YaChudo

Ковані слова

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Джозеф Райт. «Кузня» (1771).

«Ко́вані слова́» — неологізми, індивідуальні новотвори, що їх штучно створювали українські письменники XIX—XX століть, переважно в тих випадках, коли доводилося описувати нові явища та поняття, для яких в українській літературній мові до того були відсутні потрібні мовні засоби.

Термін

Метафору кування для витворення інноваційної лексики вживали з другої половини XIX століття, початково з осудливим відтінком. Новостворювані слова одержали назву «ковані» через те, що часто ці неологізми утворювали за неактивними чи невластивими народній мові словотвірними моделями. Вислів особливо поширився на початку 1880-х років у зв'язку з перекладацькою діяльністю Михайла Старицького. «Ковані слова» з'являлися в перекладах, в публіцистичних та наукових працях. Як зауважував Іван Франко, вони викликали критику переважно з боку тих, хто прагнули обмежити стилістичну різноманітність української мови народним просторіччям і рамками «хатнього вжитку».

Історія поняття

Найпослідовнішими «ковалями» були Олена Пчілка та Михайло Старицький[1]. Їхні далеко не завжди успішні витвори викликали різку критику Миколи Костомарова, котрий закликав не вдаватися до «насильницького кування», і започаткував фонд для видання народного словника за останні 70 років, що зрештою мав результатом видання «Словаря» Володимира Науменка. Як «убивственну», «фальшиву» схарактеризував школу Старицького Василь Горленко. Художник Порфирій Мартинович намалював і поширив карикатуру на «голову київської кузні» Старицького, де з-під молотка кувателя вилітають «ковані слова», а під малюнком підпис: «Мов Борвій по хвилях тризубцем бурхає / Отак моє слово з ковадла злітає»[1].

«Ковані слова» нерідко потрапляли в тогочасні словники. Уже 1861 року в журналі «Основа» Михайло Левченко в статті «Замітки про русинську термінологію» запропонував створювати наукові терміни в дусі народної мови, щоб їх міг сприймати народ. У доданому до статті словнику було наведено два десятки слів, створених самим автором: численниця («математика»), винець («алкоголь») тощо[2].

Гострої критики через «кування» зазнав словник Піскунова. Борис Грінченко звинуватив автора («Словниця…», 1873) в тому, що «складається словар з випадково відкілясь насмиканих слів, з додатком сили слів роботи самого Піскунова або когось іншого, а також із невідомо нащо позичених з інших мов; джерел ніде ніяких не зазначено»[3]. Хоча Грінченко зауважував, що він «більший ворог позичанню, ніж куванню»[4]. В другому виданні («Словник», 1882) критичний рецензент Каленик Шейковський виявив 330 слів, що їх Піскунов нібито сфабрикував сам[3].

Чимало «кованих» слів подається в «Російсько-українському словнику» за ред. Агатангела Кримського[5].

Негативно ставилися до явища «кування» Микола Костомаров, Іван Нечуй-Левицький, позитивно оцінювали його як засіб збагачення лексики Іван Франко, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський.

Ковані слова в літературі

Оказіоналізми

Більшість «кованих» слів залишились авторськими засобами оновлення лексичного складу української мови. Такі неологізми, що їм притаманне забарвлення образності та індивідуальності, називають оказіоналізмами. Серед авторів, що використовували оказіоналізми у своїх творах:[6]

  • Яків Щоголев: заступа («оборона»), нахабець, забавлянка, чутоба («чуття»);
  • Фортунат Піскунов: дадій («податель»), керуяцтво («уряд»), лягівниця («спальня»), набач («нагляд»), віршник («поет»), гойник («хірург»), ма́рина («фантазія»), шатоносець («броненосець»);
  • Омелян Партицький: обритвити («поголитися бритвою»), тлустінь («товща»), маловартниця («дрібниця»);
  • Михайло Старицький: нетребство («неробство»), пишнобарвний, сріблошатий[7];
  • Євген Желехівський: винашелець («винахідник»), базич («базікало»);
  • Євген Тимченко: виявляч («викривач»), оглядність («відносність»), читальність («розбірливість»), літач («повітроплавець»);
  • Віктор Дубровський: валець («вальс»), зламач («зломник»), кишенник («кишеньковий злодій»), обитація («житло»), оборотич («кант»), папірниця («портфель»), честень («пам'ятник»), писало («грифель») та ін.

