Кафе Жербо

Кафе Жербо
На честь	Emil Gerbeaudd і Міхай Верешмарті
Тип	шоколадна компаніяd
Засновано	1858
Галузь	цукерня
Країна	Угорщина
Штаб-квартира	Будапешт (47°29′49″ пн. ш. 19°03′02″ сх. д. / 47.49701389° пн. ш. 19.05041667° сх. д.)
47°29′49″ пн. ш. 19°03′01″ сх. д. / 47.4969481° пн. ш. 19.0502242° сх. д.
Материнська організація	Müller (магазин)
Вебсайт: gerbeaud.hu
Кафе Жербо у Вікісховищі

Кафе́ Жербо́ (угор. Gerbeaud-ház, фр. Café Gerbeaud) — кафе в Будапешті, одна з найбільших і найвідоміших кав'ярень Європи. Стуко, розкішні люстри, облицювання стін з цінних порід дерева і меблі зберегли в кафе стиль і дух епохи ґрюндерства.

Історія кафе почалася в 1858 році завдяки Хенріку Куглеру, представнику третього покоління династії кондитерів. Свої знання і досвід він отримав, навчаючись і працюючи в одинадцяти найбільших містах Європи, у тому числі в Парижі. Повернувшись у Будапешт, він відкрив на площі Йожефа Надора власну кондитерську, яка швидко стала однією з найкращих в Пешті. Тут на відміну від інших кондитерських подавали чай по-китайськи і по-російськи, а морозиво у Куглера вважалося найкращим у Пешті.

У 1870 році кондитерська Куглера переміщається ближче до центру, на площу Верешмарті. Особливою популярністю у клієнтів Куглера користувалися кава, лікери і карамель. Кондитерська також славилася своїми «тортами Куглера», які тут вперше пропонувалися навинос упакованими на картонних підносах. Серед відомих відвідувачів кондитерської числяться Ференц Деак і Ференц Ліст.

У 1882 році під час однієї з поїздок до Парижа Хенрік Куглер познайомився з Емілем Жербо і відразу оцінив його талант. У 1884 році Куглер запросив Жербо приїхати в Будапешт і стати його діловим партнером. Пізніше Жербо поступово викупив у Куглера його кондитерську, зберігши оригінальну назву. Еміль Жербо, також родом із сім'ї кондитерів, народився в Женеві і навчався кондитерській справі в Німеччині, Франції та Англії.

З появою Жербо в кондитерській відбулися серйозні зміни. Він значно розширив меню, в якому з'явилися небачені раніше продукти: вершковий крем, паризький крем, сотні сортів печива до чаю, солодощі, карамель з вишневою наливкою. Для обслуговування своїх клієнтів Жербо найняв велику кількість співробітників: до кінця 1899 року у Жербо працювало близько 150 осіб, більшість з яких спеціально приїхали в Будапешт, щоб пройти навчання у Жербо. Кондитерська Жербо не претендувала на елітарність. Ціни Жербо знизив до такого рівня, що заходити до нього міг і простий люд. Кав'ярня стала улюбленим місцем зустрічі городян. Завдяки своїй комерційній жилці Жербо поступово оснастив свою пекарню і кондитерський цех, які розташовані під кондитерською в триповерхових катакомбах, найсучаснішим обладнанням. Так ім'я Жербо незабаром стало синонімом якості та пекарського мистецтва. Ідучи назустріч побажанням старої клієнтури, що полюбила торти Куглера в паперових коробках, Жербо зберіг цю традицію і став виробляти їх самостійно.

Жербо заслужив і міжнародне визнання і отримав велику кількість національних та міжнародних премій. Жербо запрошували на Всесвітню виставку в Брюссель в 1897 році і в Парижі в 1900 році, де йому був вручений орден Почесного легіону.

Після смерті Хенріка Куглера в 1908 році Жербо заснував акціонерне товариство Kuglers Nachfolger Gerbeaud AG. Жербо приділяв велику роль сучасній організації праці, починаючи з 1909 року разом з возами, запряженими кіньми, у парку підприємства Жербо з'являються автомобілі.

Для оформлення інтер'єрів кондитерської використовувалися переважно мармур, цінні породи дерева і бронза. Стуко на стелі виконано в стилі рококо, люстри в стилі імператриці Марії Терезії. Зал, прикрашений парчевими килимами, поділяли на невеликі приміщення важкі оксамитові портьєри. Гостям пропонувалося розташуватися за французькими столиками, а також столиками в стилі сецесіону, які Жербо привіз зі Всесвітньої виставки в Парижі.

Еміль Жербо помер 8 листопада 1919 року і заповів свою справу дружині Естер, яка керувала ним до 1940 року.

На честь Еміля Жербо був названий торт.

Назва «Жербо» збереглося за кондитерською до сьогоднішнього дня. Після Другої світової війни кондитерська була націоналізована і в період з 1950 року по березень 1984 року носила назву «Верешмарті». Ціни в ній поступово зросли так, що клієнтами стали майже виключно туристи із Заходу. У 1995 році кондитерська «Жербо» була викуплена німецьким підприємцем Ервіном Францем Мюллером. Кондитерська була відремонтована і повернула собі історичний вигляд.

• Венгрия. Издательство «Вокруг света», 2009 ISBN 978-5-98652-226-5
• Михаэль Херл. Будапешт. Издательство Polyglott, 1996 ISBN 5-88395-021-3

• Офіційний сайт [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.]