YaChudo

Маня Менеску

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Маня Менеску
рум. Manea Mănescu Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 серпня 1916[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бреїла, Румунія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 лютого 2009[1][2] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, економіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моврумунська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрем'єр-міністр Румунії Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяРумунська комуністична партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Тудора Владимиреску Order Of The Defense Of The Fatherland орден Зірки Соціалістичної Республіки Румунія Order 23rd of August орден «Перемога Соціалізму» Order of Labour Scientific Merit Order

Маніа Менеску (рум. Manea Mănescu; нар. 9 серпня 1916, Бреїла — пом. 27 лютого 2009, Бухарест) — румунський державний діяч, прем'єр-міністр Румунії (1974–1979).

Біографія

Народився в сім'ї робітника. У 1940 році закінчив промислово-комерційну академію в Бухаресті.

Член Румунської комуністичної партії (РКП) з серпня 1944 року, після антифашистського перевороту, в результаті якого був зміщений Іон Антонеску.

Після закінчення Другої світової війни перебував у 1945–1949 на партійній роботі в Плоєшті, потім в апараті ЦК Компартії.

У 1950–1951 роках — заступник голови Держплану.

У 1951–1954 роках — начальник ЦСУ.

З 3 жовтня 1955 по 19 березня 1957 — міністр фінансів Румунії.

У 1957–1960 роках — заступник голови економічної комісії ЦК Компартії.

З 1960 по 1965 рік — завідувач відділом шкіл і охорони здоров'я ЦК РКП.

З 1965 по 1969 і з 1969 по 1973 рік — секретар ЦК РКП.

У 1967–1972 роках — голова Економічної ради СРР, одночасно з 1969 по 1972 рік — заступник голови Державної ради СРР.

З 1972 по 1974 рік — заступник голови Ради Міністрів СРР, голова Держплану.

З 1974 по 1979 рік — прем'єр-міністр Румунії.

Дійсний член Академії СРР (1974). Має наукові праці в галузі статистики, економічної кібернетики, електронно-обчислювальної техніки.

З 1960 р. член ЦК компартії. З червня 1966 по грудень 1968 рр.. кандидат у члени Виконкому ЦК РКП. З грудня 1968 член Виконкому ЦК РКП. З лютого 1971 по березень 1974 рр.. член Постійного президії ЦК РКП. У 1974–1979 рр.. — член Політвиконкому ЦК РКП.

З 1979 року перебував на пенсії у зв'язку із станом здоров'я, в 1984 році повернувся в політику і до 1989 року залишався членом Політвиконкому ЦК РКП.

22 грудня 1989 під час революції разом з Ніколае Чаушеску і його дружиною Оленою, його соратником Емілем Бобу і двома агентами Секурітате покинув Бухарест на вертольоті з будівлі ЦК. Був заарештований і в 1990 році засуджений до довічного ув'язнення, проте пізніше термін ув'язнення був скорочений до 10 років.

Помер 27 лютого 2009 року в Бухаресті у віці 92 років.

Сім'я

Був одружений з сестрою Ніколае Чаушеску Марією.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці Румунії (1971).

Примітки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).