Ковані слова в сучасній мові

Деякі з новостворених слів, що не порушували закономірностей словотвору, згодом увійшли до словникового складу сучасної української мови[8][9]. Авторами успішних неологізмів ставали:

Більшість наведених слів відсутні у фундаментальному «Словарі української мови», укладеному Борисом Грінченком у 1907—1909 роках (за винятком гасел: безсердечність, великолітній, високочолий, водограй, днедавній, досвід, кількість, костокрилий, крутоберегий, на́пря́м, на́пря́мок, сороченя, спору́да, турба́, широкополий). Водночас деякі лексичні одиниці подано в іншому значенні: відмінок («дитя, хворе на рахіт»), вуглець («вуглик»), дієви́й («дійовий»), лазни́ця («банщиця»), прислівник («прислів'я»)[15].

Окремі ковані слова замінили запозичення і кальки: доцільний — замість цілевідповідний (ймовірно, калька з нім. zweckmäßig[39])[30]; звіт — замість полонізму справоздання[42] і росіянізму одчот[43]; кількість — замість церковнослов'янізму количество; напрямок — замість церковнослов'янізму направленіє і полонізму керунок[14]. Поза тим, новотвір бруднити витіснив закономірну форму бру́дити[7] (праслов. *bruditi[44]).

Міфи про ковані слова

Історія українського словотворення сповнена міфів. Як довели Орест Друль і Юрій Винничук, чимало слів, що в масовому сприйнятті потрактовуються як «ковані», насправді такими не є[45][46][47].

Нерідко згадані мовні одиниці виявляються псевдонеологізмами[48]: діалектними словами або староукраїнською лексикою, у тому числі давніми запозиченнями (церковнослов'янізмами, полонізмами тощо). Інколи йдеться про хибне авторство слів, що дійсно активізувалися в новій літературній мові, проте їхня перша фіксація була пов'язана з іншою особою[47].

Одним з найвідоміших хибних прикладів є слово мрія[49], авторство якого приписується Михайлові Старицькому, Олені Пчілці або Лесі Українці[45].

Про появу та усталення слова «мрія» в новій літературній мові, див. Історія слова «мрія».

Існує немало слів[50][51][52], виникнення яких помилково пов'язують з різними авторами:[47]

Буває, що письменникам приписують слова, яких немає в їхньому доробку: Тарасові Шевченку — вогняний (плутають з огненний, що є старослов'янізмом[101]), недвига (хибно недвигий, зафіксоване раніше), післямова (йдеться про післямову від видавців)[46]; Михайлові Старицькому — загарт (сплутане з оказіоналізмом *загартий замість загартований)[47]; Леоніду Глібову — пожовкнути (плутають з пожовклий, засвідченим раніше)[47].

