YaChudo

Магнолія

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Маґнолія
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Магноліїди (Magnoliids)
Порядок: Магнолієцвіті (Magnoliales)
Родина: Магнолієві (Magnoliaceae)
Рід: Маґнолія (Magnolia)
L.
Види

див. текст та посилання

Вікісховище: Magnolia
Magnolia liliiflora
Садженець сорту «Genie» (гібридний сорт маґнолії Суланжа та маґнолії лілієцвітої «Ніґра»)

Маґно́лія[1] або магно́лія[2] (Magnolia) — великий рід рослин родини маґнолієвих, названий іменем французького ботаніка П'єра Маньоля (фр. Pierre Magnol). Рід містить понад 300 видів і поширений у Північній і Південній Америках, сході й південному сході Азії й на південь до о. Нова Гвінея[3].

Ботанічна характеристика

Квітка маґнолії у ботанічному саду імені Гришка
Квітка маґнолії (вид маґнолія Суланжа, сорт «Александрина») з ботсаду ім. Гришка

Рід включає як вічнозелені, так і листопадні дерева, деякі до 30 м заввишки. Листки черешкові чергові, шкірясті, еліптичні або обернено яйцеподібні, цілокраї, зверху голі, блискучі, зісподу — запушені. Пагони з великими слідами від листків та вузькими кільцеподібними слідами від прилистків. Кора попелясто-сіра або коричнева, гладка, луската або борозниста. Квітки двостатеві, великі (до 20 см у діаметрі), запашні, одиничні, верхівкові; пелюсткоподібні листочки оцвітини різних кольорів — від кремово-білих і зеленкуватих до темно-бузкових, розміщені колами. Цвіте з травня до вересня. Плід — шишкоподібна багатолистянка з великим насінням, часто червоного кольору.

Листя маґнолій містять алкалоїди, кумарини, флавоноїди, вітаміни (аскорбінова кислота, рутин, токоферол), мікро- та макроелементи, ефірні олії, до складу яких входять спирти, феноли, сесквітрерпени та інші сполуки. Препарати маґнолії великоквіткової мають виражені гіпотензивні властивості, пов'язані з наявністю алкалоїдів та ефірних олій у рослині. Зниження артеріального тиску при їх вживанні супроводжується сповільненням ритму серцевих скорочень, покращенням самопочуття хворих.

Галенові препарати маґнолії ефективні при лікуванні гіпертонічної хвороби на початковій стадії захворювання. У народній медицині настій листя маґнолії застосовують для миття голови при випаданні волосся (для зміцнення та росту).

Класифікація

Історія

Рання історія

Magnolia grandiflora
Квіти Magnolia
Бутон квітки

Назва Magnolia вперше з'явилася в 1703 році в праці Genera[4], написаній французьким ботаніком Шарлем Плюм'є, для квітучого дерева з острова Мартініка (talauma). Воно було названо на честь французького ботаніка П'єра Маньоля. Англійський ботанік Вільям Шерард, який вивчав ботаніку в Парижі під керівництвом Жозефа Піттона де Турнефора, учня Магноля, ймовірно, був першим після Плюм'є, хто прийняв назву роду Magnolia. Він, принаймні, відповідав за таксономічну частину книг Hortus Elthamensis[5] Йоганна Якоба Ділленіуса та Natural History of Carolina, Florida and the Bahama Islands[6] Марка Кейтсбі. Це були перші праці після Genera Плюм'є, в яких використовувалася назва Magnolia, цього разу для деяких видів квітучих дерев з помірної Північної Америки. Вид, який Плюм'є спочатку назвав Magnolia, пізніше був описаний як Annona dodecapetala Жаном-Батистом Ламарком[7] і з тих пір отримав назви Magnolia plumieri та Talauma plumieri (серед ряду інших назв), але зараз відомий як Magnolia dodecapetala.[a]

