YaChudo

Номіфензин

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Номіфензин
Систематична назва (IUPAC)
(±)-2-Methyl-4-phenyl-1,2,3,4-tetrahydroisoquinolin-8-amine
Ідентифікатори
Номер CAS 24526-64-5
Код ATC N06AX04
PubChem 4528
DrugBank DB04821
Хімічні дані
Формула C16H18N2 
Мол. маса 238,334 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду 1,5–4 год.
Виділення нирки (88%)[1]
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Шляхи введення перорально

Номіфензин (англ. Nomifensine), який раніше продавався під торговими назвами «Мерітал» і «Алівал» — інгібітор зворотного захоплення норадреналіну і дофаміну[2], який був розроблений у 1960-х роках компанією «Hoechst» (пізніше увійшла до складу «Sanofi-Aventis»)[3], яка пізніше впроваджувала препарат на ринок США.

Номіфензин вважався ефективним антидепресантом, який не мав седативного ефекту. Він практично не взаємодіяв з алкоголем і не мав антихолінергічних ефектів. Після 6 місяців лікування симптомів відміни препарату не спостерігалося. Однак цей препарат вважався непридатним для пацієнтів із збудженням, оскільки він, ймовірно, посилював збудження.[4][5] У січні 1986 року препарат був вилучений його виробниками з міркувань безпеки.[6]

Деякі звіти про випадки 1980-х років свідчать про те, що існує потенціал психологічної залежності від номіфензину, як правило, у пацієнтів із залежністю від стимуляторів, або при застосуванні препарату у дуже високих дозах (400—600 мг на день).[7]

У дослідженні 1989 року номіфензин досліджувався для лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю в дорослих, і було доведено його ефективність.[8] У дослідженні 1977 року не було доведено користі препарату при вираженому паркінсонізмі, за винятком депресії, пов'язаної з паркінсонізмом.[9]

Медичне використання

У 1970-х роках номіфензин досліджували як антидепресант, і було встановлено, що він є корисним антидепресантом у дозах 50–225 мг на день, як стимулюючим, так і анксіолітичним.

Побічні ефекти

Під час лікування номіфензином спостерігалось відносно мало побічних ефектів, головним чином ниркова недостатність, параноїдальні симптоми, сонливість або безсоння, головний біль і сухість у роті. Побічні ефекти, що впливають на серцево-судинну систему, включали тахікардію та пальпітацію, але номіфензин був значно менш кардіотоксичним, ніж стандартні трициклічні антидепресанти.[10]

Вилучення з ринку

Через ризик гемолітичної анемії 20 березня 1992 року FDA відкликало дозвіл на номіфензин. Згодом номіфензин також було вилучено з ринків Канади та Великої Британії.[11] Деякі смерті були пов'язані з імуногемолітичною анемією, спричиненою цією сполукою, хоча механізм цього залишався неясним.[12]

Синтез

Номіфензин був попередником гастрофензину.[13] Див. також: Похідні ізатину.[14]

Синтез Thieme:[15][13] Радіоактивно мічений:;[16] Покращений метод:;[17][18] Аналоги:[19] Енантіомери:[20]

Алкілування між N-метил-2-нітробензиламіном [56222-08-3] (1) і фенацилбромідом (2) дає 15326127 (3). Каталітичне гідрування над нікелем Ренея відновлює нітрогрупу з отриманням 15113381 (4). Відновлення кетонової групи борогідридом натрію до спирту дає [65514-97-8] (5). Закриття кільця, яке каталізується кислотою, завершує утворення номіфензину (6).

Дослідження

Мотиваційні розлади

Було виявлено, що номіфензин усуває спричинений тетрабеназином мотиваційний дефіцит у тварин.[21] Він має подібні промотиваційні ефекти до інших інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну, такими як бупропіон і метилфенідат, і до селективних інгібіторів зворотного захоплення дофаміну, такими як модафініл і його аналоги.[22][23][21] Навпаки, селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну, такі як дезипрамін і атомоксетин, і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, такі як флуоксетин і циталопрам, не виявили стимулюючої дії на тварин.[22][23][21][24]

Неспання

Номіфензин демонструє ефекти, що сприяють неспанню у тварин, і може бути корисним при лікуванні нарколепсії.[25][26][27][28]