Див. також

Коментарі

  1. ↑ Гасло буремний відсутнє у «Словарі української мови» Бориса Грінченка[15].
    Можливо, слово утворене за зразком полонізмів даремний, таємний (пол. daremny, tajemny)[16][17].
  2. ↑ У статті «Фейлєтон фільольоґічний» Іван Верхратський нарікає на те, що загальноукраїнське слово розмаїтий на підросійській Україні замінюють новоутворенням рі[ж]номанітний, а також перекладають рос. единообразный як одноманітний[21].
    В «Етимологічному словнику української мови» лексема різноманітний розглядається як результат контамінації основ різний і розмаїтий[22], а одноманітний — як складне утворення з числівника один і основи -манітний[23].
  3. ↑ Первісно сяйво (з варіантом сяєво) засвідчене в словосполученні «північне сяйво»[24].
    Можливо, слово сяйво, як і подане там же майво («прапор»)[25], утворене за зразком дійво («надій»)[26]. Цю лексему зафіксовано в словнику Миколи Закревського, що його Фортунат Піскунов приєднав до другого видання свого «Словника живої народної, письменної і актової мови руських югівщан Російської і Австрійсько-Венгерської цесарії»[27].
  4. ↑ Слово бруднити відсутнє у «Словарі української мови» Бориса Грінченка.
    Натомість словник містить гасла брудити і брудніти[34][35].

