Побідно
| Село | |
|---|---|
Побідно пол. Pobiedno | |
 | |
| Координати 49°31′36″ пн. ш. 22°06′14″ сх. д. / 49.52667° пн. ш. 22.10389° сх. д. | |
| Країна | |
| Воєводство | Підкарпатське воєводство |
| Повіт | Сяноцький повіт |
| Гміна | Буківсько |
| Перша згадка | 1361 |
| Площа | 6,3 км²  |
| Висота центру | 482 м |
| Населення | 573 особи (2011[1]) |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 13 |
| Поштовий індекс | 38-505 |
| Автомобільний код | RSA |
| SIMC | 0346738 |
| GeoNames | 761970 |
| OSM | ↑3011005 ·R (Гміна Буківсько) |
  Побідно Побідно (Польща)  Побідно Побідно (Підкарпатське воєводство) | |
 | |
 Побідно у Вікісховищі | |
Побідно (пол. Pobiedno) — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 573 особи (2011).
Розташування
Знаходиться над річкою Сяночок за 4 км на північ від Буківсько, 12 км на захід від Сяніка, 62 км на південь від Ряшева, при повітовій дорозі № 2211R.
Історія
Село закріпачив князь Юрій II Болеслав як службове село гроду (фортеці) Сянік. У 1340-1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).
У 1887 р. в селі було 74 будинки і 476 мешканців, а у фільварку — 1 будинок і 11 мешканців; із загального числа 487 мешканців: римокатоликів — 445, грекокатоликів — 34, єдеїв — 8. У 1898 р. в селі було 80 будинків і 496 мешканців.
В 1939 році в селі проживало 570 мешканців, з них 15 українців і 555 поляків[2]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.
Після війни рештки українського населення виселені в 1944—1947 р.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 286 | 72 | 188 | 26 |
| Жінки | 287 | 64 | 161 | 62 |
| Разом | 573 | 136 | 349 | 88 |
Церква
Парафіяльна церква була в селі вже в 1529 р. Коли помер останній парох у Побідному о. Михайло Скобельський (†19.04.1800) парафія була приєднана до Дудинців, а та в 1818 р. приєднана до Пельні. У 1830 р. згоріла дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, після чого лемківське населення поступово латинізувалося і полонізувалося.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Побідно
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Див. також
- Побідно // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 340. (пол.)
- Побідно // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 463. (пол.)
- Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 7-8
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).