YaChudo

Мубарак-Ходжа

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Мубарак-Ходжа
КраїнаСиня Орда Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвоєначальник Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадахан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідЧингізиди і Tuqatimuridsd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоBoz-Qulaqd[1] або Ерзен-хан Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриMusharraf Khwajad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Мубарак-Ходжа (дата народження та смерті невідомі) — хан східної частини Улусу Джучі, відомої в історіографії як Біла або Синя Орда, у другій половині XIV століття. Представник династії Чингізидів. Його правління засвідчене монетами, карбованими в Сигнаку протягом 1366—1368 років. У давнішій історіографії його діяльність помилково датували 1330—1340-ми роками.[2]

Життєпис

Походження

Походження Мубарак-Ходжі залишається предметом наукових дискусій. Відповідно до повідомлення перського історика початку XV століття Муїна ад-Діна Натанзі, автора «Мунтахаб ат-таваріх-і Муїні» (відомого також як «Анонім Іскандера»), він був сином Ерзен-хана, правителя східної частини Улусу Джучі. За цією версією, Мубарак-Ходжа належав до нащадків Орди Іхена, старшого сина Джучі. Інші середньовічні автори називали його братом Ерзена.[2]

Іншу генеалогію містять «Муїзз аль-ансаб» XV століття та «Таваріх-і гузіда-йі нусрат-наме» початку XVI століття. Згідно з ними, Мубарак-Ходжа був сином Бузкулака (Боз-Кулака), онуком Туканчара і нащадком Тука-Тимура, одного із синів Джучі. Цю версію підтримав угорський історик Іштван Вашарі, який пов'язав прихід Мубарак-Ходжі до влади з посиленням Тука-Тимуридів у східній частині Улусу Джучі в 1360-х роках.[2]

Казахстанський історик Канат Ускенбай зазначав, що генеалогічні свідчення не дозволяють остаточно відкинути його походження від Орди Іхена. Зокрема, у «Муїзз аль-ансаб» Мубарак-Ходжа не позначений серед осіб, які володіли верховною владою, хоча його правління в Сигнаку підтверджується нумізматичними матеріалами.[3]

Прихід до влади

За традиційною реконструкцією, заснованою переважно на повідомленнях Натанзі, Мубарак-Ходжа успадкував владу після смерті Ерзен-хана приблизно 1344—1345 року. Його правління нібито тривало лише шість місяців і завершилося внутрішньою смутою. У працях XIX—XX століть його виступ пов'язували з намаганням звільнитися від зверхності ханів Золотої Орди.[2]

Однак перегляд датування монет Мубарак-Ходжі змінив уявлення про час його правління. Іштван Вашарі у 2009 році обґрунтував, що він утвердився в Сигнаку не раніше 1360-х років, після смерті Чимтая та посилення боротьби за владу між різними гілками Джучидів.[2]

Після смерті золотоординського хана Бердібека 1359 року в Улусі Джучі розпочалася тривала міжусобна боротьба, відома як Велика зам'ятня. Ослаблення центральної ханської влади сприяло політичному піднесенню правителів східних володінь. За повідомленнями середньовічного історика Утеміша-хаджі, на берегах Сирдар'ї послідовно правили Кара-Ногай та Туглу-Тимур. Іштван Вашарі зараховував до їхніх наступників також Кутлук-Ходжу та Мубарак-Ходжу.[2]

Точний час приходу Мубарак-Ходжі до влади невідомий. Найраніші надійно датовані монети з його ім'ям належать до 768 року хіджри (1366—1367).[3]

Правління та карбування монет

Найважливішим свідченням правління Мубарак-Ходжі є срібні монети, виготовлені на монетному дворі Сигнака. Вони містять його ім'я, титул султана та формулу, в якій правитель названий справедливим і висловлене побажання тривалості його влади.[2]

Перші монети Мубарак-Ходжі стали відомими дослідникам ще в XIX столітті. Російські нумізмати Павло Савельєв і Олексій Марков датували їх 728—729 або 738—739 роками хіджри, що відповідало 1328—1330 або 1337—1339 рокам. Ці датування тривалий час використовувалися для реконструкції політичної історії Білої Орди.[2]

