Марія Шнайдер
| Марія Шнайдер | ||
|---|---|---|
| фр. Maria Schneider | ||
 | ||
| Дата народження | 27 березня 1952[1][2][…]  | |
| Місце народження | XV округ Парижа, Франція[4] | |
| Дата смерті | 3 лютого 2011[5][1][…] (58 років) | |
| Місце смерті | XV округ Парижа, Франція[4] | |
| Громадянство |  Франція | |
| Професія | телеакторка, кіноакторка, модель | |
| Роки активності | 1969 — 2008 | |
| IMDb | ID 0773932 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Давид ді Донателло (1973) | ||
 Марія Шнайдер у Вікісховищі | ||
Марі́я Шна́йдер (фр. Maria Schneider; 27 березня 1952, Париж, Франція — 3 лютого 2011, там же) — французька акторка та модель. Найбільш відома за фільмами «Останнє танго в Парижі» з Марлоном Брандо та «Професія: репортер» з Джеком Ніколсоном.
Біографія
Народилася 27 березня 1952 року в сім'ї французького актора Данієля Желена і фотомоделі німецько-румунського походження Марії-Христини Шнайдер (фр. Marie-Christine Schneider).[6] Батько Марії кинув її матір практично відразу після народження доньки, причому дитину не визнав.[7] У школі Марія підробляла моделлю, займалася живописом, вивчала грецьку і латинську мови. До 15 років її виховувала мати, а потім вона переїхала до Парижа і в 1969 році отримала першу роль в кіно.[8]
Міжнародну популярність 19-річній Марії Шнайдер приніс фільм 1972 року «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі. Її партнером по фільму був Марлон Брандо. У кінострічці вона грала молоду парижанку Жанну, яка вступає в сексуальний зв'язок з американським бізнесменом середнього віку. Через відвертий зміст стрічки, що приніс Бертолуччі премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу, фільм справив незабутнє враження на аудиторію і кінокритику та викликав хвилю обурення італійської цензури[9].
Пізніше, однак, стало відомо, що одна з ключових сцен фільму — сцена сексуального насильства з використанням вершкового масла — була знята без згоди Шнайдер. У 2007 році в інтерв'ю англ. Daily Mail акторка заявила:
Це не було в сценарії. Я дізналась про сцену лише за кілька хвилин до зйомки, коли Бертолуччі сказав Брандо: “Принеси масло”. Я почувалась зґвалтованою — Марлоном і Бертолуччі… Після цього я плакала справжніми сльозами. Я почувалася приниженою. І я більше ніколи не погоджувалась зніматися оголеною.[10]
У 2013 році режисер Бернардо Бертолуччі підтвердив у відеоінтерв'ю, що **свідомо не попередив Шнайдер про сцену**, бо прагнув отримати «справжню емоцію»:
Я не сказав Марії, що буде використано масло, тому що хотів її реакції як дівчини, а не акторки. Я хотів, щоб вона почувалася приниженою. І вона це відчула.[11]
Ці заяви викликали значний суспільний резонанс. Багато акторів та діячів індустрії засудили такі методи зйомок. Після цього епізоду Шнайдер роками страждала від депресії, залежностей та суїцидальних думок, а також від репутації «скандальної акторки», яку активно підживлювали ЗМІ. Вона публічно говорила, що фільм «зруйнував її життя»[12].
Після «Танго» Марія Шнайдер багато знімалася в кіно, включаючи екранізацію 1996 року відомого роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», проте жодна з ролей не принесла їй такого успіху, як роль Жанни. Можливо, через «Танго» в житті Шнайдер стався душевний надрив. Їй почали пропонувати ролі, що обов'язково передбачають оголення. Акторка почала пити, вживати наркотики, її ім'я все частіше з'являлося в скандальній світській хроніці. Кілька разів намагалася вчинити самогубство, але медикам вдавалося її врятувати.[13][14][15]
У 1976 році Шнайдер була відсторонена від зйомок у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття», яке могло б стати наступною віхою в її кар'єрі. У 1977 році вона була повторно відсторонена від зйомок у фільмі Луїса Бунюеля «Цей смутний об'єкт бажання». Головна жіноча роль Кончіти була віддана Марії Шнайдер, але вона під час зйомок вживала наркотики і в результаті була звільнена. Бунюель замінив Шнайдер двома акторками: Кароль Буке і Ангелою Моліною.
