Ангел

А́нгел^[1][2] або я́нгол (заст. укр. а́нгол^[3]) — в християнській, мусульманській і юдейській релігіях — духовна істота, посередник між Богом і людьми, що виконує волю Бога. Зазвичай ангели зображаються як гарні люди з пташиними крилами, але можуть набувати будь-якої форми чи бути невидимими. У християнській релігії ієрархія янголів складається з дев'яти ступенів, залежно від могутності та роду занять. Добрі янголи служать Богові й людям (наприклад, янгол-охоронець), злі янголи (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха.

Грецьке слово «ангелос» (дав.-гр. ἄγγελος) — прямий переклад івритського «мал'а́х» (івр. מלאך) з тим же значенням, яке походить від архаїчного кореня «посилати», засвідченого в угаритській мові; прямо з івриту позичено й арабське слово «мала́к» (араб. ملاك).

Ангел мовою Біблії — малах, що означає посланець — певна сила, вид духовного впливу, через які Всевишній впливає на світ^[4].

Переважно янголи розуміються як особливі духовні істоти, створені Богом для служіння Йому. Проте янголом також може називатися і людина, послана Богом іншій людині з певною метою^[5].

Апостол Павло називає янголів службовими духами (До євреїв 1:14). Янголи безтілесні, втім, деякими богословами допускається, що вони мають відмінне від людського духовне тіло. Володіють розумом, почуттями та свободою волі, котрі перевершують людські, але в той же час обмежені їхніми призначеннями^[6]. Янголи виконують різні завдання: передусім прославляють Бога, в тому числі Ісуса Христа, та сприяють спасінню людей — приносять звістки як окремим особам, так і спільнотам, пояснюють істину, підтримують у важкі часи, втручаються в перебіг подій для здійснення Божої волі, допомагатимуть Христові під час суду^[7]. Вони здатні творити великі знамення, руйнування, проте нездатні творити надприродні чудеса (Псалми 71:18).

Янголи не пізнають цілком Бога, а також не знають майбутнього, якщо його не відкрито їм Богом. Їм притаманна здатність дуже швидко, або й миттєво, переміщуватися в просторі, ігноруючи будь-які матеріальні перепони. Разом з тим вони мають здатність впливати на матеріальний світ згідно свого завдання. В той же час вони обмежені законами простору і не можуть одночасно перебувати в різних місцях. Янголи безсмертні та не потребують розмноження, не мають потреби в їжі чи будь-яких інших потреб, притаманних людському тілу^[6].

Янголів було створено Богом, як вважається більшістю богословів, до створення світу. Деякі богослови й конфесії уважають, що янголи здатні схрещуватися з людьми, породжуючи велетнів (синів Божих, Буття 6:2-4). З іншого погляду, у цьому випадку під синами Божими малися на увазі нащадки Сифа, а дочками людськими — нащадки Каїна. Число янголів дуже велике, місцями зазначається, що людина навіть не здатна виразити його^[8]. В Об’явленні 5:11 вказується, що їх «десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч», тобто, принаймні 100 млн, але це число може відображати і просто дуже велику кількість^[9].

Попри поширені марновірства, богослів'я заперечує, що душі померлих людей стають янголами. В Біблії згадуються вірні, що воскреснуть для життя в небі, проте їхнє призначення описується відмінним від янгольського^[10].

Ті янголи, що відкинули своє призначення, звуться палими янголами, демонами чи бісами. Палим янголами приписується обман людей з метою завадити їхньому спасінню. Біси спонукають до гріховних вчинків, спотворення Святого Писання, видають себе за чистих янголів, богів чи Бога. Також біси здатні вселятися в предмети, істот, у тому числі людей, щоб придушити людську свободу^[11].

У християнській традиції янголи поділяються на чини за ступенем сил, даних їм при створенні. У трьох Посланнях ап. Павла (між 48 й 58 рр.) названі додатково до власне янголів як найнижчого чину: Престоли, Панування, Начала, Влади й Сили. У своєму коментарі «Правила святих апостолів» св. Григорій Богослов (нар. бл. 394) пише, що існують дев'ять янгольських чинів: Янголи, Архангели, Престоли, Панування, Начала, Сили, Сяйва, Сходження й Сили розумні (Розуміння).

