YaChudo

Машівка

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

селище Машівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Тер. громада Машівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA53080250010055608 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка 1859
Статус із 2024 року
Площа 5,26 км²
Населення ▼ 3 548 (01.01.2022)[1]
Густота 777,8 осіб/км²;
Поштовий індекс 39400
Телефонний код +380 5364
Географічні координати 49°26′39″ пн. ш. 34°52′12″ сх. д. / 49.44417° пн. ш. 34.87000° сх. д.
Водойма р. Тагамлик, Сухий Тагамлик, Мокрий Тагамлик


Відстань
Найближча залізнична станція: Тагамлик
До обл. центру:
 - залізницею: 30 км
 - автошляхами: 35 км
Селищна влада
Адреса 39400, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Машівка, вул. Незалежності, буд. 113
Голова селищної ради Кравченко Микола Іванович
Карта
Машівка. Карта розташування: Україна
Машівка
Машівка
Машівка. Карта розташування: Полтавська область
Машівка
Машівка
Мапа

Машівка — селище в Україні, центр Машівської селищної громади Полтавського району Полтавської області. До 19 липня 2020 року — центр Машівського району. Населення — 3829 мешканців (2013 р.).

Географічне розташування

Селище міського типу Машівка знаходиться на лівому березі річки Тагамлик, за 30 км від обласного центру — міста Полтави. Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Сахнівщина, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Селещина. На річці кілька загат. Через селище проходять автошлях територіального значення Т 1712 та залізниця, пасажирський залізничний зупинний пункт Тагамлик.

Історія

За даними на 1859 рік у власницькому селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 387 осіб (195 чоловічої статі та 192 — жіночої), налічувалось 68 дворових господарств, існував завод, відбувалось 2 ярмарки на рік[2].

1863 року село стало центром Машівської волості.

1897 році у Машівці побудували дерев'яну Миколаївську церкву, діяла земська та церковно-парафіяльна школи. Тричі на рік у Машівці відбувалися ярмарки.[3] При лікарській дільниці у селі Жуківка розміщалася амбулаторія на 8 ліжок, працювали лікар і фельдшер, які також надавали медичні послуги жителям Машівки.[3][4]

1902 року у Машівці відбувся селянський виступ. У Машівці було розгромлено економію Базилевського,[4] забрано 15348 пудів хліба, 4000 пудів картоплі, 6 стогів сіна.[3] Для придушення бунтівних селян з Полтави до Машівки було надіслано батальйон Пензенського полку,[4] який відновив порядок.[3] Два тижні лютувала царська каральна експедиція.[5].

У 1910 році в селі діяв паровий млин.[3]

У січні 1918 року розпочалась радянська окупація.

23 грудня 1919 року частини 14-ї армії під командуванням І. П. Уборевича визволили Костянтиноградський повіт від денікінців.[5]

1920 рік. У селі Жуківка було відкрито початкову школу, яка в 1927 році стала семирічною, а з 1935 року середньою.[3]

Влітку 1920 року в Машівці створюється комітет незаможних селян.[5] У 1920 році в Жуківці утворюється комсомольський осередок.[5] У Машівці комсомольський осередок утворився на початку 1924 року.[5] Кожен член ЛКСМУ став членом комнезаму.[5]

За адміністративною реформою 1923 року Машівка — центр новоутвореного району у складі Полтавської округи.

У 1929 році в селі Жуківка створено товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ), яке у квітні цього ж року реорганізовано в колгосп “Імені Яковлєва”.[3] Лікарню Машівки дещо розширили, додали хірургічне на терапевтичне відділення.[4] Також з’явився пологовий будинок на 25 місць.[4] В селі працювало 6 лікарів.[4] До 1930 року до колгоспу змушені були вступити всі селяни за винятком 8 господарств.[3] У Машівці перший колгосп називався “Вільний шлях”, створений 1929 року, об'єднував 22 господарства.[3]

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів селища[6]. Тільки від голоду у Машівці померло 109 осіб, з них близько 50 дітей померли в патронаті с. Жуківки.[3] У 2009 році на цвинтарі смт. Машівка встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років.[3]

В 1931 році річний план хлібозаготівель по Машівській сільраді було виконано на 100 проц.[5] Державі здано 14 929 цнт хліба.[5] План здачі пшениці перевиконано на 283 центнери.[5]

З 1932 року діяла Машівська МТС.[3][5]

1933 року завершено електрифікацію колгоспу “Імені Яковлєва”.[3]

У 1935 році колгосп “Вільний шлях” перейменовано у “Країна Рад”.[3]

У 1935 році Машівська територіальна партійна організація налічувала у своїх лавах 15 комуністів.[5]

З утворенням 22 вересня 1937 року Полтавської області — районний центр у складі новоутвореної області. В 1937 р., церкву Казанської Божої Матері було розібрано.[3] З цегли цієї церкви було «окультурено» центр Машівки, нею обкладено будівлю нинішньої Миколаївської церкви в Машівці і побудовано нинішню школу естетичного виховання.[3] Цвинтар біля церкви було сплюндровано і засаджено парком.[3]

20 вересня[5] 1941 року Машівка окупована нацистськими військами. На примусові роботи до Німеччини вивезено 1315 чоловік.[3] 426 машівчан воювали у складі Червоної армії та внесли свій вклад у загальну перемогу над ворогом.[3] 123 жителі села не повернулися з війни, 29 чоловік залишилися інвалідами, 217 чоловік нагороджено орденами і медалями.[3]

