YaChudo

Ніна Штемме

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Ніна Штемме
Основна інформація
Дата народження11 травня 1963[1][2] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСтокгольм, Швеція[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїоперна співачка, артистка-виконавиця, співачка Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаСтокгольмський університет і Музична школа Адольфа Фредрікаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голоссопрано Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладDeutsche Oper Berlind[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Медаль Літератури та мистецтв (Швеція) Commander 1st class of the Order of Vasa

премія Лоуренса Олів'є

Musikpreis der Stadt Duisburgd (2014)

Birgit Nilsson Prized (2018)

European Cultural Awardd (2019)

Österreichischer Musiktheaterpreisd (2023)

International Opera Awards (2013)

Österreichischer Kammersängerd

ninastemme.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніна Марія Штемме (швед. Nina Maria Stemme, при народженні Тьольдте швед. Thöldte; нар. 11 травня 1963, Стокгольм, Швеція) — шведська оперна співачка, драматичне сопрано. Серед сучасних шанувальників опери вважається найбільшою вагнерівською сопрано нашої епохи.[6] У 2010 році Майкл Кіммельман написав про один із виступів Штемме в опері Ріхарда Вагнера Валькірія: «Щодо Брунгільди, Ніна Штемме співала блискуче. Важко пригадати когось, хто звучала б у цій партії владніше чи невимушеніше, включно з Кірстен Флагстад».[7]

Ранні роки й освіта

Народилася у Стокгольм; у молодості грала на фортепіано й альті. Навчалася в музичній школі Адольфа Фредріка, відомій стокгольмській школі співу й хору.[8][9] Протягом року, коли вона була ученицею за обміном у Langley High School у Макліні, штат Вірджинія, вона приєдналася до шкільного хору, співала соло й отримувала нагороди.[10] Вона змінила прізвище на дошлюбне прізвище матері — Штемме.[11]

Паралельно з навчанням з ділового адміністрування й економіки у Стокгольмському університеті Штемме пройшла дворічний курс у Стокгольмській оперній студії. Її дебют у ролі Керубіно в Кортоні, Італія, 1989 року спонукав Штемме обрати професійну кар'єру співачки; навчання в Університетському коледжі опери в Стокгольмі вона завершила 1994 року. Крім двох невеликих ролей у Королівській опері Швеції у Стокгольмі, вона також співала Розалінду в Летючій миші, Мімі в Богемі, Еврідіку в Орфеї і Еврідіці Глюка та Діану в La fedeltà premiata Гайдна.[9][12]

Вона брала участь у двох вокальних конкурсах — Опералія[13] та «Кардіффські голоси».[14] Як переможницю Опералії 1993 року Штемме запросив Пласідо Домінго, засновник Опералії, виступити з ним у концерті в Опері Бастилія 1993 року; той самий концерт також відбувся 1 січня 1994 року в Мюнхені.[15]

Кар'єра

Ніна Штемме, Notorious, GöteborgsOperan, 2015. Фото — Неда Навае

Після оперного дебюту 1989 року в ролі Керубіно в Кортоні, Італія, Штемме виступала в багатьох оперних театрах, зокрема в Королівській опері Швеції у Стокгольмі, Віденській державній опері, Ла Скалі в Мілані, Земперопері в Дрездені, Великому театрі Женеви, Цюрихській опері, Театрі Сан-Карло в Неаполі, Великому оперному театрі «Лісеу» в Барселоні, Опері Бастилія в Парижі, Баварській державній опері в Мюнхені, Ковент-Гардені в Лондоні, Королівському театрі у Мадриді, Театрі Колон у Буенос-Айресі, Метрополітен-опері в Нью-Йорку, Опері Сан-Франциско, а також на Байройтському, Зальцбурзькому, Савонліннському, Глайндборнському та Брегенцькому фестивалях.[16]

До її ролей[17] належать Розалінда, Мімі в Богемі, Чо-Чо-сан у Мадам Баттерфляй, Турандот, Тоска, Манон Леско, Сестра Анджеліка, Еврідіка, Катерина в Леді Макбет Мценського повіту, Графиня у Весіллі Фігаро, Маргарита, Агата, Марі, Ніссія в König Kandaules, Єнуфа, Маршальша, Ева, Елізабет, Ельза, Зента, Зіглінда, Елізабет у Тангейзері та Ізольда. Остання роль принесла їй визнання критики у Глайндборнському оперному фестивалі 2003 року, на диску EMI Classics із Пласідо Домінго, Антоніо Паппано, хором і оркестром Королівської опери Ковент-Гарден, випущеному 2005 року, а згодом — на Байройтському фестивалі 2005 і 2006 років. У 2007 році Штемме повернулася до ролі Ізольди в Глайндборнському оперному фестивалі, де вона дебютувала в цій ролі.[18]

