YaChudo

Пастух і ткаля

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Пастух і Ткаля зустрічаються на Сорочому мосту.
Пастух і Ткаля зустрічаються на мосту, утвореному сороками.
Вигляд нічного неба: Вега (Чжинюй, дівчина-ткаля) угорі ліворуч, Альтаїр (Нюлан, пастух) унизу по центру. Небесна річка (Чумацький Шлях) розділяє їх.

Пастух і ткаля — персонажі китайської міфології, які є головними героями однойменної романтичної китайської народної казки. У ній ідеться про кохання дівчини-ткалі Чжинюй, яку символізує зоря Вега, та пастуха Нюлана, якого символізує зоря Альтаїр[1]. Незважаючи на їхні почуття, їм заборонили кохати одне одного, розділивши їх небесною рікою (що символізує Чумацький Шлях)[1][2]. Раз на рік, на сьомий день сьомого місячного місяця, зграя сорок утворює міст, щоб возз'єднати закоханих на один день. Існує багато варіацій цієї історії[1], а найдавніша відома згадка про цей міф міститься у вірші з «Книги пісень», написаному понад 2600 років тому[3].

Історія про Пастуха і ткалю виникла з поклоніння людей природним небесним явищам і згодом, за часів династії Хань, перетворилася на свято Цісіцзе[4]. Її також святкують як фестиваль Танабата в Японії та Чхільсок у Кореї[5]. У давнину під час свята жінки загадували бажання зорям Вега та Альтаїр на небі, сподіваючись отримати мудрий розум, вправні руки (у вишиванні та інших домашніх справах) і щасливий шлюб[6].

У 1920-х роках під час «Фольклорного руху» цю казку обрали однією з Чотирьох великих народних казок Китаю (інші — Легенда про Білу Змію, Мен Цзяннюй та Лян Шаньбо і Чжу Їнтай). Ідема (2012) зазначає, що цей термін ігнорує варіації, а отже, й різноманітність казки, оскільки за канонічну версію було взято лише один з варіантів казки[7][8].

Казка «Пастух і ткаля» та двоє її головних героїв залишаються популярними в різних частинах Азії та інших країнах, причому в різних регіонах побутують різні варіації. Також були помічені деякі історичні та міжкультурні подібності з іншими історіями. Згадки про цю історію трапляються в різних літературних джерелах та в масовій культурі.

Найдавніша відома згадка

Пізніша література

На казку посилаються в багатьох літературних творах. Ду Фу (712—770), який жив за часів династії Тан, написав вірш під назвою «Небесна ріка»:

Один із найвідоміших похідних творів — вірш Цінь Гуаня (1049—1100), написаний за часів династії Сун:

Аналіз

Вплив та варіації

Історія про пастуха і ткалю поширилася всією Азією, з часом з'являючись у різних варіаціях у різних мовах і регіонах. У Південно-Східній Азії ця історія злилася з джатакою, яка докладно описує історію Манохари[12], наймолодшої із семи дочок короля кіннар, яка живе на горі Кайлас і закохується в принца Судхану[13].

У Кореї історія зосереджена на Чікньо (Jiknyeo), ткалі, яка закохується в пастуха Кьону (Gyeonwoo). В Японії сюжет обертається навколо кохання між божествами Оріхіме і Хікобосі. У В'єтнамі історія відома як «Нгиу Ланг і Тю Ню» (Ngưu Lang Chức Nữ)[14], і розповідає історію ткалі Тю Ню та пастуха буйволів Нгиу Ланга[15][16]. В'єтнамська версія також має назву «Ткаля-фея та хлопчик-пастух буйволів»[17].

Тип казки

У першому каталозі китайських народних казок (розробленому 1937 року) Вольфрам Ебергард виділив китайський фольклорний тип під номером 34, «Діва-лебідь» (нім. Schwanenjungfrau): корова або олень вказують бідному юнакові місце, де купаються надприродні жінки; жінки можуть бути дівами-лебедями, небесною ткалею, однією з Плеяд, однією з «9 небесних дів» або феєю; він краде одяг однієї з них і робить її своєю дружиною; вона знаходить свій одяг і відлітає назад на Небо; юнак вирушає за нею і зустрічає її в Небесному царстві; Небесний цар постановляє, що подружжя має зустрічатися лише раз на рік[18]. Спираючись на деякі доступні тоді варіанти, Ебергард датував цю історію 5 століттям, хоча казка здається набагато давнішою, адже згадки про неї є в Хуайнань-цзи (2 століття до н. е.)[19]. Ебергард також припустив, що казка передувала астральному міфу[19].