Примітки

  1. ↑ а б Чапленко В. Історія нової української літературної мови. — Нью-Йорк, 1970. — С. 140—141.
  2. ↑ а б М. Левченко. Замѣтка о русинской терминологіи // Основа. — 1861. — № 7. Процитовано 28 жовтня 2026.
  3. ↑ а б Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії. — К., 1961. — С. 68—70.
  4. ↑ Колоїз Ж. В. Оказіоналізми… — С. 100.
  5. ↑ Тищенко О., Поздрань Ю. Реактивована лексика «Російсько-українського словника» за ред. А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова // Рідне слово в етнокультурному вимірі. — 2016. — С. 183—199.
  6. ↑ Колоїз Ж. В. Оказіоналізми в лексикографії // Філологічні студії. — Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, 2012. — Вип. 8. — С. 97—114.
  7. ↑ а б в г Надія Левчик. Поезія Михайла Старицького як художній феномен // Слово і Час. — 2015. — № 12. — С. 3—17.
  8. ↑ Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. ↑ Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—.
  10. ↑ Вокальчук Г.М. Неологія Тараса Шевченка: лексикографічна інтерпретація // Територія мови Тараса Шевченка: Монографія. — Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. — С. 213—288.
  11. ↑ Lewicki, Joseph. Grammatic der ruthenischen oder klein russischen Sprache in Galizien = Grammatyka języka ruskiego w Galicyi / J. Lewicki. Przemyśl, 1834. [7], XXVI, 212, 59, [11] s.
  12. ↑ Передмова // Українсько-російський словник: частина 1. — Запоріжжя, 2012. — С. 7—24 (8).
  13. ↑ Методична граматика языка мало-руского / написалъ Пилипъ Дячанъ. — Львôвъ : Въ печатнѣ Ставропигійского Института, 1865. — С. 19.
  14. ↑ а б в Світлана П. Гірняк. Соціолект галицької інтелігенції та загальноукраїнська мова кінця XIX — першої половини XX ст. (pdf) // У ПОШУКАХ ГАРМОНІЇ МОВИ... / Упоряд. Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк, Ю.В. Романюк, А.О. Савенко. — Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. — С. 198—210.
  15. ↑ а б Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  16. ↑ Дарэмнасць // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  17. ↑ Таемны // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  18. ↑ Водойма // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  19. ↑ Існаванне // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  20. ↑ Небасхіл // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  21. ↑ Чайка. Фейлєтон фільольоґічний // Дѣло. — 1896.
  22. ↑ Різноманітний // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  23. ↑ Одноманітний // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  24. ↑ Сяйво, сяево північнє // Пискуновъ Ф. Словникъ живоі народнеі пісьменноі і актовоі мови руськихъ югівщанъ Россійськоі і Австро-Венgерськоі цесарії. Изд. 2-е. — Кіевъ : Типографія Е. Я. Федорова, 1882. — С. 254.
  25. ↑ Майво // Пискуновъ Ф. Словникъ живоі народнеі пісьменноі і актовоі мови руськихъ югівщанъ Россійськоі і Австро-Венgерськоі цесарії. Изд. 2-е. — Кіевъ : Типографія Е. Я. Федорова, 1882. — С. 130.
  26. ↑ Дійво, Дѣйво // Закревскій Н. В. Старосвѣтскій бандуриста. Книга Третія. Словарь малороссійскихъ идіомовъ. — Москва : В Унив. тип., 1861. — С. 312.
  27. ↑ Мрозек Г. Д. «Опыть русско-украинского словаря» Михайла Левченка в колекції Музею книги і друкарства України // Українська писемність та мова у манускриптах і друкарстві. — 2010.
  28. ↑ Шейковский К. [Рецензія]. Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской и Австро-Венгерской империи / Составил Ф. Пискунов. 2 изд. // Филологические записки. — 1884. — Вип. 4.
  29. ↑ Пискуновъ Ф. Словникъ живоі народнеі пісьменноі і актовоі мови руськихъ югівщанъ Россійськоі і Австро-Венgерськоі цесарії. Изд. 2-е. — Кіевъ : Типографія Е. Я. Федорова, 1882. — 329 с.
  30. ↑ а б в Іван Верхратский. Неможливі пуризми. — Руслан, 1913. Процитовано 30 жовтня 2026.
  31. ↑ Існувати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  32. ↑ Прислівник // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  33. ↑ а б Аґата Скужевська. Граматика української мови С. Смаль-Стоцького і О. Партицького — порівняльний аналіз (вибрані проблеми). — Краків, 2012.
  34. ↑ Брудити // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  35. ↑ Брудніти // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  36. ↑ а б Лексичний склад Словника, § 2, п. 6 // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  37. ↑ а б Ігор Ольшевський. «З'являються нові слова у мові...» // «І пророчі сни мені снились...». — 2020.
  38. ↑ Досвід // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  39. ↑ а б Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк. Конкурування варіантних номінацій: критерії переваг // Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. — Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2008. — С. 60—74 (65).
  40. ↑ Су Хюн Кім. Лінгвістична термінологія як об'єкт дослідження в українському мовознавстві. — Київ, 2021.
  41. ↑ а б Василь Сімович. На теми мови. — Берлін : Нова Україна, 1924.
  42. ↑ Справоздання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  43. ↑ УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАНІМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ // Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Підручник. — K. : АртЕк, 2001. — 392 c. ISBN 966-505-041-9.
  44. ↑ Бруд // Русский этимологический словарь / Аникин А. Е. — Вып. 4. — С. 258—259.
  45. ↑ а б Орест Друль. Хто придумав мрію. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  46. ↑ а б в Юрій Винничук. Мовні баламути. Процитовано 25 жовтня 2026.
  47. ↑ а б в г д Юрій Винничук. Неологізми чи неомаразми?. Процитовано 25 жовтня 2026.