21 вересня 1943 року радянські війська силами 69-ї армії під командуванням генерал- майора В.Д. Крюченкіна (Крючонкіна) визволила Машівку від німецьких військ.[3] За іншими данними це сталося 22 вересня.[5] Серед військових підрозділів, що визволяли машівщину були: 223-я стрілецька дивізія під командуванням полковника М.А.Суханова, 229-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Н.Г. Травникова, 107-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора П.М. Бєжка, танкісти 1-го механізованого корпусу М.Л. Саламатіна, та 19-ї механізованої бригади генерал-майора В.В. Єршова.[3] Під час боїв згоріла залізнична станція, частина житлових будинків, приміщення районної аптеки.[3]

У 1943 році у Машівці діяв військовий госпіталь № 4347.[3]

Після відступу німців було знищено 938 будинків селян та 48 громадських будівель, залишивши цілою лише залізничну станцію та кілька громадських будинків.[4] Відповідальність було записано за німцями.

На третій рік після закінчення війни за значні трудові досягнення ряд жителів були нагороджені Орденом Леніна, деякі інші орденом Трудового Червоного Прапора.[3]

У 1953 році у господарстві почали впроваджувати механізацію роботи в тваринництві.[3]

За першість у соціалістичному змаганні по будівництву в 1955 і 1956 рр. колгосп Машівки завойовував перехідний Червоний прапор Полтавського обкому КП України та облвиконкому.[5]

1956 року колгосп “Країна Рад” за високі господарські показники взяв участь у ВСГВ у Москві та нагороджений дипломом 2 ступеня, Малою Золотою медаллю та вантажною автомашиною.[3]

У післявоєнні роки іде активна відбудова зруйнованого господарства. Збудовано 21 об'єкт господарського призначення, в тому числі цегельний завод, зерносховище, 3 цегельних свинарники на 600 голів, 6 корівників і телятників на 800 голів, 2 птахоферми та інше.[3] 1957 року збудовано нові житлові будинки для 21 сім'ї колгоспників, які переселилися з Градизького району, де територія була затоплена Кременчуцьким водосховищем.[3]

1962 до Машівки приєднано село Жуківка. 30 грудня 1962 року Машівський район було розформовано.

8 грудня 1966 року район відновлено.

На 1965 рік місцевий колгосп “Країна Рад” описувався, як "велике механізоване господарство, артіль", якому належить близько 3000 га землі, а також 2 зерносховища, 16 сараїв, 4 майстерні і кузні, цегельний завод, 2 млини, 2 птахоферми, 8 тваринницьких ферм (на них устатковані підвісні дороги, автонапувалки та інші механізми). В артілі працює 16 тракторів, 11 комбайнів, 14 автомашин.[5]

1971 надано статус селища міського типу.


У 2014 році відбулися про-українські мітинги в підтримку майдану.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Машівського району, селище міського типу увійшло до складу Полтавського району.

Населення

Чисельність

Зміна чисельності містечка Машівка
1959[7] 1970[7] 1979[7] 1989[7] 2001[7]
2 144 ▲ 2 609 ▲ 3 884 ▲ 4 307 ▼ 4 098
2003[7] 2004[7] 2005[7] 2006[7] 2007[7]
▼ 4 074 ▲ 4 086 ▼ 4 031 ▼ 4 001 ▼ 3 975
2008[7] 2009[7] 2010[7] 2011[8] 2012[9]
▼ 3 904 ▼ 3 868 ▼ 3 855 ▬ 3 845 ▬ 3 839
2013[10] 2014[11] 2015[12] 2016[13] 2017[14]
▬ 3 829 ▬ 3 819 ▼ 3 806 ▬ 3 807 ▼ 3 786
2018[15] 2019[16] 2020[17] 2021[18] 2022[19]
▼ 3 750 ▼ 3 721 ▬ 3 715 ▼ 3 656 ▼ 3 548

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3886 94.97%
російська 168 4.11%
циганська 23 0.56%
білоруська 6 0.15%
вірменська 1 0.02%
румунська 1 0.02%
польська 1 0.02%
інші/не вказали 6 0.15%
Усього 4092 100%

Економіка

  • Машівська районна друкарня випускає бланкову продукцію для всіх форм власності.
  • Філія ДП «Укргазвидобування» управління з переробки газу та газового конденсату.
  • Газокомпресорна станція № 14 (територією району проходить газопровід «Союз»).
  • Новогригорівський нафтопромисел.
  • ЗАТ «Машівський молокозавод».
  • ТОВ АФ «Покровська».

Об'єкти соціальної сфери

  • Дитяча школа естетичного виховання.
  • Будинок культури.[21]
  • Лікарня.
  • Інклюзивно-ресурсний центр.
  • Центр соціальних служб.
  • Центр первинної медико-санітарної допомоги
  • Трудовий архів
  • Дитячо-юнацька спортивна школа
  • Центральна публічна бібліотека
  • Народний краєзнавчий музей
  • Дмитрівський народний історичний музей

Уродженці

Примітки

  1. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2304)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Селище Машівка. mashivka-rada.gov.ua
  4. ↑ а б в г д е ж Що приховували ордени за працю та премії зерном: історія Машівки. ipoltavets.com. 21.10.2022
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Машівка, Машівський район, Полтавська область. ukrssr.com.ua (Історія міст і сіл Української РСР, електронна копія)
  6. ↑ Машівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
  8. ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  9. ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  10. ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  11. ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  12. ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  13. ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  14. ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  15. ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  16. ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  17. ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  19. ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  20. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  21. ↑ Машівка. esu.com.ua (Енциклопедія Сучасної України, онлайн-версія)

Джерела

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).