Ініціація (обряд)

Ініціа́ція (від лат. initiatio «посвячення») — звичай, що був широко розповсюджений у первісних і традиційних суспільствах народів світу, суть якого полягає у переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. Ініціація мала на меті підготовку підліткового покоління до виробничого, суспільного, шлюбного і духовного життя в межах своєї групи.

Ініціації хлопчиків відбувалися у мужеських домах, що були закриті для жінок. Зазвичай ініціації полягали в різноманітних випробовуваннях на фізичну силу, спритність, а іноді і витривалість. Нерідко ініціації супроводжувалися фізичним болем, тортурами, різного роду операціями над статевими органами, наркотичними досвідами. Після початкової ініціації підліток міг ще довго перебувати у принизливому статусі, допоки його не ініціювали на вищі рівні. Через ініціацію в мужеських домах передавали не лише фізичні випробування, а й усний звід племінних законів (заборона крадіжки, повага до старійшин, пріоритет інтересів племені), міфи про першопредків і космогонію, поділену на «внутрішню» (таємну, доступну лише посвяченим) та «зовнішню» (призначену лякати непосвячених) частини.^[1]

Залишки ініціацій збереглися у народів Тропічної Африки. Пережитками ініціацій можна вважати звичай обрізання в ісламі та юдаїзмі, також обряд хрещення у християнстві.

Дівоча ініціація

Стосовно українок, В. Балушко обрядами називав уміння варити різні страви, зокрема кашу, виконувати таку жіночу роботу, як прядіння, шиття, вишивання, плетіння тощо^[2]. Символіка переведення дівчини в статус жінки [для українців] є набагато виразнішою й багатшою, несе в собі більше смислового навантаження, вказує Таїса Леньо. Жінки, досягнувши відповідного віку, стають носіями і хранительками традицій. Чоловіки менш консервативні, у їхніх діях більше імпровізації, вони швидше реагують на зміни в навколишній дійсності^[3].

Див. також

Обрізання

Примітки

↑ Салига, Павло (2026). Плем'я козаків. Як формувалися і змінювалися чоловічі спільноти (українська) . Київ: Наш Формат. с. 101, 131—132. ISBN 978-617-8441-75-3.
↑ Пуларія Т. Особливості «жіночої» ініціації в українській народній казці^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ Леньо Т. «Чоловіче» та «жіноче» у весільній обрядовості бойків Закарпаття. Гендерний аспект. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 21 листопада 2013. [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]

Джерела

Инициации // Народы мира. Историко-этнографический справочник. — М.: Советская энциклопедия, 1988. — С. 580. (рос.)
Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов'ян [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] / Василь Балушок. — Львів — Нью Йорк: М. П. Коць, 1998. — 216 с.
Becker, R.: Die weibliche Initiationim Zaubermärchen. Ein Beitrag zur Funktion und Symbolik des weiblichen Aspektes im Marchen unter Besonderer Berucksichtigung der Figur der Baba-Jaga. — Berlin, 1990. — 187 s. (нім.)

Посилання

Ініціації [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Балушок В. Г. Ініціації [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
[https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n421/mode/2up Ініціація] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 421—422.
Ініціація / Шапар В. Б. // Сучасний тлумачний психологічний словник. — X.: Прапор, 2007. — C. 175—176. — 640 с. — ISBN 966-7880-85-0.

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Салига, Павло (2026). Плем'я козаків. Як формувалися і змінювалися чоловічі спільноти (українська) . Київ: Наш Формат. с. 101, 131—132. ISBN 978-617-8441-75-3.

[2] Пуларія Т. Особливості «жіночої» ініціації в українській народній казці^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[3] Леньо Т. «Чоловіче» та «жіноче» у весільній обрядовості бойків Закарпаття. Гендерний аспект. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 21 листопада 2013. [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]