Понорниця

селище Понорниця
Герб
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Новгород-Сіверський район
Тер. громада	Понорницька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA74060050010088781
Основні дані
Засновано	1618 (408 років)
Статус	із 26 січня 2024 року
Площа	7,64 км²
Населення	▼ 1931 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс	16221
Телефонний код	+380 4656
Географічні координати	51°43′11″ пн. ш. 32°51′0″ сх. д. / 51.71972° пн. ш. 32.85000° сх. д.
Водойма	р. Вербка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Новгород-Сіверський
До станції:	55 км
До обл. центру:
- автошляхами:	146 км
Селищна влада
Адреса	16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, селище Понорниця, вул. Довженка, 18
Голова селищної ради	Понорницький селищний голова Іващенко В. І.
Карта
Понорниця
Понорниця
Понорниця у Вікісховищі

Поно́рниця — селище в України, адміністративний центр Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Поселення розташоване на пагорбках обох берегів невеличкої річки Вербка.

Назва селища походить від слова Понора, яке має два значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки, а друге — яр.

Селище має історичний герб, затверджений в 1749р. У червоному щиті золоте серце.^[2]

Перша згадка про Понорницю як поселення сягає 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця набуло статусу адміністративного центру Понорницької сотні Ніжинського козацького полку.

За описом 1654 року у селі Понорниця була дерев'яна Троїцька церква. Разом із найближчими селами Овдіївкою, Хлоп'яниками, Мезиним і Радичевим село Понорниця нараховувало 360 дворів.^[3]

У 1663 році, в ході адміністративного реформування Ніжинського полку, Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського полку, в якому й перебувала до його розформування у 1781 році.

За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр., село Понорниця нараховувало 99 козацьких дворів та 312  — посполитських. З 1723 р. мешканців села (включно з козаками, яких було звільнено від військових повинностей) було приписано до царських палацових володінь.^[4]

У 1864 році в містечку Понорниця відкрито першу земську школу, яка мала назву «Народне училище» — на той час друге у Чернігівській губернії. Станом на 1897 рік в містечку налічувалося 932 дворів та мешкало 4 782 особи. Працювали понад 30 лавок, щотижневі базари, відбувалося 4 ярмарки на рік. На території містечка розташовувалися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдвобогородицька (1789) та кам'яна Михайлівська (1819), які були знищені при радянській владі у першій половині ХХ століття.

Основою господарського життя містечка Понорниці було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, виплітання на продаж риболовецьких сітей.

Після Третього Універсалу Української Центральної ради 1917 року Понорниця — у складі УНР. У містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена радянська влада. З 1923 року містечко стало адміністративним центром Понорницького району Новгород-Сіверської округи, Чернігівської губернії, 1023 двори, 4924 мешканця^[5]. У 1928 році утворений перший колгосп в Понорниці. Загнані у колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. У 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища.

Під час Німецько-радянської війни 1271 житель селища воював у лавах Червоної армії, а згодом — радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. Під час нацистської окупації в урочищі Салотопка нацистськими військами розстріляно 297 жителів селища Понорниця.

У 1954 році в центрі Понорниці встановлено пам'ятник на братській могилі.

Після війни радянська влада знову почала відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.

За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 осіб населення (4650 за офіційними даними перепису).

У 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. У 1962 році Понорницький район розформовано. Територію Понорницької селищної ради у 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.

За даними всесоюзних переписів населення, 1970 року населення села Понорниця складало 4237 осіб, а 1979 року — 3639.

У 2013 році відремонтовано і комп'ютеризовано середню школу, проведено газифікацію Понорниці. У 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, увійшли до складу Мезинського національного природного парку.

У 2016 році населення Понорниці становило 2 178 осіб.

22 грудня 2019 року, в ході децентралізації, утворено Понорницьку селищну громаду, до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 осіб.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», затверджено склад Понорницької селищної громади^[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, селище увійшло до складу новоутвореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області^[7].

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Понорниця набуло статусу селища^[8].

Уродженці селища:

• Дмитро Гордієнко ({н}} 1977) — український історик, джерелознавець, науковець.
• Петро Загорський (1764—1846) — український анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології.
• Петро Кузьменко (1831—1874) — український письменник і етнограф. Закінчив у 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» тощо), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
• Софія Мануйлович (1892—1971) — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.
• Дмитро Наливайко (1929—2023) — український літературознавець, академік.
• Сергій Поздняков (1995—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• 
  ТЦ «Еней»
• 
  Будинок культури
• 
  Одна з вулиць селища
• 
  Філія Ощадбанку

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007, с. 261—266.

• Понорниця.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ponornica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 781. (пол.)
• Інститут історії України. 17 вересня. [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• {{Cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp%7Ctitle=Банк даних Державної служби статистики України] [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
• Cities&towns of Ukraine. [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (укр.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)