки серця. Останні години життя минули в обговоренні прийдешности фонду Джиммі і напряму війни проти раку. Навколо небіжчика на полицях стояли акуратно розміщені видання – від його першої книжки про розтин до останньої статті про досягнення в лікуванні лейкозу, надрукованої того ж тижня.

Потоком із усіх куточків світу надходили некрологи. Той, що від Мері Ласкер, був, мабуть, найкоротший і найщиріший, бо вона втратила не тільки друга, але й частину себе самої. «Безперечно, – написала Мері, – світ ніколи вже не буде таким, як був»[11].

Родина

Крім самого Сідні Фарбера, у виданні Who's Who 1966 року фігурують його четверо братів. Гарольд — виконавчий директор страхової компанії. Марвін — професор філософії Університету штату Нью-Йорк в Баффало. Сеймур — пульмонолог. Юджин — дерматолог.

3 липня 1928 року Сідні Фарбер одружився з Нормою С. Гольцман — поетесою й дитячою письменницею. Подружжя жило в Брукліні й мало чотирьох дітей — Еллен, Стівена, Томаса і Міріам[12].

Почесні академічні звання

  • Саффолкського університету
  • Бостонського університету
  • Університету Брандіса в Массачусетсі
  • Університету Провіденс
  • Гентського університету
  • Лувенського університету
  • Каролінського інституту
  • Медичного коледжу Альберта Ейнштейна
  • Нью-Йоркського медичного коледжу

Нагороди

  • Міжнародна гуманітарна премія «Вераєті клаб» (1964)
  • Премія Альберта Ласкера за клінічні дослідження — за піонерську роботу в педіатричній хіміотерапії (1966)
  • Премія Ласкера — Дебейкі за клінічну дослідницьку роботу (1966)
  • Премія Джадд за онкологічні дослідження — від Онкологічного центру «Меморіал Слоун-кеттерінґ»
  • Велика Медаль Гентського університету
  • Меморіальна премія Гіта — від Онкологічного інституту М. Д. Андерсона (1967)
  • Премія Оскара Б. Гантера Американського терапевтичного товариства — за роботу в галузі експериментальної терапії (1968)
  • Ціпок із золотою головкою (1972); перебуває в Лондоні, в Королівському коледжі лікарів (Foley, 1973)

Пам'ять

Іменем Фарбера названо:

  • Онкологічний інститут Дейни — Фарбера
  • Будинок Фарбер-голл, споруджений 1953 року в Південному студентському містечку Університету штату Нью-Йорк в Баффало
  • Будинок Дейни — Фарбера на Лонґвудській медичній і академічній території, найближче пов'язаній із Гарвардською медичною школою
  • Хворобу, яку він описав і дослідив

Див. також

  • Хвороба Фарбера
  • Історія онкологічної хіміотерапії
  • «Імператор усіх хвороб: біографія раку»

Примітки

  1. ↑ Сіддгартха Мукерджі. «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 25
  2. ↑ «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 26
  3. ↑ «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 41
  4. ↑ а б Miller, Denis R. (July 2006), «A tribute to Sidney Farber — the father of modern chemotherapy», British Journal of Haematology, 134, Issue 1: 20-26, retrieved 2011-12-03
  5. ↑ Whonamedit?. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  6. ↑ Farber S. (1952). «A lipid metabolic disorder: disseminated lipogranulomatosis; a syndrome with similarity to, and important difference from, Niemann-Pick and Hand-Schüller-Christian disease». A. M. A. American journal of diseases of children 84 (4): 499–500. PMID 12975849
  7. ↑ а б «History of Dana-Farber Cancer Institute». Site Dana-Farber Cancer Institute
  8. ↑ «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 144
  9. ↑ Оригінальний магнітофонний запис передачі можна послухати на сайті Фонду Джиммі[недоступне посилання з травня 2019]. Також див. Saul Wisnia, Images of America: The Jimmy Fund of the Dana-Farber Cancer Institute (Charleston, SC: Arcadia, 2002), 18-19
  10. ↑ «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 98
  11. ↑ «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 177
  12. ↑ Norma Farber Biography, BookRags

Зовнішні зв'язки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).