YaChudo

Лімончело

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Лімончело
Типlemon liqueurd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна походження Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Міцність напою30 Редагувати інформацію у Вікіданих
Складникилимонна цедраd, етанол, питна вода і цукор Редагувати інформацію у Вікіданих

Лімонче́ло (італ. limoncello) — італійський лікер, аромат і смак якого отримують переважно з цедри лимонів шляхом її настоювання (мацерації) в етиловому спирті. Після настоювання спиртовий екстракт змішують із водою та цукром.[1][2]

Напій традиційно пов'язують із півднем Італії, передусім із Кампанією, Соррентійським півостровом, островом Капрі та Амальфітанським узбережжям.[1][3]

Походження та історія

Точне місце й час появи лімончело достеменно не встановлені. Напій сформувався в традиції домашнього виготовлення фруктових і трав'яних лікерів південної Італії. Джерела пов'язують його насамперед із Соррентійським півостровом та узбережжям Кампанії.[1][3]

Регіональна адміністрація Кампанії зазначає, що домашні лікери, виготовлені методом холодного настоювання, традиційно були поширені в місцевих родинах, а серед них особливе місце посідав лимонний лікер із лимонів Соррентійського півострова та Амальфітанського узбережжя.[3]

Широке комерційне поширення лімончело за межами південної Італії відбулося переважно наприкінці XX століття. До цього напій значною мірою залишався місцевою та домашньою спеціальністю.[1]

Виробництво

Традиційна технологія базується на мацерації зовнішньої жовтої частини лимонної шкірки — флаведо — в етиловому спирті. Саме у флаведо міститься значна частина ефірних олій та ароматичних сполук лимона.[2][4]

Після настоювання цедру відокремлюють, а спиртовий настій змішують із водою та цукровим сиропом. Конкретні пропорції, міцність готового напою та тривалість мацерації залежать від рецептури виробника.[2]

Наукові дослідження комерційних зразків лімончело показали наявність широкого спектра летких і нелетких речовин, зокрема терпенів, альдегідів, спиртів, кумаринів, фенольних сполук, органічних кислот і вуглеводів.[5]

Характерний аромат напою значною мірою пов'язаний з ефірною олією лимонної шкірки та її леткими компонентами, серед яких важливе місце посідає лімонен. Хімічний профіль може відрізнятися залежно від сорту лимонів, технології виробництва, умов зберігання та окиснення ароматичних речовин.[5][2]

Правове визначення

Назва limoncello сама по собі не є окремою категорією спиртних напоїв у законодавстві Європейського Союзу. За своїми характеристиками напій належить до категорії лікерів.[6]

Відповідно до Регламенту (ЄС) 2019/787, лікер повинен мати мінімальну міцність 15 % об.. Для більшості лікерів мінімальний вміст підсолоджувальних речовин становить 100 г/л у перерахунку на інвертний цукор. Для цитрусових лікерів законодавство ЄС передбачає використання ароматизувальних харчових продуктів, ароматичних препаратів і натуральних ароматичних речовин.[6]

Водночас в Італії існують окремі захищені географічні зазначення для традиційних лимонних лікерів Кампанії: Liquore di limone di Sorrento та Liquore di Limone della Costa d'Amalfi.[7]

Liquore di limone di Sorrento

Захищене географічне зазначення Liquore di limone di Sorrento стосується лимонного лікеру, виготовленого шляхом холодної мацерації шкірки лимонів із захищеним найменуванням Limone di Sorrento IGP в етиловому спирті сільськогосподарського походження.[8]

Специфікація передбачає мінімальну алкогольну міцність 30 % об., вміст цукру від 200 до 350 г/л та використання кількості шкірки, еквівалентної щонайменше 250 г цілих плодів Limone di Sorrento IGP на один літр лікеру.[8]

Для настоювання використовують переважно флаведо. Шкірку мацерують у спирті не менш як 48 годин, після чого настій змішують із водою та цукром. Специфікація забороняє додавання барвників, емульгаторів, стабілізаторів та ароматизаторів; допускається використання аскорбінової кислоти як антиоксиданту відповідно до законодавчих норм.[8]

Зона виробництва охоплює, зокрема, Сорренто, Масса-Лубренсе, Віко-Екуенсе, Мета, П'яно-ді-Сорренто, Сант-Аньєлло, Капрі та Анакапрі.[8]

Сам Limone di Sorrento також має статус захищеного географічного зазначення. Його ароматна шкірка, багата на ефірні олії, традиційно використовується для виготовлення лимонного лікеру.[9]

Liquore di Limone della Costa d'Amalfi

Інше захищене географічне зазначення — Liquore di Limone della Costa d'Amalfi — пов'язане з Амальфітанським узбережжям та лимонами Limone Costa d'Amalfi IGP, зокрема місцевим екотипом Sfusato Amalfitano.[10]

Італійське Міністерство сільського господарства включає Liquore di Limone della Costa d'Amalfi до переліку спиртних напоїв із захищеними географічними зазначеннями та затвердженими специфікаціями виробництва.[7]

Хімічний склад і автентичність

Ароматичний профіль натурального лімончело значною мірою відображає склад ефірної олії лимонної шкірки. Аналіз комерційних зразків виявив десятки летких і нелетких компонентів, що можуть використовуватися як показники якості та автентичності напою.[5]

Промислове виробництво створило потребу в аналітичних методах, здатних відрізняти напої, отримані традиційною мацерацією лимонної шкірки, від продуктів, аромат яких було скориговано додаванням інших ароматичних компонентів.[2]

Для визначення автентичності цитрусових лікерів застосовують, зокрема, газову хроматографію, мас-спектрометрію та аналіз співвідношення стабільних ізотопів вуглецю.[11]

Вживання

Лімончело традиційно подають охолодженим, часто після їжі як дигестив. У Кампанії домашні фруктові лікери історично були частиною звичаю пригощати гостей після трапези.[3]

Напій також використовують у коктейлях, кондитерських виробах, десертах та як ароматичний компонент у кулінарії.

