Ріміні

Ріміні Rimini
Комуна
Країна	Італія
Регіон	Емілія-Романья
Провінція	Ріміні
Код ISTAT	099014
Поштові індекси	47900
Телефонний код	0541
Координати	44°3′0″ пн. ш. 12°34′0″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д.
Висота	5 м.н.р.м.[1]
Площа	135,8 км²[1]
Населення	150 774 (01-01-2026)[2]
Густота	1110 ос./км²
Розміщення
Мапа
Влада
Мер	Andrea Gnassi (31-5-2011)
Офіційна сторінка

Рі́міні (італ. Rimini, лат. Ariminum) — місто та муніципалітет в Італії на узбережжі Адріатичного моря, у регіоні Емілія-Романья, столиця провінції Ріміні.

Ріміні розташоване на відстані^[3] близько 240 км на північ від Рима, 110 км на південний схід від Болоньї.

Населення — 147 578 осіб (2014)^[4]. Щорічний фестиваль відбувається 14 жовтня. Покровитель — San Gaudenzio di Rimini.

Історія Ріміні починається з 268 року до н.е. як римського Арімінума. Імператори Август, Тиберій та Адріан бачили в Ріміні ідеальне місце для ділових зустрічей. . Ріміні став ключовим економічним та культурним центром, залишаючись таким навіть у Середньовіччі. Цей розквіт продовжував зростати в епоху Відродження, коли завдяки родині Малатеста Ріміні став головним центром італійського та європейського мистецького, наукового та літературного відродження.^[5]

Після Другої світової війни в окрузі Ріміні були розташовані табори полонених, куди прибули також понад 10 000 вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії, що здали зброю британцям в Австрії у травні 1945 року. Від початку червня до 16 жовтня дивізійники перебували в таборі ч. 5-ц б. Беллярії, згодом до половини червня 1947 року в таборі ч. 1 б. Мірамаре. Життя в таборі 5-ц б. Беллярії було тимчасовим; тоді внаслідок дій радянської репатріаційної місії зголосилося до повернення на рідні землі бл. 900 осіб (8,5 %). У таборі ч. 1 були кращі життєві умови, внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір очолював комендант (генерал-хорунжий М. Краг, підполковник Р. Долинський, майор С. Яськевич) зі штабом, з 7 відділами та 8 референтурами. Таборяни були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У Рімінському таборі, станом на 1946 р., було 9 310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8 200 вояків.

Релігійну опіку таборяни одержували від 4 українських католицьких і одного православного душпастирів-капелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікою 16-ти лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), гімназію, торгівельну, учительську семінарію, середню техн., однорічну рільничу, лісництва, драматичну, дяківську та ремісничу, з численними відділами; діяли різні курси і народний університет.

Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні вид. Було організоване спортивне життя (серед ін. масове змагання за Відзнаку Фізичної Вправности), і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»).

Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ Іван Бучко як голова римського Українського Допомогового Комітету.

Населення за роками:^[6]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 19 618 іноземців з 134 країн, серед них 4149 громадян країн Євросоюзу та 2888 громадян України.^[7]

• Джованні Авреліо Авгурелло (1456—1524) — італійський поет;
• Федеріко Фелліні (1920—1993) — італійський кінорежисер та сценарист.

• Белларія-Іджеа-Марина
• Коріано
• Риччоне
• Сан-Мауро-Пасколі
• Сантарканджело-ді-Романья
• Серравалле
• Веруккіо
• Каттоліка

• 
  Міст Тіберія
• 
  Маяк
• 
  Пляж
• 
  Piazza Cavour в центрі, 2004
• 
  Водограй Пінья
• 
  Via di Borgo San Giuliano
• 
  Хмарочос
• 
  Хмарочос
• 
  Piazza Cavour вночі
• 
  Пляж
• 
  Мол
• 
  Piazza Tre Martiri Tempietto del Bramante
• 
  Храм Малетестіано
• 
  Портрет Сігізмундо Малетеста, Лувр

Пляж

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Список муніципалітетів провінції Ріміні

Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.