У 2006 році Штемме співала Марію у прем'єрі Ordet – en passion Свена-Давіда Сандстрема, що відбулася 24 березня в Стокгольмі.[19] Вона також дебютувала в заголовній ролі Аїди в новій постановці Цюрихської опери[20] і записала свій перший альбом із Чотирма останніми піснями Ріхарда Штрауса та фінальними сценами. На концертній сцені в сезоні 2006—2007 років вона виступала з сольними концертами з Антоніо Паппано за фортепіано в Барселоні й Дрездені, а також із сольним концертом у Цюрихській опері.[21]

У 2008 році Штемме замінила Дебору Войт у тому, що мало стати дебютом Войт у ролі Брунгільди в опері Зигфрід, частині нового циклу Перстень у Віденській державній опері під орудою Франца Вельзера-Места. Штемме також співала Брунгільду на відкритті сезону 2010 року в Ла Скалі[22] і в циклі Перстень Опера Сан-Франциско 2011 року.[23]

У 2015 році Штемме виступила в Гетеборзькій опері в Гетеборгу, Швеція, у новій опері композитора Ганса Ґефорса з лібрето Керстін Перскі в постановці Кіта Ворнера. Опера заснована на шпигунському трилері Альфреда Гічкока Лиха слава 1946 року. Серед інших виконавців були Катаріна Карнеус, Йон Лундгрен і Міхаель Вейніус.[24]

У вересні та жовтні 2016 року Штемме повернулася до ролі Ізольди в новій постановці Трістана та Ізольди в Метрополітен-опері.[25] У 2017 році Штемме була сопрано-солісткою на Last Night of the Proms.[26]

У лютому 2026 року вона з'явилася як Вальтраута, «забезпечивши справжній майстер-клас вагнерівського співу завдяки своїй владній вокальній присутності та стильовому авторитету», у Загибелі богів у Ла Скалі, Мілан, у постановці Девіда Маквікара під орудою Александера Содді.[27]

Штемме в середньому виступає 40 разів на рік у різних залах по всьому світу.[28]

Особисте життя

Штемме живе у Стокгольмі. Вона одружена зі сценографом Бенгтом Ґомером і має трьох дітей.[9] Вона володіє п'ятьма мовами.[9]

Нагороди

  • 1993: переможниця Опералії[13]
  • 2004: отримала Оперну премію Svenska Dagbladet (швед. Svenska Dagbladets operapris)[9]
  • 2005: німецьке експертне журі з 50 членів через журнал Opernwelt обрало її провідною оперною співачкою світу[29]
  • 2006: обрана членкинею Шведської королівської музичної академії[30]
  • 2006: призначена придворною співачкою королем Карлом XVI Густавом[31]
  • 2008: отримала медаль Litteris et Artibus від Карла XVI Густава[17][32]
  • 2010: отримала премію Лоуренса Олів'є за видатні досягнення в опері[33]
  • 2010: отримала італійську премію Premio Abbiati[34]
  • 2012: знову обрана журналом Opernwelt як «співачка року»[35]
  • 2012: призначена австрійською камерзенгеркою[36]
  • 2012: Gramophone Award за найкращий оперний запис отримав запис Фіделіо DECCA з виконанням Штемме ролі Леонори з Люцернським фестивальним оркестром під орудою Клаудіо Аббадо[37]
  • 2013: International Opera Awards обрала її провідною оперною співачкою світу[38]
  • 2014: отримала дев'яту щорічну премію Opera News, яка «віддає належне п'ятьом видатним митцям, що зробили безцінний внесок у мистецьку форму: режисерові Патрісу Шеро, тенору Хуану Дієго Флоресу, мецо-сопрано Кріста Людвіг, бас-баритону Джеймсу Моррісу та сопрано Ніні Штемме»[39]
  • 2014: нагороджена Stockholms Stads Hederspris 2014 — Почесною премією міста Стокгольма 2014 року[40]
  • 2016: отримала звання почесної докторки Лундського університету, Швеція[41]
  • 2016: отримала шведську премію Юссі Бйорлінга (швед. Jussi Björlingstipendiet)[42]
  • 2018: нагороджена премією Біргіт Нільссон[43]
  • 2022: призначена баварською камерзенгеркою[44]
  • 2023: призначена почесною членкинею Віденської державної опери — Ehrenmitglied der Wiener Staatsoper[45]
  • 2023: нагороджена медаллю Опера Сан-Франциско[46]
  • 2025: нагороджена званням командора 1-го класу Королівського ордена Вази[47]

Репертуар

До репертуару Штемме належать:[16]

