YaChudo

Премія Стрега

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Премія Стрега
італ. Premio Strega
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Типлітературна премія Редагувати інформацію у Вікіданих
Вручає:Fondazione Belloncid Редагувати інформацію у Вікіданих
На честь:Stregad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагородження
Засновано:1947 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороджені: 
Категорія:Лауреати премії Стрега (25)
Сайтpremiostrega.it Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Премія Стрега у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Премія Стрега (італ. Premio Strega) — найпрестижніша італійська літературна нагорода. Премія присуджується щорічно, з 1947 року, за найкращий художній твір італійською мовою, виданий між 1 травня та 30 квітня поточного року.

Історія

У 1944 році Марія та Гоффредо Беллончі почали проводити літературний салон у своєму будинку в Римі. Ці недільні зібрання письменників, художників та інтелектуалів розширилися і стали включати багатьох найвидатніших діячів італійського культурного життя. Група стала відомою як Amici della Domenica, або Недільні друзі. У 1947 році Беллончі разом з Гідо Альберті, власником фірми, що виробляє лікер Strega, вирішили заснувати премію за художню літературу, переможця якої обирали недільні друзі[1]. Діяльність кола Беллончі та заснування премії розглядалися як ознака повернення до «нормальності» в італійському культурному житті: особливість відновлення, що настало після років фашизму, війни, окупації та визволення. Першим лауреатом премії Strega, обраним недільними друзями, став Енніо Флаяно[2] за свій перший і єдиний роман «Tempo di uccidere», дія якого відбувається в Африці під час Другої італо-абіссінської війни. 1971 року Марія Беллончі опублікувала історію премії Стрега під назвою «Come un racconto gli anni del premio Strega»[3].