Св. Кирило Єрусалимський виділяє також дев'ять чинів, хоча в такому порядку: Ангелів, Архангелів, Сили, Панування, Начала, Влади, Престоли, Херувимів многоочих (Єз. 10:21 й 1:6) і Серафимів (Іс. 6:2-3).

В одній зі своїх проповідей св. Амфілохій Іконійський перераховує: Херувими, Серафими, Архангели, Панування, Сили й Влади.

Основою для створення церковного вчення про янголів є написана в V столітті книга Діонісія Ареопагіта «Про небесну ієрархію» (грец. «Περί της ουρανίας», лат. «De caelesti hierarchia»), більше відома в редакції VI століття. За Діонісієм Ареопагітом ангели розташовуються в такому порядку:

Перший чин (вища ієрархія)

• Престоли (дав.-гр. θρόνοι), згідно Діонісія: «Богоносні» (Єз. 1:15-21; 10:17) — на них Господь сидить як на престолі й вирікає Суд Свій.
• Херувими (дав.-гр. χερουβίμ від івр. כרובים, керубим — заступники, розуми, розповсюджувачі пізнання, вилив мудрості (1 М. 3:24; Єз. 10; 17:11) — чотирьохкрилі й чотирьохликі янголи. Їхнє ім'я значить: вилив премудрості, освіта. Сатана був із чину херувимів.
• Серафими (івр. שׂרפים — палаючі, полум'яні, вогненні, дав.-гр. σεραφίμ (Іс. 6:2-3) — шестикрилі янголи. Вони полум'яніють любов'ю до Бога й спонукають до неї.

Другий чин (середня ієрархія)

• Панування, дав.-гр. κυριότητες, лат. dominationes (Кол. 1:16) — наставляють поставлених від Бога земних володарів мудрому керуванню, учать володіти почуттями, приборкувати гріховні прагнення.
• Сили, дав.-гр. δυνάμεις, лат. potestates (Рим. 8:38 ; Еф. 1:21) — творять чудеса й низпосилають благодать чудотворення й прозорливості Божим угодниками.
• Влади, дав.-гр. ἐξουσίες, лат. virtutes (Кол. 1:16) — мають владу приборкувати силу диявола.

Третій чин (нижча ієрархія)

• Начала (архонти), дав.-гр. ἀρχαί, лат. principates (Рим. 8:38; Еф. 1:21; Кол. 1:16) — їм доручено управляти Всесвітом і стихіями природи.
• Архангели (начальники, дав.-гр. ἀρχάγγελοι} — учителі небесні, учать людей, як чинити в житті. Зокрема відомий архангел Михаїл^[12]. 
• Янголи, дав.-гр. ἀγγελοι — найближчі до людей. Вони оголошують наміри Божі, наставляють людей до доброчесного й святого життя. Поіменно згадуються Гавриїл (Лк. 1:26); Рафаїл (^[13]); (для Псевдо-Діонісія архангел Михаїл є «ангелом»); Сім Янголів із золотими чашами, наповненими гнівом Бога (Об. 15:1); Ангел Безодні Аваддон з ланцюгом і ключем від безодні (Об. 9:1, 11; 20:1); Сім Ангелів із трубами (Об. 8:6).

Янголи уявляються як недоступні людському сприйняттю, проте здатні набувати чуттєвих образів для спілкування з людьми. Їхнім типовим чуттєвим образом є крилата, іноді багатоока прекрасна людина, що відображає духовні якості янголів: досконалість, швидкість, незалежність від матеріальних перепон, і здатність бачити більше, ніж доступно людям^[6]. В цьому наявна паралель з язичницькими зображеннями Ерота, Ніки, геніїв^[8].

Одне з найраніших відомих християнських зображень янгола — це юнак в білій туніці, що зображено в катакомбах Присціллі в Римі III ст. На римських зображеннях до IV ст. янголи типово безкрилі. Перше крилате наявне на мозаїці в базиліці Санта-Пуденціана IV ст. З V ст. янголи зазвичай зображаються в туніках, палліях (плащах), римських сандалях, та крилатими, з німбами над головою. Як небесні воїни можуть зображатися в обладунках та зі зброєю^[8].

Віра у янголів є невід'ємною частиною віри мусульманина (Аль-Бакара 2:177). Янголи невидимі та з'являються лише пророкам. Існують янголи-посланці, охоронці та писарі — котрі записують вчинки людини, щоб оголосити їх на суді. Окремі групи янголів опікуються різними подіями в житті людей, а також силами природи. На відміну від християнства, в ісламі поклоніння і молитви янголам заборонені.

