YaChudo

Малковичі (Підкарпатське воєводство)

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.


село
Малковичі
пол. Małkowice
Колишня греко-католицька церква св. Іллі,
збудована у 1939 році (фото 2021 р).
Координати 49°51′00″ пн. ш. 22°49′00″ сх. д. / 49.85° пн. ш. 22.81666667° сх. д.
Країна
Польща
ВоєводствоПідкарпатське воєводство
ПовітПеремишльський повіт
ГмінаОрли
Населення923 особи (2011[1])
Часовий поясUTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код(+48) 16
Поштовий індекс37-716
Автомобільний кодRPR
SIMC0607446
GeoNames765323
OSMr6816381  ·R
Малковичі. Карта розташування: Польща
Малковичі
Малковичі
Малковичі (Польща)
Малковичі. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Малковичі
Малковичі
Малковичі (Підкарпатське воєводство)
Мапа
CMNS: Малковичі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Малковичі (пол. Małkowice) — село в Польщі, у гміні Орли Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване над Сяном. Населення — 923 особи (2011)[1].

Історія

Поселення на території Малковичів відомі з палеоліту. Перша писемна згадка про поселення датується 1407 роком у привілеї короля Володислава II Ягайла Перемиському православному єпископу Афанасію. За цим привілеєм від кожного двора до королівської скарбниці належалося платити 2 гроші річно. Інші доходи мали йти на храм Івана Хрестителя у Перемишлі. Перемиські владики східного обряду володіли Малковичами до 1596 року. Але фактично вже тоді село опинилося в руках світських феодалів.

Згідно податкового реєстру 1628 року у Малковичах селянам належало 3,5 лани (лан — 22,4 га), було 5 загородників із землею, 3 комірники (безземельні), ремісник, 2 корчми і церква. Близько 1785 року у селі проживало 420 греко-католиків, 60 римо-католиків та 9 вірних Мойсеєвого віросповідання. У 1773 році кріпацтво замінено на панщину, а 1848 року скасовано й панщину.

1862 року парафіяльна греко-католицька школа села була реорганізована на двокласну. У 1911 році в Малковичах були засноване гімнастично-пожежне товариство «Січ», і читальня «Просвіти». Під час бойових дій Першої світової війни Малковичі майже повністю згоріли. У 1928 році окрім «Просвіти» у Малковичах діяли гурток «Сільського господаря», «Аматорський кружок», товариство Сокіл та «Маслосоюз». Було 3 кузні. Працювали й професійні ткачі. Для будівництва нової церкви на місці згорілої під час І Світової війни, була закладена громадська цегельня. Родина Пелехів мала вітрякову електростанцію, котрої вистачало на їх двір. Також у Малковичах було чотири кооперативні магазини, церква і пошта. У 1920 році було остаточно розпарцельовано панську землю.

1 жовтня 1927 р. з частин територій сільських громад (гмін) Дрогоїв, Гнатковичі і Малковичі Перемишльського повіту утворено сільську гміну Орли[2].

У ніч з 17 на 18 квітня 1945 року[3] банда польських шовіністів з села Орли (командир — Роман Кісєль «Семп») замордувала в селі щонайменше 138 українців. Документально встановлені прізвища 133 вбитих українців — переважно дітей та жінок. Ті, хто вцілів цієї жахливої ночі, були депортовані.

Після Другої світової війни село увійшло до складу ПНР.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 442 109 298 35
Жінки 481 121 272 88
Разом 923 230 570 123

Кількість мешканців по роках: 1857 року — 505 осіб, 1881 — 833, 1901 — 948, у 1914 — 1003. У 1880 роки 96% мешканців Малковичів в були українцями.

У 1939 році населення Малковичів становило 1170 осіб. З них: українців-грекокатоликів — 1020, українців-римокатоликів — 20, поляків — 50, польських колоністів міжвоєнного періоду — 70, євреїв — 10.

У квітні 1945 року українці Малковичів були насильно депортовані до УРСР. Ця акція супроводжувалася насиллям, вбивствами та пограбуванням з боку польських шовіністичних елементів. Після депортації і на даний час етнічний склад Малковичів переважно польський.

Відомі уродженці та жителі

  • Федір Фединкевич — український церковний та освітній діяч, ректор Генеральної семінарії греко-католицької церкви у Львові.
  • Анна Назаревич, до шлюбу Созанська (1783 — 24.01.1810) — дружина о. Петра Назаревича (помер у 1834 р.), греміального каноніка Перемиської капітули, пароха катедральної церкви в Перемишлі, колишнього / заслуженого єпархіального екзаменатора, декана Перемиського та Прухницького деканатів. Померла у с. Малковичі.[5] Ймовірно, похована тут.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 czerwca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Orły w powiecie przemyskim, województwie lwowskiem [Архівовано 12 червня 2022 у Wayback Machine.] // Dziennik Ustaw. — 1927. — nr 64. — poz. 565. — S. 844. (пол.)
  3. ↑ Зіновія Воронович (17 rdsnyz 2014). Страшний Страсний тиждень Малкович. wz.lviv.ua. Високий Замок. Процитовано 29 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  5. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500625&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Джерела

Посилання

Підкарпатське воєводство Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).