Секст Помпей
| Секст Помпей | |
|---|---|
лат. Sextus Pompeius Magnus  | |
 | |
| Народився | 68 до н. е.[3] Стародавній Рим |
| Помер | 35 до н. е.[1][2] Мілет |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Знання мов | латина |
| Посада | консул і монетарій |
| Батько | Гней Помпей Великий[1][4] |
| Мати | Муція Терція[4] |
| Брати, сестри | Помпея Магна[5], Гней Помпей Магн Молодший[5], Марк Емілій Скавр і Pompeia |
| У шлюбі з | Scriboniad |
| Діти | Pompeia Magnad |
Секст Помпе́й (лат. Sextus Pompeius Magnus Pius; близько 67 до н. е. — 35 до н. е.) — давньоримський воєначальник, флотоводець і державний діяч пізньої Римської республіки.
Життєпис
Син Гнея Помпея Великого та Муції Терції. Брат Гнея Помпея Молодшого.
Після загибелі батька в 45 до н. е. воював проти Юлія Цезаря в Африці і в Іспанії. Зазнавши поразки при Мунді втік на Сицилію. Після вбивства Цезаря у 44 до н. е. за пропозицією Марка Антонія прийняв командування римським флотом, проте потім вступив у конфлікт з Другим тріумвіратом, захопив Сицилію, зайнявся піратством і влаштував морську блокаду Італії, за що у 43 до н. е. був оголошений Другим тріумвіратом поза законом. Втім, у 39 до н. е. уклав з тріумвірами Мізенумську угоду, згідно якої припинив воєнні дії і отримав свій імперій (Сицилію, Корсику та Сардинію, Пелопонес[джерело?]).
У 36 до н. е. флот Секста був несподівано атакований нещодавно і таємно побудованим флотом під командуванням Марка Агріппи (флотоводця Октавіана Августа). Секст зазнав порази і у 35 до н. е. втік у римську Азію, де був схоплений у Мілеті легатом Октавіана та страчений.
Примітки
- ↑ а б в Помпей // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1915. — Т. 18. — С. 576.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118595652 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Н. О. Помпей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIVа. — С. 512.
- ↑ а б Любкер Ф. Pompeii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1079–1085.
Джерела
- Bruno Schor: Beiträge zur Geschichte des Sextus Pompeius. Hochschulverlag, Stuttgart 1978, ISBN 3-8107-2015-1. (нім.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).