Карл Лінней, який був знайомий з Genera Плюм'є, прийняв назву роду Magnolia в 1735 році в першому виданні своєї Systema Naturae, без опису, але з посиланням на працю Плюм'є. У 1753 році він використав Magnolia Плюм'є в першому виданні Species Plantarum. Він описав монотипний рід, єдиним видом якого був Magnolia virginiana. Оскільки Лінней ніколи не бачив зразка гербарію (якщо він взагалі існував) Magnolia Плюм'є і мав лише його опис і досить погану картину, він, мабуть, прийняв його за ту саму рослину, яка була описана Марком Кейтсбі у його Natural History of Carolina 1730 року. Він помістив її в синонімію Magnolia virginiana var. fœtida, таксон, відомий зараз як Magnolia grandiflora. Під назвою Magnolia virginiana Лінней описав п'ять різновидів (glauca, fœtida, grisea, tripetala та acuminata). У десятому виданні Systema Naturae (1759) він об'єднав grisea з glauca і підвищив чотири інші різновиди до статусу видів.[b]

Наприкінці 18-го століття ботаніки та мисливці за рослинами, які досліджували Азію, почали називати та описувати види Magnolia з Китаю та Японії. Першими азійськими видами, описаними західними ботаніками, були Magnolia denudata, Magnolia liliiflora,[c] Magnolia coco та Magnolia figo.[d] Незабаром після цього, у 1794 році, Карл Петер Тунберг зібрав та описав Magnolia obovata з Японії, і приблизно в той же час також був вперше зібраний вид Magnolia kobus.[8]

Палеонтологічні знахідки

Викопні рештки датуються пізньою крейдою. Пост-KT викопні Magnolia (після крейдово-палеогенового вимирання) відомі з палеогену, наприклад, вид Magnolia nanningensis, названий за муміфікованою деревиною з олігоцену Гуансі, Китай, який має близьку спорідненість з представниками сучасної секції Michelia.[9]

Таксономічне положення

Рід маґнолія входить до підродини маґнолієві (Magnolioideae L.) родини маґнолієвих (Magnoliaceae L.) порядку маґнолієцвіті (Magnoliales).


  ще 5 родин
(згідно Системи APG II)
  рід Мангліетія  
         
  порядок маґнолієцвіті     підродина маґнолієві    
              240 видів
  відділ Квіткові, або покритонасінні     родина маґнолієві     рід маґнолія  
           
  ще 44 порядки квіткових рослин
(згідно Системи APG II)
  підродина Liriodendroidae
(згідно Системи APG II)
 
     

Види

Підрід Magnolia

Секція Magnolia

Секція Gwillimia

Підсекція Gwillimia
Підсекція Blumiana
  • Magnolia gigantifolia
  • Magnolia hodgsonii

Секція Talauma

Підсекція Talauma
Підсекція Dugandiodendron
  • Magnolia argyrothricha
  • Magnolia calimaensis
  • Magnolia magnifolia
  • Magnolia yarumalense
Підсекція Cubenses

Секція Manglietia

  • Magnolia aromatica
  • Magnolia blaoensis
  • Magnolia conifera
  • Magnolia tibetica
  • Magnolia utilis
  • Magnolia yuyuanensis

Секція Kmeria

  • Magnolia duperreana
  • Magnolia kwangsiensis
  • Magnolia thailandica

Секція Rhytidospermum

Підсекція Rhytidospermum
Підсекція Oyama
  • Magnolia globosa
  • Magnolia sieboldii

Секція Auriculata

  • Magnolia fraseri

Секція Macrophylla

  • Magnolia macrophylla

Підрід Yulania

Секція Yulania

Підсекція Yulania
Підсекція Tulipastrum

Секція Michelia

Підсекція Michelia
  • M. x alba
  • Magnolia angustioblonga
  • Magnolia microcarpa
  • Magnolia xanthantha
Subsecció Elmerrillia
  • Magnolia platyphylla
  • Magnolia pubescens
  • Magnolia tsiampacca
Підсекція Maingola
  • Magnolia annamensis
  • Magnolia carsonii
  • Magnolia pealiana
Підсекція Aromadendron
  • Magnolia ashtonii
  • Magnolia elegans

Підрід Gynopodium

Секція Gynopodium

  • Magnolia kachirachirai
  • Magnolia yunnanensis

Секція Manglietiastrum

  • Magnolia pleiocarpa
  • Magnolia praecalva
  • Magnolia sinica

Використання

Квітуча Magnolia figo 'Purple Queen'
Зірчаста магнолія з ботанічних садів, Галіфакс, Нова Шотландія
Magnolia stellata або зірчаста магнолія у формі куща
M. × wieseneri гібрид

