YaChudo

Шашкевич Маркіян Семенович

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шашкевич.
Маркіян Семенович Шашкевич
Маркіян Шашкевич
ПсевдонімРуслан Шашкевич
Народився6 листопада 1811
Підлисся
Помер7 червня 1843 (31 рік)
Новосілки
ПохованняЛичаківський цвинтар[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПідданствоАвстрійська імперія Австрійська імперія
Діяльністьпоет, священик
Alma materЛНУ ім. І. Франка Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпоезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusРусалка Дністровая
ЧленствоРуська трійця Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіягреко-католик
БатькоСемен Шашкевич
МатиЄлизавета Авдиковська
У шлюбі зЮлія Крушинська
ДітиШашкевич Володимир Маркіянович Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Шашкевич Маркіян Семенович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
S: Роботи у Вікіджерелах

Маркія́н Семе́нович Шашке́вич (6 листопада 1811, Підлисся, Золочівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район, Львівська область — 7 червня 1843, Новосілки, нині Золочівський район, Львівська область) — український (галицький) «будитель», священник УГКЦ, письменник, поет, перекладач, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини.

Зачинатель нової української літератури в Галичині, релігійний та культурно-громадський діяч. Перший у нових часах речник відродження західноукраїнських (галицьких) земель. Очолив «Руську трійцю», яка відіграла ключову роль у процесі набуття галицькими русинами української національної свідомості. Він першим створив поетичні, теоретичні та етнографічні твори народною українською мовою. Ініціатор видання першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністровая» (1837), яка містила кілька народних пісень, кілька власних творів, переклади з різних слов'янських мов та роздуми про давньоруську літературу. Незважаючи на те, що твір не містив політичного посилу, через труднощі із цензурою він з'явився не в Галичині, а в Угорщині. Ініціаторів видання помістили під нагляд поліції, а діяльність організації була фактично припинена. Виступав за рівноправність української мови з польською і, попри погане фінансове становище, все життя створював і підтримував листування з іншими українськими активістами, виступаючи за необхідність створити єдину літературу українською мовою на землях, населених українцями в Австрії та Росії.

Стрийко австро-угорського генерала Олександра Шашкевича, батько українського письменника та освітньо-культурного діяча Володимира Шашкевича.

Життєпис

Народився в селі Підлисся (тоді Золочівського округу,[2] Королівство Галичини та Володимирії, тепер Золочівський район, Львівська область, Україна) в родині греко-католицького священника у сусідньому селі Княжому Семена Шашкевича. Мати — Єлизавета Авдиковська, донька о. Романа Авдиковського, місцевого пароха, в будинку його й народився[3]. Зокрема, мав двох молодших братів[4] Миколу (6.12.1813—11.11.1864, Лолин[5]), який служив якийсь час у Мізуні поблизу м. Долини[4], та Антона, який також став військовиком.

Освіта та громадська діяльність

Проводив дитинсво у місті Підлисся. Здобувати освіту почав з домашього навчання[6]. Пізніше навчався в початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі (закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові,[7] Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій[8]). Навчання в гімназіях велося німецькою та латинською мовами. Знання цих мов давало можливість учням читати античну й зарубіжну класику. Українська мова в тогочасній Західній Україні, яка входила до складу Австрійської імперії, була поза законом. Вищу богословську освіту здобув у Львівському університеті та Греко-католицькій духовній семінарії (1829—1837). 21 лютого 1830 був відрахований із семінарії у висліді дисциплінарного проступку, тобто не прибув на час з дозвілля[9]. У 1831—1832 роках зробився постійним відвідувачем Бібліотеки Оссолінських у Львові, активно взявся за самоосвіту. У збережених записках в Оссолінеумі стверджено, що Шашкевич відвідував Оссолінеум понад 183 рази[10], зокрема через історичну літературу. Ці студії лягли в основу його світогляду Руської Трійці[11]. Зрештою восени 1833 року Маркіян Шашкевич отримав дозвіл на подальше навчання в духовній семінарії[12]. За час праці в гуртку з написання статей познайомився з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким[12]. Саме Шашкевич на 67-річчя Франца І від імені студентів-семінаристів виголосив промову українською та написав ювілейну оду «Голос Галичан», яка стала першим друкованим писемних матеріалом української мови на західно-українських землях[12].

