Три крапки
Крапки́, або три кра́пки (…; також багатокрапка[1][2] чи трикрапка[3]) — розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення, а також пропуски у тексті.
Історія використання
Три крапки засвідчують уже деякі давньоруські писемні пам'ятки, але їхня роль у них зводилася до відокремлення слів і більших відрізків тексту один від одного. У цьому ж плані зрідка відбивають цей знак і староукраїнські писемні джерела. Починаючи від «Енеїди» Івана Котляревського, поступово розширюється вживання трьох крапок у значенні, близькому до сучасного.
У письмі вживаються також для позначення сильних емоцій, зворушення, уривчастості мови від хвилювання.
Трьома крапками позначають пропуск у цитаті, а також коли цитата береться з середини речення, або коли цитоване речення наводиться не до кінця.
Може вживатися наприкінці речення разом зі знаком оклику (!..) — незакінчене окличне речення або знаком питання (?..) — незакінчене питальне речення. У цьому разі ставиться знак питання або знак оклику та дві крапки вряд.
Кодування
В HTML (кодування ISO-8859-1 and Windows-1252) існує спеціальний окремий символ три крапки: …(& # 8230;) (англ. horizontal ellipsis).
Примітки
- ↑ Багатокрапка // Українська мова: навч. посібник для учнів ст. класів загальноосвітніх шкіл та вступників до вищих навч. закладів України / Л. І. Мацько [та ін.]. — К.: НВП «Вирій»: НВП «Українській обрій», 1995. — 272 с. — С. 155.
- ↑ Багатокрапка // Є. Барань, В. Газдаг. Словник філологічних термінів. — Берегове: Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, 2024. — 108 с. — С. 22.
- ↑ ПРОГРАМА ДЛЯ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (базова загальна середня освіта) І. ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ: «Багатокрапка (трикрапка): у незавершеній фразі; на позначення перерваності тексту;»
Джерела
- Український правопис. — К.: Наукова думка, 2015. — 151-185. [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання
- Еквівалент тексту // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 314.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).