YaChudo

Приморський край

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Приморський край
рос. Приморский край
Прапор Приморського краю
Герб Приморського краю
Прапор Приморського краю
Герб Приморського краю
КраїнаРосія Росія
Фед. округДалекосхідний
Адмін. центрВладивосток
ГлаваКожем'яко Олег Миколайович
Глава парламентуВолошко Антон Анатолійович
Дата утворення20 жовтня 1938
Оф. вебсайтprimorsky.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати45°20′00″ пн. ш. 134°40′00″ сх. д. / 45.333333333333° пн. ш. 134.66666666667° сх. д.
Площа164 673 км² (23-й)
  • внутр. вод1,9 %
  • найвища точкаАнік
Часовий поясMSK+7 (UTC+10)
Населення
Чисельність1 799 659 осіб (28-й) (2025)
Густота10,93 осіб/км²
Економіка
Економ. районДалекосхідний
Коди
ISO 3166-2RU-PRI Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО05 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ25, 125
Телефонний(+7)
Карти

Приморський край на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Приморський край у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Примóрський край — адміністративно-територіальна одиниця Російської Федерації.

Приморський край був утворений 20 жовтня 1938 року за указом Президії Верховної ради СРСР «Про розділення Дальносхідного краю на Хабаровський і Приморський краї».

Адміністративний центр — Владивосток.

Географія

Розташування

Приморський край розташований в південно-східній частині Російської Федерації, зі сходу омивається Японським морем. Межує на заході з Китаєм і на півдні з Північною Кореєю. На півночі межує з Хабаровським краєм РФ.

КНР КНР  Хабаровський край
КНР КНР Японське море
Північна Корея Північна Корея Японське море Японське море

Часовий пояс

Приморський край перебуває в годинному поясі, позначуваному по міжнародному стандарту як Vladivostok Time Zone (VLAT/VLAST). Зсув відносно UTC становить +10:00 (VLAT, зимовий час) / +11:00 (VLAST, літній час), тому що в цьому годинному поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +7 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+7. Владивостоцький час відрізняється від поясного часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.

Корисні копалини

У Примор'я відкритий цілий ряд великих і унікальних родовищ різноманітних корисних копалин, на базі яких створена й функціонує найпотужніша на Далекому Сході гірничодобувна промисловість.

У краї виробляється більше 92 % флюориту (плавикового шпату) Росії, 64 % вольфрамових концентратів, майже 100 % борних продуктів, 73,6 % свинцю в концентраті й 8,4 % свинцю рафінованого, добувається 18,2 % олова Росії.

Сопки Брат і Сестра, м. Находка

У краї виявлено майже 100 вугільних родовищ із загальними прогнозними запасами до 2,4 млрд т. Основні родовища вугілля — Бікінське, Павловське, Шкотовське й Артем'євське — буровугільні, Партизанське й Раздольненське — кам'яновугільні. Багато родовищ вугілля мають складні гідрогеологічні умови (невелика товщина вугільних шарів і їхня висока обводненность). Це утруднює видобуток вугілля, робить його дорожчим. Разом з тим близько 70 % запасів вугілля придатне для відкритої розробки.

Край багатий родовищами кольорових металів. Відомо близько 30 родовищ олова, які в основному розташовані у Кавалеровському, Дальнегорському (видобуток і збагачення здійснює «Дальполіметал») і Красноармійському районах. У цих ж районах зосереджене близько 15 родовищ поліметалевих руд, що містять цинк, свинець, мідь, срібло, вісмут, рідкісноземельні метали. У Красноармійському й Пожарському районах краю є кілька родовищ вольфраму. Крім вольфраму в цих рудах утримується мідь, срібло, золото, вісмут і інші коштовні метали. У північно-східних районах Сіхоте-Аліню знайдено кілька родовищ срібла.

У краї розвідано більше 50 родовищ золота. Золотоносні родовища є як на півдні Примор'я, так і на півночі. Близько 60 % усіх запасів золота перебувають у розсипах по долинах річок.

У районі Дальнегорська розташоване найбільше в Росії родовище бору (датолітових, боромістких руд). Воно розробляється відкритим способом і може забезпечити роботу переробних підприємств не менш ніж на 50 років. Плавиковий шпат добувається в Хорольському районі (Вознесенське й Погранічне родовища). Крім плавикового шпату в рудах цього родовища містяться рідкісні метали. Відкрито кілька родовищ фосфоритів на материковому схилі Японського моря.

У структурі видобутку традиційно переважають буре й кам'яне вугілля — 47 %, значну роль відіграють кольорові й рідкісні метали — 21 % і неметали — 14 %. Виробництво благородних металів (золота з розсипних і комплексних вольфрамово-мідних родовищ, срібла з комплексних поліметалевих родовищ) не перевищує 10 %, видобуток загальнопоширених корисних копалин — 3 %.

У краї є перспективи виявлення промислових родовищ як традиційних для краю корисних копалин, так і нових, на базі яких можуть бути створені великі гірничодобувні підприємства. Із традиційних корисних копалин є перспективи пошуків скарново-шеєлітових родовищ у Лермонтовському рудному вузлі й високоякісних лікувальних грязей у бухті Експедиції на півдні Примор'я.

