YaChudo

Морт Шуман

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуман.
Морт Шуман
кілька Mortimer Shuman Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Повне ім'якілька Mortimer Shuman Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження12 листопада 1938[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняНью-Йорк, Нью-Йорк, США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті2 листопада 1991 (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЛондон, Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причина смертірак печінки Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПін-Франd і Єврейський цвинтар Голдерс-Грінd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1959 — 1991
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівак, композитор, пісняр, піаніст, актор, кіноактор, телеактор, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаВища школа ім. Авраама Лінкольна Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментигітара, вокал і фортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрипоп і рок-музика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusViva Las Vegasd, Le Lac Majeurd і Papa-Tango-Charlyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиPhilips Recordsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
mortshuman.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Мортімер «Морт» Шуман (англ. Mortimer „Mort“ Shuman, 12 листопада 1938, Бруклін, Нью-Йорк — 2 листопада 1991, Лондон) — американський співак, піаніст і автор пісень, найбільш відомий як співавтор багатьох рок-н-рольних хітів 1960-х років, зокрема «Viva Las Vegas»[4]. Він також писав і виконував багато пісень французькою мовою, таких як «Le Lac Majeur», «Papa-Tango-Charly», «Sha Mi Sha», «Un Été de Porcelaine» та «Brooklyn by the Sea», які стали хітами у Франції та кількох інших європейських країнах.

Шуман написав понад 500 пісень, зокрема для Бена Кінга, Елвіса Преслі, Рея Чарльза[5], Енді Вільямса та Дженіс Джоплін. У 1992 році Шумана посмертно включили до Зали слави піснярів, а у 2010 році — до Зали слави рок-н-ролу.

Біографія

Ранні роки та освіта

Мортімер Шуман[6] народився в Брукліні 12 листопада 1938 року в родині бідних польських євреїв Луї та Естер[4][7][8][9]. Провів дитинство в Брайтон-Біч. Як і багато мешканців Брукліна, Шуман розмовляв лише на їдиш. Він вивчив англійську мову в кінці початкової школи[9]. Шуман навчався у середній школі Авраама Лінкольна, а згодом навчався в Нью-Йоркській консерваторії. Спочатку вивчав філософію, але покинув навчання заради музичної кар'єри[10]. Працював актором, але передусім був композитором; почав писати пісні у 18 років. Ще в молоді роки під час навчання захопився французькою мовою, яка стала для нього третьою після їдишу та англійської. Він відвідував ритм-енд-блюзові клуби в Гарлемі[8] разом зі своїм другом і наставником, автором пісень Доком Помусом, з яким познайомився у 16 років.

Співпраця з Доком Помусом

У 1958—1965 роках Морт Шуман працював у творчому тандемі з Доком Помусом: перший писав музику на фортепіано, а другий створював тексти пісень для поп- і рок-виконавців, що мали великий успіх[11]. Серія знайомств привела їх у 1957 році до музичного видавництва Hill and Range Songs, яке вже співпрацювало з Елвісом Преслі і той згодом записав близько двадцяти пісень, написаних Мортом Шуманом[4].

Цей авторсько-композиторський дует здобув популярність і визнання, в тому числі написавши «A Teenager in Love» для гурту Dion and the Belmonts (1959), «Sweets for My Sweet» для The Drifters (1961; французькою виконувалася Франком Аламо під назвою «Biche oh ma biche») і «Wrong For Each Other» та «Can't Get Used to Losing You» для Енді Вільямса.

Для Елвіса Преслі вони, зокрема, створили «A Mess Of Blues», «(Marie's the Name) His Latest Flame», «Viva Las Vegas» і «Suspicion». Працюючи в Брілл-білдінг на Бродвеї, вони разом створили понад 500 пісень, які розійшлися тиражем понад 30 мільйонів примірників.