Юдейський філософ та рабин Маймонід, який у своїх працях робив спроби примирити вчення Арістотеля з положеннями Тори в їх більш традиційному розумінні, так висловлювався щодо янголів.

	Ангели є інтелекти, відокремлені від матерії. Ті мінливі образи, у яких з'явилися пророкам, породжені дією сили уяви. Ангели описуються як тілесні істоти, щоб дати простонароддю уявлення про їхнє існування, досконалість, діяльність. Однак, щоб відрізнити їх у свідомості натовпу від Бога, їм надано щось від зовнішності безсловесних тварин, а саме - крила. Ангелам приписаний політ, оскільки це найдосконаліший і найшвидший з видів пересування, властивих тваринам, і оскільки політ є метафорою позапросторового та позачасового буття відокремлених інтелектів.
— Маймонід, Путівник розгублених https://www.machanaim.org/philosof/more_nev/more_s.htm

Слову «янгол» в Старому Заповіті найчастіше відповідає «мал'ах» (מַלְאָךְ), тобто «посланець», що включає і духів, і людей. Згадується і книзі Буття, Суддів, Аггея, Псалмах, Йова, Ісайї, Малахії, Суддів, першій книзі Самуїла. Тільки в післябіблійному івриті воно стало позначати саме янголів-духів.

У Старому Заповіті містяться основні відомості про янголів. Вони згадуються як у людській подобі, так і фантастичних тварин; служать Богу, приносять пророкам звістки, супроводжують їх у видіннях, рятують праведників від мученицької смерті. Саме в Старому Заповіді згадується, що янголи володіють індивідуальністю та мають власні імена^[14].

Частина Богословів у християнстві і юдаїзмі притримуються думки про те, що у книзі Буття говориться про янголів, які колись вступали в одруження з людьми, народжуючи велетнів (нефілімів). Для цього вони перероджувалися у людське тіло і сходили на землю:

І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ. За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку. (Бут. 6:2-4)

Ці погляди викладені у апокрифічних книгах Єноха і Ювілеїв, цієї думки притримувалися багато авторів (Юстин Філософ, Амвросій та ін.). В теперішній час цих поглядів притримуються Свідки Єгови. Більшість прославлених своїм екзегетичними працями отців Церкви (Іван Золотоустий, Єронім, Августин та ін.) притримувалися думки, що під «синами Божими» розуміють нащадків Сифа.

Також є версії на основі послання Юди, що янголи, згадані тут, і є ті самі, що «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.» (Юд. 1:6).

Послання Павла до Євреїв «І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.» (Євр. 1:6).

У книзі Ювілеїв ізраїльський народ прирівнюється до янголів. У книзі Єноха стверджується, що існують янголи, котрі керують стихіями природи, опікуються місцями та народами та наводиться автентичний перелік їхніх імен. Наприклад, Барадиїл керує градом, а Гавриїл доглядає за Раєм. Кумранські рукописи згадують серед янголів «князів світла», котрі вестимуть сили добра у фінальній битві^[14].

В Новому Заповіті янголи також являлись багатьом: священнику Захарії, Діві Марії (Благовіщення), Йосифу Обручнику, пастухам, волхвам, Марії Магдалині та іншим жінкам-мироносицям, апостолам, Корнилію сотнику [1].

Янголи служили Ісусу Христу під час спокус в пустелі: «Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.» (Мф. 4:11).

Видіння про янголів лежить в основі одкровення, даного святому Іоанну Богослову: «Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1:13-14).

У більшості перекладів Біблії при згадуванні грішних янголів використовують малу літеру, а при згадуванні святих Янголів — велику.

Подібні на янголів істоти фігурують у різних релігіях. Характерно, що часто вони жіночої статі. В індуїзмі та буддизмі це апсари — жіночі духи хмар і води. В давньогрецькому язичництві з ними можна порівняти ор — служниць Зевса, богинь сезонів. У скандинавському язичництві спільні риси з янголами мають валькірії — помічниці Одіна, що забирають з поля бою душі видатних воїнів. У зороастризмі є помічники Агура-Мазди, язати^[15].

