Кулдига
Кулдига Kuldīga Ку́лдига Го́льдінген Goldingen | |
|---|---|
— місто — | |
 Лютеранська церква | |
 Прапор  | |
| Координати: 56°58′07″ пн. ш. 21°58′18″ сх. д. / 56.96861° пн. ш. 21.97167° сх. д. | |
| Країна | Латвія |
| Регіон | Курляндія |
| Край | Кулдизький край |
| Перша згадка | 1242 |
| Площа | |
| • Повна | 13 км² |
| Населення (2016)[1] | |
| • Усього | 11 768 |
| • Густота | 905,2/км² |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) |
| • Літній час | EEST (UTC+3) |
| Поштовий індекс | LV-3301, LV-3302 |
| Вебсайт | www |
  Кулдига | |
 | |
Ку́лдига (латис. Kuldīga) — місто в Латвії, Курляндія, Кулдизький край. Крайовий центр. Розташоване на заході країни, на березі річки Вента.
Перша згадка 1242 року. Міські права — від 1378 року. Було одним із важливих міст герцогства Курляндії та Семигалії, центром Гольдінгенського обер-гауптманства. Патрон міста — свята Катерина Александрійська.
Назва
- Ку́лдига (латис. Kuldīga;
вимова; пол. Kuldyga) — сучасна латиська назва. - Го́льдінген (нім. Goldingen) — стара німецька назва міста.
- Го́лдинга (пол. Goldynga) — старопольська і староукраїнська назва міста.
- Єзусбург (нім. Jesusburg)
Історія
Перші поселення на території сучасної Кулдиги існували ще до приходу Лівонського ордену. У XIII столітті німецькі хрестоносці збудували тут замок, відомий як Гольдінгенський замок, який став важливим опорним пунктом у регіоні Курземе. Навколо замку поступово сформувалося міське поселення.
У 1355 році Кулдига отримала Магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Місто стало одним із центрів Курляндського єпископства, а згодом — Герцогства Курляндії і Семигалії. У цей період Кулдига відігравала помітну роль як адміністративний і торговий осередок, підтримуючи зв’язки з містами Ганзейського союзу.
У XVI—XVII століттях місто переживало економічне піднесення, пов’язане з розвитком ремесел, торгівлі та судноплавства по річці Вента. У Кулдигі мешкали латиші, балтійські німці, євреї та представники інших народів. Місто неодноразово зазнавало руйнувань під час воєн, зокрема в ході Північної війни.
Після ліквідації Герцогства Курляндії у 1795 році Кулдига увійшла до складу Російської імперії. У XIX столітті вона розвивалася як повітовий центр Курляндської губернії. У цей час сформувався історичний центр міста з характерною дерев’яною та кам’яною забудовою, що збереглася донині.
Під час Першої світової війни Кулдига перебувала в зоні бойових дій і зазнала економічного занепаду. Після проголошення незалежності Латвії у 1918 році місто стало частиною Латвійської держави та поступово відновлювалося в міжвоєнний період.
У 1940 році Кулдига була включена до складу Латвійської РСР, а в роки Другої світової війни перебувала під німецькою окупацією. У цей період було знищено значну частину єврейського населення міста внаслідок Голокосту.
Після війни місто відбудовувалося в межах Радянського Союзу. Після відновлення незалежності Латвії у 1991 році Кулдига стала важливим центром збереження історичної спадщини Курземе.
У XXI столітті історичний центр Кулдиги був внесений до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, що підкреслило значення міста як унікального прикладу добре збереженого балтійського історичного середовища.
Астероїд
Ім'я цього міста носить астероїд головного поясу 31267 Кулдига[2].
Примітки
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ Lutz D. Schmaidel. Dictionary of minor planet names (англ.). Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 11 лютого 2012.
Джерела
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кулдига
- www
.kuldiga .lv — офіційний сайт міста [Архівовано 9 вересня 2010 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).