YaChudo

Порт Юлій

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Порт Юлій
Розташування
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняПоццуолі Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати40°49′42″ пн. ш. 14°05′41″ сх. д. / 40.82833333° пн. ш. 14.09472222° сх. д.
Інформація
Мапа
Мапа

Порт Юлій (лат. Portus Julius) — гавань, яка стала першою базою для римського західного військово-морського Мізенського флоту у 36—12 рр. до н. е. Порт був побудований за задумом флотоводця Марка Агріппи і розташовувався біля Баї та був захищений півостровом Мізенум на північному заході Неаполітанської затоки.

Передумови

Після громадянської війни (44—42 до н. е.) Римська республіка у 39 до н.е. була поділена Мізенумською угодою на 4 імперіуми між Октавіаном Августом, Марком Антонієм, Лепідом та Секстом Помпеєм. Октавіан прагнув посилити свої позиції на морі, де панував Секст Помпей, який ще зовсім нещодавно своїм флотом влаштовував блокаду Італії, і вирішив побудувати власний флот. Це завдання він доручив своєму найближчому та найздібнішому соратнику Марку Агріппі та обраному ним архітектору Луцію Кокцею.

Будівництво порту Юлій

Занурені залишки гавані та будівель (сірим)
Канал в гавань
Занурений пілон римської гавані

Агріппа прагнув будувати флот в таємниці від Секста Помпея і для цього шукав зручне місце. Він знав, що озеро Аверно невидиме з навколишніх морської і затокової акваторій, і вирішив, що саме там буде побудовано флот, аби потім завдати несподіваного удару. План Агріппи, реалізований у 37–36 рр. до н. е.[1], полягав у тому, щоб прорити два канали: перший мав би з'єднати озеро Аверно з Лукринським озером, а другий, коротший канал з прихованим входом між Лукринським озером та морем.[1] Довгий під'їзний тунель, Гротта-ді-Кокцей, також прорили від озера Аверно на північ до міста Куми[2]. Інженерні виклики були величезними, а досягнення настільки важливими, що і Вергілій[3], і Пліній[4] згадують гавань як одне з рукотворних чудес Італії.

Порт захищав довгий мол від Пунта-дель-Епітаффіо до Пунта-Карузо на піщаному березі Лукринського озера і по якій проходила Віа-Геркуланея. У стіні був канал, який дозволяв кораблям заходити в басейн Лукріно (дерев'яний міст перетинав канал). Зовнішня гавань за мисом Мізенум, можливо, обслуговувала діючі судна римського флоту та забезпечувала місце для тренувань, тоді як її внутрішня[5] ймовірно, розроблена для резервного флоту та для ремонту, а також як притулок від штормів.

Інноваційний задум Агріппи виявився успішним: Секст не дізнався про будівництво нового флоту. Коли його завершили, повністю оснастили і навчили, флот Агріппи залишив свою базу і переміг Секста в 36 до н.е. битві при Наулоху (біля північного узбережжя Сицилії), вирішальній морській битві кампанії.

Закриття і нова гавань в Мізенумі

Мис Мізено

Завдяки вигідному розташуванню бази, флот контролювала все західне узбережжя Італії, острови та Мессінську протоку. Втім, невдовзі після успішного завершення війни з Секстом порт залишили через накопичення мулу. Оскільки секретність більше не була в приоритеті, сусідній Мізенум став домівкою для другої та більшої військово-морської бази в 12 до н. е..[6] Територія порту знову стала сакральним місцем пекельних божеств і термальних процедур, а також розкішних резиденцій. Наприкінці V ст. хвилеріз порту Юлій затонув через брадісейсм[7]

Римляни побудували нові хвилерізи поблизу Мізенума, база живилася акведуком Аква-Августа, який також постачав воду до Куми, Неаполя, Помпей та інших міст навколо затоки.

Сучасний стан

Акваторію порту Юлій все ще можна побачити сьогодні, хоча й набагато меншу, оскільки Лукринське озеро значно зменшилося в розмірах через появу великого вулканічного пагорба Монте-Нуово посеред озера в XVI ст. і через затоплення берегової лінії.

Прилегла до порту територія зараз знаходяться приблизно на 5 м рівнем моря через вулканічний брадісеїзм, який протягом століть спричинив рух землі; частину порту можна побачити із човнів зі скляним дном або під час підводного плавання.[8]

Примітки

  1. ↑ а б Casius Dio: Historiae Romanae XLVIII.50
  2. ↑ Everitt, A. (2006). Augustus: The life of Rome's first emperor. New York: Random House. p.130
  3. ↑ Virgil Georgics 2.161-64
  4. ↑ Pliny Natural History 36.125
  5. ↑ Il Portus Julius https://www.ulixes.it/italiano/i_pg01.html?https://www.ulixes.it/italiano/i_pg02bfr16_a.html [Архівовано 2023-04-12 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Meyer Reinhold, Marcus Agrippa (1933), p. 32
  7. ↑ Cassiodorus Var. 9.6
  8. ↑ Scognamiglio, E., Nuovi dati su Baia sommersa, Archeologia Subacquea III, 47–55. 2002

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).