YaChudo

Річард Ллойд

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Річард Ллойд
англ. Richard Lloyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження25 жовтня 1951[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняПіттсбург, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті7 листопада 2026[2] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЧаттануга, Теннессі, США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертіХолангіокарциномаd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1973 — 2026
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїгітарист, співак, пісняр, автор-виконавець, композитор, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаСередня школа Стайвесантd Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментигітара і вокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрирок-музика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоTelevision (1978), Television (1993) і Television (2007) Редагувати інформацію у Вікіданих
richardlloyd.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Річард Ллойд (англ. Richard Lloyd; 25 жовтня 1951, Піттсбург, Пенсільванія, США — 7 листопада 2026) — американський гітарист й автор пісень, найбільш відомий як один з засновників рок-гурту «Television»[5].

Ранні роки

Народився в Піттсбурзі, штат Пенсільванія. Музикою зацікавився ще в дитинстві.

Ллойд навчався у Вищій школі Стайвесант у Нью-Йорку[6]. У ранньому підлітковому віці він брав уроки гри на барабанах у Вільяма Кесслера, який був літературним негром для Козі Коула, одного з відомих барабанщиків біг-бендів. Кілька років потому він переключився на гітару.

Підліткові роки

У середині підліткового віку Ллойд познайомився з гітаристом Велвертом Тернером з Брукліна. Тернер стверджував, що був знайомий з Джимі Гендріксом[7]. За словами Тернера, Гендрікс вважав його своїм «молодшим братом» і взяв під свою опіку: запрошував до різних клубів і навчав гри на гітарі у своїй квартирі на Західній 12-й вулиці. Оскільки Тернер і Ллойд були найкращими друзями, Тернер попросив дозволу передавати Ллойду те, чого сам навчався. Так вони почали разом займатися грою на гітарі під керівництвом Гендрікса. Ллойд часто відвідував концерти Гендрікса, а також виступи інших відомих гуртів і виконавців, зокрема «Led Zeppelin», «The Who», «The Jeff Beck Group» з Родом Стюартом, «The Allman Brothers Band» і «Grateful Dead».

Навчаючись в одинадцятому класі Вищої школи Стайвесант, Ллойд вирішив, що хоче стати відомим гітаристом. Тому він перестав приносити до школи підручники та домашні завдання, натомість брав із собою електрогітару у жорсткому футлярі. Коли вчителі запитували, де його підручники, він показував на футляр. Попросивши відкрити його, вчителі вигукували: «Я не бачу тут жодних книжок, лише електрогітару», на що Ллойд відповідав: «Ось за цією книжкою я й навчаюся»[8]. Попри це, йому вдавалося успішно складати всі іспити, однак у травні 1969 року, ще до закінчення школи, він покинув навчання. Ллойд не вірив у цінність дипломів і вважав, що атестат про повну загальну середню освіту ніяк не допоможе йому в прагненні зробити кар'єру в музичній індустрії. Того літа його батьки переїхали до Монклера, штат Нью-Джерсі, і поставили йому ультиматум: або він влаштовується на роботу, або знову навчається в дванадцятому класі, але вже в новій школі. Він обрав другий варіант. Саме там він потоваришував із гітаристом Елом Андерсоном, з яким згодом склалися близькі дружні стосунки. Андерсон став одним із небагатьох американців, які грали в гастрольному складі гурту «The Wailers», що виступав разом з Бобом Марлі і Дональдом Кінсі.

Рання музична кар'єра

Після того як він залишив другу школу, так і не закінчивши її, Ллойд переїхав до Бостона, де прожив два роки. Саме в цей період відбувся його перший публічний виступ: він приєднався до Джоном Лі Гукером, який виступав у клубі Jazz Workshop на Бойлстон-стріт. На той час Ллойд уже був знайомий з Джимі Гендріксом, Бадді Гаєм та учасниками «Led Zeppelin». Його часто можна було побачити за лаштунками, де він спілкувався зі своїми кумирами. Джон Лі Гукер запитав його, чим він займається. Ллойд відповів, що він гітарист. Тоді Гукер покликав його до себе, прошепотів на вухо «секрет електрогітари» й запросив зіграти разом із гуртом. Поживши деякий час у Бостоні, Ллойд повернувся до Нью-Йорка, але хотів відвідати й інші осередки музичної культури. Спочатку він вирішив автостопом подолати шлях трасу 66, однак, зваживши, скільки часу це може зайняти, натомість вирушив літаком безпосередньо до Лос-Анджелеса. 1971 року оселився в Лос-Анджелесі, де провів наступні два роки. Там він вправлявся у грі на електрогітарі без підсилювача та відвідував вечірки, які влаштовували звукозаписувальні компанії й які на той час відзначалися особливою розкішшю. Він мешкав в одній квартирі з Річардом Кромеліном, музичним критиком газети «Los Angeles Times». Завдяки цьому Ллойд знову мав доступ до найвищих кіл рок-н-рольного світу.