Китайський фольклорист і дослідник Дін Найтун відніс версії «Пастуха і Ткалі» за покажчиком Аарне—Томпсона—Утера до типу ATU 400 «Пошук втраченої дружини»[20]. Казка також має спільні риси з поширеними казками про діву-лебідя (діву-птаха або принцесу-птаха)[21][22].

Згадки в культурі

  • У тайванському фільмі 1976 року «Король мавп і 72 магічні перетворення» (《新孫悟空72變》) Сунь Укун перетворюється на Пастуха, щоб розіграти Ткалю.
  • Згадка про цю історію є в книзі Карла Сагана «Контакт»[23].
  • 63-й епізод японського аніме 1981—1986 років Доктор Сламп — Арале-тян, створеного за манґою Доктор Сламп Акіри Торіями, пародіює цю казку.
  • Цю історію, а також відповідну лялькову виставу, розповіла Меїн Дре Паркеру під час фестивалю Цісіцзе у фільмі «Карате кід» (2010).
  • Казка та фестиваль Танабата також є основою для побічної історії «Сейлор Мун» під назвою «Ілюстрований щоденник Чібіуси — стережіться Танабати!», де з'являються і Вега, і Альтаїр[24].
  • Постгардкор-гурт La Dispute назвав і частково заснував свій перший альбом «Somewhere at the Bottom of the River Between Vega and Altair» на честь цієї казки.
  • JRPG «Bravely Second: End Layer» також використовує імена Вега та Альтаїр для пари важливих для сюжету персонажів, які були закохані одне в одного за роки до початку історії гри, а Денеб була їхньою спільною подругою.
  • У пісні «One of These Nights» з мініальбому «The Velvet» 2016 року K-pop жіночого гурту Red Velvet також згадується легенда про двох закоханих.
  • J-pop гурт Supercell також згадує цю історію у своїй пісні «Kimi no Shiranai Monogatari».
  • Роман «Міст птахів» Баррі Г'югарта зосереджений на цій казці, але переказуючи її, він включає в себе ще багато китайських народних історій.
  • Пісня «July 7th» з мініальбому «Alone in the City» корейського жіночого гурту Dreamcatcher ґрунтується на цій казці.
  • Південнокорейський телесеріал «Вінченцо» містить згадку про легенду про закоханих, у якій Вінченцо плутає імена з корейської казки.
  • У дванадцятій книзі серії «Чарівний будинок на дереві», «День короля-дракона», Джек і Енні рятують цю історію від спалення книг імператором Цінь Ши Хуан-ді, а потім використовують її, щоб утекти з мавзолею імператора.
  • У серіалі «Теорія великого вибуху», в епізоді S07E19 «Амальгама нерішучості», Радж розповідає Пенні про цю історію як про романтичну народну казку.
  • Пісня «Bling Like This», бі-сайд трек із другого синглового альбому «The First Step: Chapter Two» K-pop чоловічого гурту Treasure, також ґрунтується на цій історії.
  • Книга «Де гора зустрічається з місяцем» авторки Грейс Лін спирається на цю казку для створення персонажів Хлопчика-Буйвола та Богині Ткацтва.
  • Пісня «Heisei Jyuushichinen Shichigatsu Nanoka» з мініальбому «Alice in Wonderland» 2005 року японського рок-гурту Alice Nine ґрунтується на цій історії.
  • Ця історія також періодично згадується протягом усього серіалу «Коли життя дарує тобі мандарини».
  • У романі Р. Ф. Куанг «Катабасис» ця історія згадується як елемент сюжету.

