YaChudo

Мегаколон

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Мегако́лон — це аномальне розширення товстої кишки[1][2], що призводить до гіпертрофії її стінки.[2] Розширення часто супроводжується паралічем перистальтичних рухів кишечника. У більш важких випадках кал утворює тверді маси всередині товстої кишки, які називаються фекаломами (буквально, фекальна пухлина), видалення яких може вимагати хірургічного втручання.

Товста кишка людини вважається аномально збільшеною, якщо її діаметр перевищує 12 см[3] у сліпій кишці (зазвичай менше 9 см[4]), більше ніж 6,5 см[3] у ректосигмоподібній ділянці та більше 8 см[3] для висхідної ободової кишки. Поперечна ободова кишка зазвичай менше 6 см у діаметрі.[4]

Мегаколон може бути гострим або хронічним. Його також можна класифікувати за причиною.[5]

Ознаки та симптоми

Зовнішні ознаки та симптоми включають дуже тривалий запор,[2] здуття живота, напруження живота та тимпанію, біль у животі, пальпацію твердих калових мас та, при токсичному мегаколоні, гарячку, низький рівень калію в крові, тахікардію, що може призвести до шоку. Стеркоральні виразки іноді спостерігаються при хронічному мегаколоні, що може призвести до перфорації кишкової стінки приблизно у 3 % випадків, що спричиняє сепсис та ризик смерті.[6][7]

Причина

Агангліонарний мегаколон

Також відоме як хвороба Гіршпрунга, це вроджене захворювання товстої кишки, при якому в її стінках відсутні нервові клітини м'язово-кишкового сплетення, також відомі як гангліозні клітини. Це рідкісне захворювання (1:5000), поширеність якого серед чоловіків у чотири рази вища, ніж серед жінок. Хвороба Гіршпрунга розвивається у плода на ранніх стадіях вагітності. Генетична схильність до хвороби Гіршпрунга пов'язана з 13-ю хромосомою, де міссенс-мутація в ультраконсервативній ділянці порушує функціональність рецептора W276C. Однак, здається, задіяні сім інших генів. При відсутності лікування, у пацієнта може розвинутися ентероколіт.

Токсичний мегаколон

Токсичний мегаколон переважно спостерігається при виразковому коліті та псевдомембранозному коліті, двох хронічних запаленнях товстої кишки (а іноді й при іншому типі запального захворювання кишечника — хворобі Крона). Його механізм до кінця не зрозумілий. Ймовірно, він пов'язаний з надмірним виробленням оксиду азоту, принаймні при виразковому коліті. Поширеність приблизно однакова для обох статей.

У пацієнтів з ВІЛ/СНІДом цитомегаловірусний (ЦМВ) коліт є основною причиною токсичного мегаколону та екстреної лапаротомії. ЦМВ також може збільшити ризик токсичного мегаколону у пацієнтів з запальними захворюваннями кишечника, які не хворіють на ВІЛ/СНІД.[10]

Хвороба Шагаса

Мегаколон може бути пов'язаний з хворобою Шагаса.[11] Хвороба Шагаса викликається Trypanosoma cruzi, джгутиковим найпростішим, який передається клопом-вбивцею. Хвороба Шагаса також може бути вродженою, через переливання крові або трансплантацію органів, і рідко через забруднену їжу (наприклад, гарапу). Існує кілька теорій щодо того, як мегаколон (а також мегаезофагус) розвивається при хворобі Шагаса. Австрійсько-бразильський лікар і патологоанатом Фріц Кеберле першим запропонував нейрогенну гіпотезу, засновану на документально підтвердженому руйнуванні м'язово-кишкового сплетіння в стінках кишкових трактів пацієнтів з хворобою Шагаса. Руйнування іннервації вегетативної нервової системи товстої кишки призводить до втрати нормального тонусу гладких м'язів стінки та подальшого поступового розширення кишки. Його дослідження кількості нейронів вегетативної нервової системи в сплетенні Ауербаха довело, що:

  1. Кількість нейронів була сильно зменшена по всьому травному тракту;
  2. Мегаколон з'являвся лише тоді, коли кількість нейронів зменшувалась більш ніж на 80 %.
  3. Ці патології виникли в результаті порушення нервово-інтегрованого контролю перистальтики (м'язового кільцевого скорочення) в тих частинах, де необхідна сила для проштовхування просвітного комка калу.
  4. Ідіопатичний мегаколон та мегаколон Шагаса, ймовірно, мають одну й ту ж причину, а саме дегенерацію м'язово-кишкового сплетіння.

Чому T. cruzi спричиняє це руйнування, ще належить з'ясувати. Існують докази наявності специфічних нейротоксинів, а також порушеної реакції імунної системи.