1973 року Ллойд почув про гурт «New York Dolls», щоб той узяв його пасажиром у поїздку через усю країну. Дорогою вони зупинялися у відомих містах, зокрема Мемфісі та Новому Орлеані. Коли Ллойд дістався Нью-Йорка, на нього чекала неприємна звістка: обвалилася будівля Mercer Arts Center, відома тим, що там відбулися перші концерти таких гуртів, як-от «New York Dolls», «The Modern Lovers» і «Suicide». Він почав регулярно відвідувати концерти в готелі Diplomat та інших закладах. Побачивши можливість формування нової музичної сцени, Ллойд замислився над створенням власного гурту. У клубі Max's Kansas City він познайомився з Террі Орком, який мав велику квартиру-лофт у Чайна-тауні й шукав співмешканця. Ллойд переїхав до нього й оселився в передній кімнаті — невеликому приміщенні з вікнами на Іст-Бродвей. Уночі Орк працював на Енді Воргола, виготовляючи шовкотрафаретні відбитки, а вдень — у майстерні театральних афіш Cinemabilia. Він дуже хотів стати менеджером гурту або створити власний колектив, подібно до того, як Воргол свого часу зробив з «The Velvet Underground». Під час розмов із Ллойдом Орк згадав, що знає ще одного гітариста, який не мав гурту й готував кілька пісень для прослуховування під час вечора прослуховувань у клубі Reno Sweeney's. Це був заклад поза Бродвеєм, розташований на Західній 13-й вулиці, де переважно виступали співаки, зокрема Пітер Аллен і Бетт Мідлер.

Телебачення

Одного вечора влітку 1973 року Орк і Ллойд прийшли до клубу Reno Sweeney's, де Річард побачив, як Том Міллер виконав три пісні. Під час виконання другої пісні Ллойд нахилився до Орка й сказав, що в цього хлопця є неабиякий потенціал, але йому чогось бракує, і саме це Ллойд міг йому дати. Він порадив Орку, що якщо Террі вдасться переконати Тома, то з Ллойда та Міллера вийде гурт, який Орк шукав. Так розпочалося формування гурту «Television». Згодом Міллер змінив прізвище на Верлен, а Річард Маєрс став відомим як Річард Гелл і пообіцяв навчитися грати на бас-гітарі вже в процесі роботи гурту. Після приєднання Біллі Фікки, який грав на барабанах, склад квартету було сформовано. Однак 1975 року Гелла замінив Фред Сміт. Восени та взимку 1973 року учасники Television репетирували сім днів на тиждень по п'ять-шість годин щодня. Свій перший публічний виступ гурт дав 2 березня 1974 року в театрі Town House на Західній 44-й вулиці.

Гурт «Television» шукав клуб, де міг би регулярно виступати як штатний колектив і поступово здобувати власну аудиторію. Одного разу Верлен помітив чоловіка, який встановлював маркізу над баром на Бауері. Над баром розташовувався нічліжний будинок для бездомних людей, які страждали від алкогольної залежності. Верлен і Ллойд повернулися до закладу, щоб обговорити можливість виступати в новому клубі, який мав називатися CBGB. Після того як менеджер Television Террі Орк пообіцяв клубу значний виторг від продажу напоїв, гурт отримав запрошення виступити там наприкінці березня 1974 року. Клубом CBGB керував Гіллі Крістал, який спочатку планував проводити там концерти кантрі, блюграсу та блюзу (CBGB — Country, Bluegrass and Blues). Однак, коли кілька представників нової рок-сцени, зокрема «Blondie», «Ramones» і «Talking Heads», дізналися про появу майданчика для виступів і почали приходити до клубу, Орк став його офіційним організатором концертів. CBGB почав привертати увагу, коли такі гурти, як «Television» і «Talking Heads», стали збирати там повні зали. А коли молода поетеса Патті Сміт почала виступати в одній концертній програмі з «Television», клуб поступово здобув широку популярність. 2007 року CBGB припинив роботу в Нью-Йорку.

1977 року «Television» підписав контракт з Elektra Records. Для цього лейблу музиканти записали два альбоми: «Marquee Moon» і «Adventure». Дебютний альбом «Marquee Moon», випущений 1977 року, й досі входить до списків найвидатніших альбомів в історії рок-музики та ніколи не зникав із продажу. Після запису альбому «Adventure» 1978 року гурт так і не зміг досягти очікуваного успіху у США. Після серії успішних концертів у нью-йоркському клубі The Bottom Line «Television» припинив існування. Учасники гурту пішли кожен своїм шляхом, хоча всі вони продовжили займатися музикою та час від часу возз'єднувалися.