За свою кар'єру Марія Шнайдер знялася у понад 50 стрічках. Грала у Мікеланджело Антоніоні, Жака Ріветта, Рене Клемана, Франко Дзефіреллі, Енкі Білала, Марко Беллоккьо, Бертрана Бліє, знялася в культовому фільмі Сиріла Коллара «Дикі ночі» (1992); працювала на телебаченні. Останнім фільмом у кар'єрі акторки стала стрічка «Клієнтка французького жиголо» Жозіан Баласко (2008).
Особисте життя
У 1974 році Марія Шнайдер оголосила про свою бісексуальність.[16][17] У 1975 вона відмовилася від ролі Друзілли, сестри Калігули, в порнофантазії Тінто Брасса «Калігула» і перебувала у психіатричній лікарні в Римі впродовж кількох днів, щоб бути поряд зі своєю коханкою, фотографкою Джоан Таунсенд.[18][19]
Марія Шнайдер померла після тривалої боротьби з раком 3 лютого 2011 в Парижі у віці 58 років.[20][21][22] Похована на цвинтарі Пер-Лашез.[23][24][25]
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1970 | ф | Медлі | Madly | |
| 1971 | ф | Ноги в повітрі | Les jambes en l'air | Сара |
| 1972 | ф | Гелле | Hellé | Ніколь |
| 1972 | ф | Що за спалах! | What a Flash! | |
| 1972 | ф | Останнє танго в Парижі | Ultimo tango a Parigi | Жанна |
| 1972 | ф | Стара діва | La vieille fille | Мом |
| 1973 | ф | Дорогі батьки | Cari genitori | Антонія |
| 1973 | ф | Карусель | Reigen | дівчина |
| 1975 | ф | Няня | La baby sitter | Мішель |
| 1975 | ф | Професія: репортер | Professione: reporter | дівчина |
| 1977 | ф | Віоланта | Violanta | Лаура |
| 1978 | ф | Подорож до саду покійних | Voyage au jardin des morts | Іполіт |
| 1978 | ф | Я належу собі | Io sono mia | Суна |
| 1979 | ф | Подібно Єві | Een vrouw als Eva | Ліліана |
| 1979 | ф | Виверт | La dérobade | Малуп |
| 1980 | ф | Мама Дракула | Mama Dracula | Ненсі Гаваї |
| 1980 | ф | Біла подорож | Weiße Reise | |
| 1980 | ф | Ненависть | Haine | Мадлен |
| 1981 | ф | Пісня нелюбого | La chanson du mal aimé | |
| 1981 | ф | Карусель | Merry-Go-Round | Лео |
| 1981 | ф | Сезон миру в Парижі | Sezona mira u Parizu | Елен |
| 1982 | ф | У пошуках Ісуса | Cercasi Gesù | Франческа |
| 1983 | ф | Програні м'ячі | Balles perdues | Вера |
| 1985 | тф | Пісня для Європи | A Song for Europe | Мадлен Дьєр |
| 1987 | ф | Домашній арешт | Résidence surveillée | Селін Фонтен |
| 1988 | тф | Silvia è sola | ||
| 1989 | ф | Бункер «Палас-готель» | Bunker Palace Hôtel | Мюріель |
| 1989—2008 | с | Комісар Наварро | Navarro | Саміра |
| 1991 | ф | Écrans de sable | Сара | |
| 1991 | ф | Засудження | La condanna | фермерка |
| 1991—2005 | с | Мегре | Maigret | мадам Бурсіко |
| 1992 | ф | В країні Джульєт | Au pays des Juliets | Раїсса |
| 1992 | ф | Дикі ночі | Les nuits fauves | Норія |
| 1993 | тф | Перевірка ідентичності | Contrôle d'identité | Лейла Шауен |
| 1996 | ф | Джейн Ейр | Jane Eyre | Берта |
| 1998 | ф | Something to Believe In | Марія | |
| 1998 | тф | Трістан та Ізольда | Il cuore e la spada | Королева Ірландії Маґа |
| 1998 | тф | Чорний ангел | Angelo nero | Юлія Майфер |
| 2002 | ф | Розкаяння | La repentie | сестра Шарлотти |
| 2004 | ф | Au large de Bad Ragaz | Анна | |
| 2006 | ф | Perds pas la boule! | Тельда | |
| 2006 | ф | Яке кохання | Quale amore | |
| 2007 | ф | Життя артиста | La vie d'artiste | дружина Жозефа Костальса |
| 2007 | ф | Ключ | La clef | Соланж |
| 2008 | ф | Клієнтка французького жиголо | Cliente | Марі-Елен |
Визнання
1 червня 2010 року Марія Шнайдер була удостоєна ордена Мистецтв та літератури.[26]
| Нагороди та номінації Марії Шнайдер[27] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Премія «Давид ді Донателло» | |||
| 1973 | Спеціальний «Давид ді Донателло» за кар'єру | Перемога | |
| Національна спілка кінокритиків США | |||
| 1974 | Найкраща акторка | Останнє танго в Парижі | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 1980 | Найкраща акторка другого плану | Виверт | Номінація |
Примітки
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12962361X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б http://www.guardian.co.uk/film/2011/feb/03/maria-schneider-obituary
- ↑ Klemesrud, Judy (4 лютого 1973). Maria Says Her 'Tango' Is Not; Movies. The New York Times. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 4 грудні 2017.