Окрім класичного лімончело, існує кремовий різновид — crema di limone або cremoncello, під час виробництва якого до лимонного настою додають молочні компоненти.[12]

Назва та географічне походження

У звичайному вжитку назва limoncello використовується для лимонних лікерів, вироблених не лише в Кампанії. Вона не означає автоматично, що напій походить із Сорренто або Амальфітанського узбережжя.[1][13]

Для підтвердження конкретного географічного походження використовують зареєстровані назви Liquore di limone di Sorrento та Liquore di Limone della Costa d'Amalfi, виробництво яких регламентується відповідними специфікаціями.[7]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д Rothbaum, Rebecca (2022). Limoncello. The Oxford Companion to Spirits & Cocktails (англ.). Oxford University Press. Процитовано 28 жовтня 2026.
  2. ↑ а б в г д Crupi, M. L.; Costa, R.; Dugo, P.; Dugo, G.; Mondello, L. (2007). A comprehensive study on the chemical composition and aromatic characteristics of lemon liquor. Food Chemistry (англ.). 105 (2): 771—783. doi:10.1016/j.foodchem.2007.01.041.
  3. ↑ а б в г Bevande analcoliche, distillati e liquori. Regione Campania — Assessorato all'Agricoltura (італ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  4. ↑ Fasoli, Elisa; Colzani, Mara; Aldini, Giancarlo; Citterio, Attilio; Righetti, Pier Giorgio (2013). Lemon peel and Limoncello liqueur: a proteomic duet. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Proteins and Proteomics (англ.). 1834 (8): 1484—1491. doi:10.1016/j.bbapap.2013.05.004. PMID 23681105.
  5. ↑ а б в Versari, Andrea; Natali, Nadia; Russo, Mariateresa; Antonelli, Andrea (2003). Analysis of Some Italian Lemon Liquors (Limoncello). Journal of Agricultural and Food Chemistry (англ.). 51 (17): 4978—4983. doi:10.1021/jf030083d. PMID 12903956.
  6. ↑ а б Regulation (EU) 2019/787 of the European Parliament and of the Council of 17 April 2019 (англ.). EUR-Lex. 17 квітня 2019. Процитовано 28 жовтня 2026.
  7. ↑ а б в Disciplinari delle bevande spiritose IG (італ.). Ministero dell'agricoltura, della sovranità alimentare e delle foreste. Процитовано 28 жовтня 2026.
  8. ↑ а б в г Scheda tecnica — Indicazione geografica «Liquore di limone di Sorrento» (італ.). Ministero dell'agricoltura, della sovranità alimentare e delle foreste. Процитовано 28 жовтня 2026.
  9. ↑ Limone di Sorrento I.G.P. (італ.). Regione Campania. Процитовано 28 жовтня 2026.
  10. ↑ Disciplinare — Liquore di Limone della Costa d'Amalfi (італ.). Ministero dell'agricoltura, della sovranità alimentare e delle foreste. 8 червня 2016. Процитовано 28 жовтня 2026.
  11. ↑ Bonaccorsi, Ivana; Cotroneo, Arcangelo; Chisari, Margherita (2013). Evaluation of Gas Chromatography–Combustion–Isotope Ratio Mass Spectrometry (GC-C-IRMS) for the Quality Assessment of Citrus Liqueurs. Journal of Agricultural and Food Chemistry (англ.). 61 (8): 1661—1670. doi:10.1021/jf3028073.
  12. ↑ Crema di limone — cremoncello (італ.). Regione Campania. Процитовано 28 жовтня 2026.
  13. ↑ Лімончело: з чого роблять, смак, як вибрати. Towardia (укр.). 28 жовтня 2026. Процитовано 28 жовтня 2026.

Література

  • Versari A., Natali N., Russo M. T., Antonelli A. Analysis of Some Italian Lemon Liquors (Limoncello) // Journal of Agricultural and Food Chemistry. — 2003. — Vol. 51, № 17. — P. 4978–4983. — DOI: 10.1021/jf030083d.
  • Crupi M. L., Costa R., Dugo P., Dugo G., Mondello L. A comprehensive study on the chemical composition and aromatic characteristics of lemon liquor // Food Chemistry. — 2007. — Vol. 105, № 2. — P. 771–783. — DOI: 10.1016/j.foodchem.2007.01.041.
  • Fasoli E., Colzani M., Aldini G., Citterio A., Righetti P. G. Lemon peel and Limoncello liqueur: a proteomic duet // Biochimica et Biophysica Acta. — 2013. — Vol. 1834, № 8. — P. 1484–1491. — DOI: 10.1016/j.bbapap.2013.05.004.
  • Wondrich D., Rothbaum N. (eds.). The Oxford Companion to Spirits & Cocktails. — Oxford University Press, 2022. — ISBN 978-0-19-931113-2.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лімончело


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).