Переїзд до Європи

Попри успіх, Морт Шуман з початком британського вторгнення залишає Нью-Йорк у середині 1960-х років. Зупинившись на певний час у Лондоні, у 1965 році він пише низку хітів для відомих британських виконавців, зокрема «Little Children» для Біллі Дж. Крамера, «She La La La La Lee» для Small Faces та «Here I Go Again» для The Hollies.

У 1966 році він вирушає до Франції, де співпрацює з авторкою текстів Влін Баггі. У 1960-х роках він стає впливовою постаттю, пишучи та працюючи, зокрема, над піснями «My Baby» і «Get It While You Can» для альбому Pearl Дженіс Джоплін, а також працює з Енді Вільямсом і Small Faces. Він знайомиться з Жаком Брелем і адаптує англійською мовою 30 його пісень, серед яких «Amsterdam» (виконана Скоттом Вокером у 1967 році та Девідом Бові у 1973 році), а також «Quand on n'a que l'amour» («If We Only Have Love»), яку виконала Діонн Ворвік. Його мюзикл «Jacques Brel Is Alive and Well and Living in Paris» ставиться в «Олімпії», а також у великих містах США, Канади та інших країн. Ця вистава стала однією з трьох найтриваліших мюзиклів в історії поза Бродвеєм. Шуман з'явився як у сценічному ревю, так і в його кінематографічній адаптації 1975 року[4]. Наступного року він працював над саундтреком до фільму Секс о'клок, США, який примітний тим, що містить одну з найраніших відомих гей-пісень — «You're My Man»[12]. Інша його композиція з цього саундтреку, «Baby Come On», стала помірним хітом у диско-чарті Billboard, досягнувши 37-го місця в липні 1977 року.

Він також багато співпрацював з ізраїльським співаком Майком Брантом і писав музику до фільмів, часто французьких, зокрема «Днень на пляжі» (1970), «Романс конокрадія» (1971), «Чорний четвер» (1974), «До нас, маленькі англійки!» (1976), «Пане тато» (1977) та «Чим більше йде, тим менше йде» (1977). Іноді він також працював як актор, зокрема з'явився разом із Джоді Фостер у фільмі «Дівчинка, що живе наприкінці вулиці» (для якого також був музичним керівником).

Пісні у виконанні Морта Шумана часто ставали хітами. У 1970-х роках він випустив низку успішних пісень, зокрема «Papa-Tango-Charly» (написану Філіппом Адлером), «Sorrow», «Imagine», а особливо «Brooklyn by the Sea» та «Le Lac Majeur», тексти до яких створив Етьєн Рода-Жіль, відомий як постійний автор текстів Жюльєна Клерка. Морт Шуман продовжував писати музику, зокрема створив кілька пісень для Едді Мітчелла, Мішеля Сарду[13] та Джонні Голлідея. Сильно переживаючи смерть Жака Бреля в жовтні 1978 року, він скоротив свою музичну активність і остаточно відмовився від сценічних виступів, переїхавши до Лондона у 1982 році. Він періодично повертався до Франції, переважно до своєї вілли в Кодерані поблизу Бордо. Після 1982 року Шуман більше не з'являється у французьких телевізійних розважальних програмах, за винятком участі в шоу Мішеля Дрюкера «Champs-Élysées» на каналі Antenne 2 29 жовтня 1983 року, де разом зі співачками Модесті та Ніколеттою представляв свій мюзикл про Париж під назвою «Ma ville».

Після 1979 року і здобуття шести «золотих» альбомів, Морт Шуман, агентом якого був Шарлі Маруані, випустив ще чотири альбоми (між 1980 і 1991 роками), однак вони вже не мали такого успіху, як роботи 1970-х, і не містили великих хітів.

У 1991 році він продовжив писати музику, зокрема працював над партитурою нового мюзиклу «Save the Last Dance for Me» (на основі його хіта 1976 року, створеного разом із Доком Помусом), прем'єра якого мала відбутися в Лондоні. Він також записав дует із Едді Мітчеллом «Vraiment bien». Ця пісня, видана на вініловому синглі, стала останньою в його кар'єрі. Незадовго до смерті лейбл Atlantic Records випустив його перший альбом із Шуманом під назвою «Distant Drum».