Лауреати

Діно Буццаті — лауреат 1958 року
Умберто Еко — лауреат 1981 року
Маргарет Мадзантіні — лауреатка 2002 року
Паоло Джордано — лауреат 2008 року
  • 1947 — Енніо Флайано «Час вбивати» / Tempo di uccidere
  • 1948 — Віченцо Кардареллі «Вілла Тарантола» / Villa Tarantola
  • 1949 — Джованні Баттиста Аньолетті «Пам'ять» / La memoria
  • 1950 — Чезаре Павезе «Чудове літо» / La bella estate
  • 1951 — Коррадо Альваро «Майже життя» / Quasi una vita
  • 1952 — Альберто Моравіа «Оповідання» / I racconti
  • 1953 — Массімо Бонтемпеллі «Вірній коханець» / L'amante fedele
  • 1954 — Маріо Сольдаті «Листи з Капрі» / Lettere da Capri
  • 1955 — Джованні Коміссо «Кіт переходить вулицю» / Un gatto attraversa la strada
  • 1956 — Джорджо Бассані «П'ять феррарських історій» / Cinque storie ferraresi
  • 1957 — Ельза Моранте «Острів Артура» / L'isola di Arturo
  • 1958 — Діно Буццаті «Шістдесят оповідань» / Sessanta racconti
  • 1959 — Джузеппе Томазі ді Лампедуза «Гепард» / Il gattopardo
  • 1960 — Карло Кассола «Дівчина Бубе» / La ragazza di Bube
  • 1961 — Раффаеле Ла Капрія «Смертельно поранений» / Ferito a morte
  • 1962 — Маріо Тобіно «Підпільник» / Il clandestino
  • 1963 — Наталія Гінзбург «Сімейні бесіди» / Lessico famigliare
  • 1964 — Джованні Арпіно «Тінь пагорбів» / L'ombra delle colline
  • 1965 — Паоло Вольпоні «Світова машина» / La macchina mondiale
  • 1966 — Микеле Пріско «Спіраль тумана» / Una spirale di nebbia
  • 1967 — Анна Марія Ортезе «Бідні і прості» / Poveri e semplici
  • 1968 — Альберто Бевілаква «Котяче око» / L'occhio del gatto
  • 1969 — Лалла Романо «Слова між нами легкі» / Le parole tra noi leggere
  • 1970 — Гвідо Пйовене «Холодні зірки» / Le stelle fredde
  • 1971 — Рафаелло Бриньєтті «Золотий пляж» / La spiaggia d'oro
  • 1972 — Джузеппе Дессі «Край тіней» / Paese d'ombre
  • 1973 — Манліо Канконьї «Веселіше, молодь» / Allegri, gioventù
  • 1974 — Гульєльмо Петроні «Смерть ріки» / La morte del fiume
  • 1975 — Томмазо Ландольфі «Випадково» / A caso
  • 1976 — Фауста Ч'яленте «Чотири дівчини Візельбергер» / Le quattro ragazze Wieselberger
  • 1977 — Фульвіо Томіцца «Найкраще життя» / La miglior vita
  • 1978 — Фердінандо Камон «Вівтар для матері» / Un altare per la madre
  • 1979 — Прімо Леві «Ключ „зірочка“» / La chiave a stella
  • 1980 — Вітторіо Горрезіо «Наївне життя» / La vita ingenua
  • 1981 — Умберто Еко «Ім'я рози» / Il nome della rosa
  • 1982 — Гоффредо Парізе «Азбука № 2» / Sillabario n.2
  • 1983 — Маріо Поміліо «Різдво 1833 року» / Il Natale del 1833
  • 1984 — П'єтро Читаті «Толстой» / Tolstoj
  • 1985 — Карло Сгорлон «Флот втрачених рік» / L'armata dei fiumi perduti
  • 1986 — Марія Беллончі «Особисте відродження» / Rinascimento privato
  • 1987 — Станіслао Н'єво «Райські острови» / Le isole del paradiso
  • 1988 — Джезуальдо Буфаліно «Нічна брехня» / Le menzogne della notte
  • 1989 — Джузеппе Понтіджа «Зник перед світанком» / La grande sera
  • 1990 — Себастьяно Вассаллі «Химера» / La chimera
  • 1991 — Паоло Вольпоні «Дорога в Рим» / La strada per Roma
  • 1992 — Віченцо Консоло «Вночі» / Nottetempo, casa per casa
  • 1993 — Доменіко Реа «Плебейська німфа» / Ninfa plebea
  • 1994 — Джорджо Монтефоскі «Батьківський дім» / La casa del padre
  • 1995 — Маріятереза Ді Лаща «Перехід в тінь» / Passaggio in ombra
  • 1996 — Алессандро Барберо «Прекрасне життя та інші війни містера Пайла, джентльмена» / Bella vita e guerre altrui di Mr. Pyle, gentiluomo
  • 1997 — Клаудіо Магріс «Микросвіти» / Microcosmi
  • 1998 — Енцо Січіліано «Прекрасні миті» / I bei momenti
  • 1999 — Дачія Мараіні «Пітьма» / Buio
  • 2000 — Ернесто Ферреро «H.» / N.
  • 2001 — Доменіко Старноне «Віа Джеміто» / Via Gemito
  • 2002 — Маргарет Мадзантіні «Не рухайся» / Non ti muovere
  • 2003 — Меланія Дж. Маццукко «Життя» / Vita
  • 2004 — Уго Ріккареллі «Ідеальне горе» / Il dolore perfetto
  • 2005 — Мауріціо Маджані «Нічний пасажир» / Il viaggiatore notturno
  • 2006 — Сандро Веронезі «Спокійний хаос» / Caos Calmo
  • 2007 — Нікколо Амманіті «Як велить Бог» / Come Dio comanda
  • 2008 — Паоло Джордано «Самотність простих чисел» / La solitudine dei numeri primi
  • 2009 — Тіціано Скарпа «Стабат Матер» / Stabat Mater
  • 2010 — Антоніо Пеннаккі «Канал Муссоліні» /Canale Mussolini
  • 2011 — Едоардо Незі «Історія моїх людей» /Storia della mia gente
  • 2012 — Алессандро Піперно «Нерозлучні. Полум'я — друг спогадів» / Inseparabili. Il fuoco amico dei ricordi
  • 2013 — Вальтер Сіті «Спротив нічим не допомагає» / Resistere non serve a niente
  • 2014 — Франческо Пікколо «Бажання бути як усі» / Il desiderio di essere come tutti
  • 2015 — Нікола Ладжойа «Жорстокість» / La ferocia
  • 2016 — Едоардо Альбінаті «Католицька школа» / La scuola cattolica
  • 2017 — Паоло Коньєтті «Вісім гір» / Le otto montagne — Einaudi
  • 2018 — Гелена Янечек «Дівчина з „Лейкою“» / La Ragazza con la Leica — Guanda
  • 2019 — Антоніо Скураті «М. Син століття» / M. Il figlio del secolo — Bompiani
  • 2020 — Сандро Веронезі «Колібрі» / Il colibrì — La Nave di Teseo
  • 2021 — Емануеле Треві «Два життя» / Due vite — Neri Pozza
  • 2022 — Маріо Дезіаті «Позбавлені Батьківщини» / Spatriati — Einaudi
  • 2023 — Ада Д'Адамо «Немов з повітря» / Come d'aria — Elliot
  • 2024 — Донателла Ді П'єтрантоніо «Крихкий вік» / L'età fragile — Einaudi
  • 2025 — Андреа Баяні «Ювілей» / «L'anniversario» — Feltrinelli

Примітки

  1. ↑ Gino Moliterno, ред. (2002). Encyclopedia of Contemporary Italian Culture. Routledge. с. 469. ISBN 978-1-134-75877-7.
  2. ↑ Robin Healey (1998). Twentieth-century Italian Literature in English Translation: An Annotated Bibliography 1929-1997. University of Toronto Press. с. 43. ISBN 978-0-8020-0800-8.
  3. ↑ Katharina M. Wilson (1991). An Encyclopedia of Continental Women Writers. Taylor & Francis. с. 109. ISBN 978-0-8240-8547-6.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).