Рік дебюту Композитор Опера Роль / ролі Місце
2011 Людвіг ван Бетховен Фіделіо Леонора Королівський оперний театр
Альбан Берг Воццек Марі
Крістоф Віллібальд Глюк Орфей і Еврідіка Еврідіка
2015 Ганс Ґефорс Notorious Алісія Гетеборзька опера
Шарль Гуно Фауст Марі
Йозеф Гайдн La fedeltà premiata Діана
Леош Яначек Єнуфа Єнуфа
2022 Леош Яначек Єнуфа Костельничка Theater an der Wien
1999 Богуслав Мартіну Грецька пристрасть Катерина Брегенцький фестиваль
Вольфганг Амадей Моцарт Весілля Фігаро Графиня
Вольфганг Амадей Моцарт Чарівна флейта Паміна
1989 Вольфганг Амадей Моцарт Весілля Фігаро Керубіно Кортона
2011 Джакомо Пуччіні Дівчина з Заходу Мінні Королівська опера Швеції
Джакомо Пуччіні Богема Мімі Кельнська опера
Джакомо Пуччіні Мадам Баттерфляй Чо-Чо-сан Кельнська опера
Джакомо Пуччіні Манон Леско Манон
1999 Джакомо Пуччіні Сестра Анджеліка Анджеліка Кельнська опера
Джакомо Пуччіні Тоска Тоска
2013 Джакомо Пуччіні Турандот Турандот Королівська опера Швеції
Дмитро Шостакович Леді Макбет Мценського повіту Катерина Ізмайлова
Йоганн Штраус II Летюча миша Розалінда
2006 Ріхард Штраус Арабелла Арабелла Гетеборзька опера
Ріхард Штраус Аріадна на Наксосі Аріадна
2019 Ріхард Штраус Жінка без тіні Фарбувальниця Віденська державна опера
2024 Ріхард Штраус Жінка без тіні Годувальниця Метрополітен-опера
Ріхард Штраус Кавалер троянди Маршальша
2015 Ріхард Штраус Електра Електра Віденська державна опера
2009 Ріхард Штраус Саломея Саломея Великий оперний театр «Лісеу»
Петро Чайковський Євгеній Онєгін Тетяна
2006 Джузеппе Верді Аїда Аїда Цюрихська опера
Джузеппе Верді Сила долі Леонора
Джузеппе Верді Бал-маскарад Амелія
1994 Ріхард Вагнер Золото Рейну Фрея Байройтський фестиваль
Ріхард Вагнер Летючий голландець Зента
Ріхард Вагнер Нюрнберзькі мейстерзінгери Ева
1999 Ріхард Вагнер Лоенгрін Ельза Базельський театр
2023 Ріхард Вагнер Лоенгрін Ортруда Віденська державна опера
Ріхард Вагнер Тангейзер Елізабет
2003 Ріхард Вагнер Трістан та Ізольда Ізольда Глайндборнський фестиваль
Ріхард Вагнер Валькірія Зіглінда
2008 Ріхард Вагнер Зигфрід Брунгільда Віденська державна опера
2010 Ріхард Вагнер Валькірія Брунгільда Опера Сан-Франциско
2011 Ріхард Вагнер Загибель богів Брунгільда Опера Сан-Франциско
Ріхард Вагнер Загибель богів Ґутруна
Карл Марія фон Вебер Вільний стрілець Агата
Карл Марія фон Вебер Оберон Реція
2017 Ріхард Вагнер Парсіфаль Кундрі Віденська державна опера
2002 Олександр фон Цемлінський Der König Kandaules Нісса Зальцбурзький фестиваль
2019 Бела Барток Замок герцога Синя Борода Юдіт Королівський філармонічний оркестр Стокгольма

Дискографія

Записи Штемме включають:

