Курман

селище Курман
Герб Курмана Прапор Курмана
Автостанція в селищі Курман
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Курманський район
Рада	Красногвардійська селищна рада
Код КАТОТТГ	UA01120270010073116
Облікова картка	Курман.
Основні дані
Статус	із 26 січня 2024 року
Населення	▲10 779 (2014)[1]
Поштовий індекс	97000
Телефонний код	+380 6556
Географічні координати	45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д. / 45.49472° пн. ш. 34.29472° сх. д.
Висота над рівнем моря	46 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Урожайна
До обл. центру:
- залізницею:	66 км
- автошляхами:	69,5 км
Селищна влада
Адреса	97000, АР Крим, Курманський р-н, с-ще Курман, вул. Радянська, 3
Голова селищної ради	Козицький Віктор Йосипович
Карта
Курман
Курман
Курман у Вікісховищі

Курма́н (крим. Qurman; до 1944 року — Курман-Кємєльчі́^[2], у 1944—2023 роках — Красногвардійське^[3]) — селище (з 26 січня 2024 року) в Україні, адміністративний центр Курманського району Автономної Республіки Крим.

Курман з кримськотатарської «польовий стан», друга частина історичної назви «Кємєльчі» — це прізвище кримськотатарських мурз, що володіли цими землями за Кримського ханату^[4].

Селище Курман розташоване у центральній частині степового Криму, за 66 км від Сімферополя, на магістральній залізничній лінії Харків — Сімферополь — Севастополь, що сполучає Крим з континентом^[5]. На території селища є залізнична станція Урожайна.

Через Курман пролягає автошлях міжнародного значення М18E105 Харків — Сімферополь. В селище знаходиться автостанція приміського сполучення.

Історична назва Курман-Кємєльчі, змінена у 1944 році після депортації кримських татар.

До анексії Кримського ханства Російською імперією містечко належало мурзам Кємєльчі.

У 1783 році до села, за розпорядженням Перекопського справника, прибула група чеських колоністів. Перші німецькі поселенці з'явилися у Курмані 1805 року. Це були переселенці з Північної Маравії, які отримали по 20 десятин на душу і почали будувати будинки.

У XIX столітті у Курмані оселилися естонці та значна кількість євреїв.

На початку 1860-х років XIX століття село Курман-Кємєльчі входило до складу Перекопського району.

У 1874—1875 роках поряд з селом була прокладена Лозово-Севастопольська залізниця, на якій була відкрита залізнична станція. Населений пункт завдяки залізниці почав швидко розбудовуватися.

У 1900 році було відкрите однокласне земське училище.

У 1918 році встановлена радянська влада.

У 1923 році Курман-Кємєльчі увійшов до складу Джанкойського району, а з 1930 року — до складу Біюк-Онларського району.

З 1935 року селище набуло статусу адміністративного центру новоутвореного Тельманського району.

У 1941—1944 роках селище перебувало під тимчасовою німецько-фашистською окупацією.

27 грудня 1944 року селище перейменовано на Красногвардійське^[6]

У вересні 1957 року набуло статусу селища міського типу.

У 1999 році відкрита селищна мечеть Мекке Джамі на вулиці Героя Абдураманова. На її території функціонують школа хафізів — зберігачів Корану, а також інтенсивні курси вивчення священного письма для дівчат і жінок^[7].

З березня 2014 року селище перебуває під тимчасовою російською окупацією.

У 2015 році селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»^[8].

12 травня 2016 року, постановою Верховної Ради України № 1352-VIII, селище перейменоване на Курман, відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».^[9] Постанова набрала чинности у 2023 році^[10].

З 26 січня 2024 року набув Закон України про скасування в Україні населенних пунктів, так званих селищ міського типу, та знову набуло статусу селища.

Динаміка чисельності населення:

• 1805 рік — 48 осіб (усі кримські татари).
• 1926 рік — 811 осіб (617 росіян, 74 євреїв, 61 німець, 24 українця, 8 вірменів, 5 кримських татар, 5 греків).
• 1939 рік — 1754 осіб.
• 1989 рік — 11574 осіб.
• 2001 рік — 11168 осіб, з них: 77,77 % (8685 осіб) — росіяни, 11,88 % (1327 осіб) — кримські татари, 8,80 % (983 осіб) — українці, 0,31 % (35 осіб) — білоруси, 0,28 % (31 особа) — вірмени, 0,04 % (4 особи) — цигани, 0,01 % (1 особа) — німці, 0,01 % (1 особа) — болгари, 0,02 % (2 особа) — греки, 0,88 % (98 осіб) — інші національності^[11]
• 2006 рік — 10700 осіб, з них: 58 % — росіяни, 24,9 % — українці, 16,6 % — кримські татари та інші.

Основні підприємства: маслобойний завод», завод продтоварів, друкарня, Урожайненський комбінат хлібопродуктів, хлібокомбінат.

У селищі діюють дві загальноосвітні школи, професійно-технічне училище; 2 будинки культури, 2 бібліотеки, музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ; центральна районна лікарня, притулок. Є музей, два відділення банку; парк. Діють 3 релігійні громади.

У 1999 році зведена мечеть Мекке Джамі^[12].

• М. А. Юмашев. Красногвардійське (Курман) // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Кримська область / Ред. кол. тому: Солодовник Л. Д. (гол. редкол.), Багров М. В. (заст. гол. редкол.), Балахонов В. І., Бобашинський В. О., Волошинов Л. І., Глазачев О. О., Домбровський О. І., Качан М. К., Качанов П. В., Кондранов І. П. (відп. секр. редкол.), Курносов Ю. О., Максименко М. М., Первомайський О. І., Сахаров Ю. І., Степанова А. А., Чирва І. С., Яценко Г. А. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1974. — С. 429—438.