Північний схід Італії
Північний схід Італії італ. Italia nord-orientale  | |
|---|---|
| Координати 45°30′ пн. ш. 12°00′ сх. д. / 45.5° пн. ш. 12° сх. д. | |
| Країна | |
| Внутрішній поділ | |
  Північний схід Італії Північний схід Італії (Італія) | |
 | |
Північний схід Італії (італ. Italia nord-orientale або просто Nord-est) — один із п'яти офіційних статистичних макрорегіонів Італії, які використовує Національний інститут статистики (ISTAT). Це регіон першого рівня за класифікацією NUTS та виборчий округ до Європейського парламенту. Північний схід Італії охоплює чотири з 20 областей країни:
Історичні назви
Трівенето (дослівно «Потрійне Венето») — історичний регіон Італії. До нього входять три менші історичні області Venezia Euganea («Евганейська Венеція»), Venezia Giulia («Венеція-Джулія») і Venezia Tridentina («Тридентська Венеція»). Цей регіон було названо на честь римського регіону Venetia et Histria (Венетія та Істрія). 1863 року вся територія перебувала під владою Австрії; 1866 року Італія анексувала Евганейську Венецію після Третьої війни за незалежність Італії та суперечливого плебісциту (див. Венеційський націоналізм). Венецію Джулію та Тридентську Венецію приєнано до Італії 1919 року, після завершення Першої світової війни. Після Другої світової війни Італія зберегла більшу частину Трьох Венецій, але втратила райони з більшістю словенського й хорватського населення у верхів'ях долини Ізонцо (разом зі східною частиною Гориції, нинішня Нова Гориця), місто Фіуме, більшу частину регіону Карсо та більшу частину Істрії, які відійшли Югославії. Райони Трієста (Зона А) та північно-західної Істрії (зона Б) утворили Вільну територію Трієста: 1954 року Італія знову приєднала Зону А, а Зону Б було передано Югославії. Нині назва Трівенето охоплює три області Венето, Фріулі-Венеція-Джулія та Трентіно-Альто-Адідже/Південний Тіроль.
Венетія та Істрія — давній регіон Італії часів Римської імперії, що охоплювала території сучасних Венето, Тренто, Фріулі-Венеції-Джулії, східної Ломбардії та Істрії. Назва походить від народу венетів, які населяли цей край і досі становлять більшість місцевого населення в італійській частині регіону. Інші основні етнічні групи — фріули на сході (переважно в провінції Удіне); ладини в Доломітах на кордоні Венето та Трентіно-Альто-Адідже/Південного Тіролю; німці у Південному Тіролі та словенські меншини на кордоні зі Словенією й у Трієсті. Після 1947 року венеційські/істрійські італійці становлять меншість у словенській та хорватській Істрії. Римську Венетію та Істрію первісно створив Август у 7 році н. е. як десятий регіон разом із дев'ятьма іншими. Це був один з останніх регіонів Італії, приєднаних до Римської імперії[1]. У III столітті Діоклетіан перейменував цю територію на VIII провінцію Венеція та Істрія. Її столицею була Аквілея. Територія простягалася від річки Арсія на сході (сучасна Хорватія) до Абдуї в нинішній Ломбардії та від Альп до Адріатичного моря[2]. Венеція — регіон, який позначав старі земельні провінції Венеціанської республіки від річки Адда до річки Ізонцо, а іноді й сьогодні використовується для позначення цієї території разом із Тренто та Трієстом.
Географія
Вона межує на півночі з Австрією та Швейцарією, на сході — зі Словенією, на півдні — з Лігурією, Тосканою, Марке та невеликою державою Сан-Марино, а на заході з Ломбардією та на дуже короткій ділянці з П'ємонтом. Емілія-Романья, Фріулі-Венеція-Джулія та Венето омиваються Адріатичним морем.
Демографія
| Рік | Населення | ±% |
|---|---|---|
| 1921 | 8 234 944 | — |
| 1931 | 8 596 261 | +4,4 % |
| 1936 | 8 682 331 | +1,0 % |
| 1951 | 9 450 802 | +8,9 % |
| 1961 | 9 529 614 | +0,8 % |
| 1971 | 10 045 047 | +5,4 % |
| 1981 | 10 429 548 | +3,8 % |
| 1991 | 10 397 664 | −0,3 % |
| 2001 | 10 654 670 | +2,5 % |
| 2011 | 11 450 425 | +7,5 % |
| 2021 | 11 541 332 | +0,8 % |
| Джерело: ISTAT[3][4] | ||
Станом на 2025 рік населення Північного сходу Італії становило 11 597 719 осіб[5].