Сольна кар'єра

1978 року вийшов сингл з піснею Ллойда «I Thought You Wanted to Know». У записі Ллойд, ім'я якого не було зазначено в титрах, виконав партію гітари та вокальну гармонію, а Кріс Стеймі — основну вокальну партію, партії бас-гітари та фортепіано. Сингл вийшов під ім'ям Кріса Стеймі та гурту «The dB's», хоча з учасників гурту в записі брав участь лише Стеймі.

Після першого розпаду Television у 1978 році Ллойд випустив сольний альбом «Alchemy» на лейблі Elektra Records[9]. Його сольна кар'єра охоплювала роботу гітариста та сесійного музиканта з різними виконавцями, зокрема Меттью Світтом, Джоном Доу з гурту «X», а також швейцарським співаком і автором пісень Штефаном Айхером. 1990 року Ллойд записав версію пісні Рокі Еріксона / «13th Floor Elevators» «Fire Engine», яка увійшла до збірки триб'ют-альбомів «Where the Pyramid Meets the Eye». 1989 року він з'явився на кількох композиціях другого альбому Метью Світа «Earth»[10]. 1991 року він виконав гітарні партії для альбому Світа «Girlfriend», який отримав схвальні відгуки критиків[11][12][13]. Ллойд з'явився на шести студійних альбомах Світа[14].

Відомо, що Ллойд навчав інших гітаристів-початківців у своїй студії в Нью-Йорку, де він також часто займався продюсуванням записів інших виконавців. Він працював продюсером, звукорежисером і учасником гурту під час запису альбому «Rocket Redux» гурту «Rocket from the Tombs», випущеного на лейблі «Smog Veil Records». Крім того, він спродюсував низку записів інших нью-йоркських гуртів і виконавців, зокрема «The Blondes, Inc.», Крістофера Перді, «Miss Mother USA» та Кевіна Отто, а також альбом «Skinny Girls Are Trouble» (2010) — третю платівку автора пісень у стилі кантрі-панк Джима Неверсінка[15][16][17]. Серед інших проєктів, над якими Ллойд працював на момент смерті, було відновлення діяльності гурту «Rocket from the Tombs». Він і досі володів відомою гітарою Stratocaster з характерним оздобленням у вигляді тонких смужок, на якій грав у складі «Television».

1994 року Синтія Пластер Кастер виготовила гіпсовий зліпок його тіла[18].

Наприкінці 2007 року на лейблі «Parasol Records» вийшов альбом «The Radiant Monkey». На компакт-диску Ллойд виконав усі партії, крім ударних: їх записав сесійний барабанщик Крістофер Перді, а в одній із композицій також взяв участь Біллі Фікка з гурту «Television». Альбом «The Jamie Neverts Story», випущений на лейблі «Parasol» у 2009 році, Ллойд присвятив своєму кумиру Джимі Гендріксу. Він також присвятив його пам'яті свого друга Велверта Тернера. «Джеймі Невертс» — таємне ім'я, яке Тернер і Ллойд вигадали, щоб сусідські діти не намагалися приєднатися до них, коли вони вирушали на зустріч з Гендріксом.

1998 року він випустив альбом «Lodestones», також відомий під назвою «Nuggets From the Vault». 2018 року альбом було видано на вінілових платівках з нагоди Дня магазину звукозапису. Розповідаючи про альбом, Ллойд зазначив:

Я знайшов велику коробку немаркованих касет, записи на яких сягали кількох років давнини. Коли я почав їх прослуховувати, то виявив низку завершених записів — пісень, які з певних причин не потрапили на платівки. Я придбав пристрій для перенесення записів з касет на компакт-диски, а потім переніс їх на комп'ютер у своїй студії та здійснив мастеринг. Вийшов альбом з десяти композицій[19]. 2016 року вийшов його альбом «Rosedale». На більшості композицій Ллойд самостійно виконав усі інструментальні партії. Водночас у записі кількох треків взяли участь Біллі Фікка та Кріс Франц. До роботи над альбомом також долучилися бас-гітарист Террі Клоуз і барабанщик Джефф Брейкбілл[20]. 2018 року Ллойд опублікував мемуари «Everything Is Combustible: Television, CBGB's and Five Decades of Rock and Roll»[21].

Особисте життя та смерть

2015 року Ллойд одружився з Шейлою О'Кіф. Свої мемуари він присвятив їй та їхньому синові Ділану[22].

