Наливайкове
| село Наливайкове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Тер. громада | Новоборисівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140110120021656 
|
| Облікова картка | Наливайкове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1902 |
| Перша згадка | 1902 (124 роки) |
| Населення | 134 |
| Площа | 0,86 км² |
| Густота населення | 155,81 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67160 |
| Телефонний код | +380 4859 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°1′56″ пн. ш. 30°6′8″ сх. д. / 47.03222° пн. ш. 30.10222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
154 м |
| Найближча залізнична станція | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67121, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Новоборисівка, вул. Центральна, 21 |
| Карта | |
  Наливайкове | |
 Наливайкове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Нали́вайкове (у минулому — Поливайка, Наливайко, хутор Лак) — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 134 осіб.
Назва
Село отримало назву Наливайко наприкінці 1910-х, ймовірніше за все, на честь українського козацького ватажка Северина Наливайка.
Історія
Топографічна карта 1917 року нам показує існування Подколины, х-ра Пришпакъ (в майбутньому — Петрівське), х-ра Сутера (пізніше — територія тракторної бригади с. Наливайкове), х. Лакъ (зараз Наливайкове)
Карта Одеської губернії 1920 року (трьохверстка) показує нам існування х. Подколины, х. Козаков (у минулому — Пришпакъ, пізніше — Петрівське), х. Сутера, х. Козака (зараз — Козакове), х. Амона (німецька колонія (у 1924 р. проживало 14 людей)[1] на південний схід від сучасного села Наливайкове) у складі Цебриковської волості Тираспольського повіту.[2]
Коли в 1923 р утворилася Одеська округа Одеської губернії Подколіно в складі Цебриківського району стало сільрадою.[3] Куди увійшли Козакова, Бойсбахера і Сутера. Але політика влади була спрямована на те, щоб витісняти етнічних німців в Казахську РСР і на Далекий Схід і з 1924 починають переселяти жителів Київської, Подільської та Волинської губерній. В Петровське — 17 сімей або 74 людини, Козакова — 51 сім'я 222 осіб і Наливайко — 42 сім'ї 222 осіб. Можливо це наслідки німецького повстання 1919 р
Топографічна карта, яка малювалась у 1931-1932 рр., показує нам існування Подколины, Пришпак, Казаков, х-ра Сутара, Наливайко, Раковский (зараз частина передостаннього).
Адміністративна карта Одеської області 1937 року нам показує існування Подколіно (центр сільради), Козаково, Сутера, Поливайка (сучасне Наливайкове).
Станом на 1 вересня 1946 року хутір Наливайкове входив до складу Підколінської сільської Ради.[4][5]
У 1962 році Цебриківський район був ліквідовананий, а Петрівська сільрада перейшла до складу Роздільнянського району.[6][7]
Станом на 1 травня 1967 року Наливайкове було у складі Петрівської сільської ради[8]. На території Петрівської сільради було 2 колгоспи: імені Димитрова (господарський центр — Першотравневе), «Україна» (Підколіне)[8].
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[9].
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 253 особи, з яких 129 чоловіків та 124 жінки.[10]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 133 особи.[11]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
| Мова | Чисельність | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 115 | 85,82% |
| румунська | 9 | 6,72% |
| російська | 9 | 6,72% |
| болгарська | 1 | 0,74% |
| Усього | 134 | 100% |
Примітки
- ↑ Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф.-М.,"ЭРН", 2006.- С. 31 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Карта Одесской губернии, 1920(рос.)
- ↑ Карта Одесского округа Одесской губернии, 1923(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
- ↑ Карта РККА L-36 (А) Одесская область, 1941(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 46–48.
- ↑ Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику:
СССР: Административно-территориальное деление союзных республик на 1963 г. — М. : Известия, 1964. — С. 116–118.(рос.) - ↑ а б Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 19, 106.
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
Посилення
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).