Садівництво

Загалом, рід Magnolia привернув садівницький інтерес. Деякі, такі як кущ M. stellata (зірчаста магнолія) та дерево M. × soulangeana (магнолія Суланжа), цвітуть досить рано навесні, до розпускання листя. Інші цвітуть пізньою весною або на початку літа, включаючи M. virginiana (солодка магнолія) та M. grandiflora (південна магнолія). Форма цих квітів сприяє поширеній назві "тюльпанове дерево", яку іноді застосовують до деяких видів Magnolia.[e]

Гібридизація була надзвичайно успішною в поєднанні найкращих аспектів різних видів для отримання рослин, які цвітуть у більш ранньому віці, ніж батьківські види, а також мають більш вражаючі квіти. Одна з найпопулярніших садових магнолій, M. × soulangeana, є гібридом M. liliiflora та M. denudata. У східній частині Сполучених Штатів часто культивуються п'ять місцевих видів : M. acuminata (як тіньове дерево), M. grandiflora, M. virginiana, M. tripetala та M. macrophylla. Останні два види слід висаджувати там, де сильні вітри не є частою проблемою через великий розмір їх листя.

Кулінарне використання

Квіти багатьох видів вважаються їстівними. У деяких частинах Англії пелюстки M. grandiflora маринують і використовують як гостру приправу. У деяких азійських кухнях бутони маринують і використовують для ароматизації рису та чаю. У Японії молоде листя та квіткові бутони M. hypoleuca смажать на грилі та їдять як овоч. Зі старого листя роблять порошок і використовують як приправу; сушене ціле листя кладуть на вугільну жаровню і наповнюють місо, цибулею-пореєм, дайкон та шиїтаке, і смажать на грилі. Існує різновид місо, приправлений магнолією, хоба місо.[17][18]

Деревина

Огіркове дерево, M. acuminata, виростає до великих розмірів і заготовляється як лісоматеріал у лісах північно-східної частини США. Його деревина продається як "жовта тополя" разом з деревиною тюльпанового дерева, Liriodendron tulipifera.

Хімічні сполуки та біоефекти

Ароматна кора містить магнолол, гонокіол, 4-O-метилгонокіол та овобатол.[19][20][21][22][23][24] Магнолол[25] і гонокіол[26] активують ядерний рецептор PPARG.

Дерево магнолії сорту nudiflorum у повному цвітінні навесні до появи листя
Дерево магнолії в цвітінні
Дерево магнолії восени

Цікаві факти

3 червня 2024 року японські дослідники заявили, що вони успішно сконструювали перший у світі дерев'яний супутник, виготовлений з магнолієвих дощечок товщиною від 4 до 5,5 мм. Цей крихітний об'єкт у формі куба вагою 1 кг, який отримав назву «LignoSat», як очікується, буде відправлений у космос у вересні 2024 року на борту ракети SpaceX з території США[27].

Галерея

Див. також

  • 1060 Магнолія — астероїд, названий на честь цього роду рослин.

