YaChudo

Марта Кос

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Марта Кос
словен. Marta Kos Редагувати інформацію у Вікіданих
Марта Кос
Марта Кос
Офіційний портрет, 2025
Європейська комісарка з питань розширення
Нині на посаді
На посаді з1 грудня 2024
ПопередникОлівер Варгеї
Народилася28 червня 1965[1] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Словень Градець, Словенія[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якдипломатка, політична діячка, плавчиня, журналістка, шпигунка Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Словенія Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяРух «Свобода» (2022) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Марта Кос (словен. Marta Kos; нар. 28 червня 1965) — словенська журналістка, дипломатка та політична діячка. Європейська комісарка з питань розширення з 1 грудня 2024. У минулому — посол Словенії у Німеччині (2013—2017), посол у Швейцарії, посол-нерезидент у Латвії та Ліхтенштейні (2017—2020) та заступниця голови партії Рух «Свобода» (2022). Нагороджена Великим хрестом заслуг ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[4].

17 вересня 2024 року призначена європейською комісаркою з питань розширення[5].

Біографія

Сестра Драго Коса, президента Групи держав проти корупції у 2002—2011 роках[6][7].

В юності була видатною плавчинею, багаторазовою чемпіонкою Словенії та Югославії[4][8].

Закінчила факультет суспільних наук Люблянського університету, де вивчала журналістику. Отримала нагороду імені Франці Прешерна за найкращу дипломну роботу[8].

Працювала журналісткою у відділі спортивних новин, потім кореспонденткою державної телерадіокомпанії RTV Slovenija у Німеччині[9], а також кореспонденткою «Deutsche Welle»[10]. У 1997—1999 роках — офіційна представниця уряду Янеза Дрновшека[11]. Потім працювала у Торгово-промисловій палаті Словенії, де також була віцепрезиденткою з міжнародного співробітництва. У 2003—2014 роках працювала коучем у швейцарській тренінговій компанії Gustav Käser Training International[4][8].

У травні 2013 року на запрошення прем'єр-міністерки Аленки Братушек обійняла посаду посла Словенії у Німеччині[12]. 2016 року щомісячний журнал «Diplomatisches Magazin» обрав її для отримання нагороди «Посол року» за видатний внесок у зміцнення соціальних, економічних і культурних відносин між Словенією та Німеччиною. Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр нагородив її Великим хрестом заслуг ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». 2017 року змінила Франца Мікшу на посаді посла Словенії у Швейцарії та посла-нерезидента у Латвії та Ліхтенштейні[13]. У червні 2020 року подала у відставку через незгоду із зовнішньою політикою Словенії. Залишилася жити у Швейцарії. З того часу працює у власній компанії і займається тренінгами в галузі лідерства та особистісного зростання[14].

У червні 2021 року стала однією з 4 співзасновниць (разом з адвокаткою Наташею Пірц Мусар) та президентом словенської асоціації жінок-експертів ONA VE («Вона знає»)[8]. Основна мета асоціації — домогтися рівного гендерного представництва у ЗМІ та на публічних заходах[15].

21 червня 2022 року стала першою, хто висунув свою кандидатуру у президенти Словенії на майбутніх виборах[16][17][18][19][20]. Пізніше свої кандидатури висунули адвокатка Наташа Пірц Мусар, яку підтримав колишній президент Мілан Кучан, психоаналітик Ніна Крайнік, музикант Грегор Безеншек (Gregor Bezenšek), який виступає під псевдонімом SoulGreg Artist, і колишній міністр закордонних справ Анже Логар від Словенської демократичної партії. У разі її обрання члени Руху «Свобода» могли стати трьома першими особами Словенії (Роберт Голоб — голова уряду, Уршка Клакочар-Зупанчич — голова Державних зборів)[21]. Але у серпні зняла свою кандидатуру[22][23].

17 вересня 2024 року призначена європейською комісаркою з питань розширення під головуванням Урсули фон дер Ляйєн на період 2024—2029 років[5][24].

1 грудня 2024 року Кос прибула до Києва разом із Антоніу Коштою, президентом Європейської ради, та Високою представницею Каєю Каллас[25].

Особисте життя

16 років була одружена з Аароном Марком, вони розлучилися 2018 року. Другий чоловік, Анрі Гетаз, — генеральний секретар Європейської асоціації вільної торгівлі[26][27][28].