Примітки

  1. ↑ Heptner W, Hornke I, Uihlein M (квітень 1984). Kinetics and metabolism of nomifensine. The Journal of Clinical Psychiatry. 45 (4 Pt 2): 21—5. PMID 6370971. (англ.)
  2. ↑ Brogden RN, Heel RC, Speight TM, Avery GS (липень 1979). Nomifensine: A review of its pharmacological properties and therapeutic efficacy in depressive illness. Drugs. 18 (1): 1—24. doi:10.2165/00003495-197918010-00001. PMID 477572. (англ.)
  3. ↑ US patent 3577424, Ehrhart G, Schmitt K, Hoffmann I, Ott H, "4-Phenyl-8-Amino Tetrahydroisoquinolines", assigned to Farbwerke Hoechst  (англ.)
  4. ↑ Habermann W (1977). A review of controlled studies with nomifensine, performed outside the UK. British Journal of Clinical Pharmacology. 4 (Suppl 2): 237S—241S. doi:10.1111/j.1365-2125.1977.tb05759.x. PMC 1429098. PMID 334230. (англ.)
  5. ↑ Yakabow AL, Hardiman S, Nash RJ (квітень 1984). An overview of side effects and long-term experience with nomifensine from United States clinical trials. The Journal of Clinical Psychiatry. 45 (4 Pt 2): 96—101. PMID 6370985. (англ.)
  6. ↑ CSM Update: Withdrawal of nomifensine. British Medical Journal. 293 (6538): 41. липень 1986. doi:10.1136/bmj.293.6538.41. PMC 1340782. PMID 20742679. (англ.)
  7. ↑ Böning J, Fuchs G (вересень 1986). Nomifensine and psychological dependence--a case report. Pharmacopsychiatry. 19 (5): 386—8. doi:10.1055/s-2007-1017275. PMID 3774872. (англ.)
  8. ↑ Shekim WO, Masterson A, Cantwell DP, Hanna GL, McCracken JT (травень 1989). Nomifensine maleate in adult attention deficit disorder. The Journal of Nervous and Mental Disease. 177 (5): 296—9. doi:10.1097/00005053-198905000-00008. PMID 2651559. (англ.)
  9. ↑ Bedard P, Parkes JD, Marsden CD (1977). Nomifensine in Parkinson's disease. British Journal of Clinical Pharmacology. 4 (Suppl 2): 187S—190S. doi:10.1111/j.1365-2125.1977.tb05751.x. PMC 1429119. PMID 334223. (англ.)
  10. ↑ Hanks GW (1977). A profile of nomifensine. British Journal of Clinical Pharmacology. 4 (Suppl 2): 243S—248S. doi:10.1111/j.1365-2125.1977.tb05760.x. PMC 1429121. PMID 911653. (англ.)
  11. ↑ Nomifensine DB04821. Drugbank.ca. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 9 квітня 2025. (англ.)
  12. ↑ Galbaud du Fort G (1988). [Hematologic toxicity of antidepressive agents]. L'Encéphale (фр.). 14 (4): 307—18. PMID 3058454.
  13. ↑ а б Zára-Kaczián E, György L, Deák G, Seregi A, Dóda M (липень 1986). Synthesis and pharmacological evaluation of some new tetrahydroisoquinoline derivatives inhibiting dopamine uptake and/or possessing a dopaminomimetic property. Journal of Medicinal Chemistry. 29 (7): 1189—95. doi:10.1021/jm00157a012. PMID 3806569. (англ.)
  14. ↑ DE 3333994, Boltze KH, Davies MA, Junge B, Schuurman T, Traber J, "Pyridoindole derivatives, compositions and use", assigned to Troponwerke GmbH  (англ.)
  15. ↑ Hoffmann I, Ehrhart G, Schmitt K (липень 1971). [8-amino-4-phenyl-1,2,3,4-tetrahydroisoquinolines, a new group of antidepressive psycholeptic drugs]. Arzneimittel-Forschung. 21 (7): 1045. PMID 5109496. (англ.)
  16. ↑ Ulin J, Gee AD, Malmborg P, Tedroff J, Långström B (1989). Synthesis of racemic (+) and (-) N-[methyl-11C]nomifensine, a ligand for evaluation of monoamine re-uptake sites by use of positron emission tomography. International Journal of Radiation Applications and Instrumentation, Part A. 40 (2): 171—6. doi:10.1016/0883-2889(89)90194-9. PMID 2541106. (англ.)