Джерела

Посилання

Примітки

  1. ↑ Magnolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. Magnolia.
  3. ↑ Magnolia. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 19.09.2021. (англ.)
  4. ↑ Plumier, C. (1703) Nova plantarum Americanarum genera. Paris. [Нові роди американських рослин].
  5. ↑ Dillenius, J.J. (1732), Hortus Elthamensis, seu plantarum rariorum quas in horto suo Elthami in Cantio coluit vir ornamentissimus et praestantissimus Jacobus Sherard. London [Сад Елтема, або про рідкісні рослини, які всеславний і високодостойний Яків Шерард вирощує у своєму саду в Елтемі в Кенті].
  6. ↑ Catesby, M. (1730), The Natural History of Carolina, Florida and the Bahama Islands, containing the figures of birds, beasts, fishes, serpents, insects and plants, Vol. 1. London.
  7. ↑ Lamarck, J.B.P.A. de (1786), Encyclopédie Méthodique Botanique, tome second: 127. Paris.
  8. ↑ Magnolia kobus отримала свою назву лише в 1814 році, коли вона була дійсно опублікована А. П. Декандолем. Було багато плутанини щодо попередніх спроб дійсно опублікувати цей вид, особливо тому, що описи та типові зразки не збігалися.
  9. ↑ Huang, Lu-Liang; Jin, Jian-Hua; Quan, Cheng; Oskolski, Alexei A. (Січень 2020). Mummified Magnoliaceae woods from the upper Oligocene of South China, with biogeography, paleoecology, and wood trait evolution implications. Journal of Systematics and Evolution (англ.). 58 (1): 89—100. Bibcode:2020JSyEv..58...89H. doi:10.1111/jse.12480. ISSN 1674-4918. S2CID 91861708.
  10. ↑ (рос.)Магнолия кевенская (Magnolia kewensis) [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
  11. ↑ (англ.)Magnolia × proctoriana на www.rhs.org.uk [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
  12. ↑ William Miller. "Magnolia." A Dictionary of English Names of Plants: Applied in England and Among English-speaking People to Cultivated and Wild Plants, Trees, and Shrubs.1 John Murray, 1884. p. 217.
  13. ↑ Richard Brook. New Cyclopædia of Botany and Complete Book of Herbs: Forming a History and Description of All Plants, British Or Foreign (etc.). W. M. Clark, 1854. p. 248.
  14. ↑ Roger Holmes. Taylor's Master Guide to Gardening. Houghton Mifflin, 1994. ISBN 9780618159079 p. 118.
  15. ↑ Pat Munts and Susan Mulvihill. Northwest Gardener's Handbook: Your Complete Guide: Select, Plan, Plant, Maintain, Problem-Solve: Oregon, Washington, Northern California, British Columbia. Cool Springs Press, 2015. ISBN 9781627885522 p. 209.
  16. ↑ Amy Renea. Crafting with Nature: Grow or Gather Your Own Supplies for Simple Handmade Crafts, Gifts & Recipes. Page Street, 2016. ISBN 9781624142055 p. 173.
  17. ↑ Facciola, S. (1990). A Source Book of Edible Plants. Cornucopia. Т. I. Kampong Publications. ISBN 0-9628087-0-9.
  18. ↑ Facciola, S. (1998). A Source Book of Edible Plants. Cornucopia. Т. II. Kampong Publications. ISBN 0-9628087-2-5.
  19. ↑ Han, H.; Jung, J.K.; Han, S.B.; Nam, S.Y.; Oh, K.W.; Hong, J.T. (2011). Anxiolytic-like effects of 4-O-methylhonokiol isolated from magnolia officinalis through enhancement of GABAergic transmission and chloride influx. Journal of Medicinal Food. 14 (7—8): 724—731. doi:10.1089/jmf.2010.1111. PMID 21501091.
  20. ↑ Kalman, D.S.; Feldman, S.; Feldman, R.; Schwartz, H.I.; Krieger, D.R.; Garrison, R. (2008). Effect of a proprietary Magnolia and Phellodendron extract on stress levels in healthy women: A pilot, double-blind, placebo-controlled clinical trial. Nutrition Journal. 7 (1): 11. doi:10.1186/1475-2891-7-11. PMC 2359758. PMID 18426577.
  21. ↑ Ma, L.; Chen, J.; Wang, X.; Liang, X.; Luo, Y.; Zhu, W.; Wang, T.; Peng, M.; Li, S.; Jie, S.; Peng, A.; Wei, Y.; Chen, L. (2011). Structural modification of honokiol, a biphenyl occurring in magnolia officinalis: The evaluation of honokiol analogues as inhibitors of angiogenesis and for their cytotoxicity and structure-activity relationship. Journal of Medicinal Chemistry. 54 (19): 6469—6481. doi:10.1021/jm200830u. PMID 21853991.
  22. ↑ Fried, L.E.; Arbiser, J.L. (2009). Honokiol, a multifunctional antiangiogenic and antitumor agent. Antioxidants & Redox Signaling. 11 (5): 1139—1148. doi:10.1089/ars.2009.2440. PMC 2842137. PMID 19203212.
