Острів проклятих (фільм)

Острів проклятих
Shutter Island
Жанр	психологічний трилер детективний фільм
Режисер	Мартін Скорсезе
Продюсер	Майк Медевой Мартін Скорсезе Кріс Брігем
Сценарист	Лаета Калогрідіс
На основі	Острів проклятих
У головних ролях	Леонардо Ді Капріо Марк Руффало Бен Кінгслі
Оператор	Роберт Річардсон
Композитор	Роббі Робертсон
Монтаж	Тельма Шунмейкер
Художник	Данте Ферретті Макс Біско Роберт Гуерра
Кінокомпанія	Appian Way Paramount Pictures Phoenix Pictures Sikelia Productions
Дистриб'ютор	Paramount Pictures
Тривалість	138 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2010
Дата виходу	13 лютого 2010
Кошторис	80 000 000 $[1]
Касові збори	294,804,195 $[1]
IMDb	ID 1130884
Рейтинг	MPAA: «R»
Офіційний сайт
Острів проклятих у Вікісховищі

«О́стрів про́клятих» (англ. Shutter Island) — американський психологічний трилер від режисера Мартіна Скорсезе за однойменним романом Денніса Лігейна 2003 року. Двоє федеральних маршалів США прямують на один з островів у штаті Массачусетс, щоб розслідувати зникнення пацієнтки з клініки для божевільних злочинців. Під час розслідування їм доведеться зіткнутися з брехнею, ураганом і смертельним бунтом мешканців закладу. Прем'єрний показ фільму відбувся 13 лютого 2010 року на Берлінському кінофестивалі^[2], а в Україні — 18 лютого^[3].

Критика неоднозначно, переважно позитивно сприйняла фільм, визнавши його слабкою ланкою у насиченій фільмографії Мартіна Скорсезе^[4]. Станом на 2026 рік фільм входив до перших 130 фільмів у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Двоє маршалів, Едвард «Тедді» Деніелс та його напарник Чак, пливуть на острів Шаттер, що розташований у Бостонській бухті, щоб розслідувати зникнення пацієнтки Рейчел Соландо з психіатричної клініки для особливо небезпечних злочинців. Лікарня суворо охороняється, 42 її пацієнти перебувають у звичайних корпусах, а ще 24, особливо небезпечних — усередині колишнього військового форту, переобладнаного на третій корпус лікарні.

У Тедді сильні головні болі, його турбує не лише загадка зникнення Рейчел Соландо, але й власні спогади: про дружину Долорес, яка загинула під час пожежі, та про німецький концентраційний табір Дахау, учасником звільнення якого він був. Неприємні асоціації похмурої лікарні з табором смерті посилюються, коли маршали зустрічаються з лікарем Нерінгом, німцем за походженням.

Головний лікар Коулі пояснює маршалам, що Рейчел, яка засуджена за вбивство (вона втопила у ставку трьох своїх дітей), була переконана, начебто перебуває не в лікарні, а в себе вдома. У палаті зниклої пацієнтки виявляють папірець із написом «Правило чотирьох; хто 67-й?». Допити пацієнтів та санітарів мало що дають, хоча одна з пацієнток крадькома записує в блокнот Тедді повідомлення: «Тікай!».

Поки двоє маршалів намагаються відрізнити правду від брехні, на острові починається ураган, який стає причиною бунту пацієнтів лікарні та перекриває всі шляхи доступу до материка. Тедді, користуючись бурею, виводить напарника в затишне місце на кладовищі й пояснює йому, що шукає в Ешкліфській лікарні конкретну людину — піроманьяка Ендрю Леддіса, винуватця смерті Долорес. Про те, що Леддіс у лікарні, йому повідомив колишній в'язень острова — психічно хворий злочинець на ім'я Джордж Нойз.

Охоронці знаходять маршалів і повертають їх до лікарні. Рейчел Соландо знаходять біля маяка; жінка вважає Тедді своїм чоловіком (який загинув на війні). У кабінеті лікаря Коулі Тедді стає погано, і він проводить повну кошмарів ніч у корпусі для санітарів. Наступного ранку, скориставшись відключенням запасного електрогенератора, яке тримало пацієнтів під замками, маршали пробираються в третій корпус суворого режиму. У цьому зловісному місці Тедді знаходить Нойза, який начебто залишився на материку. Скалічений Нойз повідомляє йому, що в лікарні здійснюють експерименти над людьми.

Тедді пробирається по скелях до маяка, переймаючись підозрами щодо свого напарника Чака. Вони розлучаються; потім Тедді бачить труп Чака у воді під кручею. Попри це в печері на кручах він зустрічає справжню Рейчел Соландо, яка ніколи не поверталася до лікарні. Рейчел сама була одним із психіатрів лікарні, проте її спроба повідомити світу правду про експерименти з контролю над поведінкою людей перетворила її з лікаря на в'язня острова Шаттер. Вона пояснює Тедді, що у самій лікарні пацієнтів годують нейролептиками, а на маяку роблять операції зі зміни свідомості, стираючи пам'ять і перетворюючи пацієнтів на примар, здатних виконувати закодовані команди. Нейролептики давали й Тедді.