- ↑ «L'actrice française Maria Schneider est décédée» [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Ozap
- ↑ http://movies.yahoo.com/person/maria-schneider/biography.html «Maria Schneider» [Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.], Movies, Yahoo
- ↑ Умерла звезда "Последнего танго" Мария Шнайдер. Комсомольская правда в Украине (рос) . 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 4.12.2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - ↑ I felt raped by Brando, says Last Tango in Paris star Maria Schneider. Daily Mail. 29 квітня 2007. Процитовано 12 липня 2025.
- ↑ Child, Ben (4 грудня 2016). Bernardo Bertolucci admits Last Tango in Paris scene was non-consensual. The Guardian. Процитовано 12 липня 2025.
- ↑ Vincentelli, Elisabeth (26 березня 2025). ‘Last Tango’ Derailed Maria Schneider’s Life. A New Film Takes Her Side. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 липня 2025.
- ↑ McLellan, Dennis. Maria Schneider dies at 58; actress in 'Last Tango in Paris'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 4 грудня 2017.
- ↑ It shouldn't take a male director for us to know that Last Tango in Paris scene was rape. The Independent (англ) . 4.12.2016. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
- ↑ Михаил Трофименков. Танго на всю жизнь. Умерла Мария Шнайдер. КоммерсантЪ (рос) . 04.02.2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4.12.2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - ↑ Hadleigh, Boze (2001), The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films, Citadel Press, с. 81, ISBN 0-8065-2199-6
- ↑ Abrams, Richard M. (2006), America Transformed: Sixty Years of Revolutionary Change, 1941–2001, Cambridge University Press, с. 165–6, ISBN 0-521-86246-9
- ↑ Ebert, Roger (14 вересня 1975). Interview with Maria Schneider. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 13 жовтня 2006. Процитовано 4 грудня 2017.
- ↑ Maria Schneider Pt. 3: Memoirs of a French Whore, A Woman Like Eve [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.] Alt Film Guide, 3 лютого 2011.
- ↑ Last Tango In Paris star Maria Schneider dies at 58. Daily Mail. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 грудня 2017.
- ↑ Maria Schneider obituary [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] The Guardian, 3 лютого 2011.
- ↑ Moira Sullivan, Tribute to Maria SchneiderSenses of Cinema, 14 березня 2011.
- ↑ Mort de Maria Schneider: Son dernier adieu [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Pure People, 2011-025-07.
- ↑ María Schneider; sin tangos pero con emoción en París [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] Prensa Latina 10 лютого 2011.
- ↑ Regardez l'adieu bouleversant à l'actrice disparue [Архівовано 14 лютого 2011 у Wayback Machine.] Gala Magazine, 10 лютого 2011.
- ↑ « Maria Schneider : Le sex-symbol n'est plus » [Архівовано 4 вересня 2011 у Wayback Machine.], Paris Match.
- ↑ Нагороди та номінації Марії Шнайдер на сайті IMDb (англ.)
Посилання
- Вебсайт, присвячений Марії Шнайдер [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Фільмографія Марії Шнайдер
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).