Наступного року в Перемишлі з'являється його брошура «Азбука і Абецадло», в якій він критикує намагання надати українській мові латинський алфавіт та наголошує на використанні кирилиці[13][14]. Того ж року, Маркіян Шашкевич завершив працю над букварем «Читанка для дітей», який видали 1850 року після смерті автора та перевидали 1853-го. У 1836 році виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гостями. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас із Юліяном Величковським в Успенській церкві, з Миколою Устияновичем — у церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою.[15] У 1837 році опубліковано альманах «Русалка Дністровая», однак понад 1000 примірників альманаху були конфісковані, оминули конфіскату коло 100 примірників. Сконфісковані примірники побачили світ у 1848 році під час Весни народів. Тоді творці «Русалки Дністрової» опинилася під поліційним наглядом[16]. 1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, митрополит Михайло Левицький висвятив Шашкевича 20 травня 1838 року.[17] Був призначений парафіяльним священником у селах Львівщини. Спочатку — в Гумниськах, де була плебанія в жалюгідному стані з гнилою підлогою, через це 3 жовтня 1838 року писав у листі до консисторії прохання про переведення в інше місце, зокрема, через вагітність дружини.[17] Потім — у Нестаничах Холоївського деканату (скерування отримав 18 жовтня) й Новосілках. Після закінчення навчання і висвячення на священика працював душпастирем у галицьких селах Гумниськах (1838), Нестаничах (1838—1841) та Новосілках (1841—1843)[3]. У 1838 році, одружився з дочкою священника в селі Деревня, Жовківського повіту, Юлією Крушинською, через рік у них народився син Володимир, який продовжив справу свого батька[18]. Перекладав на українську мову 5 грав Євангелії святого Матвея. Наступного року переклав Євангеліє Йоана, закінчив переспів «Слова о полку Ігоревім»[19].

Руська трійця

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях (див. «Руська трійця»). Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая» (1837), який мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

Саме Шашкевич став натхненником, організатором і лідером славнозвісної «Руської Трійці» — демократично зорієнтованого громадсько-культурного угруповання, до складу якого, крім нього, входили також Іван Вагилевич і Яків Головацький, і навколо якого гуртувалося чимало його однодумців, прихильників та послідовників. Напрям діяльності «Руської Трійці» визначався новими і домінантними тоді в духовному житті народів Центрально-Східної Європи ідеями романтизму. Останні за визначенням літературознавця Д. Чижевського, націлювали подвижників національного відродження на посилений інтерес до історичного минулого народу та пошанування його недооцінених сторінок, зростання уваги до національно своєрідного, що змушувало звернути погляд на старовину, на народну мову, поезію та побут народу й на цій основі дбати про народність літератури. Це у своїй сукупності в кінцевому результаті сприяло розвитку українознавчих досліджень в усіх галузях, стало фактором формування національної свідомості, складовою частиною українського національного руху й становлення нової української літератури в країні та налагодження її зв'язків зі світовою літературою. Згідно з головними засадами романтизму діячі «Руської Трійці», наслідуючи приклад літературних сил Наддніпрянської України, ідеологів слов'янського відродження[20] та національно-визвольних змагань поляків, прагнули з допомогою власних українознавчих досліджень[21], літературної творчості й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню модерної національної свідомості галичан як невід'ємної частини українського народу, рівноправних та культурних націй Європи, насамперед, слов'янських[22].

