Мілас

Мілас
тур. Milas
Основні дані
37°19′00″ пн. ш. 27°47′00″ сх. д. / 37.316666666667° пн. ш. 27.783333333333° сх. д.
Країна	Туреччина[1]
Адмінодиниця	Мугла[1]
Столиця для	Satrapy of Cariad  (сатрапія імперії Ахеменідів)
Межує з — сусідні нас. пункти Галікарнас  ?
Населення	147 416 (2022)[2]
Висота НРМ	52 м
Географічна зона	Егейський регіон
Водойма	Егейське море, Гекова, Бафа
Офіційна мова	турецька (Мугла)
Часовий пояс	UTC+3, Europe/Istanbul, Asia/Istanbul  (Туреччина)
Номери автомобілів	48
GeoNames	304355, 8632389
OSM	r1827276  ·R
Поштові індекси	48x xx
Міська влада
Вебсайт	milas.bel.tr
Мапа
Мілас у Вікісховищі

Мілас — муніципалітет і район провінції Мугла, Туреччина. Його площа становить 2 067 км²,^[3] а населення — 147 416 осіб (2022).^[2] Місто є центром регіону з активною економікою та має багату історію й стародавні пам'ятки; на території Міласа розташовано двадцять сім визначних археологічних пам'яток. Місто було першою столицею стародавньої Карії та анатолійського бейлика Ментеше в середньовіччі. Поруч розташований мавзолей Гекатомна, який внесено до попереднього списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.^[4]

Мілас спеціалізується на переробці сільськогосподарської та аквакультурної продукції, пов'язаних із цими видами промислової діяльності, сфері послуг, транспорті (особливо після відкриття аеропорту Мілас-Бодрум), туризмі та культурі. Центр міста знаходиться приблизно у 20 км від узбережжя і розташований ближче до аеропорту, ніж Бодрум, у зв'язку з чим багато пасажирів, які прибувають пізно ввечері у високий сезон, все частіше воліють зупинятися в Міласі, а не в Бодрумі, де знайти житло може бути складно.

Район Мілас має загальну довжину берегової лінії 150 км: на північному заході в затоці Гюллюк та на півдні вздовж затоки Гекова; до цього слід додати береги озера Бафа на півночі, які розташовані на території району Мілас та району Соке провінції Айдин.

Поряд з адміністративним центром провінції Мугла та найпівденнішим районом провінції Фетхіє, Мілас входить до числа найвизначніших населених пунктів південно-західної Туреччини; ці три центри не поступаються один одному за кількістю постійного населення та площею підпорядкованих їм районів. Центр міста Мілас розташований на родючій рівнині біля підніжжя гори Содра, на якій та в її околицях знаходяться великі кар'єри білого мармуру, що експлуатуються з давніх-давен.

Назва Міласа (дав.-гр. Μύλασα), зі староанатолійським закінченням на -asa, що свідчить про дуже давнє заснування міста. На основі складу -mil, що також зустрічається у слові, лікійці іменували себе Трміли, а також існує теорія, що пов'язує Мілас з переселенням лікійців з Мілета, що, за твердженням Ефора, було лікійським заснуванням під назвою Міллаванда до їхнього остаточного місця проживання на півдні. Але немає нічого іншого, що вказувало б на лікійське походження назви Міласа.^[5] Стефан Візантійський у своїй праці «Етніка» стверджує, що місто отримало свою назву від якогось Міласа, сина Хрисаора та нащадка Сізіфа та Еола, що, на думку деяких джерел, є необґрунтованим поясненням для карійського міста.^[6]