  23. ↑ Hu J.; Chen L.-J.; Liu L.; Chen X.; Chen P.; Yang G.-L.; Hou W.-L.; Tang M.-H.; Zhang F.; Wang X.-H.; Zhao X.; Wei Y.-Q. (2008). Liposomal honokiol, a potent anti-angiogenesis agent, in combination with radiotherapy produces a synergistic antitumor efficacy without increasing toxicity. Experimental & Molecular Medicine. 40 (6): 617—628. doi:10.3858/emm.2008.40.6.617. PMC 2679338. PMID 19116447.
  24. ↑ Lee YJ, Lee YM, Lee CK, Jung JK, Han SB, Hong JT (2011). Therapeutic applications of compounds in the Magnolia family. Pharmacol. Ther. 130 (2): 157—176. doi:10.1016/j.pharmthera.2011.01.010. PMID 21277893.
  25. ↑ Fakhrudin, N.; Ladurner, A.; Atanasov, A.G.; Heiss, E.H.; Baumgartner, L.; P.; Schuster, D.; Ellmerer, E.P.; G.; J.M.; H.; V.M. (Квітень 2010). Computer-aided discovery, validation, and mechanistic characterization of novel neolignan activators of peroxisome proliferator-activated receptor gamma. Mol. Pharmacol. 77 (4): 559—66. doi:10.1124/mol.109.062141. PMC 3523390. PMID 20064974.
  26. ↑ Atanasov AG, Wang JN, Gu SP, Bu J, Kramer MP, Baumgartner L, Fakhrudin N, Ladurner A, Malainer C, Vuorinen A, Noha SM, Schwaiger S, Rollinger JM, Schuster D, Stuppner H, Dirsch VM, Heiss EH (Жовтень 2013). Honokiol: A non-adipogenic PPARγ agonist from nature. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - General Subjects. 1830 (10): 4813—4819. doi:10.1016/j.bbagen.2013.06.021. PMC 3790966. PMID 23811337.
  27. ↑ Японія будує перший у світі дерев'яний супутник. 03.06.2024
  1. ↑ Згідно з правилом пріоритету, перша назва, яка була дійсно опублікована в Species Plantarum Ліннея (1 травня 1753 р.) або будь-якій іншій праці будь-якого іншого ботаніка після цього, має перевагу над пізнішими назвами. Назва Плюм'є не була біномом і, крім того, була опублікована до Species Plantarum, тому вона не має статусу. Першим біномом, опублікованим після 1753 року, був Annona dodecapetala Ламарка (1786). Magnolia plumieri (1788) була опублікована пізніше Шварцом і розглядається як пізніший синонім, як і Magnolia fatiscens (1817; Річард), Talauma caerulea (Жауме Сент-Ілер 1805) та Magnolia linguifolia (1822).
  2. ↑ Magnolia glauca має той самий типовий зразок, що й Magnolia virginiana, і оскільки остання є першою дійсною назвою, вид зараз називається Magnolia virginiana (солодка маґнолія). Var. fœtida було перейменовано на Magnolia grandiflora, що є законним, оскільки епітет fœtida має пріоритет лише в ранзі різновиду. Magnolia grandiflora — маґнолія великоцвіта. Magnolia tripetala (парасолькова маґнолія) та Magnolia acuminata — маґнолія загостренолиста — все ще визнаються як види.
  3. ↑ Під цими назвами види були описані Десруссо в Encyclopédie Méthodique Botanique Жана-Батиста Ламарка, том третій (1792): 675. На початку 20-го століття описи, які, здавалося, представляли ті ж самі види, були знайдені в праці французького натураліста П. Ж. Бухоза Plantes nouvellement découvertes (1779), під назвами Lassonia heptapeta та Lassonia quinquepeta. У 1934 році англійський ботанік Дж. Е. Денді стверджував, що ці назви мають пріоритет над назвами, під якими обидва види були відомі понад століття, і тому відтоді Magnolia denudata мала називатися Magnolia heptapeta, а Magnolia liliiflora слід було змінити на Magnolia quinquepeta. Після тривалих дебатів таксономісти вирішили, що назви Бухоза були засновані на химерах (зображеннях, складених з елементів різних видів), і оскільки Бухоз не цитував і не зберігав зразки гербарію, його назви були визнані неприйнятними.
  4. ↑ Ці види були опубліковані як Liriodendron coco та Liriodendron figo Ж. де Лурейро в Flora Cochinchinensis (1790) і пізніше (1817) перенесені до Magnolia А. П. Декандолем. Magnolia figo незабаром після цього було перенесено до роду Michelia.
  5. ↑ "Тюльпанове дерево" зазвичай відноситься до Liriodendron tulipifera, але іноді відноситься до видів Magnolia,[12][13] особливо Magnolia × soulangeana.[14][15][16]


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).