Примітки

  1. ↑ To je Marta Kos povedala o predsedniški protikandidatki Nataši Pirc Musar — 2022.
  2. ↑ Marti Kos pozitivna ocena parlamentarnega odbora - Gibanje Svoboda — 2024.
  3. ↑ e-Maribor.si Ekskluzivno! Objavljamo dokument, ki dokazuje, da je bila Marta Kos res sodelavka UDBE. — 2024.
  4. ↑ а б в mag. Marta Kos (словен.). Gibanje Svoboda. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  5. ↑ а б https://www.facebook.com/UNNews (17 вересня 2024). Урсула фон дер Ляєн представила нову команду єврокомісарів: хто працюватиме над підтримкою України | УНН. unn.ua (укр.). Процитовано 18 вересня 2024. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |last= (довідка)
  6. ↑ GRECO bids farewell to its President - Drago KOS - and elects a new President, Vice-President and Bureau (англ.). Council of Europe. 9 грудня 2011. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  7. ↑ Marta Kos Marko: Ženske so mi najbolj odpirale vrata. Vsa resnica na enem mestu - Svet24.si (словен.). Процитовано 29 квітня 2022.
  8. ↑ а б в г mag. Marta Kos (словен.). ONA VE. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  9. ↑ Marta Kos Marko: Predsednica? Morda čez štiri leta! (словен.). Sobotainfo.com. 6 травня 2017.
  10. ↑ Marta Kos: Odhod v politiko? Nikakor ne. Dnevnik. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 29 квітня 2022.
  11. ↑ (Portret tedna) Marta Kos: Ne ženska iz ozadja, temveč iz ospredja zmagoslavja Goloba. Večer (словен.). 30 квітня 2022.
  12. ↑ Uradno: Marta Kos Marko za veleposlanico v Berlinu. Finance (sl-SI) . Процитовано 13 вересня 2024.
  13. ↑ Borut Pahor postavil Marto Kos Marko za veleposlanico v Švici. siol.net (словен.). Процитовано 13 вересня 2024.
  14. ↑ Zakaj je odstopila Marta Kos. Mladina.si. Процитовано 13 вересня 2024.
  15. ↑ Kdo smo (словен.). ONA VE. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  16. ↑ Tudi Marta Kos napoveduje, da bo njeno delovanje drugačno od Pahorjevega. Novice Svet24 (словен.). Процитовано 13 вересня 2024.
  17. ↑ Tretja se v tekmo za predsednico države spušča Marta Kos. Golob: "Nastopil je čas za predsednico Slovenije." RTVSLO.si (словен.). Процитовано 5 липня 2022.
  18. ↑ V tekmo za predsednico države Marta Kos. n1info.si (словен.). Процитовано 5 липня 2022.
  19. ↑ Marta Kos: Moj stil vodenja države bo drugačen od Pahorjevega. www.delo.si (sl-si) . Процитовано 3 липня 2022.
  20. ↑ Marta Kos osupnila ob Golobovih besedah o Kučanu. siol.net (словен.). Процитовано 3 липня 2022.
  21. ↑ Lebinger, Anže (28 червня 2022). Marta Kos: »Predsednik mora biti moralni kompas, moj stil bo drugačen od Pahorjevega« (словен.). Dnevnik. Архів оригіналу за 1 липня 2022. Процитовано 2 грудня 2024.
  22. ↑ Roglič, Meta; Presekar, Domenika (30 серпня 2022). Marta Kos odstopa od kandidature. N1 (sl-SI) . Процитовано 30 серпня 2022.
  23. ↑ Golob o umiku kandidature Marte Kos: To ni bila moja zahteva. 24ur.com (словен.). Процитовано 3 вересня 2022.
  24. ↑ Wax, Eddy (9 вересня 2024). Slovenia chooses new commissioner nominee as von der Leyen pushes for more women. POLITICO (брит.). Процитовано 9 вересня 2024.
  25. ↑ До Києва прибув президент Європейської ради: перші деталі візиту. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 грудня 2024.
  26. ↑ Comino, Andreja (30 травня 2022). Henri je moja skala in največja podpora!. Svet24 (словен.).
  27. ↑ Comino, Andreja. «Henri je moja skala in največja podpora». Jana. 31. maj 2022. str. 11-15
  28. ↑ Marta Kos spregovorila o boleči ločitvi, ki jo jemlje kot osebni poraz. Govori.se (словен.). 29 червня 2022. Процитовано 11 березня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).