Смерть

Навесні 1991 року він переніс операцію на печінці[7] й помер кілька місяців потому[8], 2 листопада 1991 року в лікарні Лондона[13] від раку печінки у віці 52 років, залишивши дружину Марію-Пію Вецію та двох доньок, Марію-Челлу й Еву-Марію.

Спочатку, 6 листопада, його поховали на єврейському кладовищі Голдерс-Грін у Барнеті, передмісті Лондона. Серед небагатьох присутніх на похороні були його друзі з Франції. Джонні Голлідей поклав на могилу аудіокасету із записом «Dans un an ou un jour», його останньої композиції, яку Шуман так і не встиг почути, оскільки помер до виходу альбому Ça ne change pas un homme[14].

Через кілька років труну з тілом Морта Шумана перевезли до Франції та перепоховали в родинному склепі (ймовірно родини Лінкс-Лабаррер) на кладовищі Пін-Фран у Бордо[13][15].

Нагороди та відзнаки

Номінований на премію «Сезар» 1977 року у категорії «Найкраща музика до фільму» за фільм «До нас, маленькі англійки!»[16].

27 травня 1992 року його було включено до Зали слави піснярів під час 23-ї щорічної церемонії введення та нагородження, що відбулася в готелі Sheraton New York Hotel and Towers[17].

15 березня 2010 року Шумана було включено до Зали слави рок-н-ролу під час 25-ї щорічної церемонії в готелі Waldorf Astoria у Нью-Йорку[18]. Таким чином, він приєднався до свого раннього творчого партнера Дока Помуса, якого було включено до цієї зали у 1992 році[19].

Особисте життя

1 жовтня 1974 року у Вільє-Сен-Бенуа Морт Шуман одружився з Елізабет Моро, з якою також писав пісні («La Lampe», «My Name Is Mortimer», «Comme avant», «Le Nègre blanc»). У 1976 році в них народилася донька Барбара Шуман. Після розлучення в 1979 році[20] він вдруге одружився — з Марією-Пією Вецією[21]. Загалом він мав чотирьох доньок[22].

Вибрана дискографія

Альбоми
  • Jacques Brel Is Alive and Well and Living in Paris (1968) with Eric Blau
  • My Death (1969)
  • Amerika (1972)
  • Voilà Comment… (1973)
  • Des Chansons Sentimentales (1974)
  • Imagine (1976)
  • À Nous les Petites Anglaises! (1976)
  • My Name Is Mortimer (1977)
  • Le Nègre Blanc (1979)
  • Slave (1980)
  • Lumières d'Amour (1982)
  • Pharaon (1984)
  • Distant Drum (1991)
Сингли
  • «Le Lac Majeur» (1972)
  • «La Splendeur de Rome» (1974)
  • «Sorrow» (1976)
  • «Machines» (1980)

Джерела

  • Bloom, Ken. American song. The complete musical theater companion. 1877—1995, Vol. 2, 2nd edition, Schirmer Books, 1996.
  • Larkin, Colin. The Encyclopedia of Popular Music, Third edition, Macmillan, 1998.
  • Stambler, Irwin. Encyclopedia of Pop, Rock and Soul, St. Martin's Press, 1974.