Примітки

  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133672441 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ https://deutscheoperberlin.de/de_DE/ensemble/nina-stemme.23643
  6. ↑ Nina Stemme, opera's reigning dramatic soprano weighs in on Wagner for his birthday. EmergingPictures. 8 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  7. ↑ Michael Kimmelman (11 грудня 2010). In Italy, a Political Opera About Opera. The New York Times. Процитовано 1 лютого 2014.
  8. ↑ Berit Nygren (28 травня 2009). Stor festival för Adolf Fredrik 70. Sveriges Radio. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  9. ↑ а б в г д Collin, Lars (18 лютого 2013). En vanlig stjärna. Svenska Dagbladet (Swedish) . Процитовано 1 лютого 2014.
  10. ↑ A Drama Queen With Her Head On Straight. The New York Times. 17 травня 2012. Процитовано 1 лютого 2014.
  11. ↑ Nina Stemme bytte namn för karriären. 14 грудня 2010.
  12. ↑ Swedish soprano best in the world. Nordstjernan. Процитовано 1 лютого 2014.
  13. ↑ а б Winners 1993. Operalia. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 лютого 2014.
  14. ↑ BBC Cardiff Singer of the World 30 years. Sinfini Music. Процитовано 1 лютого 2014.
  15. ↑ Artist Biography by Blair Sanderson. AllMusic. Процитовано 1 лютого 2014.
  16. ↑ а б KS Nina Stemme – Soprano. Artists Management Zurich. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  17. ↑ а б Nina Stemme. Wagneropera.net. Архів оригіналу за 28 травня 2009. Процитовано 1 лютого 2014.
  18. ↑ Tristan und Isolde. Glyndebourne. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  19. ↑ Ordet: en passion i tre akter (2004) (Swedish) . Sven-David Sandström. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  20. ↑ Aida – Nina Stemme (Opéra de Zurich). Bel Air Media. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 1 лютого 2014.
  21. ↑ Nina Stemme – Soprano, Biography. InstantEncore. Процитовано 1 лютого 2014.
  22. ↑ Die Walküre. Teatro alla Scala. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
  23. ↑ McHugh, Dominic (13 вересня 2009). Nina Stemme on The Royal Opera's new production of Tristan und Isolde. MusicalCriticism.com. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  24. ↑ Nina Stemme i Notorious på GöteborgsOperan (Swedish) . The Göteborg Opera. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  25. ↑ Tristan und Isolde. metopera.org. Metropolitan Opera. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 20 серпня 2016.
  26. ↑ The 2017 BBC Proms Go Out in Style - Seen and Heard International website, 11 September 2017, accessed 18 May 2026.
  27. ↑ Senici, Emanuele. Report from Milan. Opera, May 2026, Vol.77 No.5, p. 758.
  28. ↑ Världens bästa operasångerska: Nina Stemme (PDF) (Swedish) . Sveriges Radio. грудень 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  29. ↑ Die "Sängerin des Jahres 2005" (German) . Opernwelt. травень 2007. Процитовано 1 лютого 2014.
  30. ↑ Svenska ledamöter (Swedish) . Kungliga Musikaliska Akademien. Процитовано 1 лютого 2014.
  31. ↑ Nya hovsångare och hovdansare (Swedish) . Swedish Royal Court. 3 травня 2006. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  32. ↑ Medal presentations on June 6, 2008 (PDF). The Royal Court. Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  33. ↑ Olivier Winners 2010. Olivier Awards. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2014.
  34. ↑ XXX Premio della critica musicale 'Franco Abbiati' (Italian) . Associazione Nazionale Critici Musicali. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  35. ↑ Sängerin des Jahres (German) . Opernwelt. Процитовано 1 лютого 2014.
  36. ↑ Nina Stemme Named 'Österreichische Kammersängerin'. BroadWay World. 16 квітня 2012. Процитовано 1 лютого 2014.
  37. ↑ Opera. Gramophone. 15 серпня 2012. Процитовано 1 лютого 2014.
  38. ↑ Nina Stemme bäst i världen (Swedish) . Uppsala Nya Tidning. 23 квітня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  39. ↑ Joyce DiDonato and David Hyde Pierce to Host Ninth Annual Opera News Awards. 18 грудня 2013. Процитовано 1 лютого 2014.
  40. ↑ Sjöstedt (FP): Stockholms stads kulturpristagare 2014. Mynewsdesk (Swedish) . 4 червня 2014. Архів оригіналу за 17 серпня 2015.
  41. ↑ Nina Stemme blir hedersdoktor (Swedish) . Lunds Universitet. 14 січня 2016. Архів оригіналу за 14 січня 2016.
  42. ↑ Nina Stemme årets Björlingstipendiat. Sydsvenskan (Swedish) . 11 березня 2016. Архів оригіналу за 11 березня 2016.
  43. ↑ Recipient 2018 – Nina Stemme. The Birgit Nilsson Prize.
  44. ↑ Salazar, Francisco (2 серпня 2022). Nina Stemme Awarded Bayerische Kammersängerin. OperaWire (амер.). Процитовано 11 червня 2023.
  45. ↑ Staatsoper, Wiener. NINA STEMME ZUM EHRENMITGLIED DER WIENER STAATSOPER ERNANNT. upstream.wiener-staatsoper.at (нім.). Архів оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 11 червня 2023.
  46. ↑ San Francisco Opera Medal presented to soprano Nina Stemme. sfopera.com (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2023. Процитовано 11 червня 2023.
  47. ↑ Kungliga riddarordnar för exceptionella insatser. www.kungahuset.se (швед.). Процитовано 12 червня 2025.

Додаткова література

  • Liese, Kirsten, Wagnerian Heroines. A Century Of Great Isoldes and Brünnhildes, English translation: Charles Scribner, Edition Karo, Berlin, 2013. OCLC 844683799

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).