Діно Буццаті
| Діно Буццаті | |
|---|---|
| Dino Buzzati | |
 Діно Буццаті | |
| Народився | 16 жовтня 1906[1][2][…]  Беллуно, Венето, Італія[4] |
| Помер | 28 січня 1972[1][2][…] (65 років) Мілан, Італія[5][6][4] ·рак підшлункової залози |
| Країна |  Італія[7] Королівство Італія |
| Діяльність | драматург журналіст письменник художник |
| Alma mater | Державний Університет Мілана |
| Знання мов | італійська[1][8] |
| Напрямок | новела |
| Magnum opus | Il deserto dei Tartarid і Ель Кукуй |
| Конфесія | атеїзм |
| Батько | Giulio Cesare Buzzatid |
| Брати, сестри | Adriano Buzzati-Traversod |
| Нагороди | |
| Сайт: dinobuzzati | |
 Діно Буццаті у Вікісховищі | |
Ді́но Буцца́ті (італ. Dino Buzzati; 16 жовтня 1906, Беллуно, Італія — 28 січня 1972, Мілан) — італійський новеліст, журналіст, драматург, художник. Автор великої кількості сюрреалістичних і фантастичних романів та оповідань, настільки, що його неодноразово називали «італійським Кафкою»[9], він вважається, разом з Італо Кальвіно, Томмазо Ландольфі та Хуаном Родольфо Вілкоком, одним з найвидатніших письменників-фантастів Італії 20-го століття: його найвідомішою книгою є «Тартарська пустеля» (італ. Il deserto dei Tartari), роман 1940 року.
Біографія
Навчався в Мілані, отримав диплом юриста, все життя пропрацював журналістом в газеті «Кор'єре делла сера».
Творчість
Проза Буццаті тяжіє до фантастики, нерідко має характер притчі, в цьому плані його часто співставляють з Едгаром По, Кафкою. У найвідомішій книзі Буццаті, романі «Татарська пустеля» (1940), розповідається про забутий всіма форт на межі з пустелею, з боку якої очікується нашестя. Всі, хто знаходиться у форті, живуть очікуванням полчищ, з якими вони зможуть битися, і бачать себе рятівниками країни. Ті, хто опинився у фортеці, не можуть її покинути. За книгою був знятий однойменний фільм Валеріо Дзурліні (1976). Герої розповідей «Коломбр», «Сім гінців» — раби і жертви власних ідей.
Як художник ілюстрував свої книги, працював у театрі.
Переклади українською
- Діно Будзаті. Уповільнювач часу. Оповідання. Пер. з італ. Анатоль Перепадя. / Оберіг : українська та зарубіжна фантастика, вип. 1 — К. : Боривітер, 1992 — с. 140-146
- Діно Буццаті. Татарська пустеля. Роман. Пер. з італ. Юрій Педан. — Харків: Фоліо, 2009.
- Діно Буццаті. Таємниця старого лісу. Пер. з італ. Олена Роман. — Київ: Пломін, 2025. — 160 с.[10]
Екранізації творів
- 1993 : «Таємниця старого лісу» / (Il segreto del bosco vecchio)
Примітки
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Dino Buzzati
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118518178 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Corriere della Sera - Parole in Viaggio. www.corriere.it. Процитовано 16 вересня 2023.
- ↑ Діно Буццаті «Таємниця Старого Лісу»
Посилання
- Буццаті Діно // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 210. — ISBN 966-692-578-8.
- Буццаті, Діно // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буццаті, Діно
- [1] [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- «Сім посланців» — Діно Буццаті
|
Це незавершена стаття про італійського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).