Області
| Область | Столиця | Населення | Площа
(км²) |
Щільність
(ос./км²) |
|---|---|---|---|---|
| Емілія-Романья | Болонья | 4 465 678 | 22 446 | 199 |
| Фріулі-Венеція-Джулія | Трієст | 1 194 095 | 7 924 | 150 |
| Трентіно-Альто-Адідже/Південний Тіроль | Тренто | 1 086 095 | 13 606 | 79 |
| Венето | Венеція | 4 851 851 | 18 345 | 264 |
Найбільш густонаселені муніципалітети
Нижче наведено муніципалітети з понад 50 тис. мешканців[5].
| # | Муніципалітет | Область | Мешканців |
|---|---|---|---|
| 1 | Болонья | Емілія-Романья | 390 734 |
| 2 | Верона | Венето | 255 133 |
| 3 | Венеція | Венето | 249 466 |
| 4 | Падуя | Венето | 207 694 |
| 5 | Парма | Емілія-Романья | 198 986 |
| 6 | Трієст | Фріулі-Венеція-Джулія | 198 668 |
| 7 | Модена | Емілія-Романья | 184 739 |
| 8 | Реджо-нель-Емілія | Емілія-Романья | 172 518 |
| 9 | Равенна | Емілія-Романья | 156 444 |
| 10 | Ріміні | Емілія-Романья | 150 630 |
| 11 | Феррара | Емілія-Романья | 129 384 |
| 12 | Тренто | Трентіно-Альто-Адідже/Південний Тіроль | 118 911 |
| 13 | Форлі | Емілія-Романья | 117 609 |
| 14 | Віченца | Венето | 110 492 |
| 15 | Больцано | Трентіно-Альто-Адідже/Південний Тіроль | 106 463 |
| 16 | П'яченца | Емілія-Романья | 103 464 |
| 17 | Удіне | Фріулі-Венеція-Джулія | 98 320 |
| 18 | Чезена | Емілія-Романья | 95 887 |
| 19 | Тревізо | Венето | 85 770 |
| 20 | Карпі | Емілія-Романья | 73 324 |
| 21 | Імола | Емілія-Романья | 69 350 |
| 22 | Фаенца | Емілія-Романья | 58 800 |
| 23 | Порденоне | Фріулі-Венеція-Джулія | 52 371 |
Мови
Основною мовою є італійська. Серед інших мов — венеційська, якою широко послуговуються у Венето та вздовж узбережжя до Трієста та Істрії, а також у містах Порденоне й Гориція у Фріулі та на більшій частині Трентіно, офіційно визнана лише регіоном Венето; фріульська, поширена на більшій частині Фріулі, має національне визнання; ладинська зберігається серед кількох тисяч носіїв у Доломітах. Інші мови — німецька, основна мова Південного Тіролю, де італійською розмовляє близько двох третин населення, та словенська, визнана Італією і поширена на кордоні Італії та в Істрії, де нині основною мовою є хорватська, але італійська має статус мови меншини через присутність істрійських італійців.
Економіка
Валовий внутрішній продукт регіону 2018 року становив 407,9 млрд євро, або 23,1 % економічного обсягу Італії. ВВП на душу населення, скоригований за паритетом купівельної спроможности, становив 34 900 євро, тобто 116 % середнього рівня ЄС-27 за той самий рік[6].
Див. також
Примітки
- ↑ BISPHAM, EDWARD (2007). Pliny the Elder's Italy. Bulletin of the Institute of Classical Studies (100): 46. JSTOR 43767660. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ Berto, Luigi (2013). "Venetia (Venice)": Its Formation and Meaning in the Middle Ages (PDF). NeMLA Italian Studies. 35: 1—2. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ Popolazione residente e presente dei comuni. Censimenti dal 1861 al 1971 [Resident and present population of the municipalities. Censuses from 1861 to 1971] (PDF) (італ.). ISTAT. 24 жовтня 1971. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2025. Процитовано 18 листопада 2025.
- ↑ Dashboard Permanent census of population and housing. ISTAT.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Monthly Demographic Balance. ISTAT.
- ↑ Regional GDP per capita ranged from 30% to 263% of the EU average in 2018. Eurostat.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).