Чак зникає. Коулі переконує Тедді, що той приїхав на острів один, без напарника. Тедді вважає, що якщо Чак помер для всього світу, значить він ідеальний піддослідний кролик. Маршал збирається пробратися на маяк. На своє здивування Тедді не знаходить на маяку ніяких жахливих лабораторій. Лише на останньому поверсі він знаходить доктора Коулі, який пояснює Тедді ситуацію. Тедді був маршалом федеральних служб лише до 1952 року; насправді він — Ендрю Леддіс, той самий 67-й пацієнт клініки, що перебуває тут уже 2 роки після вбивства власної дружини. «Напарник Чак Оул» був лікарем Ендрю — доктором Лестером Шіеном; пацієнтка Рейчел Соландо була насправді вбитою дружиною Ендрю — Долорес (анаграми Edward Daniels = Andrew Laeddis і Rachel Solando = Dolores Chanal і були загадковим «правилом чотирьох»); усі події, що відбуваються на острові, це інсценування, покликане вирвати Ендрю з його вигаданого світу в справжній. У результаті Ендрю знову переживає забуту трагедію — смерть трьох дітей і дружини.

Наприкінці, у присутності обох лікарів і медсестри, що грала роль Рейчел Соландо, герой погоджується з усім, що каже лікар. Коулі повідомляє йому, що прозріння було вже не вперше. Вранці Ендрю, розмовляючи з Шіеном, знову обіцяє «напарнику» втекти з острова. Коли Шіен похитуванням голови повідомляє лікаря Коулі, що стан пацієнта не покращився, Ендрю зауважує: «Що краще: жити монстром чи померти людиною?». Потім йде із санітарами й Нерінгом для проведення лоботомії. Останні кадри фільму знову показують зловісний маяк. Фінал залишає після себе питання, тому вважається відкритим^[5].

Леонардо Ді Капріо — Маршал Едвард «Тедді» Деніелс / пацієнт психлікарні Ендрю Леддіс  Марк Руффало — Маршал Чак Оул / доктор Лестер Шіен  Бен Кінгслі — Доктор Джон Коулі (головний лікар психлікарні)  Макс фон Сюдов — Лікар Джеремая Норінг  Емілі Мортімер — Рейчел Соландо / медсестра  Мішель Вільямс — Долорес Чанал, дружина Тедді Деніелса  Патрісія Кларксон — Доктор Рейчел Соландо

• Режисер: Мартін Скорсезе
• Сценаристи: Лаета Калогрідіс, Денніс Лігейн (роман)
• Продюсери: Майк Медавой, Мартін Скорсезе, Бредлі Дж. Фішер, Арнольд Мессер
• Виконавчі продюсери: Кріс Брігем, Лаета Калогрідіс, Денніс Лігейн, Джанні Нуннарі, Луїс Філліпс
• Співпродюсери: Емі Герман, Джозеф П. Рейді, Емма Тіллінджер
• Оператор: Роберт Річардсон
• Монтаж: Тельма Шунмейкер
• Звук: Джеймі Бейкер, Девід Болтон, Кем Чан, Марко А. Костанцо, Келлі Доран
• Спецефекти: Джеремі Аєлло, Джозеф Баррі, Адам Беллана, Кріс Чітем, Майкл Кларк
• Візуальні ефекти: Енріко Альтман, Рон Еймс, Венден з К. Болдвін, Джефф Барнс
• Підбір акторів: Еллен Льюїс
• Художник-постановник: Данте Ферретті
• Артдиректори: Макс Біско, Роберт Гуерра, Крісті Вілсон
• Декоратор: Франческа Ло Ск'яво
• Гримери: Кетрін Блонделл, Алан Д'Анджеріо, Крістін Фенелл, Сіан Грігг, Джеррі Пополіс
• Художник по костюмах: Сенді Пауелл^[6]

Фільм знятий за мотивами роману Денніса Лігейна («Таємнича річка», «Бувай, дитинко, бувай»). Адаптацію написала Лаета Елізабет Калогрідіс, якій вдалося зберегти детективний дух книги. Права на екранізацію були продані студії Columbia ще 2003 року, а згодом вони перейшли до кінокомпанії Phoenix Pictures. Постановку здійснив Мартін Скорсезе («Таксист», «Скажений бик», «Казино»).

Вчетверте поспіль Скорсезе запросив на головну роль Леонардо Ді Капріо, що знімався у нього в фільмах «Банди Нью-Йорка», «Авіатор» та «Відступники». Бен Кінгслі зіграв загадкового головного лікаря психлікарні доктора Коулі, а Мішель Вільямс постала в образі покійної дружини героя Ді Капріо. На роль Чака розглядалися кандидатури Роберта Дауні-молодшого і Джоша Броліна. Спочатку до проекту був залучений режисер Вольфганг Петерсен («Ідеальний шторм»), а потім Девід Фінчер («Загадкова історія Бенджаміна Баттона»), який збирався віддати головні ролі Бреду Пітту і Марку Волбергу^[7].