Одним із найголовніших напрямків діяльноcті «Руської Трійці» стали студії в ділянці народознавства. Її діячі вперше зорганізували широку цілеспрямовану етнографічно-фольклористичну працю. Наслідком стали описи етнографічних груп західних теренів України (бойків, гуцулів, лемків), народознавчі праці, цінні записи усної народної творчості, які увійшли до різних фольклористичних видань, зокрема «Русалки Дністрової», збірки українських і польських пісень в Галичині Вацлава з Олеська, чотиритомного збірника Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878) — одного з найвизначніших явищ української фольклористики XIX ст. та інших виданків[22]. Народні пісні в записах Шашкевича публікувалися у вище згаданих та інших фольклористичних виданках. У 1973 році вони вийшли окремою збіркою.

Оцінки діяльності

На думку Кирила Студинського, Маркіян Шашкевич був «першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка («Будителя») Західної України рівнозначне з Тарасом Шевченком («Кобзарем») як національним пророком всієї України.

Творча спадщина

Частину спадщини втрачено.

«То певне, що тільки мала частина єго творів надрукована; далеко більша часть пропала то у добрих приятелів, таких як Я. Головацький, то таки у моєї матері, котра, не знаючи цінности цих паперів, не ховала їх, а так брав, хто хотів та на що хтіли… Я був малим хлопцем при смерти батьковій… Не знав ціни [моєї] спадщини, а коли пізнав її мало що й лишилося з неї»

— Володимир Шашкевич[23]

Поетичні твори

Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з'явився 1835 року. Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за милою», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля» та ін.), як також на історичні теми («Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий»). Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої (візіонерської) сили є його «Псалми Русланові». Загалом поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але її (якісно) високо оцінили Іван Франко та пізніші дослідники.

Прозові твори

Яків Головацький посмертно видав «Читанку» Шашкевича для малих дітей (1850).

Переклади українською

1842 року Шашкевич переклав українською уривок зі «Слова о полку Ігоревім» з давньоруської мови та фрагменти Біблії (Євангеліє від Матея і Йоана) із церковнослов'янської мови.[24][25] Через рік, 1843 року, Шашкевич помер. Перед смертю він устиг повністю перекласти лише Євангеліє від Йоана (усі 21 главу) та Євангеліє від Матея — лише перші 5 глав. Вперше як Євангеліє від Йоана, так і 5 глав з Євангеліє від Матея з'явилися друком уже посмертно, спочатку у 1884 році в першому томі «Рускої библіотеки» Гната Онишкевича під назвою «Писання Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького»,[26] потім у 1912 році в збірці Михайла Возняка «Писання Маркіяна Шашкевича»,[27] а потім у другому виданку третього тому «Рускої писемності» під назвою «Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацкого», який видала львівська «Просвіта» (лише IV глава Євангелія від Йоана та V глава Євангелія від Матея).[28]

Деякі мовознавці, як от Андрій Даниленко, дуже скептично оцінили переклад Шашкевича, назвавши його «церковнослов'янською мовою з домішкою певних [українських] говіркових і локальних явищ».[29]

Наукові статті

У 1836 році Шашкевич опублікував польськомовну наукову статтю «Азбука і Abecadlo» (1836), спрямовану проти спроб завести в українській мові латинську абетку.

Смерть і похорон

Могила Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові

Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу повністю осліплий в селі Новосілки (тоді Золочівський округ,[30] Королівство Галичини та Володимирії, нині Буський район[джерело?], Львівщина). Був похований там само без дотримання приписів церкви стосовно поховання священників. Отець Андрій Дольницький — унівський декан УГКЦ — 26 червня 1843 поховав, запечатав гріб (запис № 38 за 1843 рік у метричній книзі).[31]

Його слава як Будителя (пророка) крайової галицької і національної русько-української свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. 1893 року організовано комітет для перевезення мощей М. Шашкевича, керівником став Омелян Огоновський. Тлінні останки з ініціативи «Просвіти» та за масової участі населення Галичини перенесено до Львова на Личаківський цвинтар (поле № 3)[32]. Тим самим започатковано крайовий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам'ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.[33]

Навколо могили почали активно скуповувати землю впливові поляки, зокрема, монополісти Бачевські. Існувала ймовірність, що її сплюндрують. «Діло» № 10 за 1902 рік: «Чи не лучше було би…перенести домовину і уложити…в підземних криптах нової Преображенської церкви у Львові?».[34]