  48. ↑ Псевдонеологізми // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 455. — 634 с.
  49. ↑ У пошуках слова — Правила української мови. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 29 червня 2013.
  50. ↑ «Ковані слова» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 493.
  51. ↑ «Ковані слова» // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 255. — 634 с.
  52. ↑ Більшість навіть не здогадуються: які слова вигадали українські письменники. Радіо Трек: НОВИНИ. Процитовано 28 жовтня 2026.
  53. ↑ Несамавіты // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  54. ↑ Примета // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  55. ↑ Угамоватися, вгамоватисе, угамоватисе // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  56. ↑ Буденный, будденый // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  57. ↑ Будёновка // Русский этимологический словарь / Аникин А. Е. — Вып. 5. — С. 45.
  58. ↑ Перемогати, перемагати, перемогать // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  59. ↑ Перамаганне // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  60. ↑ Знищити, знисчити, знишчити, знишъчити, зънишъчити // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2005. — Вип. 12. — С. 122—124.
  61. ↑ Знищіти // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  62. ↑ Мордоватисѧ // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / відп. ред. М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2022. — Вип. 18. — С. 67.
  63. ↑ Антін Могильницький. Відшукання // Скит Манявський. — Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. — Львів : Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913. — С. 428—429.
  64. ↑ Самота // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  65. ↑ Фортеца, фортецыя // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  66. ↑ Фортеця // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  67. ↑ Вабити, ваблю // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 1. — С. 223.
  68. ↑ Вабити // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 1996. — Вип. 3. — С. 157.
  69. ↑ Зґрая, зкграя // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2004. — Вип. 11. — С. 179.
  70. ↑ Бурмотати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  71. ↑ Гатцук М. Ужинок рідного поля, 1857 — С. 363. Процитовано 26 жовтня 2026.
  72. ↑ Задорожний В. Б. До етимології слів обрій і вирій // Мовознавство : журнал. — К. : Наукова думка, 2009. — № 5. — С. 44—52.
  73. ↑ Перепоня // Білецький-Носенко П. Словник української мови / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Підготував до випуску В. В. Німчук. — Київ: Наукова думка, 1966. — С. 277.
  74. ↑ Перапона // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  75. ↑ Стосувати // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  76. ↑ Микола Пилинський. З життя українських слів (До історії слова «байдужість» в українській мові) (pdf) // Культура мови на щодень. Процитовано 28 жовтня 2026.
  77. ↑ Завзяття, завзятя // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2002. — Вип. 9. — С. 224.
  78. ↑ Млявый // Білецький-Носенко П. Словник української мови / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Підготував до випуску В. В. Німчук. — Київ: Наукова думка, 1966. — С. 226.
  79. ↑ Письмо зъ Задніпровськои Украіни. Процитовано 26 жовтня 2026.
  80. ↑ Потужный // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  81. ↑ Приемность, прыемность // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  82. ↑ Темрява // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  83. ↑ Тымэрава // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.
  84. ↑ Маркіян Шашкевич. Русалка Дністровая, 1837. — С. 5. Процитовано 26 жовтня 2026.
  85. ↑ Приводъ, прыводъ // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  86. ↑ Сведецство... // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  87. ↑ Євангеліє св. Івана. Переклад Маркіяна Шашкевича. Процитовано 26 жовтня 2026.
  88. ↑ Кониський О. Наські граматки // Основа. — 1862. — № 1. — С. 64—82. «Тутъ не пісьменство и мистецво наше потребні».
  89. ↑ Палкій // Білецький-Носенко П. Словник української мови / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Підготував до випуску В. В. Німчук. — Київ: Наукова думка, 1966. — С. 270.
  90. ↑ Малий требник, 1842. — С. 54. Процитовано 26 жовтня 2026. ...як переможця над усіма, навіки увінчай його нетлінним вінцем Твоїм.
  91. ↑ В. Б. Объясненіе неудобопонятныхъ южнорусскихъ словъ // Основа. — 1861. — Вып. 1. — С. 12. Процитовано 26 жовтня 2026.
  92. ↑ Пломень, пломянь // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  93. ↑ Пломінь // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  94. ↑ Провесна // Закревскій Н. В. Старосвѣтскій бандуриста. Книга Третія. Словарь малороссійскихъ идіомовъ. — Москва : В Унив. тип., 1861. — С. 490.
  95. ↑ Промень, премень, променъ // Гістарычны слоўнік беларускай мовы — Мінск : Беларуская навука, 1982—2017.
  96. ↑ Промінь // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  97. ↑ Безбровый // Словарь росийсько-український / М. Уманець, А. Спілка. — 1893. — С. 18.
  98. ↑ Відлютувати // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  99. ↑ Піднеб'я // Українсько-російський словник / ред. І Стешенко — Київ, 1909. —С. 193.
  100. ↑ Podniebie // W. Doroszewski, Słownik języka polskiego. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1958—1969.
  101. ↑ Оксана Ципердюк. Кодифікація релігійної лексики в новій редакції «Українського правопису» (2019). — 2021.

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).