За основу був узятий острів Педдокс зі штату Мен (національний парк Аркадія). Для створення атмосфери картини Мартін Скорсезе шукав натхнення в зомбі-фільмах Вела Льютона. Щоб актори уявили, як стилістично буде виглядати фільм, Мартін Скорсезе показував їм фільми «З минулого» (1947) і «Запаморочення» (1958).

У фільмі багато статичних кадрів, що змінюють один одного, ніби сторінки кримінальної справи. Таким чином додатково передається детективне забарвлення історії. Так само оператор не посоромився використовувати багато великих планів, що стало можливим за рахунок акторського складу^[8].

Скорсезе про фільм^[9]:

На стилістику «Острова проклятих» вплинув фільм «Процес» Орсона Веллса (адаптація твору Кафки). Пам'ятаєте, там були довгі коридори, тунелі, низькі стелі і кутові лінзи, які викликають клаустрофобію? Ще ми велику увагу приділили костюмам і аксесуарам героїв. Деталі дуже важливі, вони розкривають характер і дають глядачам підказки. Наприклад, ми вирішили, що доктор Коулі куритиме люльку. У деяких сценах він здається оточеним димовою завісою, так само, як його справжні наміри ховаються під покровом таємниці.

Прем'єру фільму було перенесено з жовтня 2009 року на лютий 2010. Спочатку фільм розглядався студією Paramount як можливий кандидат на «Оскар». Проте ближче до кінця року стало зрозуміло, що студія буде просувати на «Оскар» «Вище неба» (2009) і «Милі кості» (2009). Студія не змогла знайти 50-60 мільйонів доларів, необхідних для рекламної кампанії під «Оскар». До того ж, наприкінці 2009 року Леонардо Ді Капріо не міг займатися рекламою фільму через зайнятість в інших проєктах. Врешті-решт, студія перенесла прем'єру на лютий. Прем'єрний показ фільму «Острів проклятих» відбувся 13 лютого 2010 року на Берлінському кінофестивалі.

У перший вікенд фільм зібрав $ 41 млн. Усього «Острів проклятих» зібрав $ 128 012 934 в США та $ 166 791 261 в інших країнах^[10].

«Острів проклятих» вийшов на DVD і Blu-Ray 8 червня 2010 в США^[11], та 2 серпня 2010 у Великій Британії^[12].

Shutter Island
Саундтрек-альбом
Композитор	Роббі Робертсон
Виконавець	різні виконавці
Країна	США
Дата випуску	2 лютого 2010
Жанр	саундтрек
Тривалість	116:41
Лейбл	Rhino Entertainment
Продюсер	Роббі Робертсон Джон Павелл

Далі перераховані музичні композиції, які звучали у фільмі «Острів проклятих»^[13][14].

Диск 1

Диск 2

Фільм отримав неоднозначні, переважно позитивні відгуки критики. На сайті Metacritic фільм отримав 63 % рейтингу^[15].

Los Angeles Times^[16]

Мартін Скорсезе створив божественно таємничий та заплутаний фільм у найкращих традиціях нуар з розумнішими, ніж ви могли вважати, поліцейськими.
Бетсі Шаркі

Оригінальний текст (англ.)

Martin Scorsese has created a divinely dark and devious brain tease of a movie in the best noir tradition with its smarter than you'd think cops.
Betsy Sharkey

Chicago Sun-Times^[17]

Основний ефект фільму зосереджений на почуттях. Все складається в хвилюючу жахливу таємницю.
Роджер Еберт

Оригінальний текст (англ.)

The film's primary effect is on the senses. Everything is brought together into a disturbing foreshadow of dreadful secrets.
Roger Ebert

Slate^[18]

«Острів проклятих» є естетично і часом інтелектуально захоплюючою головоломкою, але він ніколи не буде емоційним.
Дана Стівенс

Оригінальний текст (англ.)

Shutter Island is an aesthetically and at times intellectually exciting puzzle, but it's never emotionally involving.
Dana Stevens

The New York Times^[19]

Відбувається щось СТРАШНЕ. На жаль, це щось, виявляється, сам фільм.
A. O. Скотт

Оригінальний текст (англ.)

Something TERRIBLE is afoot. Sadly, that something turns out to be the movie itself.
A. O. Scott

На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 69 % рейтингу, а користувачі дали оцінку 76 %^[4] на сайті Rotten Tomatoes.

Можливо, «Острів проклятих» і не належить до найкращих робіт Скорсезе, але його щирі та безкомпромісні жанрові гострі відчуття показують режисера в його найбільш розкутому вигляді.

Оригінальний текст (англ.)

It may not rank with Scorsese's best work, but Shutter Island's gleefully unapologetic genre thrills represent the director at his most unrestrained.

• Офіційний сайт [Архівовано 18 квітня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Острів проклятих на сайті IMDb (англ.)
• Острів проклятих [Архівовано 19 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AllMovie (англ.)
• Острів проклятих [Архівовано 14 січня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Box Office Mojo (англ.)
• Острів проклятих [Архівовано 4 травня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Острів проклятих [Архівовано 13 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Metacritic (англ.)

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.