YaChudo

Леворфанол

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Леворфанол
Систематична назва (IUPAC)
(1R,9R,10R)-17-Methyl-17-azatetracyclo[7.5.3.01,10.02,7]heptadeca-2(7),3,5-trien-4-ol
Ідентифікатори
Номер CAS 77-07-6
Код ATC ?
PubChem 5359272
DrugBank DB00854
Хімічні дані
Формула C17H23NO 
Мол. маса 257,377 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм ?
Період напіврозпаду ?
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

C(США)

Лег. статус

Controlled (S8) (AU) Class A (UK) Schedule II (US)

Шляхи введення в/в, в/м, п/ш, перорально

Леворфанол (англ. Levorphanol), торгова назва «Лево-Дроморан» — опіоїдна сполука, яка застосовуються для лікування сильного болю.[1][2][3] Леворфанол є лівообертаючим енантіомером рацеморфану. Його правообертаючим аналогом є декстрорфан. Леворфанол уперше був описаний у Німеччині в 1946 році.[4] У клінічній практиці в США леворфанол використовується з 1953 року.[5]

Фармакологічні властивості

Леворфанол діє переважно як агоніст μ-опіатних рецепторів, але також є агоністом δ-опіатних рецепторів, κ-опіатних рецепторів, і рецепторів ноцицептину, а також є антагоністом NMDA-рецептора та інгібітором зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну.[5] Леворфанол, як і деякі інші опіоїди, у дуже високих концентраціях також діє як антагоніст рецепторів гліцину та антагоніст рецепторів ГАМК.[6] За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, леворфанол є опіоїдом 3-го ступеня і вважається у 8 разів сильнішим за морфін (2 мг леворфанолу еквівалентні 15 мг морфіну).

Порівняно з морфіном леворфанол не має повної перехресної толерантності, і має більшу внутрішню активність щодо μ-опіатних рецепторів.[7] Тривалість дії препарату, як правило, велика в порівнянні з іншими аналогічними анальгетиками, і варіює від 4 до 15 годин. З цієї причини леворфанол корисний для послаблення хронічного болю та подібних станів. Співвідношення пероральної та парентеральної ефективності леворфанолу становить 2:1, що є одним із найбільш сприятливих серед сильних наркотиків. Антагонізм леворфанолу до рецептора NMDA подібний до опіоїдів з відкритим ланцюгом фенілгептиламіну, таких як метадон, або фенілпіперидину (кетобемідон), робить леворфанол корисним для тих типів болю, проти яких інші анальгетики можуть бути не настільки ефективними, наприклад, нейропатичного болю.[8] Дуже висока знеболююча ефективність леворфанолу при лікуванні нейвропатичного болю також забезпечуєтьсяя його дією на транспортери серотоніну та норадреналіну, подібно до опіоїдів трамадолу та тапентадолу, і взаємно доповнює знеболюючу дію його антагонізму до рецепторів NMDA.[9]

При застосуванні леворфанолу спостерігається висока частота психотоміметичних побічних ефектів, таких як галюцинації та марення, які пояснюються його зв'язуванням і активацією κ-опіатних рецепторів. Проте також було визначено, що активація цього рецептора, а також δ-опіатних рецепторів, сприяє знеболювальному ефекту препарату.[10]

Хімічні властивості

Леворфанол і його стереоізомер декстрорфан, енантіомери рацемічної суміші рацеморфана.

Хімічно леворфанол належить до класу похідних морфінану і є (-)-3-гідрокси- N -метилморфінаном.[7] Він є лівообертаючим енантіомером рацеморфану, рацемічної суміші двох стереоізомерів із різною фармакологією. Правообертаючим енантіомером рацеморфану є декстрорфан, протикашльовий засіб, сильний диссоціативний галюциноген (антагоніст рецептора NMDA) і слабко активний опіоїд. Декстрорфан є активним метаболітом фармацевтичного препарату декстрометорфану, який, як і декстрорфан, є енантіомером рацемічної суміші рацеметорфану разом із левометорфаном, який має властивості, подібні до властивостей леворфанолу.

Суспільство і доступність

Леворфанол продається у вигляді тартратної солі компаніями «Hikma Pharmaceuticals USA Inc.»[11] і «Virtus Pharmaceuticals» у США та Канаді під торговою маркою «Лево-Дроморан».[2]

Леворфанол внесено до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, і у більшості країн він регулюється як морфін. У США це контрольована наркотична речовина Списку II з DEA ACSCN 9220 і річною сукупною квотою на виробництво 4,5 кілограма на 2013 рік. Використовуваними солями є тартрат (коефіцієнт перетворення вільної основи 0,58) і гідробромід (0,76).[12]

Примітки

  1. ↑ Elks J (14 листопада 2014). The Dictionary of Drugs: Chemical Data: Chemical Data, Structures and Bibliographies. Springer. с. 656–. ISBN 978-1-4757-2085-3. (англ.)
  2. ↑ а б Index Nominum 2000: International Drug Directory. Taylor & Francis. січень 2000. с. 606–. ISBN 978-3-88763-075-1. (англ.)
  3. ↑ Morton IK, Hall JM (6 грудня 2012). Concise Dictionary of Pharmacological Agents: Properties and Synonyms. Springer Science & Business Media. с. 165–. ISBN 978-94-011-4439-1. (англ.)
  4. ↑ Fischer J, Ganellin CR (2006). Analogue-based Drug Discovery (англ.). John Wiley & Sons. с. 527. ISBN 978-3-527-60749-5.
  5. ↑ а б Gudin J, Fudin J, Nalamachu S (січень 2016). Levorphanol Use: Past, Present and Future. Postgraduate Medicine. 128 (1): 46—53. doi:10.1080/00325481.2016.1128308. PMID 26635068. (англ.)
  6. ↑ Osborne, Neville N. (22 жовтня 2013). Selected Topics from Neurochemistry. Elsevier Science. с. 244–. ISBN 978-1-4832-8635-8. (англ.)
  7. ↑ а б Davis MP, Glare PA, Hardy J (2009) [2005]. Opioids in Cancer Pain (вид. 2nd). Oxford, UK: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-157532-7. (англ.)
  8. ↑ Prommer E (березень 2007). Levorphanol: the forgotten opioid. Supportive Care in Cancer. 15 (3): 259—64. doi:10.1007/s00520-006-0146-2. PMID 17039381. (англ.)
  9. ↑ Nalamachu S, Gudin J (квітень 2016). Levorphanol, another choice in opioid rotation. J Pain. 17 (4): S14. doi:10.1016/j.jpain.2016.01.056. (англ.)
  10. ↑ Bruera ED, Portenoy RK (12 жовтня 2009). Cancer Pain: Assessment and Management. Cambridge University Press. с. 215–. ISBN 978-0-521-87927-9. (англ.)
  11. ↑ LEVORPHANOL TARTRATE tablet. National Library of Medicine. National Institutes of Health. (англ.)
  12. ↑ Conversion Factors for Controlled Substances. Diversion Control Division. U.S. Department of Justice • Drug Enforcement Administration. (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).