Примітки

  1. ↑ http://lebordeauxinvisible.blogspot.fr/2016/06/de-new-york-londres-paris-et-cauderan.html
  2. ↑ http://www.mortshuman.com/biography.php
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #134521609 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в г Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 1082/3. ISBN 1-85227-745-9.
  5. ↑ Lespaule, Nicolas (6 травня 2025). 'Le Lac Majeur', une chanson dissimulant plusieurs références historiques ['Le Lac Majeur', a song concealing several historical references]. Ici (Audio transcription) (фр.). Архів оригіналу за 24 січня 2026. Процитовано 24 січня 2026.
  6. ↑ Ricard, Micheline (25 червня 1988). Mort Shuman − Expression. Девуар (fr-CA) . Т. LXXIX, № 147. с. E-5. Процитовано 25 січня 2026.
  7. ↑ а б Godard, Colette (5 листопада 1991). Décès de Mort Shuman. Un généreux désordre [Death of Mort Shuman. A generous disorder]. Ле-Монд (фр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 24 січня 2026.
  8. ↑ а б в Mort Shuman Dies, 52; Devotee of Jacques Brel. Нью-Йорк таймс. Ассошіейтед Прес. 4 листопада 1991. Архів оригіналу за 26 січня 2025. Процитовано 23 січня 2026.
  9. ↑ а б Jean-Alphonse Richard (14 грудня 2019). Mort Shuman et ses nuits bercées par l'alcool [Mort Shuman and his nights lulled by alcohol]. RTL (Audio transcription) (фр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 24 січня 2026. {{cite news}}: Перевірте значення |author= (довідка)
  10. ↑ INA editorial team (2 листопада 2021). 1978: Mort Schuman interprète 'Sorrow' [1978: Mort Shuman performs 'Sorrow']. National Audiovisual Institute (фр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 24 січня 2026.
  11. ↑ Writing credit, Zirkon 45 RPM 7" No. 45-1023
  12. ↑ London Records 12" -L.9, 1976
  13. ↑ а б в Cadish (8 січня 2019). Dans le rétro: Mort Shuman, une passion bordelaise [In the rearview mirror: Mort Shuman, a Bordelaise passion]. Sud Ouest (фр.). Архів оригіналу за 24 січня 2026. Процитовано 24 січня 2026.
  14. ↑ Toussaint: de Montaigne à Mort Shuman, découvrez six sépultures célèbres en Gironde [All Saints' Day: From Montaigne to Mort Shuman, discover six famous graves in Gironde]. Sud Ouest. 31 жовтня 2016. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 25 січня 2026.
  15. ↑ Sota, Xavier (3 серпня 2021). Vidéos. Il y a 30 ans, la mort de Mort Shuman. Le saviez-vous? La voix de Brooklyn repose à Bordeaux-Caudéran [Videos. 30 years ago, the death of Mort Shuman. Did you know? The voice of Brooklyn rests in Bordeaux-Caudéran]. Sud Ouest (фр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2026.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ Mort Shuman. Academy of Cinema Arts and Techniques. n.d. Архів оригіналу за 25 січня 2026. Процитовано 25 січня 2026.
  17. ↑ Inductees. Зала слави піснярів. 1992. Архів оригіналу за 23 січня 2026. Процитовано 25 січня 2026.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  18. ↑ Morningstar, Mary (11 березня 2010). Rock and Roll Hall of Fame Honors Inductees March 15; 'Idol' Names Top 12 Finalists. Голос Америки. Архів оригіналу за 2 лютого 2025. Процитовано 25 січня 2026.
  19. ↑ Congratulations to the 2010 Rock and Roll Hall of Fame Inductees!. rockhall.com. 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 25 січня 2026.
  20. ↑ Richard, Olivier (28 вересня 2019). Le jour où Mort Shuman s'est marié à Villiers-Saint-Benoît, il y a 45 ans [The day Mort Shuman got married in Villiers-Saint-Benoît, 45 years ago]. L'Yonne républicaine (фр.). Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 23 січня 2026.
  21. ↑ Mort Shuman Awarded BMI Million-Air Certificate. BMI. 16 березня 2010. Архів оригіналу за 25 січня 2026. Процитовано 25 січня 2026.
  22. ↑ Mort Shuman Biography. Songwriters Hall of Fame. 2 листопада 1991. Архів оригіналу за 21 травня 2011. Процитовано 16 квітня 2012.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).