  17. ↑ Ivanov TB, Mondeshka DM, Angelova IG (1989). Verbesserte Synthese von 8-Amino-2-methyl-4-phenyl-1, 2, 3, 4-Tetrahydroisochinolin. Journal für Praktische Chemie. 331 (5): m 731–735. doi:10.1002/prac.19893310505. (англ.)
  18. ↑ Venkov AP, Vodenicharov DM (1990). A New Synthesis of 1, 2, 3, 4-Tetrahydro-2-methyl-4-phenylisoquinolines. Synthesis. 1990 (3): 253—255. doi:10.1055/s-1990-26846. (англ.)
  19. ↑ Pechulis AD, Beck JP, Curry MA, Wolf MA, Harms AE, Xi N, Opalka C, Sweet MP, Yang Z, Vellekoop AS, Klos AM, Crocker PJ, Hassler C, Laws M, Kitchen DB, Smith MA, Olson RE, Liu S, Molino BF (грудень 2012). 4-Phenyl tetrahydroisoquinolines as dual norepinephrine and dopamine reuptake inhibitors. Bioorganic & Medicinal Chemistry Letters. 22 (23): 7219—22. doi:10.1016/j.bmcl.2012.09.050. PMID 23084899. (англ.)
  20. ↑ Kunstmann R, Gerhards H, Kruse H, Leven M, Paulus EF, Schacht U, Schmitt K, Witte PU (травень 1987). Resolution, absolute stereochemistry, and enantioselective activity of nomifensine and hexahydro-1H-indeno[1,2-b]pyridines. Journal of Medicinal Chemistry. 30 (5): 798—804. doi:10.1021/jm00388a009. PMID 3572969. (англ.)
  21. ↑ а б в Goldhamer A (2023). The Role of Dopamine in Effort- Based Decisions: Insights from Bupropion, Nomifensine, and Atomoxetine. CT Digital Archive. Процитовано 16 вересня 2024. (англ.)
  22. ↑ а б Salamone JD, Correa M (січень 2024). The Neurobiology of Activational Aspects of Motivation: Exertion of Effort, Effort-Based Decision Making, and the Role of Dopamine. Annu Rev Psychol. 75: 1—32. doi:10.1146/annurev-psych-020223-012208. PMID 37788571. (англ.)
  23. ↑ а б Salamone JD, Correa M, Ferrigno S, Yang JH, Rotolo RA, Presby RE (жовтень 2018). The Psychopharmacology of Effort-Related Decision Making: Dopamine, Adenosine, and Insights into the Neurochemistry of Motivation. Pharmacol Rev. 70 (4): 747—762. doi:10.1124/pr.117.015107. PMC 6169368. PMID 30209181. (англ.)
  24. ↑ Yohn SE, Collins SL, Contreras-Mora HM, Errante EL, Rowland MA, Correa M, Salamone JD (лютий 2016). Not All Antidepressants Are Created Equal: Differential Effects of Monoamine Uptake Inhibitors on Effort-Related Choice Behavior. Neuropsychopharmacology. 41 (3): 686—694. doi:10.1038/npp.2015.188. PMC 4707815. PMID 26105139. (англ.)
  25. ↑ Nishino S, Kotorii N (2016). Modes of Action of Drugs Related to Narcolepsy: Pharmacology of Wake-Promoting Compounds and Anticataplectics. Narcolepsy. Springer International Publishing. с. 307—329. doi:10.1007/978-3-319-23739-8_22. ISBN 978-3-319-23738-1. (англ.)
  26. ↑ Nishino S (2007). Narcolepsy: pathophysiology and pharmacology. J Clin Psychiatry. 68 (Suppl 13): 9—15. PMID 18078360. (англ.)
  27. ↑ Mignot EJ (жовтень 2012). A practical guide to the therapy of narcolepsy and hypersomnia syndromes. Neurotherapeutics. 9 (4): 739—752. doi:10.1007/s13311-012-0150-9. PMC 3480574. PMID 23065655. (англ.)
  28. ↑ Nishino S, Mao J, Sampathkumaran R, Shelton J (1998). Increased dopaminergic transmission mediates the wake-promoting effects of CNS stimulants. Sleep Res Online. 1 (1): 49—61. PMID 11382857. (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).