Діагностика

Діагноз ставиться переважно за допомогою звичайної та контрастної рентгенографії та ультразвукової візуалізації. Дослідження маркерів транзиту товстої кишки корисні для диференціації інерції товстої кишки від причин функціональної обструкції вихідного отвору. Під час цього тесту пацієнт ковтає водорозчинний болюс радіоконтрастної речовини, а через 1, 3 та 5 днів отримують знімки. У пацієнтів з інерцією товстої кишки маркер поширюється по всій товстій кишці, тоді як у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору спостерігається повільне накопичення маркерів у деяких місцях. Колоноскопію також можна використовувати для виключення механічних причин обструкції. Аноректальна манометрія може допомогти диференціювати набуті форми від вроджених. Для остаточної постановки діагнозу хвороби Гіршпрунга рекомендується ректальна біопсія.[12]

Лікування

Можливі методи лікування включають:[13]

  • Проносні засоби при стабільних випадках, а також зміна дієти та режиму випорожнення.
  • Кортикостероїди та інші протизапальні препарати при токсичному мегаколоні.
  • Антибіотики використовуються для лікування бактеріальних інфекцій, наприклад пероральний ванкоміцин для лікування Clostridioides difficile.
  • Для лікування мегаколону використовуються розвантаження калових мас та декомпресія за допомогою аноректального та назогастрального зондів.
  • Коли мегаколон погіршується і консервативні заходи не допомагають відновити транзит, може знадобитися хірургічне втручання.
  • Бетанехол також може використовуватися для лікування мегаколону завдяки його прямій холінергічній дії та стимуляції мускаринових рецепторів, що викликає парасимпатичний ефект.

Існує кілька хірургічних підходів до лікування мегаколону, таких як колектомія[2][14] (видалення всієї товстої кишки) з ілеоректальним анастомозом (перев'язка решти сегментів клубової та прямої кишки) або тотальна проктоколектомія (видалення товстої, сигмоподібної та прямої кишок) з подальшою ілеостомією або ілеоанальним анастомозом.

Див. також

Примітки

  1. ↑ "megacolon" на вебсайті Dorland's Medical Dictionary
  2. ↑ а б в г Washabau, Robert J. (1 січня 2013), Washabau, Robert J.; Day, Michael J. (ред.), Chapter 10 - Constipation, Canine and Feline Gastroenterology (англ.), Saint Louis: W.B. Saunders: 93—98, doi:10.1016/b978-1-4160-3661-6.00010-9, ISBN 978-1-4160-3661-6, архів оригіналу за 6 травня 2022, процитовано 21 грудня 2020{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром work з ISBN (посилання)
  3. ↑ а б в Megacolon, Chronic на eMedicine
  4. ↑ а б Horton KM, Corl FM, Fishman EK (2000). CT evaluation of the colon: inflammatory disease. Radiographics. 20 (2): 399—418. doi:10.1148/radiographics.20.2.g00mc15399. PMID 10715339. Архів оригіналу за 26 липня 2013. Процитовано 21 липня 2010.
  5. ↑ Porter NH (1961). Megacolon: a physiological study. Proc. R. Soc. Med. 54: 1043—7. PMC 1870487. PMID 14488085.
  6. ↑ Maull, K. I.; Kinning, W. K.; Kay, S. (Січень 1982). Stercoral ulceration. The American Surgeon. 48 (1): 20—24. PMID 7065551.
  7. ↑ Singer M, Deutschman CS та ін. (Лютий 2016). The Third International Consensus Definitions for Sepsis and Septic Shock (Sepsis-3). JAMA. 315 (8): 801—10. doi:10.1001/jama.2016.0287. PMC 4968574. PMID 26903338.
  8. ↑ Lim DK, Mahendran R (2002). Risperidone and megacolon (PDF). Singapore Med J. 43 (10): 530—2. PMID 12587709. Архів (PDF) оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 18 лютого 2008.
  9. ↑ Sweeney AT, Malabanan AO, Blake MA, de las Morenas A, Cachecho R, Melby JC (2000). Megacolon as the presenting feature in pheochromocytoma. J Clin Endocrinol Metab. 85 (11): 3968—72. doi:10.1210/jcem.85.11.6947. PMID 11095415.
  10. ↑ Hommes, DW; Sterringa, G; van Deventer, SJ; Tytgat, GN; Weel, J (Травень 2004). The pathogenicity of cytomegalovirus in inflammatory bowel disease: a systematic review and evidence-based recommendations for future research. Inflammatory Bowel Diseases. 10 (3): 245—50. doi:10.1097/00054725-200405000-00011. PMID 15290919.
  11. ↑ Koeberle F (1963). Enteromegaly and cardiomegaly in Chagas disease. Gut. 4 (4): 399—405. doi:10.1136/gut.4.4.399. PMC 1413478. PMID 14084752.
  12. ↑ Megacolon. The Lecturio Medical Concept Library. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  13. ↑ Szarka LA, Pemberton JH (Липень 2006). Treatment of megacolon and megarectum. Curr Treat Options Gastroenterol. 9 (4): 343—50. doi:10.1007/s11938-006-0016-5. PMID 16836953.
  14. ↑ Stabile G, Kamm MA, Hawley PR, Lennard-Jones JE (1991). Colectomy for idiopathic megarectum and megacolon. Gut. 32 (12): 1538—40. doi:10.1136/gut.32.12.1538. PMC 1379258. PMID 1773963.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).