Порт Юлій

Порт Юлій
Розташування
Країна	Італія
Розташування	Поццуолі
Координати	40°49′42″ пн. ш. 14°05′41″ сх. д. / 40.82833333° пн. ш. 14.09472222° сх. д.
Інформація
Мапа
Порт Юлій у Вікісховищі

Порт Юлій (лат. Portus Julius) — гавань, яка стала першою базою для римського західного військово-морського Мізенського флоту у 36—12 рр. до н. е. Порт був побудований за задумом флотоводця Марка Агріппи і розташовувався біля Баї та був захищений півостровом Мізенум на північному заході Неаполітанської затоки.

Після громадянської війни (44—42 до н. е.) Римська республіка у 39 до н.е. була поділена Мізенумською угодою на 4 імперіуми між Октавіаном Августом, Марком Антонієм, Лепідом та Секстом Помпеєм. Октавіан прагнув посилити свої позиції на морі, де панував Секст Помпей, який ще зовсім нещодавно своїм флотом влаштовував блокаду Італії, і вирішив побудувати власний флот. Це завдання він доручив своєму найближчому та найздібнішому соратнику Марку Агріппі та обраному ним архітектору Луцію Кокцею.

Агріппа прагнув будувати флот в таємниці від Секста Помпея і для цього шукав зручне місце. Він знав, що озеро Аверно невидиме з навколишніх морської і затокової акваторій, і вирішив, що саме там буде побудовано флот, аби потім завдати несподіваного удару. План Агріппи, реалізований у 37–36 рр. до н. е.^[1], полягав у тому, щоб прорити два канали: перший мав би з'єднати озеро Аверно з Лукринським озером, а другий, коротший канал з прихованим входом між Лукринським озером та морем.^[1] Довгий під'їзний тунель, Гротта-ді-Кокцей, також прорили від озера Аверно на північ до міста Куми^[2]. Інженерні виклики були величезними, а досягнення настільки важливими, що і Вергілій^[3], і Пліній^[4] згадують гавань як одне з рукотворних чудес Італії.

Порт захищав довгий мол від Пунта-дель-Епітаффіо до Пунта-Карузо на піщаному березі Лукринського озера і по якій проходила Віа-Геркуланея. У стіні був канал, який дозволяв кораблям заходити в басейн Лукріно (дерев'яний міст перетинав канал). Зовнішня гавань за мисом Мізенум, можливо, обслуговувала діючі судна римського флоту та забезпечувала місце для тренувань, тоді як її внутрішня^[5] ймовірно, розроблена для резервного флоту та для ремонту, а також як притулок від штормів.

Інноваційний задум Агріппи виявився успішним: Секст не дізнався про будівництво нового флоту. Коли його завершили, повністю оснастили і навчили, флот Агріппи залишив свою базу і переміг Секста в 36 до н.е. битві при Наулоху (біля північного узбережжя Сицилії), вирішальній морській битві кампанії.

Завдяки вигідному розташуванню бази, флот контролювала все західне узбережжя Італії, острови та Мессінську протоку. Втім, невдовзі після успішного завершення війни з Секстом порт залишили через накопичення мулу. Оскільки секретність більше не була в приоритеті, сусідній Мізенум став домівкою для другої та більшої військово-морської бази в 12 до н. е..^[6] Територія порту знову стала сакральним місцем пекельних божеств і термальних процедур, а також розкішних резиденцій. Наприкінці V ст. хвилеріз порту Юлій затонув через брадісейсм^[7]

Римляни побудували нові хвилерізи поблизу Мізенума, база живилася акведуком Аква-Августа, який також постачав воду до Куми, Неаполя, Помпей та інших міст навколо затоки.

Акваторію порту Юлій все ще можна побачити сьогодні, хоча й набагато меншу, оскільки Лукринське озеро значно зменшилося в розмірах через появу великого вулканічного пагорба Монте-Нуово посеред озера в XVI ст. і через затоплення берегової лінії.

Прилегла до порту територія зараз знаходяться приблизно на 5 м рівнем моря через вулканічний брадісеїзм, який протягом століть спричинив рух землі; частину порту можна побачити із човнів зі скляним дном або під час підводного плавання.^[8]

• Aucelli PPC et al., Ancient Coastal Changes Due to Ground Movements and Human Interventions in the Roman Portus Julius (Pozzuoli Gulf, Italy): Results from Photogrammetric and Direct Surveys. Water. 2020; 12(3):658. https://doi.org/10.3390/w12030658 https://www.mdpi.com/2073-4441/12/3/658#