Подібно до космічної програми «Чан'е», названої на честь китайської богині місяця, супутник-ретранслятор «Цюецяо» та супутник-ретранслятор «Цюецяо-2» названі на честь «сорочого мосту» з китайської казки про пастуха і дівчину-ткалю[25]. Місце посадки «Чан'е-4» відоме як Станція Тяньхе, що відсилає до небесної річки в казці[26]. Розташовані поблизу на зворотному боці Місяця місячні кратери Чжинюй та Хегу названі на честь китайських сузір'їв, пов'язаних із дівчиною-ткалею та пастухом[26].

В Японії космічна місія ETS-VII являла собою випробування автоматичного зближення та стикування двох супутників, які отримали прізвиська «Оріхіме» та «Хікобосі».

Галерея

  • Чжинюй із човником у руці, намальована Чжан Ліном, династія Мін
    Чжинюй із човником у руці, намальована Чжан Ліном, династія Мін
  • Чжинюй перетинає Небесну річку, картина Гай Ці[en], 1799 рік
    Чжинюй перетинає Небесну річку, картина Гай Ці, 1799 рік
  • Чжинюй, зображена на стелі станції Мусююань[en], Нанкін
    Чжинюй, зображена на стелі станції Мусююань, Нанкін
  • Чжинюй і Нюлан, авторства японського художника Цукіока Йосітосі
    Чжинюй і Нюлан, авторства японського художника Цукіока Йосітосі
  • Зображення створення Небесної річки (Чумацького Шляху), картина Го Сюя, династія Мін
    Зображення створення Небесної річки (Чумацького Шляху), картина Го Сюя, династія Мін
  • Побачення на Чумацькому Шляху
    Побачення на Чумацькому Шляху
  • Малюнок Нюлана та Чжинюй у книзі «Vân tiên cổ tích truyện» династії Нгуєн авторства Ле Дик Чатя (Lê Đức Trạch)
    Малюнок Нюлана та Чжинюй у книзі «Vân tiên cổ tích truyện» династії Нгуєн авторства Ле Дик Чатя (Lê Đức Trạch)

