YaChudo

Magnolia officinalis

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Magnolia officinalis
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Магноліїди (Magnoliids)
Порядок: Магнолієцвіті (Magnoliales)
Родина: Магнолієві (Magnoliaceae)
Рід: Маґнолія (Magnolia)
Вид:
M. officinalis
Біноміальна назва
Magnolia officinalis
Rehder & Wilson

Magnolia officinalis — вид рослин з родини Магнолієві (Magnoliaceae), що походить з Китаю. Росте в долинах і на схилах гір, на висотах від 300 до 1500 м над рівнем моря.

Ідентифікація

Це листопадне дерево, що виростає до 20 м заввишки. Кора коричнева, товста, але не розтріскується. Листя широке, яйцеподібне, 20–40 см завдовжки і 11–20 см завширшки. Квіти запашні, 10–15 см завширшки, зазвичай мають 9–12 (рідше до 17) білих пелюсток, з’являються з травня по червень (після розпускання листя).

В даного виду налічують два різновиди:

  • Magnolia officinalis var.officinalis, що має листя з гострою верхівкою.
  • Magnolia officinalis var.biloba, що має дволопатеве листя (з виїмкою на верхівці). Цей різновид не виявлено в дикій природі, він відомий лише в культурі.

Magnolia officinalis не дуже відрізняється від Магнолії оберненояйцевидної. Єдина стала різниця між ними полягає в тому, що плодовий агрегат M. officinalis має округлу основу, тоді як у M. obovata основа гостра.[1]

Використання

Надзвичайно ароматичну кору очищують від гілок та коренів і використовують у традиційній китайській медицині, де вона відома як «хоу по» (кит.: 厚朴). Традиційними показами до використання є усунення мокротиння та зняття набряків.[2]

Сьогодні основна частина кори як лікарської сировини постачається не з дикої природи, а з спеціально культивованих дерев.

Фармацевтичний потенціал

Кора містить магнолол і хонокіол, дві поліфенольні сполуки, які були продемонстровані як агоністи гамма-рецептора, що активуються проліфератором пероксисоми. Доклінічні дослідження оцінили їх різноманітне потенційне застосування, включаючи антиоксидантні, протизапальні, протипухлинні та протимікробні властивості.[3]

Галерея

Примітки

  1. ↑ Hunt, D. (ed). (1998). Magnolias and their allies. International Dendrology Society and Magnolia Society. ISBN 0-9517234-8-0
  2. ↑ Wang L, Waltenberger B, Pferschy-Wenzig EM та ін. (Листопад 2014). Natural product agonists of peroxisome proliferator-activated receptor gamma (PPARγ): a review. Biochemical Pharmacology. 92 (1): 73—89. doi:10.1016/j.bcp.2014.07.018. PMC 4212005. PMID 25083916. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  3. ↑ Shen, Jui-Lung; Man, Kee-Ming; Huang, Po-Hsun; Chen, Wen-Chi; Chen, Der-Cherng; Cheng, Ya-Wen; Liu, Po-Len; Chou, Ming-Chih; Chen, Yung-Hsiang (16 вересня 2010). Honokiol and magnolol as multifunctional antioxidative molecules for dermatologic disorders. Molecules. 15 (9): 6452—65. doi:10.3390/molecules15096452. PMC 6257695. PMID 20877235.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).