Седа (місто)
Седа Seda Се́да Зе́дде Sedde | |
|---|---|
— місто — | |
Православна церква | |
|
Герб | |
| Координати: 57°39′01″ пн. ш. 25°45′04″ сх. д. / 57.65028° пн. ш. 25.75111° сх. д. | |
| Країна | Латвія |
| Регіон | Ліфляндія |
| Край | Валміерський край |
| Статус | 1991 |
| Площа | |
| • Повна | 2,03 км² |
| Висота над р.м. | 50 м |
| Населення (2016)[1] | |
| • Усього | 1356 |
| • Густота | 668/км² |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) |
| • Літній час | EEST (UTC+3) |
| Поштовий індекс | LV-4728 |
Седа | |
![]() | |
Седа (латис. Seda) — місто в північній Латвії, в історичній області Відземе.
Назва
- Седа (латис. Seda;
вимова) - Зедде (нім. Sedde) — німецька назва річки Седа, за іменем якої назване місто.
Географія
Місто розташоване на річці Седа. Відстань до столиці Латвії, міста Риги, становить 122 км.
Історія
Засноване в 1952 році як містечко на основі села Седде для видобутку і переробки торфу, на відстані 3 км від залізничної станції Стренчі (на лінії Рига — Валга). У будівництві брали участь будівельники із усього СРСР, від часів будівництва збереглася велична архітектура у стилі сталінського ампіру. Поселення швидко перетворилося в селище міського типу Латвійської РСР, з 1991 року має статус міста.
Видобуток торфу ведеться дотепер. З переробленого торфу одержують субстрати для тепличних комплексів. Основне підприємство — АТ «Седа».
До 1 липня 2009 року місто входило до складу Валкського району.
Широкі вулиці з березовими алеями та жовтими будинками сталінського класицизму в такій чистій і сконцентрованій формі більше ніде в Латвії не зустрічаються.
Населення
За даними Управління громадянства та міграції, станом на 1 січня 2009 року в місті Седа проживало 1601 мешканець: росіяни становили 63,6 %, латиші — 18,2 %, білоруси — 10,4 %. Частка латишів у складі населення міста — одна з найнижчих у країні.
У 2020 році населення становило 1 069 осіб.
Примітки
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
Джерела
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).