Найдавніша історична згадка про місто датується початком VII століття до нашої ери, коли, за записами, карійський вождь з Міласи на ім'я Арселіс допомагав Гігесу з Лідії в його боротьбі за лідійський трон. Цей самий епізод лежить в основі переказів про початок культу та спорудження статуї Лабрандського Зевса в сусідньому святилищі Лабранди, яке вважалося священним для народів західної Анатолії, причому статуя тримала лабрис, привезений Арселісом з Лідії. Лабрандійський Зевс (іноді його також називали «Зевс Стратіос») був одним із трьох божеств, пов'язаних із Міласою; усі вони носили ім'я Зевс, але кожне мало свої місцеві особливості. Серед них культ Зевса Карійського (Карійського Зевса) також відрізнявся тим, що, крім карійців, йому поклонялися виключно їхні лідійські та місійські одноплемінники. Одним із найпрекрасніших храмів був також храм, присвячений Зевсу Осогоа (спочатку просто Осогоа), що сягав часів, коли карійці були морським народом, і нагадував Павсанію Афінський Акрополь.

За часів правління Ахеменідів Міласа була головним містом Карії, яким керував призначений перським імператором (сатрап), котрий виявляв різну ступінь лояльності до імператора.

Першою династією правителів в Ахеменідській імперії була династія Лігдамідів (520—450 рр. до н. е.). У 460—450 рр. до н. е. Міласа, як і більшість карійських міст, була впливовим членом Делоського союзу на регіональному рівні, проте наприкінці того ж століття було відновлено перське панування.

Гекатомніди, династія, заснована Гекатомном, офіційно були сатрапами Перської імперії, але за мовою та культурою належали до грецької цивілізації, про що свідчать їхні написи та монети. Їхньою столицею була Міласа, де й донині можна побачити мавзолей Гекатомна, який став архітектурним зразком, на основі якого згодом будувалися інші мавзолеї цієї династії. Протягом довгого та вражаючого правління Мавсола вони стали фактичними правителями Карії та значної прилеглої території в період з 377 по 352 р. до н. е. За правління Мавсола столицю було перенесено до Галікарнасу, але Міласа зберегла своє значення. Мавсол був будівничим відомого стародавнього дива світу — Мавзолею в Галікарнасі.

У 40 році до нашої ери Міласа зазнала значних руйнувань, коли її захопив Лабієн під час Римської громадянської війни. У греко-римський період, хоча місто було предметом суперечок між наступниками Олександра, воно пережило період блискучого розквіту, а три сусідні міста — Євромус, Олімос і Лабранда — увійшли до його меж. Міласа часто згадується в працях античних авторів. За часів Страбона (перше століття до нашої ери) місто славилося двома видатними ораторами, Евтидемом (грец. Εὐθύδημος) та Гібреєм (грец. Ὑβρέας), чиї стосунки дали початок приказці «необхідне зло». Евтидем і Гібреас були політичними супротивниками, і коли Евтидем помер, Гібреас виступив на його похоронах, де зазначив: «Ти — необхідне зло: ми не можемо жити ні з тобою, ні без тебе». Різні написи свідчать, що фригійські культи були представлені тут поклонінням Сабазію; єгипетські — Ісіді та Осірісу. Також був храм Немезиди. Напис з Міласи^[7] надав одну з небагатьох достовірних відомостей про життя Корнелія Тацита, ідентифікуючи його як намісника Азії у 112—113 роках.

Серед давніх єпископів Міласи був святий Єфрем (V століття), день пам'яті якого відзначали 23 січня, а його мощі шанували в сусідньому місті Левке. Кирило та його наступник Павло згадуються у працях Никифора Калліста та у «Життя святої Ксени». Мішель Ле К'єн згадав імена трьох інших єпископів, а з його часів у виявлених написах згадуються ще двоє: один анонімний, а інший — на ім'я Василій, який збудував церкву на честь святого Стефана.^[8] Згадана вище свята Ксена була римською аристократкою, яка, щоб уникнути шлюбу, який батьки хотіли нав'язати їй, одягла чоловічий одяг, покинула свою країну, змінила ім'я з Евсебія на Ксена («чужинка») і спочатку жила на острові Кос, а потім у Міласі. З часів Четвертого хрестового походу Міласа залишається титулярною кафедрою Римсько-католицької церкви, Mylasensis; кафедра залишається вакантною з часу смерті останнього єпископа в 1966 році.^[9]

Мілас та прилеглі території (візантійська тема Міласа та Меланудіон) були захоплені турками під командуванням Ментеше-бея наприкінці XIII століття, саме його ім'ям було названо бейлику (Ментеше), столиця якого розташовувалася в цьому місті. Адміністративним центром його нащадків був замок Бечин, розташований у сучасному однойменному селищі, що знаходиться на відстані 5 км від Міласа і який було легше захищати.