Одним з ініціаторів встановлення пам'ятного хреста на честь Маркіяна Шашкевича на Білій Горі у Підлиссі був парох с. Закомар'я — о. Данило Танячкевич. 1905 року він під час виголошення святкової проповіді на храмовому святі Чесного Хреста в сусідньому селі Ожидові, вказавши хрестом на Білу гору, заявив: «На цій горі повинен стати Хрест, який показуватиме дорогу нашого національного відродження».[35]

1911 року хрест-пам'ятник виконано в слюсарній майстерні Михайла Стефанівського, за проєктом Олександра Лушпинського.[36] Того ж року, у день столітнього ювілею від народження письменника, відбулося величаве шашкевичівське свято, під час якого на Білій Горі освячено пам'ятник «Будителю», встановлений напередодні події.

Художник Іван Труш тоді написав відомий портрет «Будителя». Сьогодні перебування портрета невідоме. Цей портрет Шашкевича вважають найавтентичнішим, тому він належить, як і збережені екземпляри першого виданку «Русалки Дністрової», як «Корона Руська-Данила Галицького» (перебування якої також невідоме), два «руські» браслети (зберігаються в Угорському національному музеї) та прапори галицьких полків «Руської Ради» з 1848 року до найдорогоцінніших реалій Галичини.

Вшанування пам'яті

Пам'ятник М. Шашкевичу у Львові біля музею «Русалки Дністрової»
Пам'ятник Шашкевичу на Білій горі у Підлиссі

На державному рівні 16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначено про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «6 листопада — 210 років із дня народження Маркіяна Шашкевича (1811—1843), письменника, громадського і культурного діяча, члена „Руської трійці“»[37]

Інше 1880 року Теофіл Грушкевич був керівником поїздки студентів — діячів товариства «Дружній лихвар» до с. Новосілки, під час якої, на місцевому цвинтарі віднайдено могилу о. Маркіяна Шашкевича. 1893 року Омеляна Огоновського обрали головою комітету з перевезення з Новосілок та перепоховання у Львові на Личаківському цвинтарі мощей блаженної пам'яти о. Маркіяна Шашкевича. Спочатку Рада Львова не давала дозволу на перепоховання. Формальною причиною відмови була інформація про поховання Маркіяна Шашкевича в чужому гробівці. Дозвіл після прохання керівників «Просвіти» надали на спеціальному засіданні 14 жовтня; вирішено «…відступити безоплатно 8 м² землі». Прах був опізнаний по восковому хрестику та кадильниці[38].

1911 року, на 100-ту річницю від дня народження за ініціативою Братства ім. святого Миколая та Українського педагогічного товариства у м. Перемишль засновано школу імені Маркіяна Шашкевича, відкрито меморіальну таблицю в греко-католицькій катедрі. Того ж року на Білій (Підлиській) Горі, на народні пожертви, встановлено величний пам'ятник у вигляді хреста на масивному гранітному постаменті, який символізує прагнення до сонця, правди, освіти, культури й прогресу. Висота пам'ятника становить 25 м.

Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу на фасаді собору Пресвятої Трійці у Дрогобичі
Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу в Золочеві

Місце цього Хреста Шашкевича на Білій (Підлиській) Горі (цікаво, яке є навіть чимось більшим, ніж його могила у Львові) з часом стала місцем місцевого масового паломництва (в першу неділю серпня кожного року), аналогічно тим, які відбуваються, у національному масштабі, цілий рік до місця поховання Тараса Шевченка на Чернечій Горі в Каневі.

Відкривалися, переважно по церквах, та урочисто освячувалися меморіальні таблиці отцю Маркіяну. Майже в кожній українській громаді пройшли урочистості. Перший почин зробила адміністрація Львівської духовної семінарії УГКЦ ім. Святого Духа в 1911 році, коли Митрополит Андрей Шептицький особисто брав участь у відкритті цієї дошки.

