Крантор

Крантор
дав.-гр. Κράντωρ
Давньогрецька філософія
Народження	середина 4 ст. до н.е. Солі
Смерть	276/5 до н.е. Афіни водянка
Знання мов	давньогрецька мова
Ім'я при народженні	Κράντωρ (Крантор)
Школа / Традиція	Стара Академія
Основні інтереси	Етика
Вплинув	Аркесілай
Alma mater	Платонівська академія
Літературний напрям	платонізм
Вчителі	Ксенократ[1], Полемон[1] і Крат Афінський[1]
Історичний період	Антична філософія

Крантор із Солі (грец. Κράντωρ ὁ Σολεύς; бл. 335 — бл. 275 рр. до н. е.)^[2] — давньогрецький філософ, представник Старої Академії — філософської школи, заснованої Платоном. Він був одним із найближчих учнів Ксенократа, який очолював Академію після Платона, а також другом іншого впливового академіка — Полемона.

Народився Крантор, ймовірно, в середині IV століття до нашої ери в місті Солі, що розташовувалося в Кілікії (територія сучасної Туреччини). У зрілому віці він переїхав до Афін — центру тогочасного грецького світу, щоб присвятити себе вивченню філософії^[3]. Тут він став учнем Ксенократа, що свідчить про його прибуття до Афін до смерті останнього в 314/3 р. до н. е. Точна дата народження Крантора залишається невідомою. Відомо, що він помер раніше за Полемона та Кратета, який згодом очолив Академію після Полемона. Причиною його смерті називають водянку.^[4] Цікаво, що свій значний статок, який складав дванадцять талантів (велика сума грошей на той час), Крантор заповів своєму учневі Аркесілаю, який згодом став наступником Кратета на посаді схоларха Академії.^[5][6]

Хоча праці Крантора були досить численними, до нашого часу дійшли лише їхні фрагменти, переважно завдяки цитуванням у творах інших античних авторів. Основна увага в його філософії приділялася питанням про те, як людині слід жити та що є для неї благом. Римський поет Горацій^[7] ставив Крантора в один ряд із відомим філософом-стоїком Хрисіппом як авторитетного морального філософа. Згадки про Крантора у римських авторів свідчать про широку популярність його праць у тогочасній Римській імперії.^[6]

Крім філософії, Крантор також пробував свої сили в поезії. Діоген Лаертський, античний історик філософії, розповідає, що Крантор, запечатавши збірку своїх віршів, відправив її на зберігання до храму Афіни у своєму рідному місті Солі, що може свідчити про його шанобливе ставлення до рідного міста. Поет Теетет у написаному ним епітафії^[8] назвав Крантора другом Муз — богинь мистецтв і наук. Улюбленими поетами Крантора, за свідченнями, були видатні давньогрецькі автори Гомер, творець епічних поем «Іліада» та «Одіссея», та Евріпід, один із найвідоміших трагічних поетів.^[9]

Найвідомішим твором Крантора в Римі, ймовірно, був трактат «Про горе» (лат. De Luctu, грец. Περὶ Πένθους), який він присвятив своєму другові Гіпоклу у зв'язку зі смертю його сина. Вважається, що саме на цей твір значною мірою спирався видатний римський оратор і філософ Марк Туллій Цицерон у своїх «Тускуланських бесідах»^[10] — серії філософських діалогів, присвячених різним аспектам людського щастя та страждання. За словами самого Цицерона, відомий філософ-стоїк Панетій називав твір Крантора «золотим» і таким, що вартий того, аби вивчити його напам'ять дослівно^[11]. Цицерон також активно використовував ідеї Крантора під час написання своєї власної праці «Consolatio» з приводу смерті своєї дочки Туллії. Декілька уривків із твору Крантора збереглися у творі Псевдо-Плутарха «Про втіху», зверненому до Аполлонія, що дає нам змогу частково відновити зміст його втраченої праці. У своїх етичних роздумах Крантор приділяв особливу увагу питанню про те, що є благом для людини. Він запропонував ієрархію благ, розташовуючи їх у такому порядку: на першому місці він ставив чесноту (моральні якості), далі йшли здоров'я, потім задоволення і на останньому місці — багатство. Такий порядок підкреслює пріоритет внутрішніх якостей та фізичного добробуту над зовнішніми матеріальними цінностями у філософській системі Крантора^[12].

Діоген Лаертський зазначає, що Крантор залишив після себе значний обсяг філософських коментарів (грец. ὑπομνήματα)^[3], що становили 30 000 рядків. Хоча з цього великого доробку до нас дійшли лише фрагменти^[6], сама згадка про такий обсяг свідчить про його плідну філософську діяльність. Крантор був одним із перших членів Платонівської академії, який почав систематично писати коментарі до творів самого Платона.^[13]

• Laërtius, Diogenes. «The Academics: Crantor». У: Lives of the Eminent Philosophers. Vol. 1:4. Translated by Hicks, Robert Drew (Two-volume ed.). Loeb Classical Library. § 24–27.
• Cicero. Academica.
• Plutarch. «On the Generation of Soul in Timaeus». www.perseus.tufts.edu. Retrieved 26 June 2023.
• Pseudo-Plutarch. Consolation to Apollonius.
• Dillon, John M. (1996). The Middle Platonists, 80 B.C. to A.D. 220. Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-8316-5. Retrieved 26 June 2023.
• Dorandi, Tiziano (1999). «Chapter 2: Chronology». У: Algra, Keimpe; et al. (eds.). The Cambridge History of Hellenistic Philosophy. Cambridge: Cambridge University Press. p. 48. ISBN 9780521250283.
• Smith, William, ed. (1870). «Crantor». У: Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.
• Vassallo, Christian, De Simone, Pia, and Fleischer, Kilian (2025). Brill's Companion to Crantor of Soli. Leiden–Boston: Brill. doi:10.1163/9789004708785. ISBN 978-90-04-70878-5.