Мілас разом з усім бейликом Ментеше був приєднаний до Османської імперії у 1390 році. Однак лише через дванадцять років Тамерлан зі своїми військами здобув перемогу над османами в битві під Анкарою і повернув контроль над цим регіоном його колишнім правителям — беям Ментеше, як він це зробив і з іншими анатолійськими бейликами. Мілас знову перейшов під контроль Османської імперії, цього разу в 1420 році за правління султана Мехмеда I. Одним з перших дій османів було перенесення регіонального адміністративного центру до Мугли.

З 1867 по 1922 рік Мілас входив до складу Айдинського вілаєту Османської імперії. На початку ХХ століття, за даними 1912 року, населення міського центру Міласа становило 9 000 осіб, з яких близько 2 900 були греками, приблизно тисяча — євреями, а решта становили турки. Греки Міласа були обміняні на турків, що проживали в Греції, відповідно до угоди 1923 року про обмін грецьким та турецьким населенням між двома країнами, тоді як чисельна єврейська громада залишалася присутньою до 1950-х років, після чого емігрувала до Ізраїлю; колишні мешканці Міласа єврейського походження досі часто приїжджають до міста.

У Міласі панує середземноморський клімат із спекотним літом (Köppen: Csa)^[10], що характеризується дуже спекотним і сухим літом та м'якою і дощовою зимою.

Мавзолей Гекатомна було виявлено у 2010 році, коли заарештували осіб, які незаконно копали в пошуках античних реліквій. У гробниці було знайдено мармуровий саркофаг та численні фрески, хоча вважалося, що багато реліквій уже викрали з гробниці та продали на чорному ринку.^[12] Нещодавно було ідентифіковано золоту корону з цієї гробниці, і було досягнуто згоди про її повернення Туреччині.^[13] Гробниця має велике значення для розуміння карійського мистецтва та майстерності, оскільки її побудували найкращі архітектори та скульптори цього народу, і вона стала попередницею величного Мавзолею в Галікарнасі.

Досі можна побачити стіни, що оточували теменос одного з храмів, присвяченого одному із Зевсів (ймовірно, Зевсу Осогоа, побудованому в першому столітті до нашої ери), а також ряд колон.

• 
  Береги озера Бафа під західним схилом гори Бешпармак, стародавньої гори Латмус .
• 
  Караван-сарай «Кизил-Хан» — двоповерхова споруда, одна з двох караван-сараїв, що збереглися в в Бечині. Будівля має простий і невиразний вигляд, вона частково зруйнована, а верхній поверх обвалився..
• 
  Узбережжя Мілас-Дерттепе
• 
  Кутлак у Міласі
• 
  Мілас — популярне місце на Турецькій Рив'єрі

Англійський мандрівник XVIII століття Річард Покок у своїй книзі «Подорожі» розповідає, що бачив тут храм Августа; згодом турки частково використали матеріали цього храму для будівництва мечеті.

Одним із двох стародавніх символів міста є «Балталикапи» (брама з сокирою), добре збережена римська брама, названа так через однойменну дворучну сокиру (лабрис), висічену на замковому камені.

Також тут знаходиться двоповерхова монументальна римська гробниця, що датується II століттям нашої ери, яка сьогодні називається «Гюмюшкесен» і дала назву цілому кварталу міста Мілас, а в деяких датованих джерелах згадується як «Дистега». Ця пам'ятка, найімовірніше, є спрощеною копією відомої гробниці Мавсола в Галікарнасі.