3 грудня 1911 року у Винниках, у місцевій церкві Воскресіння Господнього відкрита і посвячена меморіальна дошка.[39] 5 листопада 1911 року у Львові на фасаді Архикатедрального собору святого Юра урочисто відкрито пам'ятну таблицю о. Маркіяну Шашкевичу, яку тоді освятив митрополит Андрей. Таблицю споруджено за проєктом архітектора Олександра Лушпинського. Край таблиці прикрашений гуцульським орнаментом. Напис на таблиці: «ПАМЯТИ о. МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА поета, подвижника, вістника відродження Австрійської Руси 1811—1911».[40] Під час російської окупації Львова в роки Першої світової війни царська жандармерія викрала її (привабило дороге оздоблення). Потім і радянська влада знищила ще одну, оновлену таблицю. 29 липня 2017 року на Святоюрській горі освячено нову, максимально наближену до попередніх пам'ятну таблицю о. Маркіяну Шашкевичу.[41].

Таблиця Шашкевичу в катедрі Перемишля, відкрита у 1911 р. (не збереглась)

1938 року Українська гімназія товариства «Рідна Школа» у м. Чорткові була названа його іменем.[42]

За новіших часів вшанування Шашкевича зростає як реакція на змосковлення України та асиміляцію українців у діаспорі. 1959 року в Підліссі відкрито літературно-меморіальний музей, а в 1962 році на подвір'ї музею встановлено бронзове погруддя Маркіяна Шашкевича.

15 вересня 1990 року на вул. Коперника у Львові, поруч із колишньою дзвіницею церкви Святого Духа урочисто відкрито пам'ятник Маркіянові Шашкевичу (автори пам'ятника: скульптори Дмитро Крвавич, Микола Посікіра та архітектор Михайло Федик). Цікавим є той факт, що Маркіян Шашкевич свого часу навчався в духовній семінарії Святого Духа, що розташовувалася біля церкви Святого Духа, тому місце для встановлення пам'ятника вибрали символічне. Монумент зображає письменника та поета в повний зріст, його постать якого оповита довгим плащем. У правій руці Маркіян Шашкевич символічно тримає книгу, що вказує на його літературну діяльність та плідну просвітницьку роботу[43].

1993 року на площі Вічевій у Золочеві встановлено пам'ятник Маркіяну Шашкевичу (автори: скульптори Дмитро Крвавич, Микола Посікіра та архітектор Михайло Федик).

Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу в м. Вінніпег, Канада

У місті Вінніпег у 1962 році засновано Інститут Маркіяна Шашкевича, який від 1963 року, протягом 25 років, видавав збірник «Шашкевичіяна» та «Бібліотеку Шашкевичіяни» (редактор: М. Марунчак). 1944 року там споруджено пам'ятник із бронзовим погруддям Маркіяна Шашкевича, а на 170-ту річницю від дня народження іменем Шашкевича названо місцевий парк.

1991 року, після ІІ Шашкевичівських читань, у Львові сформували Шашкевичівську комісію. Того ж року, за рішенням виконкому Львівської обласної ради, Білокамінську загально-освітню школу перейменовано на честь митця. Ім'я Маркіяна Шашкевича присвоєно Львівській загальноосвітньої школи № 34.

Рішенням сесії Бережанської міської ради № 714 від 02.08.2001 року Маркіянові Шашкевичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани».

З 2004 року присуджують Премію за поетичні книги у Львівській області.

2003 року ім'я Шашкевича присвоєно Бродівському педагогічному коледжу.

2 червня 2007 року пам'ятник о. Маркіяну Шашкевичу встановлено на території Львівської Духовної Семінарії Святого Духа[44], що була збудована на Хуторівці у Львові.

2011 року Львівщина активно вшанувала 200-літній ювілей класика української літератури. З цією метою оновили експозиції музею-садиби письменника в селі Підлисся та літературного музею «Русалка Дністрова» у Львові. 8 листопада 2011 року в Нестаничах Радехівського району відкрито музей імені Маркіяна Шашкевича, а в Новосілках Золочівського району — музей-садибу та пам'ятник Маркіяну Шашкевичу[45], як також Музей отця Маркіяна Шашкевича в селі Деревня Львівського району, якому у 2012 році, рішенням виконкому Львівської облради, присвоєно звання «Народний музей». 2011 року відкрито та посвячено меморіальну дошку на фасаді церкви св. Арх. Михаїла у с. Полоничі Буського району, яку в 1895 році перевезли із с. Новосілки.