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Brown, Ju; Brown, John (2006). China, Japan, Korea: Culture and Customs. North Charleston: BookSurge. с. 72. ISBN 978-1-4196-4893-9.
  2. ↑ Lai, Sufen Sophia (1999). Father in Heaven, Mother in Hell: Gender politics in the creation and transformation of Mulian's mother. Presence and presentation: Women in the Chinese Literati Tradition. New York: St. Martin's Press. с. 191. ISBN 978-0312210540.
  3. ↑ Schomp, Virginia (2009). The Ancient Chinese. New York: Marshall Cavendish Benchmark. с. 89. ISBN 978-0761442165.
  4. ↑ Schomp, Virginia (2009). The Ancient Chinese. New York: Marshall Cavendish Benchmark. с. 70. ISBN 978-0761442165.
  5. ↑ Hearn, Lafcadio; Rogers, Bruce (1905). The romance of the Milky Way : and other studies & stories. Wellesley College Library. Boston: Houghton Mifflin.
  6. ↑ Cultural discourse on Xue Susu, a courtesan in late Ming China. International Journal of Asian Studies; Cambridge.
  7. ↑ Gao, Jie. Saving the Nation through Culture: The Folklore Movement in Republican China. Contemporary Chinese Studies (англ.). University of British Columbia Press.
  8. ↑ Idema, Wilt L. (2012). Old Tales for New Times: Some Comments on the Cultural Translation of China's Four Great Folktales in the Twentieth Century (PDF). Taiwan Journal of East Asian Studies. 9 (1): 26. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2014.
  9. ↑ Karlgren, Bernhard (1950). The Book of Odes (PDF). Stockholm: Museum of Far Eastern Antiquities.
  10. ↑ Owen, Stephen [translator & editor], Warner, Ding Xiang [editor], Kroll, Paul [editor] (2016). The Poetry of Du Fu публікація знаходиться у відкритому доступі , Volume 2. De Gruyter Mouton. Pages 168–169. ISBN 978-1-5015-0189-0
  11. ↑ Qiu, Xiaolong (2003). Treasury of Chinese love poems. New York: Hippocrene Books. с. 133. ISBN 9780781809689.
  12. ↑ Cornell University (2013). Southeast Asia Program at Cornell University: Fall Bulletin 2013. Page 9. «It is generally accepted that the tale of Manora (Manohara) told in Southeast Asia has become conflated with the story of the cowherd and the celestial Weaver girl, popular in China, Korea, and Japan. This conflation of tales, in which Indian and Chinese concepts of sky nymphs cohere, suggests a consummate example of what historian Oliver Wolters refers to as „localization“ in Southeast Asia.»
  13. ↑ Jaini, Padmanabh S. (ed.) (2001). Collected Papers on Buddhist Studies Page 297—330. ISBN 81-208-1776-1.
  14. ↑ «Сказки и предания Вьетнама». Составитель: Юлия Минина. Moskva: Издательский дом Высшей школы экономики, 2021. p. 246 (notes to tale nr. 15). ISBN 978-5-7598-2539-5.
  15. ↑ Landes, A. Contes et légendes annamites. Saigon: Imprimerie Coloniale. 1886. p. 125 (footnote nr. 1).
  16. ↑ Nguyễn Đổng Chi [вʼєтнамською] (2000). Kho Tàng Truyện Cổ Tích Việt Nam (Vietnamese) . Т. II (Part 4 - Part 5). NHÀ XUẤT BẢN GIÁO DỤC. с. 1412-1415 (tale nr. 182).
  17. ↑ Vuong, Lynette Dyer. Sky legends of Vietnam. New York, NY: HarperCollins. 1993. pp. 54-80. ISBN 0-06-023000-2
  18. ↑ Eberhard, Wolfram (1937). Typen Chinesischer Volksmärchen. FF Communications (нім.). Т. 120. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica. с. 55—57.
  19. ↑ а б Eberhard, Wolfram (1937). Typen Chinesischer Volksmärchen. FF Communications (нім.). Т. 120. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica. с. 58—59.
  20. ↑ Nai-tung TING. A Type Index of Chinese Folktales in the Oral Tradition and Major Works of Non-religious Classical Literature. (FF Communications, no. 223) Helsinki, Academia Scientiarum Fennica, 1978. p. 65.
  21. ↑ Haase, Donald. The Greenwood Encyclopedia of Folktales and Fairy Tales: A-F. Greenwood Publishing Group. 2007. p. 198.
  22. ↑ Hsieh, Daniel (2009). Love and Women in Early Chinese Fiction. The Chinese University of Hong Kong Press. с. 127. ISBN 9789882378841. In addition to the swan-maiden motif, other legends, folktales, and zhiguai anecdotes depict the theme of fleeing women. ... Also famous is the story of the Herdboy and Weaving Maiden (Niulang Zhinü 牛郎織女), some versions of which eventually merge with the swan-maiden motif. ... The Weaving Maiden is a runaway wife, a swan-maiden type figure who finds her magic garment and flees.
  23. ↑ Sagan, Carl (Вересень 1985). Contact. Cover illustration by Jon Lomberg (вид. 1st). New York: Simon and Schuster. ISBN 0-671-43400-4. OCLC 12344811.
  24. ↑ Chapter 2 Beware of Tanabata - WikiMoon. wikimoon.org. Процитовано 11 лютого 2021.
  25. ↑ Wall, Mike (18 травня 2018). China Launching Relay Satellite Toward Moon's Far Side Sunday. Space. Future plc. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 10 січня 2019.
  26. ↑ а б Bartels, Meghan (15 лютого 2019). China's Landing Site on the Far Side of the Moon Now Has a Name. Space. Future plc. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.

Додаткова література

  • Yu, Eric Kwan-wai (1998). Of Marriage, Labor and the Small Peasant Family: A Morphological and Feminist Study of the Cowherd and Weaving Maid Folktales. Comparative Literature and Culture. 3: 11—51.
  • Ping, Xu (2016). All the way to the Altair and the fable of cowherd and the weaving maiden. Proceedings of the 2016 2nd International Conference on Education Technology, Management and Humanities Science. Atlantis Press. с. 708—711. doi:10.2991/etmhs-16.2016.156. ISSN 2352-5398.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).