Особливо сприятливі перспективи в краї є на виявлення нових промислових рудних родовищ благородних металів (золота й срібла).

З нових корисних копалин у Примор'я є перспективи виявлення родовищ стибію, ртуті, марганцю, бариту, каолінів, і високоякісних кварцитів для виробництва скла, у яких у цей час Росія має велику потребу.

Находка

У краї в останні роки з'явилися перспективи виявлення родовищ дорогоцінних каменів: алмазів у корінному заляганні й корундів у розсипах, у першу чергу сапфірів у Вострецовському золотоносному районі. Є недорозвідане родовище Райдужне шляхетного опала в межах Алчанської вулканоструктури.

В 1999—2000 роках почата переоцінка перспектив краю на нафту й газ, як у наземній частині, так і на шельфі Японського моря. Прогнозна оцінка на нафту за різними авторами коливається в межах 10-150 млн тонн. Розвинена інфраструктура краю й віддаленість від нафтовидобувних регіонів Росії дозволяє з високим ступенем імовірності припускати, що розробка навіть дрібних родовищ нафти й газу буде економічно доцільною.

Не освоюються розвідані родовища германія, за запасами якого Примор'я займає одне із провідних місць у світі. Також чекають свого освоєння родовища вермикуліту, графіту, тальку й інших корисних копалин.

Монета номіналом 10 рублів 2006 року випуску із серії «Російська Федерація»

Рослинність

До 80 % території краю займають винятково різноманітні за складом ліси: хвойні, широколисті, дрібнолисті дерева й чагарники, багато з яких ендемічні (абрикос маньчжурський, актинідія, женьшень). Лісопокрита площа становить 12,3 млн га, загальні запаси деревини — 1,75 млрд м³. Ліси третьої групи займають близько 60 % лісопокритої площі, а ліси, де можливе рубання — близько 75 %. Для Приморського краю норма вирубки становить близько 10 млн м³ у рік. У деяких районах вирубується набагато більше раціональних норм, а у важкодоступних районах ліс може не вирубуватися взагалі. Ліси Приморського краю також багаті кедровими горіхами, лікарськими рослинами (лимоник, женьшень).

Клімат

У Примор'ї поєднуються тайга з субтропічними лісами. Взимку лютують морози близько −30 °C (іноді до −50 °C), влітку — +30 (місцями до +40 °C). Район є найпівденнішим у зоні тайги й найпівнічнішим у зоні субтропіків, що визначає багатство флори й фауни, різноманітність ландшафту, тепле море на півдні, наявність джерел мінеральних вод — усе це дозволяє розвивати туризм у краї.

Історія

Населення

Загальні характеристики

  • Чисельність населення: 1 799 659 осіб (2025)[1]
  • Густота населення: 10,93 осіб/км² (2025)
  • Питома вага міського населення: 80,31 % (2022)[2]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −5,9 (2020)[3]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 9,6 (2020)[3]
    • Смертність, на 1000 осіб: 15,5 (2020)[3]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,385 (2025)[4]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 68,61 (чоловіки — 63,98; жінки — 73,45) (2021)[5]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1098 (2017)[6]

Етнічний склад населення

Етнічний склад населення Приморського краю
Етнос 1959[7] 1989[8] 2002[9] 2010[10] 2021[11]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 1 120 703 81,2 1 960 554 86,9 1 861 808 90,7 1 675 992 92,5 1 391 736 94,4
Українці 182 004 13,2 185 091 8,2 94 058 4,6 49 953 2,8 11 337 0,8
Корейці 6 597 0,5 8 454 0,4 17 899 0,9 18 824 1,0 7 785 0,5
Узбеки 333 0,0 3 356 0,2 1 634 0,1 8 993 0,5 6 365 0,4
Вірмени 675 0,1 2 388 0,1 5 641 0,3 5 924 0,3 4 378 0,3
Татари 17 004 1,2 20 211 0,9 14 549 0,7 10 640 0,6 3 946 0,3
Інші 53 673 3,8 75 873 3,3 56 582 2,7 41 244 2,3 48 432 3,3
Не вказали етнос 29 – 145 – 19 039 – 144 927 – 371 186 –
Етнічний склад населення міст та районів Приморського краю за переписом населення 2010 року[10]
Частка, %
росіяни українці корейці татари
м. Владивосток 92,4 2,0 0,8 0,5
м. Арсеньєв 96,0 2,3 0,2 0,4
м. Артем 92,7 2,1 1,4 1,2
м. Великий Камінь 94,3 2,3 0,5 0,4
м. Дальнєгорськ 96,5 1,5 0,3 0,4
м. Дальнєрєченськ 93,4 3,7 0,4 0,3
м. Лісовазодськ 93,6 3,8 0,6 0,3
м. Находка 93,1 2,4 1,2 0,7
м. Партизанськ 92,6 2,1 2,5 1,2
м. Спаськ-Дальній 93,3 3,1 0,9 0,6
м. Уссурійськ 91,0 2,4 3,0 0,5
м. Фокіно 91,2 3,8 0,4 0,9
Анучинський район 92,9 3,6 0,5 0,7
Дальнєрєченський район 88,8 8,7 0,2 0,2
Кавалеровський район 95,4 2,5 0,1 0,6
Кіровський район 92,6 5,3 0,2 0,3
Красноармійський район 94,2 3,4 0,0 0,5
Лазовський район 92,6 3,5 0,4 0,4
Михайлівський район 90,3 4,4 1,9 0,3
Надєждинський район 92,7 3,1 0,3 1,2
Ольгинський район 91,2 4,4 0,1 0,4
Партизанський район 89,8 3,9 2,2 0,7
Погранічний район 88,3 2,7 0,6 1,2
Пожарський район 91,6 3,5 0,1 0,4
Спаський район 90,3 4,6 1,6 0,5
Тернейський район 94,1 2,5 0,2 0,4
Ханкайський район 91,1 5,2 0,1 0,5
Хасанський район 92,5 2,5 0,4 0,9
Хорольський район 91,8 6,1 0,1 0,3
Чернігівський район 91,7 4,0 1,0 0,8
Чугуївський район 94,4 3,1 0,1 0,3
Шкотовський район 93,6 2,9 0,5 0,7
Яковлівський район 91,7 4,5 0,4 0,6
Приморський край 92,5 2,8 1,0 0,6