Успішно реалізовано інтелектуальні заходи у Львові, Бориславі, Дрогобичі. Зі змістовними розповідями виступали такі особистості, як лауреат Шевченківської премії Роман Лубківський, професор Михайло Шалата та вчені Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України.

Одним із першим до відзначення ювілею долучився колектив Золочівської бібліотечної системи. На Дні фахівця-бібліотекаря були заслухані реферати про творчий доробок поета, декламували присвячені йому вірші. У читальній залі проведено розгорнуту книжково-ілюстративну виставку «Маркіян Шашкевич і Золочівщина».

У Буському районі громадськість і місцева влада провели презентації книжкових полиць «Отець Маркіян Шашкевич і Бущина», випуск пам'ятних листівок, поетично-пісенний вернісаж «Шашкевичів край».

Пожвавилось відвідування Стрийської центральної міської бібліотеки імені Маркіяна Шашкевича. При великій аудиторії відбувся вечір зустрічі з лауреатами премії імені Маркіяна Шашкевича — В. Романюком, М. Якубовською, І. Вовк, О. Лозовою. Резонансними стали передачі місцевого телебачення про письменника, радіоальманах «Творча спадщина М. Шашкевича — керманича „Руської Трійці“», вечір пам'яті «Храм душі Маркіяна Шашкевича».

У Бродівському педагогічному коледжі імені Шашкевича урочиста академія проходила в атмосфері святкування та нагадування про те, ким був і що зробив М. Шашкевич. Театралізоване дійство «Вода для спраглих» у виконанні викладачів та студентів представило все подвижницьке життя письменника.

Пустомитівська ЦСБ організувала в читальній залі книжкову виставку «Майстер художнього слова» з переглядом літератури, провела дні інформації, літературні години «Хотів для України жити», підготувала до друку пам'ятку-персоналію «Талановитий поет, патріот і гуманіст М. Шашкевич», туристичну екскурсію для працівників бібліотеки до літературно-меморіального музею в с. Підлисся Золочівського району.

4 листопада 2011 року на львівському поштамті відбулося урочисте спецпогашення художнього маркованого конверта з нагоди 200-річчя від Дня народження о. Маркіяна Шашкевича та урочиста академія у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Також, у рамках відзначення ювілею Будителя Руси-України, 6 листопада того ж року в Бережанах відбулося спецпогашення одразу двох конвертів, присвячених ювілею: художнього маркованого конверта «Укрпошти» та клубного пам'ятного конверта «Маркіян Шашкевич — учень Бережанської гімназії».[46]

20 січня 2012 року в Музеї Русалки Дністрової у Львові відбулось погашення маркованого конверта спеціальним штемпелем, присвяченим 175-й річниці від часу заснування альманаху «Русалка Дністровая».[47]

31 грудня 2013 року в Івано-Франківську відкрили перший у світі пам'ятник «Руській Трійці». Серед постатей на пам'ятнику є і Маркіян Шашкевич.[48]

20 січня 2014 року на вул. Личаківській, 22 у Львові відкрито книгарню ім. Маркіяна Шашкевича. У ній представлено близько 8 тисяч книг, облаштовано артгалерею, де можна буде проводити виставки картин, фотографій тощо.[49]

Площі, вулиці

  • 1911 року у Винниках одній з вулиць присвоєно ім'я Маркіяна Шашкевича. Це одна з перших вулиць в Україні, яку названо на честь Будителя України-Русі.[40] Нині цю вулицю названо іменем Лесі Українки[50] На його честь також названо вулицю, яка сполучає вулиці Байди Вишневецького та Спортову[51].
  • Вулиця Шашкевича у Львові існувала в 1920-1930-х роках[52]. 1991 року площу Юрія Мельничука перейменовано на площу Шашкевича[53].
  • Вулиця Шашкевича у Перемишлі існувала від 1911 по 1964 рік, тоді її перейменували на вулицю Ракочего.