У середньовіччя сформувалось уявлення про співвідношення янголів-оборонців і семи відомих на той час у Європі планет Сонячної системи. До середньовічної Європи прийшли арабські уявлення про янголів — покровителів планет. Так, мусульманський мислитель аль Барселоні гадав, що Місяцем керує янгол Гавриїл, а Сонцем — Рафаїл. У рамках Кабали також була розроблена своя система порівнянь, яку пізніше застосовували в пророкуванні й магії.

Зображень демонів загалом більше, ніж янголів, оскільки увагу людей передусім привертає щось страшне і загрозливе. Проте, є численні зображення чи згадки янголів у літературі, кіно та на телебаченні, коміксах і музиці^[16]. Незмінною рисою зображень янголів є пташині крила як доповнення до людської подоби^[17]. Але якщо янголи діють у творі приховано, то набувають цілком людського вигляду, як у фільмі «Це прекрасне життя» (1947) чи «Янголи на краю поля» (1994)^[18]. В XXI ст. в західній культурі з'явився інтерес до «біблійно точних» янголів химерного вигляду, з багатьма крилами та численними очима^[19].

Нерідко янголи в кіно постають зарозумілими та зверхніми, як у «Догма» (1999), «Константин: Володар темряви» (2005) чи майже всі янголи в серіалі «Надприродне»^[20].

«Крила кольору хмар» — фантастичний роман Дари Корній і Тали Владмирової, що вийшов в 2015 році у видавництві Клуб сімейного дозвілля. Твір розповідає про пригоди дівчини, яка дізнається про те, що є нащадком янголів. З розвитком сюжету читач знайомиться із авторською типологію янголів.

«Нострадамус і всі скорботи»^[21] — п'єса Олеся Барліга, що містить персонажа янгола на ім'я Адан'арвер. Він зазначає:

Всі янголи мають вузьку фахову специфіку: воїни, вісники, месники і спостерігачі. Я якраз спостерігач – як камера спостереження на вулиці, завжди слідкую за тим, що відбувається навколо

В українському сучасному вертепі може зустрічатися декілька типів ангелів одночасно.

Зазвичай він у білому або золотистому вбранні, як знак чистоти і світла; часто з трубою – щоб “оголошувати радісну звістку”; інколи з лілеєю – атрибутом Архангела Гавриїла (так, у Сокиринському вертепі один з ангелів має лілію). Іван Франко занотував типовий стрій: “убраний у білу довгу сорочку, аж по землю, підперезаний червоним поясом, з білим довгим волоссям із прядива, на лиці без маски, з паперовими білими крилами”.

У вертепному сюжеті ангел виконує подвійну функцію:

• провідник – указує шлях пастухам і трьом східним царям (волхвам), розвіює сумніви, скеровує до ясел, застерігає царів від повернення до Ірода, наказує Йосифові з сім’єю втікати в Єгипет, щоб урятувати Ісуса від різні Іродових вояк;
• борець проти зла – з’являється, коли на сцені постають Ірод чи чорт, відмежовуючи простір спасіння, інколи сповіщає Іродові смерть і викриває підступ.

Завершення дійства також належить ангельському голосу: віншує господарям мир і достаток; за ним – пастушки, а потім гумористичні персонажі.^[22]

Ангел Миру уособлює здійснення різдвяного послання: “На землі мир людям його подобання!” (Лк. 2:14). Його образ має глибокі паралелі у світовій культурі. У Португалії з кінця Середньовіччя вшановували Ангела-Хранителя Королівства (Anjo Custódio do Reino), а в 1916 році його культ відродився через об’явлення у Фатімі. Дітям явився “юнак 14-15 років, біліший від снігу, прозорий, немов кришталь”. Назвавшись Ангелом Миру, він навчив їх молитов за покаяння і спасіння світу. Цей образ став символом духовного пробудження людства напередодні великих катастроф ХХ століття.

Пам’ятники миру. У Мюнхені 1899 року постала позолочена статуя “Friedensengel” – Ангелу Миру, що увічнює 25 мирних років після франко-прусської війни. Її образ, натхненний античною Нікою, тримає пальмову гілку – знак перемоги життя над смертю. Після Другої світової війни у Мангаймі (1951-52) зведено інший меморіал “Ангел миру”, присвячений жертвам нацизму. Його суворий, скорботний вираз нагадує про біль і водночас про примирення – мир як зцілення.

