Спелеологія
| Спелеологія | |
|---|---|
| Є галуззю | геологія, наукова експедиція і спорт |
| Досліджує | печера |

Спелеоло́гія (від грец. σπήλαιον — печера та λόγος — вчення, наука) — комплексна наука, розділ наук про Землю, а саме карстознавства, яка займається вивченням печер, включаючи їх виникнення, розвиток, форми, вміщуючі породи, породи та мінерали печерного походження, склад та міграцію підземних вод, мікроклімат, органічний світ в минулому та в сьогоденні, а також залишки давньої матеріальної культури. Синонім — печерознавство.
Загальний опис
Спелеологія досліджує походження печер, їх морфологію, органічний світ, залишки матеріальної культури та використання людиною. Як наука спелеологія почала формуватися з другої половини ХІХ ст. Розрізняють геоспелеологію, антропоспелеологію, загальне печерознавство, історичне печерознавство, технічне печерознавство, регіональне печерознавство (Trimmel, 1988). За іншою класифікацією спелеологію поділяють на геоспелеологію, біоспелеологію, антропоспелеологію, палеонтоспелеологію, регіональну, прикладну і технічну спелеологію, а також спелеомедицину (К. А. Горбунова та Н. Г. Максимович (1987)).
Не слід плутати науку спелеологію і спелеотуризм — екстремальний вид туризму, що пов'язаний з проходженням печер.
Одним з розділів спелеології є відносно новий напрямок науки — спелестологія, яка досліджує штучні підземні споруди: гірничі виробки, давні та сучасні міські комунікації тощо.
Історія спелеології
Відвідування печер
Історично задокументовані відвідування печер з дослідницькою метою були в Європі, в також мали місце в Китаї. Де Сюй Сяке (1587–1641 рр.) був першим у цьому регіоні дослідником карсту та спелеологом. Печери спочатку досліджувалися археологами, біологами, геологами та географами, які переважно працювали поза печерами. До XIX століття деякі люди почали зосереджуватися на печерах і називати себе спелеологами. Приблизно в той же час спостерігалося зростання «дослідницької діяльності», з відвідуванням «чужих країн», підйомами в гори і спусками в печери. Вважається, що найстарішою відомою печерою у світі є Печера очеретяної флейти в Китаї, яка містить написи з 792 року, часів династії Тан. Перша зареєстрована екскурсія печерою в Європі була в печері Постойна, Словенія, у 1213 році. Печера Віленіца, також у Словенії, збирає плату за вхід з відвідувачів з 1633 року.[1]
Розвиток науки
Термін «спелеологія» запропонував у 1890 році французький археолог Е. Рів'єр. У цьому ж році його застосував як наукове визначення один з засновників сучасної науки про печери Е. М. Мартель. У 1928 році при Віденському університеті відкрився перший у світі інститут спелеології.
Австрійський спелеолог X. Триммель, виділяє чотири етапи становлення спелеології як науки:
- бароко (XVI—XVII ст.),
- просвіти (XVIII ст.),
- романтики (XIX ст.) та
- класичний (кінець XIX — початок XX ст.).

В 1960-ті роки французький спелеолог Мішель Сіфр, перебуваючи в глибокій печері на самоті та без можливості визначення часу та дати, провів серію досліджень біоритмів. Результати його досліджень були використані у французькій космічній програмі[2]. Печери Кавказу досліджував Є. С. Міляновський.
Вивчення печер в Україні
В Україні питання спелеології вивчає Державний інститут мінеральних ресурсів (м. Сімферополь).
Упродовж 2007 року спелеологи Чернівецького спелеоклубу "Троглодит" та Кострижівського спелеологічно-туристичного клубу "Каскад" провели повне картування лабіринтів печери Скитська, промірявши кожний її закуток. Печера Скитська, також відома як Гострі Говди, є геологічною пам'яткою природи місцевого значення. Печера розташована у Подільсько-Буковинській карстовій області, в центральній частині Дністровського каньйону, під верхом правого схилу долини річки Дністер. Вхід до печери знаходиться на південний схід від селища Кострижівка Чернівецького району Чернівецької області, за півкілометра до села Звенячин. Навпроти, через Дністер – місто Заліщики в Тернопільськійї області. Координати входу: 48.635032°, 25.721778°. Загальна довжина печери – 3590 м, площа – 2561м2, об’єм – 5442м3. Печера горизонтальна, лабіринтового типу, місцями розміщена в два яруси.
Див. також
Посилання
- печери України [Архівовано 20 червня 2013 у WebCite]
- печера Мушкарова яма [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Міжнародне об'єднання спелеологів [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Український інститут спелеології та карстології
- Українська спелеологічна асоціація [Архівовано 6 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Спелеотуризм
Примітки
- ↑ Августо Аулер, Террі Болгер, Фердінандо Дідонна, Ролан Ебергард та ін., Рекомендації з охорони печер і карсту,Друге видання 2024
- ↑ Мишель Сифр. В безднах Земли — М:, Издательство «Прогресс», 1982 (рос.)
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).