Пунктограма

Пунктогра́ма (від лат. punctum — крапка) — вживання розділового знака, яке відповідає правилу пунктуації^[1]. Термін можна також застосовувати як назву оформленої розділовим знаком синтаксичної одиниці, тобто коли йдеться про пунктуаційно оформлене речення або його частину^[1][2].

У шкільній практиці термін «пунктограма» часом заміняють синонімічним терміном — «пунктуаційне правило»^[1]. У навчально-методичній літературі замість терміна «пунктограма» іноді використовують інший синонімічний термін – «орфограма»^[1].

Шкільна програма передбачає перелік пунктограм для кожного класу^[1].

• Пунктограма оформляє кінець речення. Використовуються розділові знаки крапка, знак оклику, знак питання або поєднання цих знаків.
• Пунктограма оформляє звертання: виділення комами, знаком оклику.
• Пунктограма може позначати відсутність розділових знаків: між підметом і присудком; між однорідними членами речення, поєднаними сполучником і, або, чи.

• Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — 360 с.

• Тлумачний словник української мови: Пунктограма