Ризький повіт

Ризький повіт
Герб повіту
Центр	Рига
Створений	1566
Скасований	1949
Площа	6457,2
Населення	396 101 осіб (1935)
Густота	17 осіб / км²
Найбільші міста	Рига Кемері Огре Плявіняс Сігулда, Слока Ригас Юрмала

Ри́зький пові́т (латис. Rīgas apriņķis, нім. Rigische Kreis, рос. Рижский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Лівонського герцогства (1566—1582), Шведської Лівонії (1629—1721), Ліфляндської губернії (1721—1918), Балтійського герцогства (1918), Латвійської СРР (1919), Латвійської Республіки (1918—1940), Генеральної округи Латвії (1941—1944) та Латвійської РСР (1940, 1944—1949) з центром у місті Рига.

Утворений у 1566 році на території Лівонського герцогства. Після Лівонської війни 1582 року повіт включено до складу Венденського воєводства, утвореного того ж року і до складу якого також входило місто Рига.

Відновлений як окрема адміністративно-територіальна одиниця після Альтмаркського миру 1629 року, Ризький повіт увійшов до складу Шведської Лівонії.

Згодом увійшов до складу Ризької губернії, утвореної 17 липня 1713 року указом Петра І з частини скасованої Смоленської губернії та окупованих Російською імперією земель Шведської Лівонії.

З 1726 року Ризька губернія складалася з п'яти провінцій, у 1775 році перейменованих на повіти:

• Ризький повіт;
• Венденський повіт;
• Пярнуський повіт,
• Тербатський повіт;
• Самсальський повіт.

Після адміністративної реформи 1783 року до Ризького повіту приєднано Слокський і південну частину Венденського повітів, а в його північній частині утворено Валмієрський повіт.

1 січня 1920 року Бірінську волость відновлено в колишніх кордонах, відокремивши її від Олайнської волості, а Віскальську волость — від Крапської.

У лютому 1924 року вся Болдерайська волость була включена в адміністративні межі міста Риги^[1]. У травні того ж року з частин Ікшкільської та Лієлвардеської волостей утворено Огресгалську волость^[2]. В червні з Бауського повіту до Ризького увійшли волості Балдоне, Ліве-Брамберга та Томе, а з Яунелгавського повіту — волость Лінде^[3].

У 1925 році проведено низку перейменувань: Адеркашську волость перейменовано на Таурупі, Баєрінюську на Марупі, Яунпільську на Заубі, Лаубере-Озолську на Лаубере, Лієлайську на Мадлієнську, Ліндеську на Бірзгальську, Лівес-Брамбергську на Даугмалеську, Нурміжську на Вілдозьку, Палтмалеську на Лігатненську, Пінкаську на Бабітську, Ріктереську на Сідгундську, а Стукманюську на Плявіньську^[4].

Станом на 1927 рік Ризький повіт нараховував 3 міста і 4 містечка із автономним самоврядуванням, одну фортецю і 58 волостей. У 1933 році Кемпійську волость приєднано до Лігатненської^[5], у квітні 1940 року — волость Слока приєднано до Салської^[6].

Площа Ризького повіту становила 6457,2 км², що робило його найбільшим за площею повітом на території Латвії^[7].

18 березня 1941 року місто Плявіняс і Плявіньську волость приєднано до Єкабпілського району. 8 січня 1946 року місто Ригас Юрмала приєднано до Риги як його частину, а 16 жовтня 1947 року Огрський повіт відокремлено від Ризького.

31 грудня 1949 року Ризький повіт ліквідували, включивши його територію до складу Балдонського, Ризького, Саулкрастського і Сигулдського районів.

У 1913 році в Ризькому повіті було 50 волостей і 1 місто^[8]:

Станом на 1940 рік до Ризького повіту входили 6 міст і 56 волостей:

Міста

• Кемері
• Огре
• Плявіняс
• Ригас Юрмала
• Сігулда
• Слока

Волості