Дефіс

‐ Пунктуація
апостроф (' , ’) дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩) двокрапка (:) кома (,) тире (‒, –, —, ―) три крапки (…, …) знак оклику (!) крапка (.) дефіс (-, ‐) знак питання (?) лапки (« », “ ”, „ “) крапка з комою (;) Скісна риска (/) Розділювачі пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣) інтерпункт (·) Основні друкарські знаки амперсанд (&) равлик (@) зірочка (*) обернена скісна риска (\) маркер списку (•) циркумфлекс (^) макрон (¯) хрестик (†, ‡) символ градуса (°) перевернутий знак оклику (¡) перевернутий знак питання (¿) октоторп (#) символ номера (№) порядковий індикатор (º, ª) відсоток (%) проміле (‰) базисний пункт (‱) символ абзацу (¶) штрих (′, ″, ‴) символ параграфа (§) тильда (~) підкреслення (_) вертикальна риска (|, ¦) Інтелектуальна власність знак охорони авторського права (©) символ правової охорони товарного знаку (®) символ знаку обслуговування (℠) знак охорони суміжних прав для фонограми (℗) символ товарного знаку (™) Символи валют символ валюти (¤) символи валют ₳ ฿ ฿ ₵ ¢ ₡ ₢ R$ ₠ $ ₫ ৳ ₯ € £ ƒ ₣ ₲ ₴ ₭ ℳ ₥ ₦ ₧ ₱ ₰ £ ₨ ₪ ₮ ₩ ¥ ៛
п о р

Дефі́с (нім. Divis — «тире, сполучний знак, знак ділення», від лат. divisio — «(роз)ділення»), також ро́зділка^[1], ри́ска^[2] — нелітерний орфографічний знак української та багатьох інших писемностей.

Метою використання дефісів на письмі є з'єднання двох чи більше слів, які є незалежними одне від одного, але за фонетичною наближеністю складають одне поняття, не зливаючись в одне слово. Іноді дефіси використовуються для пояснення незвичних термінів. Не слід плутати дефіс та тире, бо дефіс — орфографічний знак, а тире — пунктуаційний. Також тире в українській типографіці, на відміну від дефіса, відбивається пробілами (в англомовній, наприклад, ні). Всього ж існує як мінімум чотири подібні знаки: дефіс, мінус, тире і довге тире (за збільшенням їхньої довжини при накресленні).

Використання дефіса замість тире вважається помилкою.

• U+2010 ‐ HYPHEN (HTML ‐)
• U+002D - HYPHEN-MINUS (HTML -)
• U+00AD SOFT HYPHEN (HTML ­⧼dot-separator⧽ ­)
• U+2011 ‑ NON-BREAKING HYPHEN (HTML ‑)
• U+2E5D ⹝ OBLIQUE HYPHEN (HTML ⹝)

Правила використання дефісу в українській мові складні та мають чимало винятків. Проте завжди через дефіс пишуться:

• подвійні прізвища (Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко);
• відтінки кольорів (жовто-блакитний, яскраво-фіолетовий, але —жовтогарячий, червоногарячий^[3]);
• приставка "по" у прислівниках (по-перше, по-братськи);
• написання часток -бо, -но, -от, -то, -таки після слова, яке вони виділяють: (ходи-но, прийшов-таки, іди-бо, давай-но, так-от, отакий-то, усе-таки);^[4]
• назви осіб за фахом (секретар-друкарка, бібліотекар-бібліограф);
• складні слова із двох уживаних слів української мови (рок-група, джаз-оркестр);
• складні слова, що передають оціночне значення (горе-мисливець, грім-баба);
• повторювані слова (далеко-далеко, рідний-рідний);
• слова, приблизні за значенням (туди-сюди, сотня-дві);
• назви рослин, де є сполучник чи дієслово (мати-й-мачуха, розрив-трава);
• прикметники, утворені від двох і більше слів, що перебувають у сурядному зв’язку: фізико-математичний (фізика і математика), історико-філологічний (історія і філологія), фінансово-економічний (фінанси і економіка), молочно-кавовий (молоко і кава).^[4]

Дефіс в англійській мові використовують у таких випадках:

• у складених словах (light-blue paint, text-only);
• у назвах чисел (one hundred twenty-three);
• під час розкладання слів на склади (syl-la-bi-fi-ca-tion);
• у складених прізвищах;
• як знак перенесення.

У французькій мові дефіс дозволяє об'єднати кілька слів разом (grand-parent, rez-de-chaussée), а також після префіксів sous-, non-, mi-, semi-, demi-, grand-, ex-.^[5]

• Мінус
• Тире

• Український правопис 2015 [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]

• Бурячок А. А. Дефіс // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. .— С. 130.
• Дефіс // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6. .— С. 97—98.

• Гіпген // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 227.