У 2000-х роках дослідники переглянули датування монет. На підставі вивчення екземплярів із зібрання Державного Ермітажу та приватних колекцій Іштван Вашарі довів, що їх було карбовано в 768—769 роках хіджри, тобто протягом 1366—1368 років. Раніше прийняті дати виникли внаслідок неправильного прочитання арабських цифр.[2]

Карбування срібних монет із власним ім'ям і титулом було важливим свідченням політичної самостійності правителя. На думку Вашарі, Мубарак-Ходжа став першим ханом східної частини Улусу Джучі, від якого збереглися такі монети, карбовані в Сигнаку. Їхній випуск засвідчує прагнення утвердити незалежну ханську владу в умовах послаблення золотоординського центру.[2]

Канат Ускенбай звертав увагу й на можливі економічні причини започаткування власного карбування. Міжусобні війни порушили торговельні зв'язки міст на Сирдар'ї з Хорезмом, Мавераннахром та Поволжям, що могло спричинити нестачу срібних грошей. Тому випуск монет у Сигнаку міг бути зумовлений як політичними, так і господарськими потребами.[3]

Втрата влади та смерть

Обставини завершення правління Мубарак-Ходжі достеменно невідомі. Від 770 року хіджри (1368—1369) у Сигнаку почали карбувати монети з ім'ям Урус-хана. Це свідчить про зміну влади в місті. Дослідники припускають, що Урус-хан усунув Мубарак-Ходжу, однак безпосередніх свідчень про перебіг цього протистояння немає.[2][3]

За повідомленням Натанзі, після втрати влади Мубарак-Ходжа протягом двох із половиною років поневірявся серед киргизів та в районах Алтаю, де й помер. Історик не повідомляє точного місця та обставин його смерті. У давнішій літературі ці події датували серединою 1340-х років, однак таке датування суперечить хронології відомих монет Мубарак-Ходжі.[3][2]

Історіографія

Історія Мубарак-Ходжі тривалий час реконструювалася переважно за повідомленнями Натанзі та пізніших перських і тюркських авторів. У працях Бориса Грекова й Олександра Якубовського його виступ пов'язували з правлінням Узбек-хана, який, за цією версією, відправив до Сигнака військо на чолі зі своїм сином Тінібеком. Після поразки Мубарак-Ходжі владу на сході нібито відновили представники династії, підпорядковані сарайському хану.[4]

Проте встановлене датування монет 1366—1368 роками не дозволяє безпосередньо пов'язувати діяльність Мубарак-Ходжі з походами Узбек-хана й Тінібека, які померли раніше. У сучасній історіографії його правління переважно розглядають у контексті боротьби за владу між Джучидами в 1360-х роках.[2][3]

Розбіжності між письмовими та нумізматичними джерелами залишають відкритими питання про точне походження Мубарак-Ходжі, час його приходу до влади та обставини смерті.

Примітки

  1. ↑ а б в https://doi.org/10.1556/aorient.62.2009.4.1
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Vásáry, István (2009). The Beginnings of Coinage in the Blue Horde. Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungaricae. 62 (4): 371—385. doi:10.1556/AOrient.62.2009.4.1.
  3. ↑ а б в г д е Uskenbay, Kanat (2017). Left Wing of the Ulus of Jochi in the 13 – the Beginning of the 15th Centuries. The Golden Horde in World History. Kazan: Sh. Marjani Institute of History of the Tatarstan Academy of Sciences. с. 203—212. ISBN 978-5-94981-254-9.
  4. ↑ Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и её падение. Москва—Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1950. Розділ про піднесення Ак-Орди.

Джерела

  • Васари И. Хан Мубарак-ходжа и начало чеканки в Восточном Дашт-и Кыпчаке // Qazaqstan Tarihy.
  • Исин А. И. Трактовка политической истории Кок-Орды // Вестник университета «Семей». — 1997. — № 1.
  • Ускенбай К. Восточный Дашт-и Кыпчак в XIII — первой трети XV вв. Из истории Ак-Орды // Вопросы истории Казахстана. — Ч. 3. — Алматы, 2002.
  • Ускенбай К. З. Восточный Дашт-и Кыпчак в XIII — начале XV века: Проблемы этнополитической истории Улуса Джучи. — Казань: Фэн, 2013. — 288 с. — ISBN 978-5-9690-0205-0.
  • Vásáry I. The Beginnings of Coinage in the Blue Horde // Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungaricae. — 2009. — Vol. 62, No. 4. — P. 371–385.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).