Українці Приморського краю

За переписом 1897 року українці (жовтий колір) були найчисельнішим народом у Південно-Уссурійському окрузі, який займав більшу частину нинішнього Приморського краю

Переселенці з України та з Білорусі, а також жителі сучасної України Південний регіон Далекосхідного краю називають Зелений Клин.

Багато населених пунктів засновані поселенцями з України й отримали імена рідних місць:

На початку 20 століття Примор'я називали «другою Україною»[12]. Перепис населення краю, здійснений 1909 Загальноземською організацією засвідчив, що в Амурській області українці становили 40,6 % населення, а в Приморській області — 75 % населення[12].

Загалом, протягом 1858—1914 років в Примор'я переселилися 22 122 селянські родини, 70 % яких були вихідцями з України. В Південно-Усурійському краю вони становили 81,26 % усіх селян-переселенців[13][14].

Станом на 1923 рік, через політику русифікації царської Росії та еміграцію після громадянської війни в Росії, частка українців в Примор'ї зменшилася — їх нараховувалося 219 462 осіб, близько 50 % населення регіону[15][16].

В 1931 році в Примор'ї стартував процес українізації, в ході якої Чернігівський, Ханкайський, Спаський і Калінинський райони краю були перетворені в українські національні райони. В Спаську відкрався український педагогічний технікум, який планувалося реформувати в інститут. Проте в грудні 1932 року, напередодні Голодомору, за рішенням ЦК ВКП(б) усі українські організації Примор'я були ліквідовані, а українізаційний курс скасований і замінений русифікацією[16].

За даними радянського перепису 1989 року, українці Примор'я становили лише 8,2 % населення — 185 тисяч осіб[16].

Адміністративно-територіальний поділ

Приморський край складається з 12 міських округів і 22 муніципальних районів, на території яких розташовуються 29 міських поселень і 116 сільських поселень.

Населені пункти

Населені пункти Приморського краю з чисельністю понад 10 тисяч осіб
Владивосток 594 201 Трудове 19 543
Уссурійськ 178 803 Фокіно 19 171
Находка 133 859 Лучегорськ 16 763
Артем 108 274 Кавалерово 12 951
Арсеньєв 46 543 Чугуївка 11 101
Великий Камінь 40 387 Руський 10 424
Спаськ-Дальній 34 370 Слов'янка 10 375
Лісозаводськ 34 289 Чернігівка 10 124
Партизанськ 32 635
Дальнєгорськ 32 310
Дальнєрєченськ 22 521

Влада

Законодавчі Збори Приморського краю є постійно діючим законодавчим (представницьким) органом державної влади краю. Чисельний склад Законодавчих Зборів — 39 депутатів.

Губернатор краю — Кожем'яко Олег Миколайович.

Економіка

Культура

Відомі уродженці

Див. також

Примітки

  1. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
  2. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики.
  3. ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  4. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
  5. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  6. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  7. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Приморский край. Демоскоп.
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Приморский край. Демоскоп.
  9. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года.
  10. ↑ а б Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
  11. ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service.
  12. ↑ а б Приамурье. Факты, цыфры, наблюдения. Собраны на Дальнем Востоке сотрудниками Общеземской организации. — Москва, 1909. — С. 717—718
  13. ↑ Аргудяева Ю. В. Крестьянская семья украинцев в Приморье (80-е гг. XIX — начало ХХ вв). — Москва, 1993. — С.32.
  14. ↑ Герасимов И. Новая имперская история постсоветского пространства. — Казань, 2004. — С. 236—237
  15. ↑ Экономическая жизнь Приморья. — 1924. — № 6-7. — С.48.
  16. ↑ а б в Черномаз В. Украинцы Приморья: прошлое и настоящее. По материалам научно-практической конференции «Многонациональное Приморье: история и современность» // Кобза. Українці Росії. Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 20 серпня 2010.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).