Макроміцети

Макроміцети (грец. makros — великий; грец. mykes — гриб) — екологічна група грибів, що утворюють великі надземні або підземні плодові тіла (макроспорокарпи), які можна побачити без використання збільшувальних приладів. Вони мають багатоклітинну грибницю. Це найчастіше шапинкові гриби.

До них належать представники двох вищих відділів царства грибів:

• Базидіомікотові (Basidiomycota) — більшість шапинкових грибів, трутовиків, дощовиків.
• Аскомікотові (Ascomycota) — зморшки, строчки, трюфелі, чаші.

Основною ознакою макроміцетів є наявність плодового тіла. Воно складається з щільно переплетених гіфів міцелію і призначене для захисту та розповсюдження спор.

Гіменофор на якому розташований спороносний шар (гіменій). У макроміцетів він може бути: платівчастим (наприклад, у печериці), трубчастим (у білого гриба), складчастим (у лисичок), гладким або шипастим.

За способом живлення макроміцети поділяють на кілька категорій:

• Мікоризоутворювачі (симбіотрофи): Утворюють взаємовигідний зв'язок із корінням дерев (наприклад, підберезовик).
• Сапротрофи: Розкладають мертву органіку (листяну підстилку, деревину). До них належать гумусові сапротрофи та ксилотрофи (деревні гриби).
• Паразити: Живляться коштом живих організмів (наприклад, опеньок осінній може бути паразитом на живих деревах).

• Лешан Т. А., Курдюкова О. М. Мікобіота Сходу України. Макроміцети. — Луганськ: Альма-матер, 2006. — 352 с. ISBN 966-617-146-5
• Змітрович, І. В. (2008). Екологія грибів (укр.). Наука.
• Wasser, S. P. (1989). Evolutionary theory of the origin of mushrooms (англ.). Science.
• Macromycetes. Encyclopedia Britannica (англ.).