У березні 2026 року в нього діагностували холангіокарциному[23]. Ллойд помер 7 листопада 2026 року у своєму будинку в Чаттанузі, штат Теннессі[24][25].

Сольна дискографія

  • Alchemy (Elektra, 1979)
  • Field of Fire (Moving Target/Celluloid, 1986) — пізніше вийшов на CD у Reaction Recordings (c/o Parasol Records)
  • Real Time (1987)
  • The Cover Doesn't Matter (2001)
  • The Radiant Monkey (2007)
  • The Jamie Neverts Story (2009)
  • Lodestones (2010 [digital only]; перевиданий на LP у 2018 в Org Music)
  • Rosedale (2016)
  • The Countdown (2018)

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Williams A. Richard Lloyd, Torrential Guitarist of Television, Has Died — 2026. — ISSN 0362-4331
  3. ↑ Dunbar M. Richard Lloyd, founding member and guitarist of punk band Television, dies aged 75 — 2026. — ISSN 0261-3077
  4. ↑ ¿De qué murió Richard Lloyd? Guitarrista de Television — SDPNoticias.
  5. ↑ When Jimi Hendrix punched Television guitarist Richard Lloyd. faroutmagazine.co.uk (амер.). 27 червня 2023. Процитовано 5 квітня 2024.
  6. ↑ Robbins, Ira (Лютий 2001). Television. Mojo. Процитовано 4 грудня 2012 — через thewonder.co.uk.
  7. ↑ Young, Charles M. (8 січня 2010). Richard Lloyd: 'Scuse Me While I Hit This Guy. Guitar World. Процитовано 9 лютого 2020.
  8. ↑ Lloyd, Richard (9 січня 2018). Everything Is Combustible: Television, CBGB's and Five Decades of Rock and Roll: The Memoirs of an Alchemical Guitarist (англ.). New Leaf Distribution. ISBN 978-0-9976937-7-5.
  9. ↑ Alchemy. RichardLloyd.com. Процитовано 21 січня 2019.
  10. ↑ Crane, Larry (Листопад 2006). Richard Lloyd: From Television to Matthew Sweet. Tape Op. Процитовано 3 грудня 2025.
  11. ↑ Power Pop [Архівовано 2009-03-23 у Wayback Machine.]. By Noel Murray. The A.V. Club. Published March 19, 2009.
  12. ↑ The 1991 Pazz & Jop Critics Poll. The Village Voice. 3 березня 1992. Архів оригіналу за 7 травня 2006. Процитовано 10 червня 2018.
  13. ↑ It’s Been 20 Years? The Best of 1991 Revisited: Matthew Sweet’s Girlfriend. KCRW (англ.). 23 вересня 2011. Процитовано 14 квітня 2025.
  14. ↑ Crane, Larry (Листопад 2006). Richard Lloyd: From Television to Matthew Sweet. Tape Op. Процитовано 3 грудня 2025.
  15. ↑ Gedye, Lloyd. Jim Neversink and Richard Lloyd. The Mail & Guardian online: The Guide. Архів оригіналу за 26 лютого 2009. Процитовано 29 серпня 2009.
  16. ↑ Monsoon, Jon. Jim Neversink turns on TV. Muse Online. Архів оригіналу за 25 червня 2009. Процитовано 29 серпня 2009.
  17. ↑ Sudheim, Alex. Jim Neversink in Durban. The Mail & Guardian online: The Guide. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 29 серпня 2009.
  18. ↑ Home. The Official Cynthia Plaster Caster Website. Процитовано 21 січня 2019.
  19. ↑ Home. The Richard Lloyd Website. Процитовано 20 травня 2022.
  20. ↑ Home. The Richard Lloyd Website. Процитовано 20 травня 2022.
  21. ↑ Lloyd, Richard (9 січня 2018). Everything Is Combustible: Television, CBGB's and Five Decades of Rock and Roll: The Memoirs of an Alchemical Guitarist (English) . Beech Hill Publishing Company.
  22. ↑ Lloyd, Richard (9 січня 2018). Everything Is Combustible: Television, CBGB's and Five Decades of Rock and Roll: The Memoirs of an Alchemical Guitarist (англ.). New Leaf Distribution. ISBN 978-0-9976937-7-5.
  23. ↑ Monroe, Jazz (24 серпня 2026). Television’s Richard Lloyd Diagnosed With Cancer. Pitchfork. Процитовано 30 жовтня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Richard Lloyd, Torrential Guitarist of Television, Has Died. The New York Times. 7 листопада 2026. Процитовано 7 листопада 2026.
  25. ↑ MSN. www.msn.com. Процитовано 8 листопада 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).