Порт Юлій
| Порт Юлій | |
|---|---|
| Розташування | |
| Країна | |
| Розташування | Поццуолі |
| Координати | 40°49′42″ пн. ш. 14°05′41″ сх. д. / 40.82833333° пн. ш. 14.09472222° сх. д. |
| Інформація | |
| Мапа | |
![]() | |
Порт Юлій (лат. Portus Julius) — гавань, яка стала першою базою для римського західного військово-морського Мізенського флоту у 36—12 рр. до н. е. Порт був побудований за задумом флотоводця Марка Агріппи і розташовувався біля Баї та був захищений півостровом Мізенум на північному заході Неаполітанської затоки.
Передумови
Після громадянської війни (44—42 до н. е.) Римська республіка у 39 до н.е. була поділена Мізенумською угодою на 4 імперіуми між Октавіаном Августом, Марком Антонієм, Лепідом та Секстом Помпеєм. Октавіан прагнув посилити свої позиції на морі, де панував Секст Помпей, який ще зовсім нещодавно своїм флотом влаштовував блокаду Італії, і вирішив побудувати власний флот. Це завдання він доручив своєму найближчому та найздібнішому соратнику Марку Агріппі та обраному ним архітектору Луцію Кокцею.
Будівництво порту Юлій



Агріппа прагнув будувати флот в таємниці від Секста Помпея і для цього шукав зручне місце. Він знав, що озеро Аверно невидиме з навколишніх морської і затокової акваторій, і вирішив, що саме там буде побудовано флот, аби потім завдати несподіваного удару. План Агріппи, реалізований у 37–36 рр. до н. е.[1], полягав у тому, щоб прорити два канали: перший мав би з'єднати озеро Аверно з Лукринським озером, а другий, коротший канал з прихованим входом між Лукринським озером та морем.[1] Довгий під'їзний тунель, Гротта-ді-Кокцей, також прорили від озера Аверно на північ до міста Куми[2]. Інженерні виклики були величезними, а досягнення настільки важливими, що і Вергілій[3], і Пліній[4] згадують гавань як одне з рукотворних чудес Італії.
Порт захищав довгий мол від Пунта-дель-Епітаффіо до Пунта-Карузо на піщаному березі Лукринського озера і по якій проходила Віа-Геркуланея. У стіні був канал, який дозволяв кораблям заходити в басейн Лукріно (дерев'яний міст перетинав канал). Зовнішня гавань за мисом Мізенум, можливо, обслуговувала діючі судна римського флоту та забезпечувала місце для тренувань, тоді як її внутрішня[5] ймовірно, розроблена для резервного флоту та для ремонту, а також як притулок від штормів.
Інноваційний задум Агріппи виявився успішним: Секст не дізнався про будівництво нового флоту. Коли його завершили, повністю оснастили і навчили, флот Агріппи залишив свою базу і переміг Секста в 36 до н.е. битві при Наулоху (біля північного узбережжя Сицилії), вирішальній морській битві кампанії.
Закриття і нова гавань в Мізенумі

Завдяки вигідному розташуванню бази, флот контролювала все західне узбережжя Італії, острови та Мессінську протоку. Втім, невдовзі після успішного завершення війни з Секстом порт залишили через накопичення мулу. Оскільки секретність більше не була в приоритеті, сусідній Мізенум став домівкою для другої та більшої військово-морської бази в 12 до н. е..[6] Територія порту знову стала сакральним місцем пекельних божеств і термальних процедур, а також розкішних резиденцій. Наприкінці V ст. хвилеріз порту Юлій затонув через брадісейсм[7]
Римляни побудували нові хвилерізи поблизу Мізенума, база живилася акведуком Аква-Августа, який також постачав воду до Куми, Неаполя, Помпей та інших міст навколо затоки.
Сучасний стан
Акваторію порту Юлій все ще можна побачити сьогодні, хоча й набагато меншу, оскільки Лукринське озеро значно зменшилося в розмірах через появу великого вулканічного пагорба Монте-Нуово посеред озера в XVI ст. і через затоплення берегової лінії.
Прилегла до порту територія зараз знаходяться приблизно на 5 м рівнем моря через вулканічний брадісеїзм, який протягом століть спричинив рух землі; частину порту можна побачити із човнів зі скляним дном або під час підводного плавання.[8]
Примітки
- ↑ а б Casius Dio: Historiae Romanae XLVIII.50
- ↑ Everitt, A. (2006). Augustus: The life of Rome's first emperor. New York: Random House. p.130
- ↑ Virgil Georgics 2.161-64
- ↑ Pliny Natural History 36.125
- ↑ Il Portus Julius https://www.ulixes.it/italiano/i_pg01.html?https://www.ulixes.it/italiano/i_pg02bfr16_a.html [Архівовано 2023-04-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Meyer Reinhold, Marcus Agrippa (1933), p. 32
- ↑ Cassiodorus Var. 9.6
- ↑ Scognamiglio, E., Nuovi dati su Baia sommersa, Archeologia Subacquea III, 47–55. 2002
Джерела
- Aucelli PPC et al., Ancient Coastal Changes Due to Ground Movements and Human Interventions in the Roman Portus Julius (Pozzuoli Gulf, Italy): Results from Photogrammetric and Direct Surveys. Water. 2020; 12(3):658. https://doi.org/10.3390/w12030658 https://www.mdpi.com/2073-4441/12/3/658#
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
