Дефіс
Дефі́с (нім. Divis — «тире, сполучний знак, знак ділення», від лат. divisio — «(роз)ділення»), також ро́зділка[1], ри́ска[2] — нелітерний орфографічний знак української та багатьох інших писемностей.
Метою використання дефісів на письмі є з'єднання двох чи більше слів, які є незалежними одне від одного, але за фонетичною наближеністю складають одне поняття, не зливаючись в одне слово. Іноді дефіси використовуються для пояснення незвичних термінів. Не слід плутати дефіс та тире, бо дефіс — орфографічний знак, а тире — пунктуаційний. Також тире в українській типографіці, на відміну від дефіса, відбивається пробілами (в англомовній, наприклад, ні). Всього ж існує як мінімум чотири подібні знаки: дефіс, мінус, тире і довге тире (за збільшенням їхньої довжини при накресленні).
Використання дефіса замість тире вважається помилкою.
- U+2010 ‐ HYPHEN (HTML
‐) - U+002D - HYPHEN-MINUS (HTML
-) - U+00AD SOFT HYPHEN (HTML
­⧼dot-separator⧽­) - U+2011 ‑ NON-BREAKING HYPHEN (HTML
‑) - U+2E5D ⹝ OBLIQUE HYPHEN (HTML
⹝)
Дефіс в українській мові
Правила використання дефісу в українській мові складні та мають чимало винятків. Проте завжди через дефіс пишуться:
- подвійні прізвища (Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко);
- відтінки кольорів (жовто-блакитний, яскраво-фіолетовий, але —жовтогарячий, червоногарячий[3]);
- приставка "по" у прислівниках (по-перше, по-братськи);
- написання часток -бо, -но, -от, -то, -таки після слова, яке вони виділяють: (ходи-но, прийшов-таки, іди-бо, давай-но, так-от, отакий-то, усе-таки);[4]
- назви осіб за фахом (секретар-друкарка, бібліотекар-бібліограф);
- складні слова із двох уживаних слів української мови (рок-група, джаз-оркестр);
- складні слова, що передають оціночне значення (горе-мисливець, грім-баба);
- повторювані слова (далеко-далеко, рідний-рідний);
- слова, приблизні за значенням (туди-сюди, сотня-дві);
- назви рослин, де є сполучник чи дієслово (мати-й-мачуха, розрив-трава);
- прикметники, утворені від двох і більше слів, що перебувають у сурядному зв’язку: фізико-математичний (фізика і математика), історико-філологічний (історія і філологія), фінансово-економічний (фінанси і економіка), молочно-кавовий (молоко і кава).[4]
Дефіс в англійській мові
Дефіс в англійській мові використовують у таких випадках:
- у складених словах (light-blue paint, text-only);
- у назвах чисел (one hundred twenty-three);
- під час розкладання слів на склади (syl-la-bi-fi-ca-tion);
- у складених прізвищах;
- як знак перенесення.
Дефіс у французькій мові
У французькій мові дефіс дозволяє об'єднати кілька слів разом (grand-parent, rez-de-chaussée), а також після префіксів sous-, non-, mi-, semi-, demi-, grand-, ex-.[5]
Див. також
Примітки
- ↑ розділка // Російсько-українські словники на R2U.
- ↑ Риска // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Правопис складних слів із дефісом — урок. Українська мова, 6 клас НУШ. www.miyklas.com.ua (укр.). Процитовано 19 жовтня 2026.
- ↑ а б Дефіс: коли слова пишемо через дефіс — правила й тест. Українська мова та література (укр.). 14 жовтня 2026. Процитовано 19 жовтня 2026.
- ↑ Camus, Laurent. Trait d'union. www.francaisfacile.com. Процитовано 19 жовтня 2026.
Джерела
- Український правопис 2015 [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Література
- Бурячок А. А. Дефіс // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. .— С. 130.
- Дефіс // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6. .— С. 97—98.
Посилання
- Гіпген // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 227.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).