У Міласі збереглося чимало історичних турецьких будівель, що датуються як періодом Ментеше, так і періодом Османської імперії. Варто також згадати низку старих будинків, збудованих у ХІХ або на початку XX століття, які зберегли свій первісний вигляд. Серед трьох найважливіших мечетей Міласа Велика мечеть, що датується 1378 роком, та мечеть Орхан-бея, що датується 1330 роком, були збудовані, коли Мілас був столицею турецького князівства Ментеше. Дещо більш велична мечеть Фіруз-бея була збудована незабаром після першого приєднання Міласа до Османської імперії та носить ім'я першого османського намісника міста

Вовняні килими та килимові доріжки з Міласа вже протягом століть відомі у всьому світі та мають характерні особливості. Сьогодні їх вже не виготовляють у самому місті Мілас, а в десятці навколишніх сіл. На всій території Міласького району досі працює близько 7000 ткацьких верстатів — як на постійній основі, так і періодично, залежно від попиту, який залишається досить високим як у Туреччині, так і за кордоном.

Замок Бечин, столиця беїв Ментеше, розташований у селищі Бечин, що входить до складу міста Мілас, на відстані 5 кілометрів від нього. Фортеця була відновлена в 1974 році, а на її території знаходяться дві мечеті, два медресе, хамам, руїни візантійської каплиці, а також сліди споруд більш давніх часів.

За 14 км від центру Міласа, на крутому схилі пагорба, в оточенні соснових лісів, розташований стародавній карійський культовий центр Лабранда, назва якого знову перегукується з однойменною традицією лабрису. Руїни, що включають храм, бенкетні зали та гробниці, були розкопані шведською командою на початку XX століття, а краєвиди на долину приваблюють увагу небагатьох авантюрних відвідувачів, готових до сходження.

Каньйон Гьокчелер та печера Інджирлійн, що розташована в цьому каньйоні, є популярними туристичними об'єктами.

У Мілаському районі налічується 132 населених пункти:^[14]

• Гекатомн; засновник династії Гекатомнідів,
• Мавсол; сатрап Перської імперії, фактичний правитель Карії між 377—352 роками до н. е., будівничий відомого Галікарнаського мавзолею.
• Рабин Альберт Жан Амато: лідер сефардської єврейської громади США та громадський діяч.
• Турхан Сельчук: турецький карикатурист. Творець вигаданого персонажа Абдулджанбаза та однойменних серійних коміксів.

• 
  Бульвар Міласа Ататюрка в 2007 році
• 
  Особняк Мілас
• 
  Міляський базар, Мілас Чаршисі
• 
  Центральна частина міста Мілас у 2007 році
• 
  Старі будинки в Міласі
• 
  Култак Мілас
• 
  Сокира Міласа Балтали Капи
• 
  Типові димоходи місцевого стилю
• 
  Культурний центр Мілас
• 
  Велика мечеть Мілас (Улу-Джамі)
• 
  Напис над входом до мечеті Мілас Улу — споруджена Ахмедом Газі-беєм
• 
  Мечеть Мілас Фіруз-паші з саду
• 
  Фасад мечеті Мілас Фіруз-паші
• 
  Головний вхід до мечеті Мілас Фіруз-паші
• 
  Мечеть Мілас-Ага
• 
  Мілас Белен Камії
• 
  Мілас Белен Камії Кітабе
• 
  Храм Мілас Зевс Каріос
• 
  Храм Августа (Узунюва)
• 
  Ескіз Гюмюшкесена, 1866
• 
  Гюмюшкесенська камерна гробниця в Міласі, збудована в римський період міста за зразком Мавзолею Мавсола.
• 
  Деталь стелі Гюмюшкесен

• Озеро Бафа
• Аеропорт Мілас-Бодрум
• Ясос — античне місто в околицях Міласа
• Міласький килим

• Мілас