Мистецький символ надії. У 1900 році англійський художник Волтер Крейн створив картину “The Angel of Peace” під враженням англо-бурської війни. Це персоніфікація миру, який відчужується від світу. На полотні сяючий крилатий юнак у блакитному одязі ширяє над землею, тримаючи в руці оливкову гілку – універсальний знак миру.

Ангел Миру в українському вертепі є продовженням цієї світової традиції. Його одяг – світло-блакитний або сріблястий, що наближається до чистоти “білішої від снігу” і уособлює небесну присутність. За його спиною – великі розпростерті крила, символ охорони й заступництва. А в руках – оливкова чи пальмова гілка або свічка – символ перемоги, примирення й надії, що не гасне, долаючи морок війни.^[23]

Його постать ґрунтується на містичних об’явленнях бельгійського редемпториста о. Йосифа Схрейверса, який у 1914–23 роках в Унівській Лаврі пережив зустріч із небесним посланцем, який назвав себе "Ангелом України".

Сьогодні його образ – духовний архетип покровителя народу, подібного до біблійних ангелів-хранителів народів. Він уособлює боротьбу добра і зла за душу нації, стоїть на сторожі, доки “на українській землі знову не постане Хрест”.

Кольори: синьо-жовті шати та крила – символ неба і землі, свободи й гідності.

Символіка: золотий колос – життя, хліб і жертовна земля.

Атрибути: запалена свічка – віра й надія; меч – готовність боронити добро; вінок із синьо-жовтих квітів – мир і воскресіння.^[24]

• 
  Білий ангел (частина фрески з церкви Вознесіння сербського православного монастиря Мілешева, один із шедеврів сербського та православного мистецтва. Датується XIII ст. і належить до періоду Палеологівського відродження)
• 
  Архангел Михаїд. Гвідо Рені
• 
  "Ангел Рубльова" із Хітрового Євангелія
• 
  Розпис базиліки Санта-Кроче (Флоренція)
• 
  Скульптура у Санта-Кроче (Флоренція)
• 
  Євангелист Матвій та Янгол, 1661 Рембрандт
• 
  detail from The Destroying Angel and Daemons of Evil Interrupting the Orgies of the Vicious and Intemperate 1832 Вільям Етті
• 
  Данте й Беатріче на Небесах. Гравюра Гюстава Доре з циклу Божественна комедія
• 
  Деталь «Воскресіння Христа» Рафаэля 1499—1502
• 
  Грецька ікона
• 
  Сучасні зображення
• 
  Квітковий вінок і янгол-охоронець, ~1660 Абрахам Брейгель
• 
  Очі святого. Десятинна церква
• 
  Знамя Великий полк
• 
  Проєкт, написаний олією для головного вівтаря Фрайзінгського собору, від імені князя-єпископа Віт-Адама. Жінка, що несе свою дитину, топче змія гріха. Ліворуч ангели проганяють сатану (символом якого є семиголова гідра) та його демонів. Бог доручає ангелу дати жінці крила. ~1625-30 Рубенс
• 
  П'єтро Новеллі. «Янгол виводить св. Петра з ув'язнення», церква Сан П'єтро ін Вінколі, Палермо
• 
  Констанцій призначає Костянтина своїм наступником. Ескіз для серії шпалер «Історія Костянтина». Рубенс
• 
  Архангел Михаїл - фреска на воротах до Афонського монастиря Дохіар. 2019 рік
• 
  Скульптура Архістратига Михаїла, Володимирська гірка, Київ
• 
  Ангели-служителі, 1894 гобелен Едвард Берн-Джонс  
• 
  Фігура янгола, що представляє мадемуазель де Монблан після її смерті, Арі Шефер, 1847, музей Гренобля
• 
  Мертвий перед Богом. Демон намагається вкрасти його душу, але Архангел Михаїл заважає цьому. Роханський часослов
• 
  Благовіщення 1820 Юліус Шнор фон Каролсфельд
• 
  Томас Коул, серія The Voyage of Life
• 
  Свята Бригіта Ірландська, яку несуть ангели, John Duncan (1913)
• 
  Плетений Янгол

• Ангели [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Янголи // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2125. — 1000 екз.
• Ангел // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 22. — 912 с.

• Dionysius Areopagita. De caelesti hierarchia [Архівовано 17 вересня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
• Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии [Архівовано 2 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)