В музиці

Маркіян Шашкевич на Заході

2007 року, з нагоди 195-ї річниці від народження Маркіяна Шашкевича та 45-ліття діяльності інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі, за редакцією Я. Розумного була видана збірка статей та доповідей «Маркіян Шашкевич на Заході», мета якої — кинути «…додаткове світло на особу будителя Галицької Руси Маркіяна Шашкевича, на його однодумців та на саму добу, яку вони творили». До виданку увійшли такі статті й доповіді:

  • «Шашкевич на Заході»
  • «Шашкевичева доба»
  • «До біографії Шашкевича»
  • «Роля Шашкевича»
  • «Шашкевич і мова»
  • «Шашкевич і фольклор»
  • «Шашкевич у літературній критиці»
  • «Культ Шашкевича»
  • «Спомини»

Праці

Вибрані виданки творів

  • Писання Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького. У Львовѣ: Зъ печатнѣ Товариства имени Шевченка, пôдъ зарядомъ К. Беднарского, 1884. 382 стор. (Руска библіотека И. Онишкевича. Т. 3.)
  • Твори Маркіяна Шашкевича, Якова Головацкого, Николи Устияновича, Антона Могильницького. У Львові: З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка; під зарядом К. Бердинського; Виданє товариства Просвіта, 1906. — 628 с. (Руска писемність. Т. III.) (archive.org pdf)
  • Писання Маркіяна Шашкевича. Видав: Михайло Возняк. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1912. — 294 с. (Збірник філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка; т. XIV) (Шаблон:Ukrainica logo Ukrainica pdf [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.])
  • Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацкого. Виданє друге (З додатком творів: Івана Вагилевича і Тимка Падури). У Львові: З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка; Накладом товариства Просвіта. 1913. — 464 с. (Руска писемність. Т. III. I.) (archive.org pdf)
  • Маркіян Шашкевич. Повне зібрання творів / Упорядник і редактор: Михайло Шалата. — Дрогобич: Коло. 2012. — 560 с. — ISBN 978-617-642-042-7.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ Білий Камінь та околиці → Stupnicki H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów: Madfes i Bodek, 1869. — S. 83. (пол.)
  3. ↑ а б Стеблій. Ф. І, 2011, с. 12.
  4. ↑ а б Горак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 351.
  5. ↑ Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — V. II. — P. 430. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. ↑ Марунчак М. Г., 1989, с. 16.
  7. ↑ Горак Р. Так де ж навчався Маркіян Шашкевич? // Жовтень. — Львів: Атлас, 1987. — № 9. — С. 135—136.
  8. ↑ Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII століття—1914 рік) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 75. — ISBN 978-966-457-228-3.
  9. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 16.
  10. ↑ Малець. С, 1997, с. 31.
  11. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 16-17.
  12. ↑ а б в Марунчак. М. Г., 1989, с. 18.
  13. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 18—19.
  14. ↑ Фаріон. І. Д, 2007, с. 58.
  15. ↑ Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX століття). — Львів: Світ, 1996. — С. 155—156. — ISBN 5-7773-0359-5.
  16. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 19.
  17. ↑ а б Горак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 349.
  18. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 19—20.
  19. ↑ Марунчак. М. Г., 1989, с. 20.
  20. ↑ Малець, Софія, 1997, с. 31.
  21. ↑ Кирчів Р. Ф., 1990, с. 17.
  22. ↑ а б Стеблій. Ф. І, 2011, с. 13.
  23. ↑ Фаріон. І. Д, 2007, с. 90-91.
  24. ↑ Ю. Романчук. Маркіян Шашкевич. myslenedrevo.com.ua. 2020
  25. ↑ Олекса Горбач. Мовостиль новітніх перекладів св. письма на українську народну мову 19-20 вв. // Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України. Мюнхен: Український вільний університет. 1988. 348 стор.: С. 29-99 с. (Наукові записки Українського Вільного Університету; ч. 13)
  26. ↑ Писання Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького. У Львовѣ: Зъ печатнѣ Товариства имени Шевченка, пôдъ зарядомъ К. Беднарского, 1884. — 382 с. (Руска библіотека И. Онишкевича. Т. 3.)
  27. ↑ Маргіян Шашкевич. Уривки з Писання Маркіяна Шашкевича. Видав: Михайло Возняк. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1912. — 294 с. (Збірник філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка; т. XIV) (Ukrainica pdf [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.])
  28. ↑ Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацкого. Виданє друге (З додатком творів: Івана Вагилевича і Тимка Падури). У Львові: З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка; Накладом товариства Просвіта. 1913. — 464 с. (Руска писемність. Т. III. I.) (archive.org pdf)
  29. ↑ Андрій Даниленко. «Гарячий Куліш» в дзеркалі сучасних досліджень. chasopys-rich.com.ua. 24/12/2016
  30. ↑ Stupnicki H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym… — S. 86. (пол.)
  31. ↑ Горак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 360.
  32. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 46, 146, 147. — ISBN 966-8955-00-5.
  33. ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 177. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  34. ↑ Горак Р. Задля празника. У сутінках… — С. 362.
  35. ↑ Збожна О. Мій край святий, мій народ дорогий, я люблю його як тата, як маму, як мої діти (До І65-Ї річниці від дня народження о. Данила Танячкевича) [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Ольга Збожна // Збірник праць ТО НТШ. — Т.: Рада, 2008. — Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. — С. 309—318. — (Штрихи до портретів славних земляків)
  36. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 412. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  37. ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 9 серпня 2026. Процитовано 20 серпня 2026.
  38. ↑ Горак Р. Задля празника. У сутінках… — C. 359—360
  39. ↑ Байцар А. Меморіальні дошки Винник. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 24 серпня 2016. [Архівовано 2015-07-16 у Wayback Machine.]
  40. ↑ а б Байцар Андрій. Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу у Винниках (Львівщина). 1911 р. https://baitsar.blogspot.com/2019/04/1911_15.html?spref=fb [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.]
  41. ↑ У Львові встановили таблицю о. Маркіяну Шашкевичу. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018. [Архівовано 2018-12-18 у Wayback Machine.]
  42. ↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] — Чернівці : Букрек, 2004. — 400 с; іл. — С. 133. — ISBN 966-8500-41-5.
  43. ↑ Пам'ятник Маркіяну Шашкевичу. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  44. ↑ Львівська духовна семінарія Святого Духа. Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  45. ↑ На Львівщині відкриють музей та пам'ятник Шашкевичу. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  46. ↑ У Бережанах відбулося спецпогашення ювілейного конверта із зображенням Маркіяна Шашкевича. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016. [Архівовано 2016-09-21 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Спецпогашення у Львові 20 січня 2012 року. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
  48. ↑ В Івано-Франківську встановили пам'ятник «Руській трійці». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 січня 2014.
  49. ↑ У Львові відкрили українську книгарню імені Шашкевича. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 3 травня 2018.
  50. ↑ Вулиця Лесі Українкиу Винниках [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.].
  51. ↑ Вулиця Шашкевича у Винниках [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.].
  52. ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta… — S. 161—162. (пол.)
  53. ↑ Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова… — С. 69.
  54. ↑ Волинський Мирослав Михайлович - Український Музичний Світ (укр.). Процитовано 9 серпня 2024.

Джерела

Література

  • Маркіян Шашкевич та його ідеї на тлі українського відродження / Михайло Тершаковець ; [упоряд.: Феодосій Стеблій, Олег Турій ; наук. ред. Володимир Мороз]. - Львів : Вид-во Укр. катол. ун-ту, 2021. - 463, [12] с. : іл., фот. - Бібліогр.: в знесках, с. 425-428. - 300 прим. - ISBN 978-617-7608-35-5

Посилання

• МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)

S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).